Постанова

від 10.07.2012 по справі 5009/1157/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.07.2012 р. справа №5009/1157/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Москальової І.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 по дов.;

від позивача: не з'явився;

від відповідачів: ОСОБА_2 по дов. (представник ТОВ «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ»).

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора міста Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 25.04.2012р. (повний текст від 28.04.2012р.) у справі №5009/1157/12 (суддя Соловйов В.М.)

за позовом Першого заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Запоріжжі Запорізької області

до відповідачів: 1) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ», м. Запоріжжя

про визнання недійсним рішення та договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора міста Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Запоріжжі Запорізької області з позовом до відповідачів, 1) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ», м. Запоріжжя, про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради №62/131 від 24.12.2008р. «Про передачу в оренду ТОВ «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ»земельних ділянок на перехрещенні вул. Сорок Років Радянської України та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу», а також про визнання недійсним договору оренди землі від 03.03.2009р., укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ», зареєстрованого ЗРФ ДП «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»17.04.2009р. №040926100471.

Рішенням від 25.04.2012р. господарський суд Запорізької області відмовив прокурору у задоволенні позову з посиланням на те, що ним невірно визначений позивач у справі, оскільки спірними рішенням та договором оренди не порушуються права та інтереси Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Запоріжжі Запорізької області, та законом вказаному органу не надано права звертатись до суду з позовом про визнання рішень органів місцевого самоврядування недійсними. Крім того, за висновком суду першої інстанції, оскільки посилання прокурора на незаконність спірного рішення Запорізької міської ради нічим не підтверджені, а вказане рішення та укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки є пов'язаними юридичними фактами, відсутні підстави для визнання їх недійсними та задоволення позовних вимог в цілому.

Не погодившись з винесеним рішенням, перший заступник прокурора міста Запоріжжя звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції дійшов невмотивованого висновку про невірне визначення прокурором позивача у справі, оскільки оспорюваним рішенням та договором порушені охоронювані законом інтереси держави. За твердженням скаржника, перевірка законності передачі в оренду спірної земельної ділянки проводилась саме прокуратурою міста Запоріжжя за зверненням мешканців міста, за результатами якої було виявлено незаконність низки прийнятих Запорізькою міською радою рішень, наслідком яких стало і прийняття спірного рішення №62/131 від 24.12.2008р. Як зазначає заявник апеляційної скарги, оскільки оспорюваний договір оренди землі було укладено на підставі вищевказаного незаконного рішення міськради, він в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України також підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений всупереч вимог чинного законодавства.

Крім того, за твердженням прокурора, позовні вимоги було визнано Запорізькою міською радою в повному обсязі, проте в порушення ст. 78 ГПК України місцевим господарським судом відповідна заява не була долучена до матеріалів справи.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

18.06.2012р. на адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача №593/03-24 від 08.06.2012р., в якому останній повністю підтримав вимоги апеляційної скарги, а також у зв'язку з перевантаженістю юридичного відділу організації просив розглянути справу без участі свого представника. Однак, оскільки вказане клопотання не підписано повноважною особою - заступником начальника управління ОСОБА_3, воно не може бути прийнято судовою колегією до уваги.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився з невідомих підстав, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та представника другого відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Запорізької міської ради №29/152 від 27.12.2006р. Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ»було надано дозвіл на підготовку матеріалів погодження місця розташування підземного багатофункціонального торгово-розважального комплексу та реконструкції існуючих скверів біля цирку та скверу ім. 50 річчя СРСР на перетинанні вул. Сорок Років Радянської України та вул. Лермонтова, затверджено вказаному підприємству матеріали погодження місця розташування такого комплексу та дозволено вести його проектування та реконструкцію існуючих скверів протягом одного року на земельних ділянках загальною орієнтовною площею 4,0395га. Крім того, вказаним рішенням було зобов'язано відповідача-2 замовити акт резервування земельної ділянки, проектом будівництва передбачити виконання умов, викладених у висновках служб міста, які погодили місцерозташування об'єкта, а також максимально зберегти зелені насадження та провести рекультивацію земельної ділянки.

Рішенням №42 від 29.08.2007р. Запорізька міська рада внесла зміни до містобудівної документації щодо розміщення багатофункціонального комплексу громадського призначення з організацією міської площі по вул. Сорок Років Радянської України/вул. Лермонтова з подальшою реконструкцією та відтворенням існуючого скверу, організацією підземної торгово-розважальної зони.

30.07.2008р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення №46/12, яким внесено зміни до вищевказаного рішення №42 від 29.08.2007р., а саме -виключено з п.1 слово «існуючого», а також доповнено його, зокрема, пунктом 2 такого змісту: «Змінити категорію земель з земель рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови і вид угідь з інших відкритих земель, зелені насадження загального користування на землі комерційного використання на земельних ділянках загальною площею 3,5694га по вул. Сорок Років Рад. України/ вул. Лермонтова в м. Запоріжжі, в межах згідно з планом, що додається».

22.09.2008р. Управління з питань екології Запорізької міської ради надало ТОВ «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ»висновок №01-07/114 на відведення земельної ділянки, яким не заперечувало проти такого відведення на умовах оренди строком на 10 років згідно з чинним законодавством для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу на перехрещенні вул. Лермонтова та вул. 40 Років Радянської України за низки умов: проведення громадських слухань щодо будівництва багатофункціонального торгово-розважального комплексу на території скверів, визначення робочим проектом додаткової території для озеленення Орджонікідзевского району (за погодженням з райадміністрацією і Головним управлінням архітектури та містобудування), до початку робіт забезпечити висадку зелених насаджень з подальшим доглядом на визначеній території у кількості, яка обґрунтовано компенсуватиме втрати від знищення зелених насаджень при будівництві об'єкту, позитивного висновку Державної екологічної експертизи робочого проекту будівництва об'єкту, погодження робочого проекту будівництва багатофункціонального торгово-розважального комплексу управлінням з питань екології міської ради.

Згідно витягу з протоколу №61 позачергового засідання постійної комісії по екології Запорізької міської ради від 17.09.2008р., відведення відповідачу-2 земельної ділянки для будівництва багатофункціонального торгово-розважального комплексу на території існуючих скверів біля цирку та скверу ім. 50-річчя СРСР на перехрещенні вул. Лермонтова та вул. 40р. Радянської України було погоджено.

В матеріалах справи наявні також висновки Управління Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області від 16.12.2008р. №01-02/8286и, ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» №2152 від 11.08.2008р., Головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради №3613 від 23.05.2008р., Державного закладу «Запорізька міська санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області» №02/577 від 17.04.2008р., Запорізької обласної інспекції по охороні пам'яток історії та культури №434 від 14.04.2008р., Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області №5504/11/09 від 16.02.2008р., про погодження ТОВ «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ»проекту землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу. Крім того, протоколом №372/3 від 16.12.2008р. головний архітектор м. Запоріжжя вирішив узгодити архітектурно-будівельну частину проекту розташування підземно-наземного багатофункціонального торгово-розважального комплексу з організацією міської площі по вул. 40р. Радянської України/ вул. Лермонтова для оформлення питання землекористування згідно чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене та на підставі рішень Запорізької міської ради №42 від 29.08.2007р., №29/152 від 27.12.2006р. та №46/12 від 30.07.2008р., Запорізькою міською радою було прийнято рішення №62/131 від 24.12.2008р., яким затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ»проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу, та передано в оренду вказаному підприємству земельні ділянки загальною площею 3,7178га за рахунок земель Запорізької міської ради, в тому числі земельну ділянку №1 (кадастровий номер 2310100000:05:009:0327) загальною площею 1,1322га, в тому числі: площею 0,9838га (землі комерційного використання), площею 0,1484га (землі громадського призначення), земельну ділянку №2 (кадастровий номер 2310100000:05:009:0349) площею 2,5856га (землі комерційного використання).

На виконання означеного рішення міськради 03.03.2009р. між Запорізькою міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ»(орендарем) було укладено договір оренди землі (зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 17.04.2009р. за №040926100471), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар -прийняти в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,5856га, яка знаходиться на перехрещенні вул. 40р. Радянської України та вул. Лермонтова у м. Запоріжжі, строком на 10 років для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу.

17.04.2009р. вказана земельна ділянка, вільна від забудови та у придатному для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу стані, була передана орендарю за актом прийому-передачі.

Додатковою угодою від 10.08.2009р. сторони внесли зміни до вказаного договору в частині визначення строку його дії у 49 років, а додатковими угодами від 24.04.2009р. та 24.02.2010р. змінювали пункт 9 договору в частині визначення розміру орендної плати.

Проте, за твердженням прокурора, при проведенні Прокуратурою міста перевірки законності передачі в оренду вказаних земельних ділянок було встановлено незаконність низки прийнятих Запорізькою міською радою рішень, а отже й укладеного на їх підставі договору оренди землі. 09.03.2011р. Прокуратурою міста Запоріжжя було направлено протест на рішення Запорізької міської ради №42 від 29.08.2007р., №46/12 від 30.07.2008р. та №62/131 від 24.12.2008р., який відповідно листа ВК Запорізької міської ради №09-17/00733 від 20.03.2012р. було відхилено. Разом з цим, згідно відомостей вказаного листа, прийняті міською радою 05.10.2011р. рішення (які ставились на голосування в частині «відхилити») були зупинені міським головою, внесені до розгляду на сесію Запорізької міської ради 21.10.2011р. та не отримали необхідної кількості голосів.

Враховуючи викладене, Перший заступник прокурора міста Запоріжжя звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у м. Запоріжжі з вимогами про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради №62/131 від 24.12.2008р. та укладеного на його підставі між Запорізькою міською радою та ТОВ «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ»договору оренди землі від 03.03.2009р.

Як зазначалось вище, господарський суд відмовив прокурору у задоволенні позову в повному обсязі.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом 12 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України закріплено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття спірного рішення), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.34 ст. 26, п.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення Запорізької міської ради №62/131 від 24.12.2008р. «Про передачу в оренду ТОВ «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ»земельних ділянок на перехрещенні вул. Сорок Років Радянської України та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу»прокурор посилається на те, що воно було прийнято на підставі незаконних рішень Запорізької міської ради №42 від 29.08.2007р. та №46/12 від 30.07.2008р.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази визнання вказаних рішень незаконними або їх скасування у встановленому порядку.

Так, згідно п. 6.2.2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000р. (зі змінами і доповненнями), прокурор або його заступник може у межах своєї компетенції опротестовувати акти державних чи інших органів, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань. У випадку коли орган, що видав опротестований акт, або його вищестоящий орган, відхилили відповідний протест чи ухиляються від розгляду його, прокурор (заступник) не вправі звертатись з заявою про визнання незаконним опротестованого акта до господарського суду, оскільки такі справи підвідомчі загальним судам.

Натомість, прокурором не надано до матеріалів справи жодного доказу визнання незаконними чи скасування рішень Запорізької міської ради №42 від 29.08.2007р. та №46/12 від 30.07.2008р., на підставі яких було прийнято оспорюване рішення №62/131 від 24.12.2008р., а питання про визнання їх недійсними у даному судовому провадженні не ставиться. Таким чином, прокурором та позивачем не доведено, матеріалами справи не підтверджено невідповідність спірного рішення Запорізької міської ради №62/131 від 24.12.2008р. вимогам чинного законодавства.

Крім того, згідно п. 2 вищезгаданого Роз'яснення, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Заявивши позов в інтересах Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Запоріжжі Запорізької області, прокурор керувався приписами ст.2 ГПК України, висновками, викладеними у рішенні Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999р., ст.ст. 5, 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача (в даному випадку -й прокурора), відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Водночас, з матеріалів справи не вбачається, що у зв'язку з прийняттям спірного рішення Запорізької міської ради було порушено права чи законні інтереси Управління як позивача у даній справі. Взагалі, матеріалами справи не підтверджено, що прийняття спірного рішення якось впливає на виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків позивача.

Крім того, підпунктом 41 пункту 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 19.03.2008р. (яке було чинне до 17.02.2012р.), було передбачено, що Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, порушує в установленому законодавством порядку клопотання про зупинення дії або скасування актів місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції, а також про притягнення осіб, винних у порушенні земельного законодавства, до передбаченої законом відповідальності.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, саме у такий спосіб повинен діяти Держкомзем (його управління) -до 17.02.2012р. та центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (його управління) у разі виявлення порушень вимог земельного законодавства.

Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення Запорізької міської ради №62/131 від 24.12.2008р. є необґрунтованими, недоведеними, а відтак такими, що задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог прокурора про визнання недійсним укладеного на підставі вказаного рішення договору оренди землі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з матеріалами справи, 03.03.2009р. між відповідачами було укладено спірний договір оренди земельної ділянки.

Так, згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до Роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.1999р. №02-5/111 (зі змінами та доповненнями) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною. Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Крім того, пунктами 2.24, 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами і доповненнями) визначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення.

Судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

У вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України «Про оренду землі»та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 677. Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Обґрунтовуючи вимоги про визнання спірної угоди недійсною, прокурор посилається на незаконність рішення №62/131 від 24.12.2008р., на підставі якого вказаний договір було укладено.

В силу статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписами статті 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з цим, враховуючи, що рішення компетентного органу по наданню землі в оренду та відповідний договір оренди земельної ділянки є пов'язаними юридичними фактами і являють собою господарські правовідносини, в які орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, не має права втручатися інакше, як у встановленому законодавством порядку у разі порушення земельного законодавства, за умови недоведеності прокурором та позивачем незаконності рішення Запорізької міської ради №62/131 від 24.12.2008р., а також відсутності доказів порушення інтересів держави в особі позивача укладенням спірного договору оренди, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, а отже позовні вимоги про визнання його недійсним є безпідставними.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що ні до матеріалів справи, ні до апеляційної скарги прокурором не було надано доказів в підтвердження проведення прокурорської перевірки законності надання спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-2, як і доказів фіксації Управлінням Держкомзему з моменту прийняття Запорізькою міською радою спірного рішення та укладення договору оренди землі порушень земельного законодавства та видання міській раді припису про їх усунення, як то передбачено чинним законодавством. Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що прокурор та позивач не надали будь-яких доказів в підтвердження наявності правових підстав для визнання спірних рішення та договору недійсними, тобто не довели ті обставини, на які вони посилаються як на підставу позову.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на визнання відповідачем-1 позовних вимог у повному обсязі, проте неприєднання судом відповідної заяви до матеріалів справи, не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги оскільки, по-перше, не підтверджені жодними доказами, а по-друге, визнання позовних вимог відповідачем не є безумовною підставою для задоволення позову.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 25.04.2012р. у справі №5009/1157/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 25.04.2012р. (повний текст від 28.04.2012р.) у справі №5009/1157/12 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора міста Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 25.04.2012р. (повний текст від 28.04.2012р.) у справі №5009/1157/12 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: І.В. Москальова

ОСОБА_4

Надруковано примірників - 8

1-у справу

1-позивачу

2-відповідачам

2-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС