Ухвала

від 26.08.2015 по справі 333/8007/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 333/8007/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Холод Р.С.

Номер провадження 22-ц/778/3793/15 Суддя-доповідач: Бабак А.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Полякова О.З.

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2015 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 04 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № ML-202/039/2008 на суму 158000 доларів США на строк до 04 квітня 2021 року, зі сплатою 4,49% річних та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

08 вересня 2011 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено додатковий договір № 16 до кредитного договору, відповідно до умов якого у період з 14 вересня 2011 року по 14 лютого 2012 рік для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись процентна ставка у розмірі 10,76 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № SR-202/039/2008.

ОСОБА_3 порушує вимоги кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 10 березня 2015 року виникла заборгованість у сумі 16 945 723,81 грн., що становить: заборгованість за тілом кредиту 152 071,11 доларів США, що за офіційний курсом Національного Банку України станом на 10 березня 2015 року складає 3 481 979, 04 грн.; заборгованість за відсотками 7 086,62 доларів США, що за офіційний курсом Національного Банку України станом на 10 березня 2015 року складає 162 262,65 грн. та пеня у сумі 13 301 482,12 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач, збільшивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів на його користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 945 723,81 грн. та судові витрати у справі.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2015 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 706 362,64 грн., з яких: 3 277 578,90 грн. - заборгованість за кредитом, 152 737,47 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 276 046,27 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за кредитним договором, та судовий збір в сумі 1446,25 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суд безпідставно зменшив розмір пені, залишивши поза увагою, що за умовами договору сторони надали згоду, що за порушення зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожний день прострочки, тому визначений позивачем розмір пені відповідає розміру невиконаних зобов'язань. Крім того, судом стягнення суми заборгованості здійснено станом на 11.03.2015 року, на день подачі заяви про збільшення позовних вимог, однак не прийнято до уваги, що станом на 11.03.2015 року сума заборгованості за кредитним договором фактично вже змінилася ніж була 10.03.2015 року, оскільки нарахування пені за кредитним договором не припинилося. Щодо строку дії договору поруки, то суд не прийняв до уваги, що строк дії кредитного договору встановлений до 04.04.2021 року, тому пред'явлення вимоги до поручителя встановлено також до цього ж строку, підстави для застосування ч.4 ст. 559 ЦК України відсутні.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в повному обсязі.

На рішення суду апеляційну скаргу подали також ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не переконався, чи дійсно між ЗАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладений договір відступлення прав вимоги. До суду не надано оригінал договору відступлення права вимоги від 27.06.2012 року, а тому ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не є належним позивачем у справі. Просить скасувати рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в сумі 6706362, 64 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення яким у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи спір суд першої інстанції встановив наступні обставини.

04.04.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк та ОСОБА_3 укладений кредитний договір ML-202/039/2008 кредитний договір складається з частини 1 кредитного договору та частини №2 кредитного договору, які в цілому складають кредитний договір (т.1 а.с.4-8).

Відповідно до п.1.1. частини №2 зазначеного кредитного договору банк надає позичальнику кредит, що визначений у частині №1 цього договору (158 000 доларів США), а позичальник приймає кредит та зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого крези також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов'язань вказано у цьому договорі.

Згідно пункту 3 частини №1 кредитного договору №ML-202/039/2008 від 04.04.2008 року встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 4.49% та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

Відповідно до п.2 частини 1 вказаного кредитного договору датою остаточного повернення кредиту є 04.04.2021 року.

Пунктом 4 частини №1 кредитного договору №ML-202/039/2008 від 04.04.2008 року передбачено, що повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів: щомісяця погашається рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору. Щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту.

Згідно п. 1.4.1.2 частини №2 кредитного договору №ML-202/039/2008 від 04.04.2008 проценти нараховуються щомісячно в день сплати процентів, але не пізніше дати повернення кредиту, визначеної у графіку платежів на фактичну суму непогашених кредитних коштів і фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення та сплачується позичальником відповідно до умов п. 1.5 кредитного договору.

Відповідно до п.1.5.1 частини №2 зазначеного кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.

Згідно п. 1.5.1.1 частини №2 кредитного договору №ML-202/039/2008 від 04.04.2008 року нараховані в порядку передбаченому кредитним договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту та в строки, передбачені графіком платежів.

Відповідно до п. 4.1.1 частини №2 вказаного кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний заплатити банку пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

05.02.2009 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк та ОСОБА_3 укладений додатковий договір №1 до кредитного договору №ML-202/039/2008 від 04.04.2008, згідно умов якого, графік щомісячних платежів викладений у

новій редакції (т.1 а.с. 118-120).

Того ж дня, 05.02.2009 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 укладений додатковий договір №2 до кредитного договору №ML-202/039/2008 від 04.04.2008 року, згідно умов якого, п.2.3. частини №2 кредитного договору доповнений підпунктом «о»: позичальник зобов'язаний в термін 180 календарних днів з моменту підписання додаткового договору №2 забезпечити проведення державної реєстрації прав власності на предмет іпотеки (т.1 а.с. 121).

Надалі, з вересня 2009 року по вересень 2011 року з відповідачем ОСОБА_3 укладено ще 14 додаткових договорів, відповідно яких відповідач зобов'язувався укласти з позивачем договір іпотеки земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 у зв'язку з чим банк зобов'язував його надати правовстановлюючі документи на дану земельну ділянку та 17.06.2011 року з ОСОБА_3 укладений договір іпотеки земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 86-90; 121зв.-180).

Крім того, додатковим договором №5 від 04.03.2010 року до кредитного договору №ML-202/039/2008 від 04.04.2008 року, на період з 15.03.2010 року до 14.06.2010 року для розрахунку процентів за користування кредитом встановлювалася фіксована процентна ставка у розмір 10,62% річних, на період з 14.06.2010 року до 14.12.2010 року - 12.07% річних, на період з 14.12.2010 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором - плаваюча процента ставка у розмірі 4,57 відсотків річних + FIDR. Також, зазначеним додатковим договором графік щомісячних платежів викладений у новій редакції (т.1 а.с. 124-128).

Додатковим договором №12 від 14.01.2010 року до кредитного договору №ML-202/039/2008 від 04.04.2008 року, на період з 14.01.2011 року до 14.04.201І року для розрахунку процентів за користування кредитом встановлювалася фіксована процентна ставка у розмір 9.33% річних, на період з 14.04.2011 року до 15.08.2011 року - 12.26% річних, на період з 15.08.2010 року до повного виконання і зобов'язань за кредитним договором - плаваюча процента ставка у розмірі 4.76 відсотків річних + FIDR. Також, зазначеним додатковим договором графік щомісячних платежів викладений у новій редакції (т.1 а.с. 140-144).

Додатковим договором №16 від 08.09.2011 року кредитного договору №ML-02/039/2008 від 04.04.2008 року, на період з 14.09.2011 до 14.02.2012 року для розрахунку процентів за користування кредитом встановлювалась фіксована процентна ставка у розмірі 10.76% річних. На період з 14.02.2012 року і до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом використовувалась плаваюча процентна ставка у розмірі 4.76 відсотків річних + F1DR. Також, зазначеним додатковим договором графік щомісячних платежів викладений у новій редакції (т.1 а.с. 150-155).

27.06.2011року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» у відповідності до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України укладений договір про відступлення права вимоги.

Згідно з вищевказаним договором Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло за кредитним договором №ML-202/039/2008 від 04.04,2008 року право вимоги в обсязі на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором (т.1 а.с. 28-32).

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, позивач зазначив, що станом на 01.07.2014 року загальна сума заборгованості становить 8 750 262,58 грн.(т.1 а.с. 1-2), за час знаходження справі у суді, станом на 10.03.2015 року загальна сума заборгованості становить 16 945 723,81 грн., що складає заборгованість за тілом кредиту у сумі 152 071,11 доларів США, в гривневому еквіваленті - 3 481 979,04 грн.; заборгованість за відсотками 7 086,62 доларів США, що еквівалентно 162 262,65 грн. та 13 301 482,12 грн. пеня, яку просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Задовольняючи позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» частково та стягуючи з ОСОБА_3 заборгованість за тілом кредиту у сумі 3 277 578,90 грн., 152 737,47 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 276 046,27 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за кредитним договором кредитом з ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 умови кредитного договору не виконує та у визначені в договорі строки, платежі з погашення кредиту не здійснює.

Прийнявши уточнену позовну заяву про збільшення позовних вимог, яка подана позивачем 11.03.2015 року, суд стягнув суму заборгованості за офіційним курсом валют, встановленого НБУ з 14 години 11.03.2015 року - 21.552936 за 1 долар США.

Зменшуючи розмір пені до 3 276 046,27 грн., суд виходив з положень ч.3 ст. 551 ЦК України. Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення суми боргу з поручителя ОСОБА_4, суд виходив з того, що Банк, укладаючи додаткові договори з ОСОБА_3, змінюючи строки та розмір платежів за кредитним договором, поручителя ОСОБА_4 не інформував, а змінивши строк виконання основного зобов'язання, не звернувся до поручителя з вимогою погасити борг за кредитним договором достроково. До суду позов поданий понад строки, встановлені ч.4 ст. 559 ЦК України, тому порука вважається припиненою.

Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, що їх регулює.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зазначений договір є підставою виникнення зобов'язань.

Відповідно ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або інших умов та вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч.1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором не виконує, в обумовлені строки та погодженим з ним графіком в розміром платежів на погашення кредитних коштів, погашення кредитних коштів не здійснює.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 31 ЦПК України, протягом часу розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог, подавши 11.03.2015 року уточнену позовну заяву про солідарне стягнення з відповідачів на користь банку заборгованості у розмірі 16 945 723,81 грн., що складає 3 481 979,04 грн. (152 071,11 доларів США) тіло кредиту; 162 262,65 грн. (7 086,62 доларів США) заборгованість за відсотками та 13 301 482,12 грн. - пеня (т.1 а.с.188-190).

Стягуючи заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за відсотками виходячи із офіційно встановленого НБУ курсу долара з 14.00 години 11.03.2015 року у розмірі 21,552936 грн. за 1 долар, суд зазначив, що уточнена позовна заява позивачем подана саме 11.03.2015 року, а не 10.03.2015 року, тому заборгованість має розраховуватися виходячи із курсу долара, який встановлений на 11.03.2015 року.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно ч.1 ст. 192 ЦК України, гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).

Такими випадками є ст. 193, ч. 4 ст. 654 ЦК України, Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Таким чином, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

В ч.2 п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» містяться роз'яснення про те, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Позивачем сума боргу розрахована на 10.03.2015 року, а уточнена позовна заява про збільшення позовних вимог подана 11.03.2015 року (т.1а.с.188-190). Позивачем сума боргу за тілом кредиту визначена у сумі 152 071,11 доларів США та за відсотками у сумі 7 086,62 доларів США. Судом першої інстанції стягнення заборгованості здійснено саме в цих розмірах, однак у гривневому еквіваленті станом на 11.03.2015 року, день подання уточненої позовної заяви, за офіційним курсом НБУ встановленого на цю дату.

Судова колегія вважає, що такий висновок суду є правильним, оскільки, на день ухвалення рішення - 24.04.2015 року позовна заява про збільшення позовних вимог не подавалася, а в силу ст. 11 ЦПК України, вихід за межі позовних вимог судом неможливий.

За цих обставин, доводи апелянта ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про те, що станом на 11.03.2015 року сума заборгованості за кредитним договором фактично вже змінилася ніж була 10.03.2015 року, оскільки нарахування пені за кредитним договором не припинилося є безпідставними.

Щодо незгоди апелянта ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про солідарне стягнення суми боргу за кредитом з поручителя ОСОБА_4, то судова колегія зазначає.

Відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що відповідно до п.1.2 договору поруки № SR-202/039/2008 від 04.04.2008 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідають як солідарні боржники і банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника так і до поручителя, чи до обох одночасно .

Згідно з п.п.3.1, 3.2, 3.4. вказаного договору поруки у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, поручитель зобов'язаний здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому банком, протягом трьох банківських днів з дати надіслання банком відповідної письмової вимоги (т.1 а.с. 15).

Суд встановив, що Банк в період з 05.02.2009 року по 08.09.2011 року уклав з позичальником ОСОБА_3 16 додаткових договорів, за якими, зокрема, додатковий договір №5 від 04.03.2010 року, №12 від 14.01.2010 року та №16 від 08.09.2011 року змінений строк погашення кредиту та графік платежів, що свідчить про збільшення обсягу відповідальності.

14.01.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладений додатковий договір №2 до договору поруки №SR-202/039/2008 від 04.04.2008 року, згідно умов якого, на дату укладання цього додаткового договору розмір боргових зобов'язань забезпечених порукою становить 155 249,06 доларів США (т.2 а.с. 35).

08.09.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладений додатковий договір №3 до договору поруки №SR-202/039/2008 від 04.04.2008 року, відповідно до умов якого, на дату укладання цього додаткового договору розмір боргових зобов'язань забезпечених порукою становить 154 102,32 доларів США (т.2 а.с.33-34).

Аналіз змін у графік щомісячних платежів, встановлений умовами додаткового договору №5 від 04.03.2010 року до кредитного договору №ML-202/039/2008 від 04.04.2008 року, свідчить про суттєві зміни строків та сум щомісячних платежів, встановлених у графіку, передбаченого умовами додаткового договору №1 від 05.02.2009 року.

Так, якщо у графіку до додаткового договору № 1 з 05.02.2010 року і до 05.07.2018 року позичальнику необхідно було щомісячно сплачувати суму у розмірі 2 123.91 долара США, то графіком платежів додаткового договору № 5 з 14.01.2010 року і до повної сплати заборгованості встановлено щомісячну оплату у розмірі 2 179,90 доларів США.

Разом із тим, позивачем не надано до суду додаткового договору до договору поруки №SR-202/039/2008 від 04.04.2008 року, який би свідчив про обізнаність поручителя ОСОБА_4 про зазначені зміни.

Відповідно до ч. І ст.559 ЦК України порука припиняється також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Враховуючи, що додатковим договором №5 від 04.03.2010 року до кредитного договору №ML-202/039/2008 від 04.04.2008 року, банк збільшив суму щомісячних платежів з 14.01.2010 року на 55,99 доларів США без згоди поручителя, тому відсутні підстави для покладання відповідальності на ОСОБА_4 за невиконання позичальником своїх зобов'язань перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відсутні, оскільки порука припинилася.

Крім того, за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Зі змісту договору поруки вбачається, що строк дії договору не встановлений.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не дотримувався умов кредитного договору та допустив заборгованість за кредитом та відсотками, банк 20.01.2014 року направив ОСОБА_3 вимогу про дострокове виконання його зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі (152071.11 долар США - залишок заборгованості за кредитом та 7 086.62 доларів США - сума процентів за користування кредитом) (а.с.84). Зазначена вимога підлягала виконанню протягом 30 днів з моменту надісланих банком повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень.

Оскільки, банком змінений строк виконання зобов'язань, така вимога про дострокове погашення кредиту мала бути направлена поручителю протягом 6-ти місяців. Наявна в матеріалах справи копія вимоги від 23.06.2014 року (т.1 а.с. 39) понад строки, визначені ч.4 ст. 559 ЦК України, тому порука є припиненою.

Такий висновок суду є правильним, відповідає обставинам справи, правовим позиціям та судовій практиці. Доводи апелянта не спростовують висновок суду першої інстанції.

Щодо доводів апелянта ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відносно того, що суд з власної ініціативи зменшив розмір пені, то судова колегія зазначає.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Таким чином, у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобов'язання, передбачені, зокрема, у ст. 1048 ЦК України, та при застосуванні ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем пеня обчислена у доларах від всієї суми прострочення і після цього ця сума приведена до еквівалента у гривні. Однак, пеня повинна обчислюватись у національній валюті за кожен місяць прострочення і переводитись у гривню на час прострочення, а не на кінцевий строк нарахування пені, що значно впливає на кінцеву суму у зв'язку із зміною курсу іноземної валюти.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-79 цс 14 від 2 липня 2014 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Порядок нарахування пені не оскаржується апелянтами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а суд апеляційної інстанції в силу ч.1 ст. 303 ЦПК України не має права виходити за межі доводів апеляційної скарги.

Враховуючи, що визначений позивачем розмір пені - 13 301 482,12 грн. значно перевищує розмір заборгованості за кредитом - 3 277 578,90 грн., судом правомірно застосовані норми ч.3 ст.551 ЦК України, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та обґрунтовано розмір пені зменшений до розміру заборгованості за кредитом.

Таким чином, доводи апелянта ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції.

Доводи апелянтів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк», який відступив право вимоги за даним кредитним договором ТОВ «ОТП Факторинг Україна», оскільки оригінал договору про відступлення прав вимоги від 27.06.2012 року не досліджувався та не був наданий позивачем.

Як уже зазначалось, відповідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді справи судом першої інстанції, представником відповідачів заявлялося клопотання про витребування оригіналів документів, які надані позивачем на підтвердження позовних вимог (т.1 а.с.62) та ухвалою суду від 26.02.20215 року клопотання задоволено (т.1 а.с.71).

Разом з тим, переконавшись у неможливості надання вказаних документів, представник відповідачів не наполягав на їх подальшому витребуванні та не обґрунтовував свої заперечення проти позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» доказами про відсутність оригіналів документів та про те, що позов поданий неналежним позивачем (т.1 а.с. 63-64,66-68; т.2 а.с.44-45).

Посилаючись в апеляційній скарзі на довід про відсутність оригіналу, зокрема договору відступлення права вимоги від 27.06.2012 року, апелянтами не надано клопотання про витребування оригіналу договору апеляційним судом. Не заявлено таке клопотання і представником апелянтів у суді апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду.

Натомість, в матеріалах справи наявна копія договору відступлення права вимоги від 27.06.2012 року за яким право вимоги за кредитним договором №ML-202/039/2008 від 04.04.2008 року перейшло до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в обсязі на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором (т.1 а.с. 28-32).

Копія договору завірена ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а тому не ставить під сумнів наявність такого договору та правомірність ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернення до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором. Апелянтами зазначене не спростовано, тому доводи, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є неналежним позивачем ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим, в силу ч.4 ст. 60 ЦПК України.

Враховуючи наведені обставини, судова колегія дійшла висновку що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: