Ухвала

від 01.09.2015 по справі 826/19519/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року м. Київ К/800/15216/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого суддіМалиніна В.В., суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Прокуратури міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «БМ «Банк» про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору публічне акціонерне товариство «БМ «Банк» про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 21.11.2014 ВП №38858828.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року , залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 рокупозов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про стягнення виконавчого збору від 21.11.2014 ВП № 38858828.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, Прокуратура міста Києва (в особі заступника прокурора міста Києва) звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд.

Інші особи, які приймали участь у розгляді даної справи письмових запереченнях (доповнень) на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду не надали.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на підставі виконавчого напису № 2837 від 13.08.2010 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області виніс постанову від 02.09.2010 року про відкриття виконавчого провадження № 21427775.

Постановою старшого державного виконавця від 28.03.2011 року виконавчий документ № 2837 від 13.08.2010 року повернуто стягувану (ВАТ «БМ Банк» ), а виконавче провадження № 21427775 закрито, у зв'язку з невнесенням стягувачем авансового внеску.

В подальшому виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 2837 від 13.08.2010 декілька разів відкривалося та закривалося.

Так, 15.04.2011 року за заявою ВАТ «БМ Банк» старший державний виконавець повторно відкрив виконавче провадження № 25980822 з примусового виконання виконавчого напису № 2837 від 13.08.2010 року (постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2011 року).

24 травня 2013 року постановою старшого державного виконавця Токаря Д.А. виконавчий документ було повернуто ВАТ «БМ Банк», а виконавче провадження № 25980822 закрито у зв'язку з тим, що прилюдні торги з реалізації земельної ділянки не відбулися.

Постановою державного виконавця від 08.07.2013 року втретє відкрито виконавче провадження № 38858828 з виконання виконавчого напису № 2837 від 13.08.2010 року.

21 листопада 2014 року відповідач виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 857834,50 грн. у виконавчому проваджені № 38858828, яка була направлена на адресу ОСОБА_4 листом від 24.11.2014 року (вих . № 9663).

Не погоджуючись з правомірністю зазначеної постанови про стягнення виконавчого збору позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій прийшли до висновків, з якими погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, що відповідачем не вчинялися дії примусового характеру, направлені на виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», як то накладення на боржника штрафу, складання акта про порушення і звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону за умисне не виконання рішення суду, а отже відсутні підстави для стягнення з позивача виконавчого збору. Також суди зауважили про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 857 834,50 грн. не відповідає вимогам ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», адже сума виконавчого збору не може бути більша від вартості майна, що реалізується, внаслідок чого оскаржувана постанова не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та є такою, що підлягає скасуванню.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Подібних висновків дотримується Верховний Суд України, зазначивши їх під час розгляду подібної категорії справ (постанова від 28 січня 2015 року № 3-217гс14).

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Прокуратури міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «БМ «Банк» про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець