Рішення

від 06.08.2014 по справі 903/650/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 серпня 2014 р. Справа № 903/650/14

за позовом сільськогосподарського приватного підприємства В«НесвічВ»

до Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області

про стягнення 18 472,02грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 21.07.2014р.

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки представника позивача.

Суть спору: сільськогосподарське приватне підприємство В«НесвічВ» звернулось з позовом до Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області про стягнення 30 586,62грн. шкоди, завданої демонтуванням вікон з приміщення, що належить позивачу на праві приватної власності.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

СГПП "Несвіч" на праві приватної власності належить приміщення колишнього дитячого садка загальною площею 82,6 кв.м та підсобне приміщення загальною площею 22,9 кв.м., що знаходяться по вул.Центральна,53 в с. Несвіч Луцького району Волинської області.

У 2003 році виконавчий комітет Несвічівської сільської ради на період ремонту власного адміністративного приміщення з дозволу СГПП В«НесвічВ» без укладення договору оренди зайняв і безоплатно використовував до 05 червня 2014 року вказані приміщення.

В грудні 2010 року між Несвічівською сільською радою і СГПП В«НесвічВ» було укладено договір оренди на оренду 34,00 кв.м (частини вищевказаного приміщення) терміном на один рік для розміщення фельдшерсько-акушерського пункту.

В процесі експлуатації будівлі відповідач без згоди позивача за власний кошт замінив в цьому приміщенні сім дерев'яних вікон на пластикові вікна.

У лютому місяці 2014 року СГПП В«НесвічВ» на адресу відповідача було направлено договір оренди, однак останній від його підписання відмовився і пообіцяв їх звільнити в добровільному порядку.

07 квітня 2014 року адміністрація СГПП В«НесвічВ» на ім'я сільського голови направила лист з вимогою звільнити їх в термін до 25 квітня 2014 року.

04 червня 2014 року відповідач звільнив приміщення, однак при цьому демонтував з нього і забрав 7 раніше вставлених ним пластикових вікон.

06 червня 2014 року адміністрація СГПП В«НесвічВ» звернулася із заявою в Луцький райвідділ міліції УМВС України у Волинській області щодо вчинення посадовими особами Несвічівської сільської ради самоуправних дій.

Оперативні працівники міліції виїздили на місце пригоди і проводили огляд приміщень.

З протоколу огляду від 06 червня 2014 року вбачається, що в приміщенні дійсно відсутні 7 вікон.

З висновку про результати розгляду заяви вбачається, що сільський голова Несвічівської сільської ради ОСОБА_2 підтвердив факт використання вищевказаних приміщень та повідомив, що під час переїзду виконавчого комітету в інше приміщення пластикові вікна були демонтовані, так як були куплені і вмонтовані за кошти відповідача.

Від приведення приміщення в попередній стан шляхом встановлення вікон, що були в цьому приміщенні на момент в'їзду в нього відповідачем, останній відмовляється.

Позивачу відомо, що станом на сьогодні дерев'яні вікна, що були на момент в'їзду в приміщення, відсутні у зв'язку з втратою відповідачем.

СГПП В«НесвічВ» у ПП В«ВікноЦентрВ» замовлено для встановлення в це приміщення сім дерев'яних вікон.

За підрахунком ПП В«ВікноЦентрВ» станом на сьогодні для виготовлення і встановлення 7 вікон необхідно заплатити з ПДВ 30 586,62 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на ст. 1166 ЦК України.

До позовної заяви долучив свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна - дитячий садочок площею 82,6кв.м. та підсобне приміщення 22,9 кв.м. по вул. Центральна, 53 в с.Несвіч Луцького району, технічні паспорти на вказані об'єкти нерухомого майна, договір оренди майна, що знаходиться у власності СГПП В«НесвічВ» №1, укладений в грудні 2010р., акт прийомки-передачі орендованого приміщення, листи СГПП В«НесвічВ» №26 від 18.02.2014р., №51 від 07.04.2014р., протокол огляду місця події від 06.06.2014р., складений старшим слідчим Луцького РВ УМВС України у Волинській області, висновок про результати розгляду звернення громадян від 09.06.2014р., затверджений начальником Луцького РВ УМВС України у Волинській області, рахунок-фактуру ПП В«ВікноЦентрВ» №СФ-0000033 від 20.06.2014р. на суму 30 586,62грн.

Відповідач у поясненнях №214/01.10 від 18.07.2014р. (вх. №01-29/7143/14 від 21.07.2014р. ) просив провадження у справі закрити, при цьому пояснив наступне:

У 1998 році за усною домовленістю між головою сільської ради та керівництвом СГПП В«НесвічВ» було проведено обмін приміщеннями.

Правовстановлюючі документи на приміщення по вул. Центральна, 53 в 1998 р., договір оренди і акт приймання-передачі були відсутні.

26.12.2002р. рішенням виконкому Несвічівської сільської ради №27 було надано дозвіл на виготовлення правовстановлюючих документів на право власності на приміщення дитячого садка.

В 2009р. у зв'язку з фізичною зношеністю дерев'яні вікна були замінені на пластикові, які знаходяться на балансі сільської ради.

23.04.2014р. після звільнення приміщення по вул. Центральній, 53 вікна були демонтовані.

Взамін пластикових вікон сільська рада зобов'язується встановити дерев'яні вікна в міру заміни вікон в адміністративному приміщенні по вул.Центральна, 88.

Ухвалою суду від 22.07.2014р. розгляд справи згідно ст. 77 ГПК України відкладався у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі. Зобов'язано подати суду: позивача - обґрунтований розмір понесених збитків; відповідача - докази в підтвердження врегулювання спору (монтаж вікон тощо).

У судовому засіданні 06.08.2014р. представник позивача звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача 18 472,02грн. шкоди. Долучив до матеріалів справи рахунок-фактуру ПП В«ВікноЦентрВ» №СФ-0000031 від 06.08.2014р., в якому зазначено вартість семи металопластикових конструкцій в сумі 18 472,02грн.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача, судом приймається заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 18 472,02ргн.

Відповідач у судове засідання 08.06.2014р. не з'явився, витребуваних доказів не подав, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, що стверджується протоколом судового засідання та відміткою представника в розписці від 22.07.2014р. (а.с. 68-69).

Вищий господарський суд України у п. 3.9.1 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч. 2 ст.81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд справи відкладався, відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, явку відповідача не було визнано обов'язковою, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, визнав зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

Сільськогосподарському приватному підприємству "Несвіч" на праві приватної власності належить приміщення дитячого садка загальною площею 82,6 кв.м та підсобне приміщення загальною площею 22,9 кв.м., що знаходяться по вул.Центральна,53 в с. Несвіч Луцького району Волинської області, що стверджується свідоцтвами про право власності на об'єкти нерухомого майна від 04.04.2003р. (а.с. 25-26).

1 грудня 2010 року між Несвічівською сільською радою (орендодавець) і СГПП В«НесвічВ» (орендар) було укладено договір оренди на строкове платне користування частиною приміщення ФАПу с. Несвіч площею 34,00 кв.м терміном на один рік до 31.12.2011р. для розміщення фельдшерсько-акушерського пункту (а.с. 44-45).

Передача майна в оренду відповідно до п.1.4 договору стверджується актом прийому-передачі орендованого приміщення, підписаним повноважними особами сторін; підписи скріплені печатками (а.с. 46).

18.02.2014 року СГПП В«НесвічВ» на адресу відповідача було направлено лист №26 з пропозицією укласти договори оренди приміщень площами 82,6кв.м. та 22,9кв.м., що знаходяться за адресою Луцький район, с. Несвіч, вул. Центральна, 53 та використовуються сільською радою(а.с.47).

07 квітня 2014 року СГПП В«НесвічВ» на ім'я сільського голови Несвічівської сільської ради направило лист №51 з вимогою звільнити приміщення площами 82,6кв.м. та 22,9кв.м., що знаходяться за адресою Луцький район, с. Несвіч, вул. Центральна, 53 в термін до 25 квітня 2014 року.

Отримання листів відповідачем стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Листи залишені відповідачем без відповіді (а.с. 48-49, 51).

04 червня 2014 року відповідач звільнив приміщення, однак при цьому демонтував з нього і забрав 7 раніше вставлених ним пластикових вікон.

06 червня 2014 року СГПП В«НесвічВ» звернулося із заявою в Луцький райвідділ міліції УМВС України у Волинській області щодо вчинення посадовими особами Несвічівської сільської ради самоуправних дій.

З протоколу огляду від 06 червня 2014 року, складеного старшим слідчим СВ Луцького РВ УМВС України у Волинській області, вбачається, що в приміщенні, що знаходиться по вул..Центральній, 53 в с. Несвіч Луцького району відсутні 7 віконних рам з шибками (а.с. 53-54).

У висновку про результати розгляду звернення від 09.06.2014р. зазначено, що при опитуванні голова Несвічанської сільської ради ОСОБА_2 пояснив, що із 1997р. по усній домовленості із гр. ОСОБА_3 приміщення по вул. Центральній, 53 в с. Несвіч Луцького району, яке належить СГПП «Несвіч», було тимчасово передано сільській раді. За кошти сільської ради в даному приміщенні були встановлені пластикові вікна. В квітні 2014р. керівництво СГПП «Несвіч» попросило звільнити вказане приміщення. 04.06.2014р. працівники сільської ради переїхали у інше приміщення та демонтували пластикові вікна, оскільки вони є власністю сільської ради (а.с. 55).

Статею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно ч.3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому, зокрема, майнової шкоди.

Вищий господарський суд України у п. 1 рекомендацій від 29.12.2007р. №04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 №02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» зауважив, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст.ст. 623, 779 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Зважаючи на те, що договір оренди №1 від грудня 2010 року на частину приміщення площею 34,00кв.м. діяв до 31.12.2011р. та не був пролонгований сторонами відповідно до п. 6.3 договору, між сторонами відсутні будь-які договірні відносини, йдеться мова про відшкодування позадоговірної шкоди, у зв'язку з чим збитки підлягають відшкодуванню в повному обсязі особою, що їх завдала в силу ст.1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

При заподіянні позадоговірної шкоди відбувається порушення правоохоронних правовідносин, в яких абсолютним правом суб'єктів цивільного права кореспондує пасивний обов'язок боржника не порушувати ці права.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. За відсутністю хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На цьому зауважено в постанові Верховного Суду України від 20 червня 2011 року по справі №3-56гс11, яка є обов'язковою для суду в силу ст. 111 28 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Як вбачається з матеріалів справи, факт пошкодження належного позивачу на праві власності приміщення по вул. Центральній, 53 в с. Несвіч Луцького району підтверджується протоколом огляду місця події від 06.06.2014р., складеним старішим слідчим Луцького РВ УМВС України у Волинській області, висновком про результати розгляду звернення громадян від 09.06.2014р., затвердженим начальником Луцького РВ УМВС України у Волинській області (а.с. 53-55) та не заперечується відповідачем.

У судовому засіданні відповідач не заперечив факт демонтування вікон та підтвердив намір добровільного вчинення дій з монтажу вікон в приміщенні, проте доказів відновлення пошкодженого приміщення не подав.

Протиправна поведінка відповідача полягає у діях останнього по демонтуванню вікон в приміщенні, що належить на праві приватної власності позивачу.

Згідно ч.1 ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України, ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Результатом протиправної поведінки Несвічівської сільської ради є витрати, які позивачу необхідно понести задля відновлення пошкодженого відповідачем приміщення (реальні збитки) у розмірі 18 472,02грн. (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.08.2014р., а.с. 72), сума необхідна позивачу на виготовлення та встановлення 7 вікон у приміщення, що підтверджується рахунком-фактурою ПП «ВікноЦентр» №СФ-0000031 від 06.08.2014р. (а.с. 73).

Судом встановлено, що завдані збитки знаходяться з протиправними діями відповідача по демонтуванню вікон у приміщенні, яке належить на праві приватної власності СГПП «Несвіч», у прямому причинно-наслідковому зв'язку.

Згідно з частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, особа, що спричинила шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду спричинено не з її вини.

Відповідачем не доведено відсутність вини.

Вина відповідач полягає в тому, що він діяв свідомо та передбачав, або міг передбачити, або повинен був передбачити настання шкідливих наслідків для позивача.

Зважаючи на те, що за змістом ч.2 ст.1166 ЦК України та п.6 Роз'яснень президії ВАСУ від 01.04.1994р. № 02-5/215 В«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкодиВ» цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника і позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, а навпаки, на відповідача покладений тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди і відповідач належними доказами це не довів, відповідач завдав майну позивача шкоду шляхом демонтування вікон, є безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача і самою шкодою, суд вважає позовні вимоги підставними та такими, що підлягають до задоволення в силу ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст. 224 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 22, 386, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України,-

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області, Волинська область, Луцький район, с. Несвіч, вул. Центральна, 53, ідентифікаційний код 04332302

на користь сільськогосподарського приватного підприємства «Несвіч», Волинська область, Луцький район, с. Богушівка, вул. Лісова, 5, код ЄДРПОУ 03737327

18 472,02грн. збитків, 1 827,00грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 20 299,02грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

07.08.2014р.

Суддя С.Т.Філатова