Постанова

від 01.06.2011 по справі 1-694/11

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування

01.06.2011 Справа №1-694/11

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Очеретяного Є.В.,

при секретарі Демчан Н.С.

за участю прокурора Лотоцького В.М.

Захисників ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого директором ТОВ В«Автомаз-СервісВ» , громадянина України, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, раніше не судимого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4. 1а/57, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_5,

за ч.3 ст.187, ч.1 ст. 122, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Органами досудового слідства підсудний ОСОБА_3, обвинувачується в тому, що 10 грудня 1998 року у нього виник злочинний умисел спрямований на вчинення нападу для заволодіння чужим майном і з цією метою, він вступив у злочинну змову із невстановленими слідством особами. Реалізовуючи свій злочинний умисел, з корисливих мотивів, ОСОБА_3 10 грудня 1998 року близько 12 години із невстановленими слідством особами, одівши на обличчя маску, шляхом обману незаконно проник у квартиру АДРЕСА_1 М.Тернополя в якій проживає сім'я ОСОБА_4.

Знаходячись у квартирі АДРЕСА_2, ОСОБА_3, нецензурно висловився до ОСОБА_4, яка в цей час знаходилась у своїй квартирі та наказав віддати гроші, які належали потерпілій. Отримавши відмову від ОСОБА_4, ОСОБА_3 наніс їй один удар кулаком в обличчя. З метою попередити можливий опір ОСОБА_4 чи її втечу з місця події, ОСОБА_3 закрив рот потерпілої шарфом, який попередньо приніс із собою. Не зупиняючись на досягнутому, усвідомлюючи характер скоюваного ним злочину, ОСОБА_3, перебуваючи у вказаному житловому приміщенні, погрожуючи застосуванням пістолета, який попередньо взяв із собою, та демонструючи його, знову почав вимагати у ОСОБА_4 гроші, при цьому наніс потерпілій ряд ударів кулаками в різні частини тіла.

Вкотре отримавши відмову ОСОБА_4 віддати гроші, ОСОБА_3 разом із невстановленими слідством особами з метою доведення злочинного умислу до кінця, застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров'я потерпілої, що виразилось у враженні потерпілої електрострумом, приставлянням пістолета до скроні потерпілої, вмиканням праски, з погрозою її застосування, зануренням голови потерпілої у ванну наповнену водою, провів обшук житла ОСОБА_4, однак з причин, які не залежали від їх волі, заволодіти майном ОСОБА_4 йому не вдалось. Далі ОСОБА_3 разом з невстановленими особами з місця події утік.

В результаті злочинних дій ОСОБА_3 та невстановлених слідством осіб потерпілій ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді перелому верхівки остистого паростка, 6-го шийного хребця з незначним зміщенням, перелому кісткової спинки носа з незначним зміщенням в боковій проекції, закриту черепно-мозкову травму зі струсом головного мозку, синці та садно обличчя, які згідно висновку експерта №3122 від 28.січня 1999 року відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Вищевказані дії ОСОБА_3, органами досудового слідства кваліфіковано за ч.3 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу - розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Крім того підсудний ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 122, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3, показав, що своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину передбаченого ч.3 ст. 187 КК України не визнає. Вважає, що кримінальну справу відносно нього сфальсифіковано. Під час розслідування органом досудового слідства було порушено його права та не проведені всі необхідні слідчі дії, щоб усунути неповноту досудового слідства. Крім того показав, що в другій половині жовтня-першій половині листопада 1998 року він разом з ОСОБА_5 в будинку №3 по вул. Лучаківського у м.Тернополі шукав знайому дівчину на ім'я Альона. Коли вони удвох зайшли в будинок № 3 по вул. Лучаківського, то ОСОБА_5 сказав йому, що в квартирі №68, яка знаходиться на третьому поверсі, проживає знайомий його брата на ім'я ОСОБА_6, який може допомогти їм з пошуком Альони. Коли він з ОСОБА_5 прийшов до квартири №68, то їм ніхто не відчинив вхідних дверей квартири, тому ОСОБА_5, почувши шум на верхніх поверхах під'їзду -направився туди шукати ОСОБА_6. В цей час він зловив рукою за ручку замка і вхідні двері квартири № 68 відчинились. Тоді він сам зайшов у вказану квартиру і переконавшись, що у ній відсутні мешканці, вийшов на сходову клітку під'їзду. Руками у квартирі №68 він не доторкався до речей та дверей. В квартирі він знаходився до 1 хв. Вийшовши із квартири він піднявся на сходову клітку п'ятого поверху, де зустрів ОСОБА_5 Про випадок із незамкненими дверима і про те, що він заходив у квартиру № 68 він ОСОБА_5 не розповідав. Після даного випадку він більше у квартирі № 68 по вул. Лучаківського в м. Тернополі не був, звідки там його пальці не знає. 10 грудня 1998 року з 09 год. до 13 год. він знаходився в батька на роботі в ТОВ В«ГЕЯ ЛТДВ»по вул. Крушельницькій у м. Тернополі, так як він там був на практиці. Розбійного нападу на ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3 у Тернополі він не вчиняв. Хто може бути причетним до скоєння цього злочину він не знає.

Тобто підсудний ОСОБА_3, повністю підтримав свої покази дані на досудовому слідстві, які не змінились з часу його допиту у 1998 році.

Під час проведення судового слідства прокурор Лотоцький В.М., заявив клопотання про направлення кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_3, у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.187 КК України на додаткове розслідування.

Заслухавши думку, підсудного ОСОБА_3, який підтримав клопотання прокурора, захисника ОСОБА_1, який покладається на думку суду, оскільки вважає, що його підзахисний повинен бути виправданий, дослідивши докази, обсяг яких визначений судом з урахуванням погоджених позицій учасників процесу, матеріали кримінальної справи, суд, вважає, що дану кримінальну справу, в частині обвинувачення ОСОБА_3, у вчиненні злочину в частині, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, слід повернути на додаткове розслідування, виходячи з наступного.

Згідно ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Судом встановлено, що під час розслідування кримінальної справи, органом досудового слідства було грубо порушено права підсудного ОСОБА_3, розслідування по справі проведено неповно і висновки слідства не можуть бути покладені в обвинувальний вирок.

Так з показань потерпілої ОСОБА_4 від 21 грудня 1998 р. (т.3, а.с.38), всі нападники їй В«видались одинаковимиВ»і вона будь-кого з них впізнати не зможе. Ці ж показання вона підтвердила в судовому засіданні 09.12.2010 р.

Тобто згідно показів потерпілої, вона не може впізнати ОСОБА_3, як одного з нападників.

Свідок ОСОБА_5, покази якого оголошені в судовому засіданні через його смерть, підтвердив, що на початку жовтня 1998 р. вони із ОСОБА_3 стукали в квартиру потерпілої ОСОБА_4, потім, залишивши ОСОБА_3 біля дверей квартири № 68, Юрків на деякий час піднімався на верхні поверхи (т.3, а.с.84-86).

Те, що підсудний ОСОБА_7, перебував на робочому місці стверджується також показами свідків:

ОСОБА_7 (батька підсудного): В«… 10 грудня 1998 р. мій син ОСОБА_8 до 14:00 годин був зі мною на роботіВ» (т. 3, а.с. 93). Такого ж характеру показання дав цей свідок 8 лютого 2011 р. в судовому засіданні. Ні належного йому газового револьвера В«АгентВ» , ні ключа від сейфа, в якому він зберігався, нікому, в тім числі і сину ОСОБА_8, він не давав ніколи;

ОСОБА_9, який ствердив, що в день та час розбійного нападу на квартиру ОСОБА_4 він В«з пів-одинадцятої до пів-дванадцятоїВ»курив разом з ОСОБА_3 на площадці в фірмі В«ОСОБА_10 ЛТДВ» , в той день батько підсудного збирався у відрядження і В«захлопнулисьВ»двері в приймальню т. 3, а.с. 245-252, протокол суд. засідання від 28.02.2011 р.).

Вказані покази свідків та потерпілої належно на досудовому слідстві не перевірені.

Також в суді допитаний експерт ОСОБА_10, показав, що: В«сліди пальців зберігаються на полірованих чи лакованих дверцятах шафи до 2-х суток…В» (т. 3, а.с. 100);

Згідно довідки начальника НДЕКЦ УМВСУ ОСОБА_6: В«термін збереження слідів пальців на лакованій поверхні меблів не перевищує 30 дібВ» ;

Вказане питання також належно не вивчалось під час проведення досудового слідства.

Разом з цим, поверхня предметів, на яких було виявлено та відкопійовано відбитки пальців рук під час огляду місця події 10.12.1998 р. не оглядалась і не описувалась, тобто, її характеристики на час огляду місця події не з'ясовувались і не фіксувались.

З показань допитаного в судовому засіданні 14.02.2011 р. експерта (спеціаліста) ОСОБА_10, який був учасником огляду місця події та який проводив низку експертних досліджень вилучених ним же відбитків пальців рук,- слідчий на місці події В«займався своєю роботоюВ» , не вмішуючись в роботу експерта, який там же самостійно виявляв та вилучав відбитки пальців рук (що суперечить вимогам ст. 128-1 КПК).

У тексті протоколу, всупереч ст. 195 КПК, не вказано, на яких саме об'єктах, місцях та поверхнях, за допомогою яких саме засобів було виявлено та відкопійовано сліди пальців рук, у якій послідовності, як конкретно вони розташовувались та як їх упаковано (т.3, а.с. 7-13).

Зазначені обставини безсумнівно мають істотне значення для справи, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 85 КПК України, повинні бути відображені в тексті протоколу цієї слідчої дії, однак вимог закону в цій частині не дотримано.

Невиконання вимог ст. 85 КПК України позбавляє цей протокол значення джерела доказів, що також підлягає усунення під час досудового слідства.

Поняті, які запрошуються до участі в огляді місця події, згідно з ч. 3 ст. 127 КПК, зобов'язані засвідчити своїми підписами відповідність слідчих дій змісту протоколу. Оскільки спеціаліст ОСОБА_10, не володів повноваженнями на проведення слідчих дій і, фактично, їх не проводив,- поняті не могли одночасно спостерігати за діями і слідчого і спеціаліста, які в різних місцях квартири виконували різні функції, через що ці поняті не можуть стверджувати, що виконані дії відповідають тексту протоколу огляду.

Крім того, 14 червня 2000 р. кримінальну справу щодо ОСОБА_3 за фактом його причетності до розбійного нападу на квартиру ОСОБА_4 було закрито за підставами, передбаченими п. 2 ст. 213 та п. 2 ст. 6 КПК України, тобто і через недоведеність його участі в цьому злочині і через відсутність в його діях складу злочину (т. 3, а.с. 391-392).

Вказана постанова, яка має дві підстави закриття справи, що також є незаконно, і є суперечливою, через 10 років і 3 місяці - скасована за мотивами, що причетність підсудного до злочину в квартирі ОСОБА_4 нібито доводиться вилученими відбитками його пальців та впізнаним потерпілою газовим пістолетом (револьвером), вилученим у батька підсудного, зацікавленого в результатах слідства (т. 3, а.с. 406-407).

Вказані твердження також є надуманими і незрозумілими.

Під текстом протоколу огляду місця події (квартири ОСОБА_4) перед підписами учасників (т.3, а.с. 8) іншим розміром рукописного письма дописано: В«Речові докази упаковані і опечатані.В» . Про які саме В«речові доказиВ»йдеться в протоколі, невідомо. З огляду на те, що жодні предмети з квартири ОСОБА_4 не вилучались, очевидно слідчий мав на увазі відкопійовані сліди пальців рук. Однак, в протоколі не зазначено, з яких місць та поверхонь їх вилучено, яким чином упаковано і ким саме та якою печаткою опечатано, тобто, також очевидно, що вказану фразу було дописано вже поза місцем проведення огляду.

У висновках № № 636 та 637 дактилоскопічної експертизи від 17.12.1998 р. зазначено, що В«Речові докази… доставлені нарочним в конверті, розміри якого становлять 22,5 х 14 см (т. 3, а.с. 51, 55-61).

При огляді слідчим цього ж конверта (протокол від 22.12.1998 р.) його розміри становили 21,5 х 17,5 см (т.3, а.с. 145).

Однак, розміри конверта, в який нібито було упаковано вилучені з місця події відбитки пальців рук і який знаходиться в т. 3, а.с. 339, фактично становлять 22 х 18,3 см .

На підтвердження показань допитаного в судовому засіданні 14 лютого 2011 р. експерта ОСОБА_10, працівник карного розшуку ОСОБА_11 показав, що вилученням та упакуванням відкопійованих на місці події відбитків пальців займався не слідчий, а експерт (т. 3, а.с. 309). Враховуючи, що присутність експерта при огляді місця події законом не передбачена,- ОСОБА_10 приймав участь у цій слідчій дії, як спеціаліст (ст. 128-1, 191 КПК), який, за законом, не має права на вчинення таких дій.

Згідно висновку № 637 дактилоскопічної експертизи, відбитки пальців рук нібито було скопійовано на світлу плівку та на дві темні плівки. Світлі плівки наклеєно на два аркуші паперу, які нібито підписано понятими, а чорних плівок не підписано ніким, однак саме на чорних плівках було виявлено сліди пальців рук підсудного.

Якщо взяти до уваги, що ні кількості, ні характеристик вилучених відбитків пальців у протоколі огляду місця події не вказано, а в описовій частині В«Заключення експертаВ» № 636 від 17.12.1998 р. (т.3, а.с. 51) відображено, що на дослідження надано В«сліди пальців рук, вилучені при огляді місця подіїВ» (кількості не вказано),- стає очевидним, що доказового значення висновок експертизи № 637 від 17.12.1998 р. не має.

Також, що стосується пістолета (револьвера) В«АгентВ» .

Хоча підсудний та його батько заперечують, що будь-коли ОСОБА_12 брав газовий револьвер батька і хоча жодного доказу, який би спростовував їхні показання, немає,- за змістом постанови, підсудний В«міг братиВ»батьків револьвер для вчинення злочинів. Це є лише припущенням, а обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях, чи на доказах, здобутим незаконним шляхом (ст.62 Конституції України).

Доказів, що батько дає неправдиві показання, у справі не здобуто жодних, а стверджувати про зацікавленість ОСОБА_7 лише через те, що він є батьком ОСОБА_3,- немає підстав.

У протоколі пред'явлення предметів для впізнання від 24.12.1998 р. ОСОБА_4 пояснила, що пред'явлений належний ОСОБА_7 газовий револьвер, є подібним до того, яким їй погрожували під час розбійного нападу (т.3, а.с. 140-141).

Обвинувачення не надало доказів, що вилучений у ОСОБА_7 газовий револьвер В«АгентВ»є саме цим пістолетом за допомогою якого вчинявся злочин.

Після скасування постанови від 14.06.2000 р. про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_3 не здобуто жодного нового чи, навіть, додаткового доказу його причетності до розбійного нападу на квартиру ОСОБА_4. Разом з цим з причини незрозумілих суду, йому пред'явлено обвинувачення в цьому злочині і справу надіслано на судовий розгляд, разом із іншими статтями по яких обвинувачується ОСОБА_3

Аналізуючи вищенаведене, суд, прийшов до висновку, що органом досудового слідства, під час розслідування кримінальної справи, грубо порушено вимоги ст.62 Конституції України, ст.ст. 85, 127, 128-1, 191,195, 281 КПК України і ця неправильність та неповнота досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні, у звВ»язку з чим кримінальна справа в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ч.3 ст.187 КК України, підлягає поверненню на додаткове розслідування.

З урахуванням заявленого прокурором клопотання, яке на думку суду підлягає задоволенню, суд, вважає, що під час додаткового розслідування слід перевірені описані судом факти прийняти рішення у відповідності до норм КПК України, усунути неточності та неправильність проведених слідчих дій, а також виконати додаткові необхідні слідчі дії для необхідного розкриття злочину.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.62 Конституції України, ст.ст. 85, 127, 128-1, 191,195, 281 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ч.3 ст.187 КК України -виділити в окреме провадження та повернути прокурору Тернопільської області для організації проведення додаткового розслідування.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду Тернопільської області, через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяОСОБА_13