Постанова

від 24.02.2009 по справі 15/03-09-3

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"24" лютого 2009 р.

Справа № 15/03-09-3

м.

Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів:

головуючого судді

М.В. Сидоренко

суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної  

при секретарі судового засідання  Скуділо О.В.

за участю представників сторін

від позивача - ОСОБА_2

від відповідачів:

ТОВ

„ПОЛ і К” - Москаленко В.П. (без повноважень)

АКІБ

„УкрСиббанк” -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „ПОЛ і К”

на ухвалу господарського суду Одеської

області від 19.01.2009 р.

у справі № 

15/03-09-3

за позовом

ОСОБА_1

до товариства з обмеженою

відповідальністю „ПОЛ і К”

    акціонерного комерційного інноваційного

банку „УкрСиббанк”

про забезпечення позову

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою господарського суду від

19.01.2009 р. (суддя Петров В.С.) заяву ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1 про забезпечення

позову задоволено, накладено арешт на нежилі будівлі загальною площею 1288,9

кв. м, що в цілому складаються з будівель: літ. 

„А”, „Б”, „В”, „Г”, „Е”, „Д”, „Ж”, відображених в технічному паспорті

від 22.10.2004 р., які знаходяться в м. Одесі по вул. Отамана Чепіги, 28 і

належать на праві власності Товариству  з

обмеженою відповідальністю „ПОЛ і К” (далі - ТОВ „ПОЛ і К”, ТОВ) на підставі

свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської

ради 01 квітня 2005 р. При цьому суд встановив існування достатньо

обґрунтованого припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення

позову, може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення,

але, разом з тим в ухвалі, як підставу вжиття заходів забезпечення позову

зазначив саме можливість спричинення майнової шкоди правам та інтересам

позивача.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою

ТОВ „ПОЛ і К” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить її (ухвалу)

скасувати, оскільки на думку скаржника остання винесена без достатніх підстав.

При цьому скаржник зазначає: „... якщо припустити, що рішення суду за цим

позовом буде позитивним для позивача і кредитні договори та договір іпотеки

будуть визнані недійсними, то як наслідок цього рішення суду буде припинення

зобов'язань сторін як кредитора та боржника, а також іпотекодержателя та

іпотекодавця. В той же час, ТОВ „ПОЛ і К” продовжує залишатись власником

майна, що було предметом іпотеки. ... під час укладення договору іпотеки

від 24.05.2006 р. приватним нотаріусом Дєордієвою І.В., яка посвідчила цей

договір, уже була накладена заборона відчуження зазначених в договорі

нежитлових будівель, що є предметом іпотеки.”

Отже скаржник вважає, що „...

зазначена заборона нотаріуса є однією з підстав для скасування ухвали

господарського суду Одеської області від 19.01.2009 р.”

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши представника позивача, судова колегія, приходить до наступного.

Ухвалою господарського суду від

19.01.2009 р. по даній справі заяву позивача про забезпечення позову по ст. ст.

66, 67 ГПК України задоволено з мотивів та підстав, викладених в описовій

частині цієї постанови.

Наразі заява про забезпечення

позову від 15.01.2009 р. обґрунтована посиланням позивача на намагання

директора відповідача ОСОБА_3., який разом з ним являється учасником ТОВ (за

пп. 5.8.3 п. 5 Статуту ОСОБА_3. та ОСОБА_1 мають рівні частки у Статутному

фонді відповідача - по 50% кожний), всілякими засобами зменшити активи ТОВ „ПОЛ

і К”, оскільки на даний час, крім цього спору, існує спір про виплату йому

частки майна товариства, у зв'язку з виходом із складу учасників ТОВ. Також

позивач в позовній заяві та заяві про забезпечення позову посилається на

відсутність з його сторони згоди на отримання кредиту та на підробку його

підпису в протоколі зборів учасників ТОВ „ПОЛ і К” від 22.05.2006 р. (а. с.

44-45); невжиття заходив по забезпеченню позову, на думку позивача, може

зробити неможливим виконання судового рішення про визнання недійсним договору

застави майна ТОВ, який ним оскаржується у даній справі.

Судова колегія встановила, що на

час розгляду справи позивач являється учасником відповідача та будь-які

заперечення щодо цієї обставини з боку ТОВ відсутні.

Статтею 66 ГПК України передбачено,

що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи має

право вжити заходи до забезпечення позову. Причому забезпечення позову

допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких

заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського

суду. Таким чином, саме утруднення чи неможливість виконання судового рішення є

єдиною підставою для застосування заходів до забезпечення позову.

З огляду на наведені вище

обставини, суд першої інстанції правомірно встановивши в оскаржуваній ухвалі

обґрунтованість припущення позивача, що майно, передане по договору застави

може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання судового рішення,

невірно зазначив підставу для задоволення заяви. Апеляційна інстанція виправляє

цю помилку і зазначає, що підставою для задоволення заяви позивача та

забезпечення позову по цій справі, при наведених вище обставинах, являється

цілком правомірне, встановлене судом припущення, що невжиття таких заходів може

утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про визнання

кредитних договорів і договору застави майна ТОВ недійсними.

На думку судової колегії, сама

обставина оскарження відповідачем ухвали суду свідчить про підставність

здійснення забезпечення позову, оскільки таке забезпечення у вигляді накладення

арешту на майно ТОВ ніяким чином не впливає на його (ТОВ „ПОЛ і К”) обов'язки

по кредитним договорам та по договору застави.

Відтак, з наведених вище

обґрунтувань посилання скаржника на відсутність підстав для здійснення заходів

по забезпеченню позову колегією суддів відхиляються.  

Посилання скаржника на дію

накладеної 24.05.2006 р. приватним нотаріусом заборони відчуження зазначених в

договорі іпотеки нежитлових будівель в якості підґрунтя для скасування ухвали

господарського суду про забезпечення позову не заслуговують на увагу, оскільки

в даній справі ніякий договір іпотеки не оспорюється. Крім того, відповідно до

п. 3 Інструкції про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон

відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Мінюсту України від

18.08.2004 р. № 85/5, вилучення з цього реєстру запису про конкретне обтяження

здійснюється реєстратором на підставі заяви про вилучення обтяження об'єкта

нерухомого майна, котра подається, зокрема приватними нотаріусами. Отже,

приватний нотаріус у будь-який момент, за наявності документа -підстави, вправі

звернутись із заявою про вилучення певного запису про обтяження з реєстру

заборон. Зазначене підтверджується змістом п. 2.1 Положення про Єдиний реєстр

заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюсту

України від 09.06.1999 р. № 31/5, з змінами, згідно якому саме заява приватного

нотаріуса являється підставою для внесення до Реєстру заборон відомостей про

зняття заборони на об'єкти нерухомого майна. За таких умов здійснена нотаріусом

заборона на відчуження не може бути спроможним заходом щодо забезпечення

фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Отже, з врахуванням наведеного вище

виправлення, ухвала господарського суду від 19.01.2009 р. про забезпечення

позову відповідає чинному законодавству, правових підстав для скасування

останньої і задоволення апеляційної скарги не вбачається.

                    Керуючись ст. ст. 99,

101-103, 105, 106 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну

скаргу товариства  з обмеженою

відповідальністю „ПОЛ і К” залишити без задоволення, а ухвалу господарського

суду Одеської області від 19.01.2009 р. у справі №  15/03-09-3 без змін.

Головуючий суддя                                                                       Сидоренко

М.В.         

Суддя                                                                                      

Таценко Н.Б.         

          Суддя                                                                                               Мишкіна

М.А.

Постанова  підписана 26.02.2009 р.