Постанова

від 16.03.2007 по справі 30/432

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/432

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.03.2007                                                                                           № 30/432

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                          Малетича  М.М.

                                        Студенця  В.І.

 при секретарі:                              Солонець К.В.

 За участю представників:

 від Позивача:

Бєляєв С.Е., довіреність б/н від 21.12.2006 р.,

від Відповідача:

Михаленко Л.С., довіреність № 58 від 23.01.2007р.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Кирнасівкацукор"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.11.2006

 у справі № 30/432 (Ващенко Т.М.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Кирнасівкацукор"

 до                                                   Державне підприємство "Укрспецпостач"

 про                                                  стягнення 3331149,9 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Суть рішення і скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Кирнасівкацукор” (надалі – ТОВ “Кирнасівкацукор”, Позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Державного підприємства “Укрспецпостач” (надалі – ДП “Укрспецпостач”, Відповідач)   про стягнення 3 331 149,90 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.11.2006р. у справі № 30/432 в задоволенні позовних вимог ТОВ “Кирнасівкацукор” було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Позивача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати повністю оскаржуване рішення суду і прийняти нове, яким позов ТОВ “Кирнасівкацукор” задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи і які суд визнав встановленими, а самі його висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, на думку представника Позивача, судом також було порушено норми матеріального права, зокрема: положення глави 61 (Підряд) Цивільного кодексу України, ст. 1 Митного кодексу України, ст. 1 Закону України “Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах”, яке призвело до неправильного вирішення справи, що є підставами для скасування такого судового рішення.

Представник Відповідача надав суду відзив на вказану апеляційну скаргу, згідно якої рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2006р. у справі № 30/432 відповідає дійсним обставинам справи і є законним та обґрунтованим, а тому просив залишити це рішення без змін, а подану на нього апеляційну скаргу представника ТОВ “Кирнасівкацукор” – без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд

В С Т А Н О В И В :

Як вказувалось вище, ТОВ “Кирнасівкацукор” звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до ДП “Укрспецпостач” про стягнення 3 331 149,90 грн., з яких: 550 000 грн. – штраф за недопоставку на переробку цукру-сирцю тростинного (п. 8.5. контракту), 98 710, 30 грн. – доплата за переробку цукру-сирцю в цукор білий (п. 6.2. контракту), 45 967,50 грн. – плата за збереження меляси тростинної (п. 5.5. контракту) і 2 636 472,10 грн. – плата за збереження цукру білого і меляси стростинної (п. 5.5. згідно додатку № 1 до контракту), і рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.2006р. у справі № 30/432 в задоволенні позовних вимог ТОВ “Кирнасівкацукор” було відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що Відповідачем були вжиті всі заходи щодо належного виконання взятого на себе зобов”язання по контракту, а Позивачем, у свою чергу, не було доведено належними засобами доказування вину Відповідача у неналежному виконанні умов контракту, в тому числі – як щодо поставки сировини, так і затримці по вивезенню готової продукції та залишків її переробки зі складу Позивача.  

У зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду про необгрунтованість доводів Позивача та відмову в задоволенні його позовних вимог, з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, 21.07.2005р. між ДП “Укрспецпостач” (Замовник) та ТОВ “Кирнасівкацукор” (Виконавець) був укладений контракт № 2107/04 (надалі – Контракт) про переробку давальницької сировини.

Згідно п. 1.1. Контракту Замовник (Відповідач) зобов”язувався поставити, випущену у вільний обіг на території України, давальницьку сировину – цукор-сирець тростинний, а Виконавець (ТОВ “Кирнасівкацукор”) – виконати за винагороду роботи з переробки цієї сировини в цукор-пісок білий та передати Замовнику готову продукцію, а також залишки переробки сировини – меласу тростинну на умовах і в порядку, передбачених даним Контрактом.

Відповідно до п. 1.2. Контракту Замовник зобов”язувався прийняти готову продукцію, а також залишки її переробки, і оплатити Виконавцю вартість робіт по переробці сировини в готову продукцію у відповідності з погодженою калькуляцією.

Крім того, згідно п. 2.1. Контракту Замовник зобов”язувався поставляти сировину у кількості 25 000 метричних тонн +/- 5%, партіями, а відповідно до п. 2.3. Контракту якість сировини повинна відповідати показникам: поляризація – не нижче 98,5%, вологість – не вище 0,15 – 0,45%, колірність – від 15 до 45 одиниць Штаммера.

Загальна вартість робіт по переробці всієї сировини в готову продукцію, яка підтверджувалась підписаним між сторонами Актом виконаних робіт попередньо складала 5 500 000,00 грн. (п. 6.2. Контракту).

В подальшому, 26.08.2005р. між ДП “Укрспецпостач” і ТОВ “Кирнасівкацукор” була укладена додаткова угода до Контракту (надалі – Додаткова угода), згідно п. 1. якої, п.п. 2.1 і 6.2. Контракту були викладені в новій редакції, а саме: п. 2.1. “Замовник постачає сировину у кількості 20 000,00 метричних тонн,  +/- 5%. Поставка сировини здійснюється партіями”, п. 6.2. ”Загальна вартість робіт по переробці всієї обумовленої кількості сировини в готову продукцію попередньо становить 4 440 000,00 грн., в т.ч. ПДВ”.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що твердження Позивача щодо поставки йому Відповідачем сировини у кількості 25 000 тонн, є необгрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами – Контрактом та Додатковою угодою.

Крім того, як вірно було встановлено судом, ДП “Укрспецпостач” передав на переробку ТОВ “Кирнасівкацукор” цукор-сирець тростинний, на умовах давальницької сировини, що був ввезений на митну територію України в межах урядової програми по стабілізації ринку цукру в Україні, отриманий на комісію від переможця торгів з обмеженою участю – Державного підприємства “Укррезерв”.  

При цьому, як вказувалось вище, відповідно до пункту 1.1. Контракту, Відповідач зобов”язувався поставити саме випущену в вільний обіг на території України, давальницьку сировину – цукор-сирець тростинний.

Проте, у зв”язку з виконанням урядової програми, цукор-сирець тростинний, ввезений на митну території Україну у вільний обіг, відпущений не був і на нього було покладено певні обмеження щодо продажу та переробки.

Так, ст. 1 Закону України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” давальницька сировина – сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником.

Тобто, власником сировини, яка перероблялась ТОВ “Кирнасівкацукор” протягом серпня-вересня 2005 року був ДП “Укррезерв” (резидент України), а тому і зазначена сировина не підпадала під визначення давальницької сировини, і до правовідносин по переробці цієї сировини не можуть застосовуватись положення пункту  8.5. Контракту.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача штрафу, відповідно до п. 8.6. Контракту (10% від загальної вартості робіт по переробці), за поставку Позивачем сировини меншої кількості (11 432,51 тонн), ніж кількості передбаченої пунктом 2.1. Контракту.

При цьому, суд звернув у вагу і на те, що відповідно до додаткової угоди № 4 від 25.11.2005р. сторони дійшли згоди про те, що в період з 17.08.2005р. по 07.09.2005р. було поставлено цукру-сирцю в кількості 11 469,50 тонн, а тому, відповідно, не можуть і застосовуватись штрафні санкції, які передбачають нарахування таких у випадку поставки сировини в кількості меншої, ніж погодили сторони.

Відповідно до акту виконаних робіт від 13.09.2005р. загальна вартість робіт по переробці всієї кількості сировини поставленої в період з 17.08.2005р. по 10.09.2005р. складалася із вартості переробки окремих партій цукру-сирцю, в тому числі – цукру-сирцю з показниками поляризації нижче, ніж 98,5%. При цьому 10%, які нараховуються на вартість переробки цукру-сирцю з меншою поляризацією, відповідно до пункту 6.3., фактично є не штрафною санкцією, а збільшенням ціни переробки. Тобто, у випадку претензій з боку Позивача щодо необхідності проведення оплати в розмірі більшому, ніж передбачено Контрактом, то такі повинні були відображатися в акті виконаних робіт (при здачі/прийнятті робіт). Однак, оскільки будь-яких претензій з боку Позивача під час складання акту виконаних робіт не було, то підписання такого акту Позивачем підтверджувало факт закінчення робіт та формування ціни переробки і погодження її з Відповідачем.

У зв”язку з цим, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 98 710,30 грн. в якості доплати у зв”язку із поставкою ним сировини нижчої якості, ніж обумовлена Контрактом, є необґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов”язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), особа, яка порушила зобов”язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов”язання.

Крім того, згідно  ст. 530 ЦК України, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов”язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як видно з матеріалів справи, пунктом 3.2.1. Контракту передбачалося, що початок виконання робіт по переробці сировини становило не пізніше 4 робочих діб з дня прийому Виконавцем перших вагонів із сировиною, але не менш ніж 500 тонн сировини.

Крім того, згідно п. 5.7. Контракту, прийом готової продукції по якості повинен був здійснюватись на підставі сертифіката відповідності та посвідчення якості Виконавця. Тобто, строк надання Виконавцем документів, необхідних для відповідного оформлення готової продукції, визначений датою прийому готової продукції Відповідачем.

В даному випадку, згідно представлених доказів, на виконання Контракту ДП “Укрспецпостач” 18.11.2006р. передало на переробку ТОВ “Кирнасівкацукор” 7 772,950 тонн сировини, яка згідно Закону України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” та митного законодавства України, пройшла відповідне митне оформлення.

В той же час, згідно умов Контракту, Позивач повинен був розпочати переробку сировими, починаючи з 18.11.2005р., проте розпочав переробку тільки 03.12.2005р. При цьому, як видно з матеріалів справи, Відповідач неодноразово звертався до Позивача з вимогами, викладеними у його листах від 18.11.2005р. № 1789, від 21.11.2005р. № 1793, від 29.11.2005р. № 1863 та від 01.12.2005р. № 1880, про прискорення запуску заводу для переробки сировини.

Таким чином, самим Позивачем було порушено визначений контрактом строк початку переробки сировини, що в подальшому призвело до затримки митного оформлення і вивезення ДП “Укрспецпостач” готової продукції за територію України в строки, передбаченні Законом України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”, порядок вивезення якої передбачало оформлення відповідних документів (висновків) Торгово-промисловою палатою та митними органами, що, в рамках Контракту, покладалося на виробника цієї продукції – ТОВ “Кирнасівкацукор”.

Також, при вирішенні даної справи судом правомірно було враховано ту обставину, що затримка виконання умов Конктракту з боку самого Позивача, призвела до настання негативних наслідків для Відповідача, зокрема, порушення кримінальної справи та накладення арешту на готову продукцію, що унеможливлювало її вивіз за територію України.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, вини Відповідача у затримці вивезення готової продукції та залишків її переробки, матеріалами справи доведено не було.

Відповідно до статті 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається  на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, всупереч вимогам вказаної норми, заявником не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2006р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги ТОВ “Кирнасівкацукор”, суд апеляційної інстанції не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирнасівкацукор” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2006р. у справі № 30/432 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирнасівкацукор” до Державного підприємства “Укрспецпостач” про стягнення 3331149,90 грн., - без змін.

2. Справу № 30/432 повернути до господарського суду міста Києва.    

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Малетич  М.М.

                                                                                          Студенець  В.І.

 19.03.07 (відправлено)