Постанова

від 24.04.2012 по справі 24/5009/4097/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.04.2012 р. справа №24/5009/4097/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 по дов.

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2012р. (повний текст від 03.03.2012р.) у справі №24/5009/4097/11 (суддя Азізбекян Т.А.)

за позовом Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торговельна фірма «Весна-М», м. Запоріжжя

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району м. Запоріжжя звернувся в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торговельна фірма «Весна-М», м. Запоріжжя, про зміну п.9 договору оренди земельною ділянкою площею 0,3092га, яка знаходиться по вул. Ладозькиій, 18 у м. Запоріжжі (кадастровий номер: 2310100000:04:029:0032), укладеного між Запорізькою міською радою та Закритим акціонерним товариством «ВТФ «Весна-М», зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», виклавши його в такій редакції:

«п.9 Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від суми земельного податку, який встановлюється у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах на 2011 рік. Орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок 33218812700006 в відділенні Держказначейства у Ленінському районі, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677103, код 13050200, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця».

Ухвалою від 19.09.2011р. господарський суд Запорізької області зупинив провадження у справі №24/5009/4097/11 на підставі ст. 79 ГПК України до отримання письмової інформації з Управління Держкомзему у м. Запоріжжі Запорізької області щодо розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 0,3092га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ладозька, 18, що орендується Закритим акціонерним товариством «ВТФ «Весна-М»за договором оренди від 18.07.2006р.

11.01.2012р. провадження у справі 324/5009/4097 було поновлено.

Заявою від 20.02.2012р. №97-838вих12 Прокурор Ленінського району м. Запоріжжя в порядку ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги та просив місцевий господарський суд змінити п .9 договору оренди земельною ділянкою площею 0,3092га, яка знаходиться по вул. Ладозькиій, 18 у м. Запоріжжі (кадастровий номер: 2310100000:04:029:0032), укладеного між Запорізькою міською радою та Закритим акціонерним товариством «ВТФ «Весна-М», зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», виклавши його в такій редакції:

«п.9 Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 3% від суми нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2011 року».

Рішенням від 24.02.2012р. господарський суд Запорізької області у задоволенні позову відмовив, обґрунтувавши свій висновок тим, що по-перше, Запорізькою міською радою як орендодавцем порушений порядок зміни договору, встановлений ст. 188 ГК України, по-друге, станом на день вирішення спору ні Запорізькою міською радою, ні прокуратурою до матеріалів справи не було надано рішення про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя, та по-третє, позивачем нормативно не обґрунтовані вимоги щодо зміну розміру орендної плати залежно від суми нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2011р.

Не погодившись з винесеним рішенням, Прокурор Ленінського району м. Запоріжжя звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищевказане рішення скасувати та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на те, що судом першої інстанції було безпідставно залишено поза увагою той факт, що пункт 9 договору оренди, укладений між позивачем та відповідачем, не відповідає вимогам Податкового кодексу України в частині встановлення орендної плати, у зв'язку з чим Запорізька міська рада зверталась до відповідача з пропозицією внести відповідні зміни до спірного договору. Відповіді від відповідача на вказану пропозицію, за твердженням скаржника, не надходило.

В заперечення на висновок суду щодо відсутності звернень позивача з пропозиціями привести положення договору у відповідність з вимогами чинного законодавства до початку розгляду справи, заявник апеляційної скарги, посилаючись на висновки, викладені в Постанові Верховного суду України від 01.12.2009р. №50/101-08 (н.р.35/347-07), наголошує на праві позивача звернутись за захистом свого порушеного права шляхом внесення прямого позову.

Крім того, за твердженням прокурора, у судовому засіданні 24.02.2012р. місцевому господарському суду надавалось для огляду рішення Запорізької міської ради №16 від 27.07.2011р. «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя», однак у зв'язку з прийняттям у цей день рішення по справі, позивач був позбавлений можливості надати належним чином засвідчену копію вказаного рішення для доручення до матеріалів справи.

Тобто, як зазначає скаржник, висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову є невірним, оскільки відповідно до чинного законодавства орендна плата повинна справлятись у розмірі 3% суми земельного податку, а отже оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування та винесення нового рішення по суті вимог.

Крім того, 03.04.2012р. від позивача, Запорізької міської ради, на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких останній повністю підтримує викладені в апеляційній скарзі вимоги, вважає їх законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим просить рішення господарського суду скасувати та позовні вимоги прокуратури в інтересах держави в особі Запорізької міської ради задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить апеляційний господарський суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Запорізької міської ради №15/11 від 23.12.2005р. Закритому акціонерному товариству «Виробничо-торговельна фірма «Весна-М»було передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:029:0032) площею 0,3092га (землі під житловою забудовою, з трьома і більше поверхами) по вул. Ладозькій, 18 для розташування торговельного комплексу за рахунок земель Запорізької міської ради.

18.07.2006р. відповідно до вказаного рішення між Запорізькою міською радою (орендодавцем) та Закритим акціонерним товариством «Виробничо-торговельна фірма «Весна-М»(орендарем) було укладено договір оренди землі (зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 29.08.2006р. за №040626100781), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розташування торговельного комплексу, яка знаходиться у м. Запоріжжя по вул. Ладозькій, 18.

Відповідно до п.п.2,3 договору, в оренду передається земельна ділянки загальною площею 0,3092га, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна -торговельний комплекс орендаря.

Згідно з п.5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 246 818,18грн. ( в цінах 2006р.).

Пунктом 8 договору сторони встановили строк його дії у 10 років.

У відповідності з п.9 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 12 468,18грн. за календарний рік в цінах 2006 року.

Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; в інших випадках, передбачених законом (п.12 договору).

Згідно п. 32 договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка загальною площею 0,3092га, що знаходиться у м. Запоріжжя по Ладозькій, 18 (кадастровий номер 2310100000:04:029:0032) в придатному для розташування торговельного комплексу стані, з торговельним комплексом орендаря, була передана відповідачу за актом прийому-передачі земельної ділянки від 29.08.2006р.

В подальшому, з набранням чинності Податковим кодексом України, прокурорською перевіркою було встановлено невідповідність п.9 укладеного між Запорізькою міською радою та ЗАТ «ВТФ «Весна-М»договору оренди землі вимогам чинного законодавства в частині встановленої орендної плати, у зв'язку з чим прокурор звернувся до господарського суду з відповідним позовом за захистом інтересів держави, які полягають в тому, що власник землі -держава в особі Запорізької міської ради, не отримує орендну плату в обсязі, передбаченому законодавством, що викликає необхідність приведення договору оренди земельної ділянки до вимог чинного законодавства в частині визначення орендної плати за землю.

В матеріалах справи наявна також пропозиція позивача №01-32/3541 від 02.11.2011р., в якій останній відповідно до рішення Запорізької міської ради №79 від 03.03.2008р. «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя»та Рішення Запорізької міської ради №16 від 27.07.2011р. «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі», пропонує відповідачу внести зміни до договору оренди землі від 29.08.2006р. в частині збільшення розміру орендної плати, яка буде складати трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2011р.

У вказаному листі позивач зазначав також про необхідність відповідачу звернутись особисто до Управління Держкомзему м. Запоріжжя для отримання витягу з технічного завдання на розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також до Державного підприємства «Державний земельний кадастр»Запорізького виробничого відділу для подальшого виготовлення та підписання тексту додаткової угоди до договору оренди землі.

У відповіді на даний лист №127 від 09.12.2011р. відповідач повідомив позивача про готовність підписати додаткову угоду про зміну розміру орендної плати до договору оренди земельної ділянки за умови нарахування орендної плати пропорційно фактичному розміру, який безпосередньо використовується орендарем за її цільовим призначенням та просив позивача розглянути можливість зменшення розміру земельної ділянки відповідно до фактичного розміру земельної ділянки, яка безпосередньо використовується орендарем за її цільовим призначенням.

Як зазначалось вище, суд першої інстанції відмовив прокурору в задоволенні позову у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі підлягає скасуванню з наступних підстав.

Статтею 206 Земельного кодексу встановлено, що використання землі у Україні є платним. Згідно ст. 126 вказаного кодексу, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, розмір орендної плати не може бути меншим трикратного розміру земельного податку для інших категорій земель.

В силу перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні та міські ради. Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо земель, які перебувають у державній та комунальній власності, є Запорізька міська рада, яка має повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою.

03.03.2008р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення №79 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно якого вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки, з 01.03.2008р. Рішення Запорізької міської ради від 15.06.2001р. №17 «Про затвердження грошової оцінки земель м. Запоріжжя»визнано таким, що втратило чинність з моменту впровадження нової нормативної грошової оцінки. Також вказаним рішенням доручено управлінню земельних ресурсів у м. Запоріжжя до 01.05.2008р. розробити та затвердити заходи щодо взаємодії органів влади усіх рівнів по проведенню перерахунків вартості земельних ділянок у розрізі землекористувачів та землевласників.

Крім того, 27.07.2011р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення №16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі», згідно з додатком до якого визначення розміру орендної плати за всі земельні ділянки (за виключенням пунктів, зазначених у додатку) здійснюється з урахуванням коефіцієнту 3.

Враховуючи вищевикладене, висновок місцевого господарського суду стосовно того, що зміна нормативної грошової оцінки землі, договір оренди на яку є укладеним, не має наслідком зміну орендної плати, є необґрунтованим, оскільки розрахунок орендної плати змінюється внаслідок зміни ставки оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що листом №18920 від 10.01.2012р. Управління Держкомзему у м. Запоріжжі направило господарському суду Запорізької області автоматично сформований витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель в цінах 2011р., відповідно якого нормативна оцінка спірної земельної ділянки склала 3 658 423,48грн. Разом з цим, у зазначеному листі вказано, що нормативно-грошова оцінка оформляється у вигляді технічної документації та витягу до неї і здійснюється за заявою землекористувача. Натомість, відповідно до заяви про перерахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки ЗАТ «ВТФ «Весна-М»у жовтні 2008р. було виконано розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,3092га (кадастровий №2310100000:04:029:0032) по вул. Ладозькій, 18, для розташування торговельного комплексу.

За поясненнями відповідача у судовому засіданні 23.04.2012р., останній до Управління Держкомзему для перерахунку нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки станом на 2011р. для внесення відповідних змін до договору оренди землі не звертався.

Таким чином, пункт 9 договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем 18.07.2006р., не відповідає вимогам Податкового кодексу України в частині встановленої орендної плати.

Згідно матеріалів справи, Запорізька міська рада зверталась до відповідача з пропозицією про приведення договору оренди землі у відповідність з вимогами чинного законодавства, але вже після початку розгляду спору по суті.

Разом з цим, доводи суду першої інстанції про порушення Запорізькою міською радою приписів ст. 188 ГК України щодо порядку внесення змін до договору, судова колегія вважає хибними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Крім того, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 роз'яснено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

За таких обставин, недотримання сторонами вимог ст. 188 ГК України щодо порядку внесення пропозиції про зміну договору оренди не позбавляє позивача права звернутись до захистом порушеного права держави шляхом подання безпосередньо позову до відповідача про внесення змін до договору оренди.

Відповідно до приписів ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Пунктом 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»встановлено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

За таких обставин, з огляду на матеріали справи, судова колегія апеляційної інстанції вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, на думку судової колегії, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про неправомірність вимог позивача та обмежив права власника землі, як і орендодавця, на визначення законної вартості оренди земельної ділянки, оскільки відмовляючи у задоволенні вимог прокурора, судом першої інстанції не було враховано наступного.

Відповідно до статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими для виконання на відповідній території. За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі», орендна плата, є однією із істотних умов договору із зазначенням її розміру. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Статтею 30 Закону України «Про оренду землі»унормовано, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. При цьому, сторонами в договорі оренди передбачена можливість перегляду розміру орендної плати, зокрема, за умови прийняття орендодавцем рішення про її збільшення, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна нормативно-грошової оцінки землі є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №27/15-10 від 27.12.2010р.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У разі відсутності в матеріалах справи доказів, які підтверджують чи спростовують обґрунтування або заперечення сторін, господарський суд не позбавлений права витребувати необхідні докази.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази витребування господарським судом Запорізької області доказів (рішення міської ради) про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі. Натомість до пояснень до апеляційної скарги Запорізькою міською радою були надані належним чином засвідчені копії рішень Запорізької міської ради №№14 від 27.12.2006р., 9 від 18.01.2008р., №79 від 03.03.2008р. та №16 від 27.07.2011р.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає висновок суду першої інстанції про не підтвердження належними і допустимими доказами позовних вимог прокуратури необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи. Стосовно тверджень відповідача про згоду на внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки за умови зменшення орендованої площі землі, судова колегія вважає за необхідне зазначити про можливість вирішувати даний спір, за його наявності, в іншому судовому провадженні.

Крім того, п ході апеляційного перегляду справи, судовою колегією виявлено низку порушень судом першої інстанції норм процесуального права.

Зокрема, статтею 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. Проте, з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи №24/5009/4097/11 господарським судом Запорізької області здійснювався з 20.07.2011р. по 24.02.2012р. без продовження строку. Так, в ухвалі про зупинення провадження у справі від 19.09.2011р. господарський суд зазначив, що відповідач звертався до суду з клопотанням про продовження терміну розгляду спору в порядку ст. 69 ГПК України, та про його задоволення, однак резолютивна частина зазначеної ухвали не містить висновку про продовження такого строку на термін, передбачений умовами ч. 3 ст. 69 ГПК України. Разом з тим, після поновлення провадження у справі (11.01.2012р.) розгляд справи закінчився винесенням рішення вже 24.02.2012р. Таким чином, в порушення вимог чинного процесуального законодавства, розгляд господарського спору у справі №24/5009/4097/11 здійснювався у строк, більший за 2 місяці (з урахуванням зупинення провадження у справі) без жодного продовження такого строку.

Крім того, приписами ст. 79 ГПК України визначений перелік випадків, коли господарський суд має право зупинити провадження у справі. Так, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником. Також, згідно п. 16 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. №01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»(зі змінами та доповненнями) у разі оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції останній, надсилаючи одержану апеляційну скаргу разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду (частина третя статті 91 ГПК), одночасно виносить ухвалу про зупинення провадження у даній справі на підставі частини першої статті 79 ГПК.

Однак із наведених підстав зупинення провадження у справі не вбачається, що таке зупинення можливе у зв'язку з направленням запиту до уповноваженого органу про надання інформації, важливої для розгляду спору по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції безпідставно зупиняв провадження у справі до отримання письмової інформації з Управління Держкомзему у м. Запоріжжя щодо розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, чим допустив затягування розгляду справи та зволікання судового процесу. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що господарський суд попередньо зобов'язував сторони звернутись до Управління Держкомзему за отриманням відповідних документів або надати докази стосовно нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки станом на 2011р.

До того ж, статтею 85 ГПК України передбачено, що повне рішення повинно бути складено у строк не більше 5 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення. З матеріалів справи вбачається, що прийняте 24.02.2012р. рішення було виготовлено у повному обсязі та підписано 03.03.2012р., тобто з порушенням встановлених вказаною статтею строків.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вступереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2012р. у справі №24/5009/4097/11 не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2012р. (повний текст від 03.03.2012р.) у справі №24/5009/4097/11 - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2012р. (повний текст від 03.03.2012р.) у справі №24/5009/4097/11 -скасувати.

Позовні вимоги Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, до Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торговельна фірма «Весна-М», м. Запоріжжя, - задовольнити.

Внести зміни до п.9 договору оренди від 18.07.2006р. земельної ділянки площею 0,3092га, яка знаходиться по вул. Ладозькій, 18 у м. Запоріжжі (кадастровий номер 2310100000:04:029:0032), укладеного між Запорізькою міською радою та Закритим акціонерним товариством «Виробничо-торговельна фірма «Весна-М», який зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», виклавши його в наступній редакції:

«п.9 річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 3% від суми нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2011р.».

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торговельна фірма «Весна-М», м. Запоріжжя, на користь державного бюджету 85,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання позовної заяви та 536,50грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

ОСОБА_3

Надруковано примірників - 7

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

2-прокуратіру

1-господарському суду

1-ДАГС