Ухвала

від 03.09.2015 по справі 808/4071/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 рокусправа № 808/4071/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Чабаненко С.В., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмонтаж» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі № 808/4071/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмонтаж» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецмонтаж» (далі - ТОВ «Укрспецмонтаж») 23 червня 2014 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, згідно з яким просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем рішення №00058/08-29-1703 від 16 квітня 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане рішення повинно бути скасовано, оскільки висновки відповідача викладені в акті №11/08-29-17-02/33011611 від 28 березня 2014 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваного рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що:

- висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, є необґрунтованими та непідтвердженими первинними документами;

- вимога від 28 березня 2014 року №Ю-3 про сплату недоїмки не є предметом цього спору, а тому висновок про узгодженість зазначеної вимоги та відсутність доказів її оскарження, не може бути підставою для висновку про правомірність оскаржуваного рішення та відсутність підстав для його скасування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрспецмонтаж» з питань ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року та правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №11/08-29-17-02/33011611 від 28 березня 2014 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

- п. 163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1 п.164.1, пп.164.2.1 п. 164.2 ст.164, пп.168.1.1 та 168.1.2 п. 168.1, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст.168 ПК, а саме: підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з суми виплаченого доходу фізичним особам у вигляді заробітної плати за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, а саме: заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 8042,60 грн.;

- п.3.2 ст. 3 наказу ДПА України, ст. 51 ПК України, а саме: у податковому розрахунку за формою 1-ДФ за 1, 2, 3, 4 квартали 2012 року не відображені суми нарахованого та виплаченого доходу фізичній особі ОСОБА_1 за ознакою доходу « 101»;

- порушення п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: не нарахування єдиного внеску за період з січня по листопад 2012 року на загальну суму 21424,69 грн., не утримано єдиного внеску з січня по листопад 2012 року на загальну суму 2002,31 грн. (т.1 а.с.14-28).

Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2014 року №0000291702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем: «Акти подоходного доходу» у розмірі 8042,61 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6511,19 грн. (т.1 а.с.140).

- податкову вимогу від 28 березня 2014 року №Ю-3 про сплату недоїмки (боргу), відповідно до якої загальна сума боргу платника єдиного внеску становить 23427,00 грн. (т.1 а.с.151).

Рішенням №00058/08-29-17-03 від 16 квітня 2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1713,50 грн. (т.1 а.с.120).

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідачем прийняте на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Отже, виходячи з вищевикладеного, орган доходів і зборів зобов'язаний надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, і недоїмка має бути сплачена протягом 10-ти календарних днів з дня надходження вимоги, а у разі незгоди з вимогою платник внеску має право узгодити її в адміністративному або судовому порядку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, прийняту відповідачем на підставі акта перевірки вимогу від 28 березня 2014 року №Ю-3 про сплату недоїмки (боргу) у розмірі 24427,00 грн. отримано позивачем31 березня 2014 року (т.1 а.с.151)

При цьому, відповідач протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та не оскаржив вимогу в судовому порядку, отже вимога від 28 березня 2014 року №Ю-3 про сплату недоїмки (боргу) у розмірі 23427,00 грн. є чинною та невідкликаною у силу приписів п. 6.7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №455, яким передбачено, що вимога вважається відкликаною, якщо: сума боргу самостійно погашається платником; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу внаслідок її узгодження або оскарження; вимога органу доходів і зборів про сплату боргу скасовується чи змінюється судом (господарським судом); борг списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону; є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу, що зазначені у вимозі.

Згідно із п. 3 ч. 11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Отже, враховуючи вказані норми права та встановлені обставини справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність застосування до позивача рішенням №00058/08-29-17-03 від 16 квітня 2014 року штрафних санкції у розмірі 11713,50 грн., оскільки вимога від 28 березня 2014 року №Ю-3 про сплату недоїмки є узгодженою позивачем.

Посилання позивача на те, що вимога від 28 березня 2014 року №Ю-3 про сплату недоїмки не є предметом цього спору, а тому висновок про узгодженість зазначеної вимоги та відсутність доказів її оскарження, не може бути підставою для висновку про правомірність оскаржуваного рішення та відсутність підстав для його скасування є необґрунтованим з огляду на те, що оскаржуваним рішенням штрафні санкції нараховано відповідачем на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: у зв'язку з несплатою позивачем загальної суми боргу платника єдиного внеску.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмонтаж - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі № 808/4071/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 03 вересня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: О.М. Панченко