Рішення

від 31.08.2015 по справі 314/1225/14-ц

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/1225/14-ц Провадження № 2/314/53/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2015 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Беспалько Т.Д.

при секретарі Печонкіної В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства «ОСОБА_2», треті особи: Відділ Держземагенства у Вільнянському районі, Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, витребування з незаконного володіння земельної ділянки та зустрічним позовом селянського фермерського господарства «ОСОБА_2» до ОСОБА_1, селянського фермерського господарства «ОСОБА_4» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, звернулась до суду з вищезазначеним первісним позовом, в якому посилається на те, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 12,26 га на території Максимівської сільської ради, Вільнянського району, Запорізької області, посвідчену державним актом серії НОМЕР_2 від 12 липня 1999 року, кадастровий номер НОМЕР_3. З моменту отримання нею державного акту з 1999 року її земельну ділянку сільськогосподарського призначення обробляв фермер ОСОБА_5 В 2011 році їй стало відомо що всупереч домовленості її земельну ділянку обробляє фермер ОСОБА_3 з чим вона не згодна, так як з ОСОБА_3 не бажає укладати договір оренди земельної ділянки.

В зв'язку з цим вона 01 січня 2013 року уклала договір оренди земельної ділянки с фермером ОСОБА_4 після чого фермер ОСОБА_3, надав договір оренди земельної ділянки №18 від 07.09.2009 року між нею та СФГ «ОСОБА_2». А також акт прийому - передачі об»єктів оренди земельної ділянки по договору.

Ознайомившись з договором оренди та актом прийому- передачі позивачка ОСОБА_1 побачила, що підписи в договорі оренди та інших додатках до нього виконані не нею.

В зв'язку з цим прохає суд визнати договір оренди землі №18 укладений між СФГ «ОСОБА_2» та нею 07 вересня 2009 року недійсним, та витребувати земельну ділянку з чужого незаконного володіння.

Селянське фермерське господарство « ОСОБА_2» звернулося з зустрічним позовом до ОСОБА_1, селянського фермерського господарства « ОСОБА_4» про визнання договору оренди земельної ділянки недійним. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що договір оренди земельної ділянки , який укладений між ОСОБА_1 та СФГ « ОСОБА_2» є дійсним, умови договору виконуються до теперішнього часу в повному обсязі. 19 червня 2012 року договір був зареєстрований в відділі Держкомзему у Вільнянському районі, Запорізької області. Незважаючи на існування договору, термін дії якого не сплив, відповідачка ОСОБА_1 та СФГ « ОСОБА_4» 01 січня 2013 року уклали новий договір оренди на належну ОСОБА_1 ту ж саму земельну ділянку строком на 10 років. Тобто договір з СФГ « ОСОБА_4» укладено під час дії іншого договору оренди цієї земельної ділянки. Тому прохає визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 12,26 гектарів, яка розташована на території Максимівської сільської ради, Вільнянського району, Запорізької області, кадастровий номер НОМЕР_3.. укладений між ОСОБА_1 та СФГ « ОСОБА_4» 01 січня 2013 року та зареєстрований в реєстраційній службі Вільнянського районного управляння юстиції Запорізької області 12.09.2013 року, індексний № 6327071.

Під час судового розгляду справи представник позивача по первісному позову ОСОБА_6 підтримав заявлені позовні вимоги, просить їх задовольнити. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача по первісному позову СФГ «ОСОБА_2» Кравченко В.А. проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечує, посилаючись на те, що ОСОБА_1 визнала, що виконувала підпис різним почерком, а також на те, що з 2009 року по 2014 рік включно ОСОБА_1, як особисто так і через свого сина ОСОБА_8 отримувала в СФГ «ОСОБА_2» орендну плату. Даний факт свідчить, що позивачка ОСОБА_1 знала про існування договору оренди між нею та СФГ « ОСОБА_2» і, не зважаючи на те, що підпис в договорі та інших додатках не її, вона продовжувала отримувати орендну плату. В зв'язку з цим адвокатом Кравченко В.А., подано до суду заяву про застосування строків позовної давності. Так як первісний договір оренди з СФГ «ОСОБА_2» діє, то представник вважає що зустрічний позов підлягає задоволенню і договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та СФГ «ОСОБА_4, укладений 01 січня 2013 року підлягає визнанню недійсним.

Треті особи в судові засідання не з'являлись. Про час та місце слухання справи неодноразово повідомлялись в встановленому законом порядку. Сторони не заперечують слухати справу у їх відсутність.

Суд, заслухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, оцінивши та проаналізувавши всі надані докази, вважає що первісний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а зустрічний позов СФГ «ОСОБА_2» підлягає задоволенню в повному обсязі.

Як було встановлено в судовому засіданні та вбачається із матеріалів справи згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 виданого 12 липня 1999 року на підставі розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 10 січня 1999 року №2, зареєстрованому в книзі запису державних актів на право власності на землю за № 69, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 12.26 гектарів, яка розташована на території Максимівської сільської ради, Вільнянського р-ну, Запорізької області.

07 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та СФГ «ОСОБА_2» на вищезазначену земельну ділянку укладено договір оренди на 10 років.

Оскільки позивач та її представник по первісному позову заперечували факт підписання договору оренди та додатків до нього з СФГ «ОСОБА_2», у справі була призначена судово-почеркознавча експертиза.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №171-14 від 04 листопада 2014 року, яка призначалась і проводилась в рамках цивільного провадження, встановлено, що підпис в договорі оренди земельної ділянки з СФГ «ОСОБА_2» та додатках до нього виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Допитана в судовому засіданні 08.09.2014 року ОСОБА_1 пояснила, що її земельна ділянка знаходиться в оренді у фермерів. Орендну плату за землю отримував її син. (журнал судового засідання т.1 а.с.239, звукозапис почато 9:59:22 закінчено 10:10:21

25.06.2015 року в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що орендну платню за землю отримував її син. Вона претензій до фермерського господарства «ОСОБА_2» не має ( журнал судового засідання т.3 а.с.71-72)

17.09.2014 р. в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, син позивачки, пояснив, що з моменту передачі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1, з 1999 року в оренду ОСОБА_5 за усною домовленістю з останнім орендну плату за землю замість матері отримував від без довіреності. Мати боялась отримувати орендну плату, так як старенька. Він отримував гроші та передавав мамі. (журнал судового засідання т.2 а.с.79) звукозапис 15:48:01

25.06.2015 року в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що у мами ОСОБА_1 та їх родини претензій щодо виплати орендної плати до СФГ «ОСОБА_2» не має. З моменту передачі землі родині ОСОБА_5, орендну плату бувало з затримками, але виплачували в повному обсязі. Не виплаченою залишилась тільки орендна плата за 2014 рік, так як в цей час вже розглядалась цивільна справа. Землю до теперішнього часу обробляє СФГ «ОСОБА_2». Іноді орендну плату він отримував від ОСОБА_5, іноді в бухгалтерії. В 2012 році орендну плату отримувала мама-ОСОБА_1 разом з його сестрою ОСОБА_9 В 2013 році ОСОБА_5 привіз орендну плату додому (журнал судового засідання т.3 а.с.72-73) звукозапис почато 10:38:26 закінчено 11:24:21).

25.06.2015 року в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила що мати фактично з 2006 року по 2012 рік проживала в Сєвєродонецьку, Донецької області. Земля знаходилась в оренді у фермера ОСОБА_5. Розраховувались за оренду земельної ділянки з братом ОСОБА_8 чи бухгалтер, чи ОСОБА_5. Мати отримувала орендну плату особисто в 2012 році. Скільки платили грошей вона не знає, знає її брат ОСОБА_8, так як він отримував орендну плату. (журнал судового засідання т.3 а.с.73) звукозапис почато 11:29:01 закінчено 11:37:35).

Ідентифікаційний код ОСОБА_1-НОМЕР_1.

Відповідно податкової форми 1ДФ за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 державній податковій інспекції по ідентифікаційному коду який належе ОСОБА_1 за останню сплачені податки в 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013 роках. (т.3 а.с.2-28)

Крім того, відповідно відомостей на видачу орендної плати в грошовій формі за 2009, 2011, 2012, 2013 роки ОСОБА_1, як особисто так і її син отримували орендну плату про що свідчать підписи в відомостях.(т.3 а.с.29-39)

06.08.2015 р. в період розгляду справи по суті ОСОБА_1 особисто отримала орендну плату в СФГ «ОСОБА_2» в грошовому виразі за 2014 рік по договору оренди №18 від 07 вересня 2009 року по що надала письмову розписку, де зазначила, що претензій до господарства СФГ «ОСОБА_2» не має. Орендна плата по видатковим касовим ордерам склала 16.000 гривень, що значно перевищує орендну плату обумовлену в договорі.

Таким чином, з викладеного можна зробити висновок, що як особисто ОСОБА_1, так і її родина знали, що належна на праві власності ОСОБА_1 земельна ділянка знаходиться в оренді СФГ «ОСОБА_2», не зважаючи на те, що договір оренди між ОСОБА_1 та СФГ « ОСОБА_2» укладено в 2009 році, ОСОБА_1 орендну плату почала отримувати з 2007 року до укладення договору і останню орендну плату отримала в 2015 році.

При цьому до 2014 року позивачка не чинила відповідачу перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою.

Представником відповідача по первісному позову Кравченко В.А. під час розгляду справи по суті подано письмову заяву про застосування строків позовної давності в зв'язку з тим, що позивачка про існування договору оренди знала і отримувала орендну плату, що відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України може бути підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1, 3, 4 статті 267 ЦК України передбачено, що особа, яка виконала забов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Це стосується й доведення обставин пропуску строку позовної давності.

Тому суд вважає, що первісний позов є доведеним, однак враховуючи, що сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, а саме відповідачем по первісному позову, і цє є підставою для відмови у первісному позові.

Що стосується зустрічного позову, то судом встановлено наступне.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 виданого 12 липня 1999 року на підставі розпорядження Вільнянської районом державної адміністрації Запорізької області від 10 січня 1999 року №2, зареєстрованому в книзі запису державних актів на право власності на землю за № 69, ОСОБА_1 га праві власності належить земельна ділянка площею 12.26 гектарів, яка розташована на території Максимівської сільської ради, Вільнянського району, Запорізької області.

Судом встановлено, що 07 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та СФГ «ОСОБА_2» на вищезазначену земельну ділянку укладено договір оренди на 10 років. Договір зареєстрований в відділі Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області 21 червня 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про оренду землі» який діяв на той час, договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч.1 ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України, ч.2 ст.125 ЗК України та ст.18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним з моменту такої реєстрації.

01 січня 2013 року ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку яку відповідно договору обробляє СФГ «ОСОБА_2», уклала договір оренди з СФГ «ОСОБА_4» терміном на 10 років. Договір зареєстровано в реєстраційній службі Вільнянського РУЮ 12.09.2013 року за №124499323215.

В зв'язку з тим, що договір оренди земельної ділянки з СФГ «ОСОБА_4» укладено під час дії іншого договору оренди цієї ж земельної ділянки, тому відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України він є недійсним.

Керуючись наведеним, та ст.ст.10,60,212-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «ОСОБА_2», треті особи Відділ держкомзему у Вільнянському районі, Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення №18 від 07 вересня 2009 року, площею 12.26 гектарів кадастровий НОМЕР_3, укладений між ОСОБА_1 та селянським фермерським господарством «ОСОБА_2» недійсним - відмовити.

Зустрічний позов Селянського фермерського господарства « ОСОБА_2» до ОСОБА_1, селянське фермерське господарство «ОСОБА_4» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 12.26 гектарів кадастровий НОМЕР_3 укладений між ОСОБА_1 та селянським фермерським господарством «ОСОБА_4» 01 січня 2013 року , зареєстрований в реєстраційній службі Вільнянського РУЮ 12.09.2013 року за №124499323215 індексний №6327071 від 28.09.2013 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Т.Д. Беспалько

31.08.2015