Рішення

від 02.09.2015 по справі 918/732/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 р. Справа № 918/732/15

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Комунального підприємства "Дубнорембуд" Дубенської міської ради та

до Дубенської міської ради

про стягнення 78 209 грн. 91 коп.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1 (НОМЕР_1)

від відповідача1:Бульда В.В.(директор).

від відповідача2: не з'явився.

Обставини справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Дубнорембуд" та Дубенської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 78 209 грн. 91 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі Договорів купівлі-продажу від 14.08.2012року, від 10.09.2012 року, від 30.12.2012 року, від 01.02.2013 року, від 04.02.2013 року, від 05.08.2013 року він передав відповідачу товар вартість якого останнім не сплачена, а тому існуючу заборгованість з урахуванням інфляційних та 3% річних та нараховану пеню просить суд стягнути у примусовому порядку, як з Комунального підприємства "Дубнорембуд" (сторони за договором) так і з Дубенської міської ради, як засновника зазначеного комунального підприємства. Крім того, враховуючи, що за період часу прострочення платежів, грошова одиниця значно знецінилась, позивач просить суд стягнути з відповідачів 21 652 грн. 16 коп. втраченої вигоди.

Позивач неодноразово збільшував розмір позовних вимог. Станом на день прийняття рішення у справі, відповідно до поданої 02.08.2015р. заяви, позивач просив суд стягнути з Комунального підприємства "Дубнорембуд" та Дубенської міської ради:

- 25 000 заборгованості;

- 14 702 грн. 25 коп. пені;

- 1 831 грн. 64 коп. - 3 % річних;

- 18 970 грн. 18 коп. інфляційних;

- 21 652 грн. 16 коп. втраченої вигоди;

- 3 654 грн. витрат по сплаті судового збору;

- 4 000 грн. витрат по сплаті аудиторських послуг.

Вказана заява прийнята судом, крім вимоги про стягнення 4 000 грн. витрат по сплаті аудиторських послуг, оскільки це є самостійна вимога яка не була заявлена позивачем ні при подачі позову у цій справі, ні до початку розгляду спору по суті - в порядку ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив проти даного позову та просив в позові відмовити. Крім того, відповідач зазначив про сплив строку позовної давності щодо нарахованих штрафних санкцій та подав суду заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Представник відповідача2 в судове засідання не з'явився, хоча про день та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Дослідивши зібрані у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Комунальним підприємством "Дубнорембуд" (покупець) було укладено договори купівлі-продажу 14.08.2012року, 10.09.2012 року, 30.12.2012 року, 01.02.2013 року, 04.02.2013 року, 05.08.2013 року (далі Договори), що підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх (а.с16,18,20,22,24,26), відповідно до предмету яких продавець зобов'язується передати у власність покупця (повне господарське відання), а покупець належним чином прийняти і оплатити наступний товар (пункт1.1 договорів).

Пунктами 1.1.1.-1.1.4., договорів сторони визначили:

- найменування товару: будматеріали згідно видаткових накладних №162 від 14.08.2012 року, №176 від 10.09.2012 року, №219 від 30.12.2012 року, №230 від 01.02.2013 року, №236 від 04.02.2013 року, №91 від 05.08.2013 року;

- одиниця виміру: відповідно до найменування;

- ціна за одиницю: згідно видаткової накладної;

- кількість: згідно видаткової накладної.

Вартість всіх партій товару за договорами купівлі-продажу від 14.08.2012р. становить 4 824, 40 грн.; від 10.09.2012р. становить 2 968, 00 грн.; від 30.12.2012р. становить 480, 00 грн.; від 01.02.2013р. становить 11 464, 55 грн.; від 04.02.2013р. становить 4 034, 85 грн.; від 05.08.2013р. становить 1 228, 20 грн. (п. 1.1.5 договорів).

Відповідно до п.2.1. договорів строк поставки 5 (п'ять) днів з моменту отримання замовлення (укладання договору, оплати й ін. умови) продавець має право на дострокову поставку.

Згідно пункту 2.4.1. даних договорів строк оплати не більше 30 календарних днів від дня підписання видаткових накладних (отримання товару).

Пунктом 3.1 договорів сторони обумовили, що перехід права власності відбувається в момент передачі товару/оплати/, що оформляється видатковою накладною/ актом прийому-здачі.

На виконання умов Договорів купівлі-продажу від 14.08.2012року, 10.09.2012 року, 30.12.2012 року, 01.02.2013 року, 04.02.2013 року, 05.08.2013 року. позивач поставив відповідачу товар (будматеріали) на загальну суму 25 000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними:

- №162 від 14.08.2012р. на суму 4 824 грн. 40 коп.;

- №176 від 10.09.2012р. на суму 2 968 грн. 00 коп.;

- №219 від 30.12.2012р. на суму 480грн. 00 коп.;

- №230 від 01.02.2013р. на суму 11 464 грн. 55 коп.;

- №236 від 04.02.2013р. на суму 4 034 грн. 85 коп.;

- №91 від 05.08.2013р. на суму 1 228 грн. 20 коп. (а.с. 15,17,19,21,23,25).

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статті 526 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з поданих позивачем доказів, відповідач 1 взяті на себе зобов'язання не виконав. Доказів оплати заборгованості в сумі 25 000 грн. 00 коп. за поставлений згідно Договорів купівлі-продажу від 14.08.2012року, 10.09.2012 року, 30.12.2012 року, 01.02.2013 року, 04.02.2013 року, 05.08.2013 року товар суду не подано. Крім того, існування заборгованості та її розмір визнається і представниками сторін, присутніми в судовому засіданні.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі №07/238-10).

На підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 1 831 грн. 64 коп. та інфляційні в розмірі 18 970 грн. 18 коп.

Суд, перевіривши подані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, встановив, що останні є арифметично вірними та відповідають вимогам чинного законодавства.

Також, позивачем нараховано відповідачу пеню, передбачену п. 3.4 Договорів купівлі-продажу від 14.08.2012року, 10.09.2012 року, 30.12.2012 року, 01.02.2013 року, 04.02.2013 року, 05.08.2013 року за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Згідно поданих розрахунків пеня нарахована позивачем:

- за договором від 14.08.2012 року в сумі 3 093 грн. 83 коп. за період з 13.09.2012р. по 30.06.2015р.,

- за договором від 10.09.2012 року в сумі 1 870 грн. 40 коп. за період з 10.10.2012р. по 30.06.2015р.

- за договором від 30.12.2012 року в сумі 280 грн. 61 коп. за період з 21.01.2013р. по 30.06.2015р.

- за договором від 01.02.2013 року в сумі 6 546 грн. 41 коп. за період з 03.03.2013р. по 30.06.2015р.

- за договором від 04.02.2013 року в сумі 2 298 грн. 97 коп. за період з 06.03.2012р. по 30.06.2015р.

- за договором від 05.08.2013 року в сумі 612 грн. 03 коп. за період з 13.09.2012р. по 30.06.2015р.

Разом з тим, 02.09.2015р. відповідачем 1 заявлено про сплив строку позовної давності щодо штрафних санкцій та застосування наслідків, передбачених ст. 267 ЦК України.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття строків позовної давності, згідно якої, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Наслідки спливу строків позовної давності визначені статтею 267 ЦК України, згідно частини 4 якої, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

За таких обставин, враховуючи, що до вимог про стягнення неустойки чинним законодавством встановлено скорочений строк позовної давності (один рік), який станом на день розгляду справи сплинув і відповідачем 1 до прийняття рішення у справі заявлено про застосування наслідків, передбачених ст. 267 ЦК України, суд в частині позовних вимог про стягнення 14 702 грн. 25 коп. пені відмовляє.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства "Дубнорембуд" Дубенської міської ради 21 652 грн. 15 коп. втраченої вигоди, то суд відмовляє в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви, в обгрунтування вимог про стягнення втраченої вигоди, позивач посилається на ст. 225 ГК України та на те, що за період із часу прострочення виплати по договорам купівлі-продажу по даний час значно знецінилися кошти, які заборгувало КП "Дубнорембуд", і вказані кошти позивач як підприємець не змін використати для придбання нових товарів з метою їх подальшої реалізації.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Однак застосування цивільно-правової відповідальності, встановленої ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, можливе лише при наявності передбачених законом умов (протиправна поведінка особи; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки) і лише їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності.

Проте, в ході судового розгляду справи позивачем не доведено та не підтверджено відповідними доказами про наявність передбачених законом умов для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності, а відтак відсутні і правові підстави для стягнення 21 652 грн. 15 коп. втраченої вигоди.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Комунального підприємства "Дубнорембуд" на користь позивача 25 000 грн. 00 коп. заборгованості, 1 831 грн. 64 коп. - 3% річних, 18 970 грн. 18 коп. інфляційних.

Щодо позовних вимог до відповідача 2 - Дубенської міської ради, то як встановлено судом та вбачається з зібраних у справі доказів, спір у справі виник внаслідок невиконання господарського договору, стороною за яким є КП "Дубнорембуд". Вказане підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом, який наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, а відтак в позові до Дубенської міської ради суд відмовляє, оскільки остання не несе відповідальності за господарську діяльність інших осіб, у тому числі і тих, засновником яких вона є.

Крім того, ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.07.2015р. задоволено частково заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову. Вжито заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти КП "Дубнорембуд" в розмірі ціни позову - 78 209 грн. 91 коп.

Статтею 68 ГПК України визначено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Пунктом 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Питання про скасування заходів до забезпечення позову може бути розглянуто господарським судом без виклику сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про скасування забезпечення позову, слід виходити з того, що заходи забезпечення спрямовані на реальне виконання рішення суду щодо відновлення порушених прав позивача.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов до Комунального підприємства "Дубнорембуд" задоволено судом частково, вжиті ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.07.2015р. заходи до забезпечення позову підлягають скасуванню в частині позовних вимог у задоволенні яких судом відмовлено - 32 408 грн. 09 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Дубнорембуд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Дубнорембуд" Дубенської міської ради (35600, Рівненська область, м.Дубно, вул.Садова, буд. 51-А, код ЄДРПОУ 03332228) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (35600, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) 25 000 грн. 00 коп. заборгованості, 1 831 грн. 64 коп. - 3% річних, 18 970 грн. 18 коп. інфляційних та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. В решті позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Дубнорембуд" відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. В позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дубенської міської ради відмовити.

6. Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Рівненської області від15.07.2015р. у справі № 918/732/15 в частині накладення арешту на майно та грошові кошти КП "Дубнорембуд" в розмірі 32 408 грн. 09 коп. скасувати.

Повне рішення складено 04.09.2015року.

Суддя Романюк Р.В.