Постанова

від 16.03.2011 по справі 5/76/08-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.03.11 № 5/76/08-АП

суддя К.В. Проскуряков

За позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Кірова 63)

До відповідача 1. Приватного підприємства В«Ногайська оліяВ» (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Калініна 93)

2. Приватного підприємства В«БаюзВ» (69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 190)

про визнання господарського зобов'язання недійсним та стягнення 299200грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №246/9/10 від 22.02.2011 р.

Від відповідача - 1: ОСОБА_2, довіреність №01/30-04 від 30.04.2010 р.

Від відповідача - 2: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

27.12.2007 р. до господарського суду Запорізької області надійшов адміністративний позов ДПІ у Приморському районі Запорізької області про визнання усного господарського зобов'язання недійсним та стягнення 299 200,00 грн., укладеного між ПП В«Ногайська оліяВ» , м. Приморськ, Запорізької області та ПП В«БаюзВ» , м. Запоріжжя.

Ухвалою суду від 27.12.2007 р. на підставі ст.108 КАС України позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 16.01.2008 р., у зв'язку усуненням позивачем виявлених у позовній заяві недоліків, по закінченню підготовчого провадження, відрито провадження в адміністративній справі №5/76/08-АП, розгляд якої призначено на 25.02.2008 р. Ухвалою суду від 25.02.2008р. провадження у справі зупинено до терміну встановленого судом для надання сторонами додаткових доказів, необхідних для вирішення справи по суті до 31.03.2008 р., судове засідання призначено на 31.03.2008 р.

Ухвалою від 31.03.2008 р. провадження у справі №5/76/08-АП зупинено до розгляду по суті кримінальної справи № 21790604, яка перебуває в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, відносно посадових осіб ПП В«БаюзВ» за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України та набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

Ухвалою суду від 21.02.2011 р. провадження у справі №5/76/08-АП поновлено з 16.03.2011 р., судове засідання призначено на 16.03.2011 р. У судовому засіданні від 16.03.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу В«ОберігВ» .

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених в адміністративному позові від 24.12.2007 р. за вих. №7872/8/10 про визнання недійсними господарських зобов'язань пояснивши, що ДПІ у Приморському проведена виїзна планова перевірка Приватного підприємства В«Ногайська оліяВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.09.2006 р. по 30.06.2007 р. Про що складено акт перевірки від 05.12.2007 р. №20/2302/34385139. В ході перевірки встановлено, що ПП В«Ногайська олія" у період з 05.10.2006 р. по 07.11.2006 р. мав взаємовідносини з ПП В«Баюз". Як встановлено актом перевірки від 05.12.2007 р. №20/2302/34385139 відповідач - 1 за поставлений товар перерахував відповідачу - 2 грошові кошти у розмірі 299200,00 грн., про що свідчать видаткові касові ордера та прибуткові касові ордера. Про існування оскаржуваних господарських зобов'язань свідчить податкова накладна №112 від 10.10.2006 р. на загальну суму 299 200,00 грн. (в тому числі ПДВ 49866,67 грн.). ПП В«Ногайська оліяВ» отримала товар насіння соняшнику в кількості 337,316 т. на суму 299 200,00 грн., що підтверджує виконання усного господарського зобов'язання. Крім того, під час проведення перевірки, ДПІ встановлено, що постачальник ПП В«БаюзВ» є підприємством з ознаками фіктивності. ДПІ у Приморському районі вважає, що оскаржувальні господарські зобов'язання уклалися з метою, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, що є підставою для визнання її недійсною за ч. 1 ст. 207 та ч. 1 ст. 208 ГК України.

Позивач просить суд визнати недійсними усні господарські зобов'язання укладені між ПП В«Ногайська оліяВ» та ПП В«БаюзВ» у період з 05.10.2006 р. по 07.11.2006 р. оформлені документами: податковою накладною № 112 від 10.10.2006 р. на загальну суму 299200,00 грн.( в тому числі ПДВ 49866,67 грн.), видатковою накладною № РН - 0000112 від 10.10.2006 р. на суму 299200,00 грн., квитанціями до прибуткового касового ордеру № 83 від 05.10.2006 року на суму 22930,00 грн., №89 від 27.10.2006 р. на суму 50000,00 грн., №92 від 31.10.2006 р. на суму 40000,00 грн., №96 від 02.11.2006 р. на суму 41030,00 грн., №100 від 07.11.2006 р. на суму 145240,00 грн., видатковими касовими ордерами б/н від 05.10.2006 р. на суму 22930,00 грн., № 10 від 27.10.2006 р. на суму 50000,00 грн., № 11 від 31.10.2006 р. на суму 40000,00 грн., № 13 від 02.11.2006 р. на суму 41030,00 грн., № 17 від 07.11.2006 р на суму 145 240,00 грн. та стягнути з ПП В«Ногайська оліяВ» грошові кошти, отримані за усними господарськими зобов'язаннями, укладеними ПП В«БаюзВ» у період з 05.10.2006 р. по 07.11.2006 р., оформлені вказаними документами, а саме за товар насіння соняшника у кількості 337,316 т. на загальну суму 299200,00 грн. у доход держави.

Представник відповідача - 1 надав суду клопотання від 16.03.2011 р. за вих. №01/16-03 про закриття провадження у справі №5/76/08-АП, у якому просить суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними усних господарських зобов'язань, як таких, що вчинені з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства. У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку із укладанням в період з 05.10.2006 р. по 07.11.2006 р. усної угоди купівлі-продажу насіння соняшника. Факт усної угоди підтверджується видатковою накладною №РН-000012 від 10.10.2006 р. та податковою накладною №112 від 10.10.2006 р. про постачання насіння соняшника в кількості 337,316 т на суму 299 200,00 грн. Розрахунок за придбаний товар проведено ПП В«Ногайська оліяВ» в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним (стосується нікчемних право чинів) судовому розгляду не підлягають. Таким чином, на думку відповідача - 1 провадження у справі №5/76/08-АП за позовом ДПІ у Приморському районі до ПП В«Ногайська оліяВ» , ПП В«БаюзВ» в частині визнання недійсними господарських зобов'язань має бути закрите.

Також, представник відповідача - 1 надав суду заперечення на адміністративний позов ДПІ у Приморському районі від 16.03.2011 р. за вих. №02/16-03, у якому викладено, що ПП В«Ногайська оліяВ» не може нести юридичну відповідальність у вигляді стягнення на користь бюджету коштів внаслідок несплати податків ПП В«БаюзВ» . Зобов'язання за будь-яких обставин не можуть бути стягненні з ПП В«Ногайська оліяВ» , оскільки такі санкції носять адміністративно-господарський характер, а отже можуть бути стягнені в межах річного терміну, встановленого ст. 250 ГК України. Зобов'язання мало місце в жовтні-листопаді 2006 р., а позов заявлений в грудні 2007 р. У зв'язку з викладеним, відповідач - 1 просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі щодо стягнення з ПП В«Ногайська оліяВ» грошових коштів у розмірі 299 000,00 грн.

Відповідач - 2 у судове засідання 16.03.2011 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву та документи, витребувані ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.02.2011 р. відповідачем - 2 суду не надано. Про дату, час та місце призначеного судового засідання відповідач - 2 був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали та судової повістки.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України встановлено, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, відповідача - 1, суд,

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Приморському районі була проведена виїзна планова перевірка Приватного підприємства В«Ногайська оліяВ» код ЄДРПОУ 34385139 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.09.2006 р. по 30.06.2007 р. За результатами перевірки складено акт № 20/2302/34385139 від 05.12.2007 р.

ДПІ у Приморському районі за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «Ногайська олія»встановлено взаємовідносини з ПП В«БаюзВ» .

ПП В«БаюзВ» в жовтні 2006 р. здійснив поставку на адресу ПП В«Ногайська оліяВ» насіння соняшника згідно наступних накладних:

- видаткова накладна від 140.10.2006 р. №РН-0000112, товар насіння соняшника в кількості 337,316 т по ціні 739,1684167 на суму 249333,33 грн., ПДВ 49866,67 грн.

В рахунок оплати поставленого ПП В«БаюзВ» товару ПП В«Ногайська оліяВ» перерахувало кошти у загальній сумі 299 200,00 грн. Згідно наступних первинних документів:

- квитанція до прибуткового касового ордеру №83 від 05.10.2006 р. на суму 22930,00 грн.;

- квитанція до прибуткового касового ордеру № 89 від 27.10.2006 р. на суму 50000,00 грн.;

- квитанція до прибуткового касового ордеру № 92 від 31.10.2006 р. на суму 40000,00 грн.;

- квитанція до прибуткового касового ордеру №96 від 02.11.2006 р. на суму 41030,00 грн.;

- квитанція до прибуткового касового ордеру №100 від 07.11.2006 р. на суму 145240,00 грн.;

- видатковий касовий ордер №11 від 30.10.2006 р. на суму 40000,00 грн.;

- видатковий касовий ордер б/н від 05.10.2006 р. на суму 22930,00 грн.;

- видатковий касовий ордер №10 від 27.10.2006 р. на суму 50000,00 грн.;

- видатковий касовий ордер №17 від 07.11.2006 р. на суму 145240,00 грн.;

- видатковий касовий ордер №13 від 02.11.2006 р. на суму 41030,00 грн.

За підсумками здійсненої операції ПП В«Ногайська оліяВ» було отримано податкову накладну від 10.10.2006 р. №112 на загальну суму 299200,00 грн., у т.ч. ПДВ 49866,67 грн.

В ході проведення перевірки з метою підтвердження правомірності нарахування податкового кредиту ДПІ у Приморському районі було зроблено запит на проведення зустрічних перевірок стосовно взаємовідносин ПП «Ногайська олія»з ПП «Баюз». За підсумками перевірки встановлено, що ПП В«БаюзВ» відповідно до постанови суду від 13.08.2007 р. №21/183/07 визнано банкрутом по ст. 52 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» у зв'язку з неспроможністю ним виконати зобов'язання перед бюджетом щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), відсутністю боржника за його юридичною адресою.

Також, в постанові вказано, що відповідно до довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до реєстру 14.05.2007 р. внесена інформація щодо відсутності боржника за його юридичною адресою.

Ухвалою суду від 26.11.2007 р. у справі №21/183/07 затверджено баланс ПП В«БаюзВ» та звіт ліквідатора. Банкрут -ПП В«БаюзВ» ліквідовано.

Згідно довідки ДПІ у Шевченківському районі від 21.12.2007 р. №34472/716-212 з грудня 2006 р. ПП В«БаюзВ» не звітувало. В останній декларації по податку на додану вартість за листопад 2006 р. від 13.12.2006 р. №67558 та декларації за жовтень 2006 р. від 14.11.2006 р. №63017 зазначене підприємство декларувало нульові показники по зобов'язаннях з податку на додану вартість. До бюджету у відповідних періодах сплати на додану вартість ПП В«БаюзВ» не здійснювало.

ДПІ у Приморському районі вважає, що вищевикладені обставини свідчать про наявність умислу на укладення угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, одного з контрагентів, а саме у відповідача - 2. ПП В«БаюзВ» укладаючи спірну угоду завідомо діяв з прямим умислом, направленим на досягнення такої мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства -приховати отримані від спірної угоди грошові кошти від оподаткування і отримати таким чином надмірний прибуток.

Оцінивши представлені докази, вважаю що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, ст. 205 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.2 ст.207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Частина 1 ст. 656 ЦК України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини з купівлі-продажу товару, тобто ПП В«БаюзВ» (відповідач - 2) передав товар ПП В«Ногайська ОліяВ» (відповідач - 1), а ПП В«Ногайська оліяВ» прийняло та оплатило товар, що підтверджується податковою накладною №112 від 10.10.2006 р., видатковою накладною №РН-0000112 від 10.10.2006 р., квитанціями до прибуткових касових ордерів №83 від 05.10.2006 р., №89 від 27.10.2006 р., №92 від 31.10.2006 р., №96 від 02.11.2006 р., №100 від 07.11.2006 р., видатковими касовими ордерами б/н від 05.10.2006 р., №10 від 27.10.2006 р., №11 від 31.10.2006 р., №13 від 02.11.2006 р., №17 від 07.11.2006 р.

Тобто, між ПП В«БаюзВ» та ПП В«Ногайська оліяВ» склались господарські зобов'язання з купівлі-продажу товару, оскільки вони оформлені документально, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів, видатковими касовими ордерами, які підтверджують отримання та сплату коштів за товар. За своєю правовою природою спірний правочин є угодою купівлі-продажу.

Судом з'ясовано, що розрахунки між сторонами проведені та виконані господарські зобов'язання повністю. Зазначений факт підтверджує також ДПІ у Приморському району у позовній заяві від 24.12.2007 р. за вих. №7872/8/10.

Позивач вказує, що відповідно до постанови господарського суду Запорізької області від 13.08.2007 р. №21/183/07, ПП В«БаюзВ» визнано банкрутом по ст. 52 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» у зв'язку з неспроможністю ним виконати зобов'язання перед бюджетом щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), відсутністю боржника за його юридичною адресою. Відповідно до довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до реєстру 14.05.2007 р. внесена інформація щодо відсутності боржника за його юридичною адресою. Ухвалою суду від 26.11.2007 р. у справі №21/183/07 затверджено баланс ПП В«БаюзВ» та звіт ліквідатора. Банкрут -ПП В«БаюзВ» ліквідовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Оскаржені господарські зобов'язання укладено правосуб'єктними особами, які на момент її укладання не були виключені з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), та станом на жовтень 2006 р. -листопад 2006 р. обидві сторони були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин.

Оскільки, господарські зобов'язання між ПП В«Ногайська оліяВ» та ПП В«БаюзВ» виникли у період з жовтень 2006 р. -листопад 2006 р., тобто до моменту ліквідації ПП В«БаюзВ» - 26.11.2007 р., то вказані обставини не тягнуть за собою недійсність даних угод.

Ухвалою суду від 31.03.2008 р. провадження у справі №5/76/08-АП було зупинено до розгляду по суті кримінальної справи № 21790604, яка перебуває в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, відносно посадових осіб ПП В«БаюзВ» за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України та набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

В матеріалах справи міститься вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 02.06.2010 р. №1-17/10 яким визнано ОСОБА_3 винним у скоєні злочинів передбачених ч. 3 ст. 28, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України та призначено йому покарання: за ч. 3 ст, 28, ч. 2 ст.205 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі; по ч. 2 ст. 205, КК України у вигляді 3 років позбавлення волі; по ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 2 роки. Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суровим остаточно визначити покарання ОСОБА_3 по сукупності злочинів у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 2 р. Відповідно до п. б ст.1 Закону України В«Про амністіюВ» від 19.04.2007 р. звільнити ОСОБА_3 від призначеного судом основного та додаткового покарання. Виправдати ОСОБА_3 по ч. 3 ст. 209 КК України за відсутністю в його діях складу злочину. Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу ОСОБА_3 залишити незмінним -підписка про невиїзд.

Відповідно до конструкції обвинувачення, орган досудового слідства вважав, що ОСОБА_3, створив СПД з метою прикриття незаконної діяльності ПП В«Метдрайв XXIВ» , ПП В«ЮККА VIВ» , ПП В«ОСОБА_3 XXIВ» , ПП В«БаюзВ» та придбав у ТОВ В«ПарисМетВ» , оформив їх на підставних осіб, наступними діями організував здійснення цими підприємствами фінансових операцій з грошовими коштами, отриманими завідомо злочинним шляхом.

У вказаному вироку суду встановлено, що згідно з матеріалами, які були зібрані під час досудового слідства, кошти перераховувались на рахунки ПП В«БаюзВ» та не встановлено, що саме ці кошти ще до перерахунку були отримані цим суб'єктом злочинним шляхом.

Само по собі перерахування грошових коштів на рахунки фіктивних підприємств не робить ці кошти отриманні завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежного.

Вирок суду вступив в законну силу 18.06.2010 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2010 р. №1-17/10 не містить будь-яких посилань на зазначені у позовній заяві від 24.12.2007 р. за вих. №7872/8/10 господарські угоди між ПП В«Ногайська оліяВ» та ПП В«БаюзВ» та висновків про їх незаконність.

З огляду на викладене, посилання позивача на те, що під час проведення перевірки, ДПІ встановлено, що постачальник ПП В«БаюзВ» є підприємством з ознаками фіктивності, судом до уваги не приймається.

Не подання ПП В«БаюзВ» до ДПІ звітності з грудня 2006 р. не є належним та допустимим доказом укладання спірних угод з ПП В«Ногайська оліяВ» з умислом, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до Роз'яснення Вищого адміністративного суду України в оглядовому листі № 1776/100/13-08 від 24.10.2008 р. правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та водночас суперечить моральним засадам суспільства, є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із п. 11 ст. 10 Закону України В«Про державну податкову службу в УкраїніВ» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - є нікчемним.

Крім того, за змістом статті 173 ГК України, господарським зобов'язанням визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ж до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За статтею 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК.

Встановлені частиною 1 статті 208 ГК України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У роз'ясненні Вищого адміністративного суду України в оглядовому листі №1776/100/13-08 від 24.10.2008 р. вказано, що санкції, встановлені ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Зобов'язання, які виникли між ПП В«Ногайська оліяВ» та ПП В«БаюзВ» носять адміністративно-господарський характер, а отже вимога позивача щодо стягнення грошових коштів у розмірі 299200,00 грн. може бути заявлена в межах річного терміну, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України. Зобов'язання мало місце в жовтні-листопаді 2006 року, а позов заявлений в грудні 2007 року.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що укладаючи угоди ПП В«БаюзВ» та ПП В«Ногайська оліяВ» діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, що було б підставою для висновку про нікчемність цієї угоди.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання взятих сторонами зобов'язань - оплати за товар з боку ПП «Ногайська олія»та передачі товару з боку ПП «Баюз».

Факт ухилення від сплати податків ПП «Баюз»позивачем не підтверджений належними доказами, в матеріалах справи є копія податкової декларації ПП «Баюз»з податку на прибуток за 11 місяців 2006 року, згідно якої податкові зобов'язання вказаним СПД декларувалися.

ДПІ у Приморському районі не надано суду належних та допустимих доказів того, що ПП «Ногайська олія»та її посадові особи мали мету, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, при укладанні господарської угоди з ПП «Баюз».

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В позовній заяві позивачем не визначені обставини, які підтверджують настання наслідків укладання та виконання господарського зобов'язання з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та не надані відповідні докази.

Враховуючи викладене, у суду відсутні будь-які підстави для висновку щодо нікчемності вчинених угод між ПП В«Ногайська оліяВ» та ПП В«БаюзВ» . Оскільки, як вказано вище визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне: по-перше, в частині визнання недійсними господарських зобов'язань укладених між ПП В«Ногайська оліяВ» та ПП В«БаюзВ» у період з 05.10.2006 р. по 07.11.2006 р. провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; по-друге, в частині стягнення з ПП В«Ногайська оліяВ» грошових коштів, отриманих за господарськими зобов'язаннями, укладеними з ПП В«БаюзВ» у період з 05.10.2006 р. по 07.11.2006 р., а саме за товар насіння соняшника у кількості 337,316 т. на загальну суму 299200,00 грн. у доход держави -відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 94, п. 1 ч. 1 ст. 157 ст.ст. 158, 160-163, 167, розділу VII «Перехідні положення»КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В частині визнання недійсними господарських зобов'язань укладених між ПП В«Ногайська оліяВ» та ПП В«БаюзВ» у період з 05.10.2006 р. по 07.11.2006 р. провадження у справі закрити.

2. В іншій частині позову відмовити.

Суддя господарського суду Запорізької області ОСОБА_4

Відповідно до ст.ст. 186 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі -з дня складання у повному обсязі.

Постанову оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 167 КАС України 12.04.2011 р.