Ухвала

від 09.06.2010 по справі 2а-11538/09/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Могильницький М.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2010 року справа №2а-11538/09/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Білак С.В.

при секретарі Тімченко М.Ю.,

сторони в судове засідання не з*явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2009 року по справі № 2а-11538/09/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«ТехпроммашВ» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ Донецької області № 0000052334/0 від 15 квітня 2009 року про донарахування ТОВ В«ТехпроммашВ» суми податкових зобов'язань по податку на прибуток на суму 247 582.50 грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ Донецької області № 0000062334/0 від 15 квітня 2009 року про донарахування позивачу суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 850 041.00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ Донецької області № 0000052334/0 від 15 квітня 2009 року про донарахування ТОВ В«ТехпроммашВ» суми податкових зобов'язань по податку на прибуток на суму 247 582.50 грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ Донецької області № 0000062334/0 від 15 квітня 2009 року про донарахування позивачу суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 850 041.00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2009 року по справі № 2а-11538/09/0570 позовні вимоги позивача задоволені у повному обсязі.

Відповідач не погодився з постановою суду і подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та постановити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«ТехпроммашВ» , звернулось до суду із позовом до Горлівської обеднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000052334/0 від 15.04.2009 року та № НОМЕР_1 від 15.04.2009 року.

Господарський кодекс України, Закон України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» передбачає обов'язкові ознаки господарської діяльності, порядок її здійснення.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«ТехпроммашВ» зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міської ради 28.10.2003 року є юридичною особою - суб'єктом господарської діяльності в контексті вимог Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» .

Підтвердженням здійснення господарської діяльності з боку позивача під час укладання та виконання договорів з товариством з обмеженою відповідальністю В«УкрспеценергоВ» , товариством з обмеженою відповідальністю В«ТрейдексВ» та приватним підприємством В«ЛомоферВ» є визначені в них обов'язкові умови щодо предмету, обов'язків, ціни, відповідальності, строку дії тощо.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону N 334 В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону N 334).

За змістом пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» відтворення в податковому обліку витрат у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) як валових витрат презюмує, що ці витрати якщо і не виключають, то зводять до мінімуму можливість збитків внаслідок такої господарської операції. Таке відповідає суті підприємництва, яким за визначенням статті 42 Господарського кодексу України є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

На підставі ст.1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Придбання послуг з перевезення вантажів з боку товариства з обмеженою відповідальністю В«УкрспеценергоВ» на адресу ТОВ В«ТехпроммашВ» підтверджується відповідними первинними документами, а саме: актами приймання виконаних робіт за жовтень, листопад та грудень 2007 року. Отримання зазначених послуг від ТОВ В«ТрейдексВ» також підтверджується актами приймання виконаних робіт за січень-квітень 2008 року. Оплата позивачем отриманих послуг з перевезення товарно-матеріальних цінностей з боку вказаних вище підприємств підтверджується банківськими виписками. Крім того, на підставі додаткових угод, укладених між вказаними підприємствами, було встановлено можливість залучення з боку підрядників субпідрядні організації. На виконання вказаних положень додаткових угод з боку зазначених вище підприємств була залучена фізична особа - підприємець ОСОБА_2, який має відповідну ліцензію на здійснення вантажних перевезень. Факти перевезень підтверджуються відповідними екземплярами товарно-транспортних накладних із зазначенням замовника, перевізника, пункту відвантаження товару та пункту призначення, які мають всі необхідні реквізити.

Судом встановлено, що перевезення здійснювалося саме тих товарів, які були оприбутковані на ТОВ В«ТехпроммашВ» та використовувалися у власній господарській діяльності підприємства.

На підставі вивчення первинних документів бухгалтерського обліку, а саме: довіреностей на отримання товарів, прибуткових накладних, видаткових накладних, рахунків, банківських документів, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281 за період з січня 2008 року по травень 2008 року включно суд дійшов висновку про рух зазначених вище товарно-матеріальних цінностей по підприємству та використання їх у власній господарській діяльності.

Судом першої інстанції також встановлено, що у відповідності з п. 5.1 ст. 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 1.19 ст. 1 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Позивач при придбанні товарів від ПП В«ЛомоферВ» в частині розрахувався векселем на суму 1500000 грн., решту заборгованості було погашено шляхом без банківського заліку взаємної заборгованості, що підтверджується актами від 23.04.2008 року та від 29.02.2008 року.

Позивач здійснив взаємозалік із ТОВ В«УкрспеценергоВ» на суму 406057,68 грн.

Відповідно до пункту 1.19 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" бартер (товарний обмін) - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.1.1. пункту 7.1. статті 7 Закону закріплено правило, згідно з яким доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно з підпунктом 1.20.1 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , якщо пунктом 1.20 не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За змістом підпункту 1.20.8 Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентовано Законом (підпункт 1.20.2.)

Відповідно до підпункту 1.20.10 Закону донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Під час перевірки, результати якої відображені в акті, відповідач не навів підстав, які б дозволяли дійти висновку про невідповідність застосованих цін при укладенні та виконанні договору між приватним підприємством В«ЛомоферВ» та товариством з обмеженою відповідальністю В«ТехпроммашВ» . В акті перевірки відсутні будь-які дослідження документів з метою визначення рівня звичайних цін на товарно-матеріальні цінності, що придбавалися позивачем у ПП В«ЛомоферВ» .

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , яким визначено, що право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилом першої події: або фактичної сплати коштів (в т.ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди проводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно акту перевірки та пояснень представників податкового органу у ході перевірки були досліджені первинні бухгалтерські документи, на підставі яких формувався податковий кредит, а саме договори, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг), накладні, рахунки-фактури, транспортні документи. Крім того, судом було досліджено питання використання даних послуг та товарів у господарській діяльності підприємства.

До того ж, в акті перевірки вказано, що податковому органу були надані всі первинні та бухгалтерські документи , що свідчать про діяльність підприємства.

За результатами проведеного дослідження не встановлено фактів складання податкових накладних після анулювання свідоцтв платників ПДВ та припинення державної реєстрації. Ці факти підтверджуються витягами з Бази даних платників податку на додану вартість, у відповідності з якими свідоцтва платників ПДВ - ТОВ В«УкрспеценергоВ» , ТОВ В«ТрейдексВ» та ПП В«ЛомоферВ» анульовані вже у 2009 році. Крім того, судом першої інстанції досліджувалося питання відповідності ліцензії субпідрядника ФОП ОСОБА_2 обсягу та видам фактично проведених робіт з перевезенная вантажів. Фактів невідповідності ліцензій фактично виконаного обсягу робіт не встановлено.

Наявність фактичної сплати податку на додану вартість у складі ціни за поставлений товар (послуги) позивач довів, надавши суду документи, що підтверджують розрахунки з постачальниками.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки викладені в судовому рішенні не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2009 року по справі № 2а-11538/09/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«ТехпроммашВ» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ Донецької області № 0000052334/0 від 15 квітня 2009 року про донарахування ТОВ В«ТехпроммашВ» суми податкових зобов'язань по податку на прибуток на суму 247 582.50 грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ Донецької області № 0000062334/0 від 15 квітня 2009 року про донарахування позивачу суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 850 041.00 грн - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2009 року по справі № 2а-11538/09/0570 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені і виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 червня 2010 року. ЇЇ повний текст буде виготовлений 14 червня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

ОСОБА_3