Ухвала

від 01.09.2015 по справі 820/14636/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року м. Київ К/800/68096/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Острович С.Е. Федоров М.О. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ков'ягівське»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р.

у справі № 820/14636/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ков'ягівське»

до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ков'ягівське» (далі - позивач, ТОВ «Ков'ягівське») звернулось до суду з позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області (далі - відповідач, Нововодолазька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «Ков'ягівське», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу Нововодолазька ОДПІ, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Нововодолазькою ОДПІ проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт №156/20-20-22-08/05521620 від 21.03.2014 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пп.135.5.4. п.135.5. ст..135, пп.138.10.2. п.138.10 ст.138, пп. 139.1.7, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 п.152.1. ст.152 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 251129 грн.; п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті в сумі 242406 грн.

На підставі висновків вищевказаного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 23.06.2014 року № 0001212200 та від 08.04.2014 р. № 0000642200.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (замовник) та Товариством з обмежено відповідальністю «Трайгон Елеватор» (виконавець) укладено договір №01/07/10-КВ від 01.07.2010 року про надання комплексу послуг, додаткова угода від 01.05.2012р. №1 до договору №01/07/10-КВ від 01.07.2010р., додаток № 4 до договору від 01.07.2010 року від 01.05.2012 року з визначенням вартості за годину послуги, договір №010713 КВ від 01.07.2013 року про надання комплексу послуг, додаток №1 до договору від 01.07.2013 року з визначенням вартості за годину послуги.

Між сторонами складені, підписані та скріплені печатками акти здавання - приймання послуг до договору №01/07/10-КВ від 01.07.2010 року.

Разом з тим, як встановлено судами, з актів прийому-передачі консультаційних послуг неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу та змісту виконаних робіт/наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, зазначені акти не розкривають суті наданих послуг та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Крім того, суди обґрунтовано звернули увагу на те, що позивачем не надано документів (заявок, листів, специфікацій, додатків до договорів, та інших документів), які свідчать про узгодженість між сторонами договору про обсяг консультаційних послуг, що містіться в актах здачі-приймання послуг, а також викладена доцільність в отриманні консультаційних послуг, пов'язаних з веденням господарської діяльності. Також позивачем не надано документів (звітів, аналізів, або будь-які інші документів), що підтверджують фактичне отримання консультаційних послуг, з викладенням зауважень та порад щодо господарської діяльності ТОВ «Ков'ягівське».

Отже, не вбачається підстав вважати, що між позивачем та ТОВ «Трайгон Елеватор» реально здійснені та фактично виконані господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку, що позивачем не виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ков'ягівське» відхилити.

2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді С.Е. Острович

М.О. Федоров