Рішення

від 27.08.2015 по справі 910/7282/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2015Справа №910/7282/15-г

за позовом Sahayak Engineering Private Limited (Сахаяк Інжиніринг Прайвет Лімітед)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Бізнес Інвест"

про стягнення 141 000,00 дол. США, що еквівалентно 3 283 586,00 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Іщенко К.В. (дов.№б/н від 05.03.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Sahayak Engineering Private Limited (Сахаяк Інжиніринг Прайвет Лімітед) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Бізнес Інвест" про стягнення з відповідача на користь позивача 141 000,00 дол. США, що еквівалентно 3 283 586,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 у справі № 910/7282/15-г відмовлено у прийнятті позовної заяви.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 року у справі №910/7282/15-г скасовано та матеріали позовної заяви Sahayak Engineering Private Limited (Сахаяк Інжиніринг Прайвет Лімітед) передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до п. 3.9. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України №30 від 26 листопада 2010 року (зі змінами згідно рішення Ради суддів України №2 від 25.01.2013), судові справи, що надійшли з судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття провадження), а також які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, не підлягають автоматичному розподілу, а передаються тим суддям, ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 справа №910/7282/15-г прийнята до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначена до розгляду на 08.07.2015 року.

06.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 08.07.2015 суд виніс ухвалу про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладення розгляду справи на 22.07.2015 року.

Ухвалою суду від 22.07.2015 розгляд справи відкладено на 27.08.2015 року.

У судовому засіданні 27.08.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов.

Відповідач не скористався наданим законом правом на участь уповноваженого представника у судовому засіданні, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Оскільки, відповідач не надавав відзив на позовну заяву, то справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон-Бізнес Інвест" (продавець) та «Sahayak Engineering (Private) Ltd.» (покупець) укладено Контаркт №74К-02/12 (далі - Контракт).

У подальшому сторонами укладались Додаткові угоди №1 від 09.02.2012 та №2 від 31.08.2012, якими вносились зміни, зокрема, щодо предмету та порядку розрахунків за Контрактом.

Відповідно до умов п.1.1 Контракту (у редакції Додаткової угоди №2 від 31.08.2012) продавець зобов'язується розробити, виготовити відповідно до Технічних вимог (Додаток 1 до даного Контракту), провести тестові випробування, згідно з вимогами Додатку 5, та передати у власність покупця продукцію (надалі - вироби) у кількості та по номенклатурі, згідно Додатку 2 до даного Контракту, а покупець зобов'язується прийняти вироби та сплатити їх вартість на умовах даного Контракту.

Відповідно до п.4.1., 4.2. Договору, ціна виробів вказана у Специфікації поставки, а загальна вартість даного Контракту складає 470000,00 дол.США.

Розділом 5 Контракту (у редакції Додаткової угоди №2 від 31.08.2012) сторони погодили, що платежі за вироби, що поставляються за даним Контрактом, здійснюються в доларах США наступним чином: оплата 20% загальної вартості Контракту (94000,00 дол.США), як авансовий платіж, здійснюється покупцем прямим банківським переказом на рахунок продавця протягом 10 банківських днів з дати отримання від продавця певних документів. (п.5.1.1.Контракту).

Поставка масо-габаритного зразка джерела живлення вакуумного багатопроменевого клістрону Ка-діапазону частот, разом з його детальним габаритним кресленням здійснюватиметься в шестимісячний термін з моменту отримання авансового платежу.

Оплата 10% загальної вартості Контракту (47000,00 дол.США), як другий авансовий платіж, здійснюється покупцем прямим банківським переказом на рахунок продавця протягом 10 банківських днів з дня підписання акту прийому-передачі вищевказаного виробу. (п.5.1.2. Контракту).

Поставка експериментального зразка джерела живлення вакуумного багатопроменевого клістрону Ка-діапазону частот, разом з протоколом його випробувань здійснюватиметься в дванадцятимісячний термін з моменту отримання першого авансового платежу.

На виконання умов Контракту, позивач сплатив на користь відповідача два авансових платежі розміром 94000,00 дол.США та 47000,00 дол.США.

У підтвердження наявності зобов'язань перед позивачем, відповідачем надано гарантійний лист вих.№3/02 від 07.02.2012, за яким у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язку за Контрактом, відповідач зобов'язується повернути позивачу попередню оплату, отриману згідно п.5.1.1. Контракту після пред'явлення письмової вимоги по її поверненню. Сума, на яку видано дану гарантію, становить 94000,00 дол.США та вимоги за нею можуть бути пред'явлені до 30.06.2014 року.

Також, відповідачем надано позивачу гарантійний лист вих.269 від 31.08.2012, за яким сума гарантії становить 47000,00 дол.США, яку у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язку за п.5.1.2.Контракту, відповідач зобов'язується повернути після пред'явлення письмової вимоги по її поверненню. Вимоги за цією гарантію можуть бути пред'явлені до 30.06.2014 року.

Пунктом 11.1.Контракту встановлено, що у разі якщо суперечки і розбіжності між сторонами, які можуть виникнути в процесі виконання даного Контракту, або у зв'язку із ним, не будуть врегульовані шляхом переговорів, то вони повинні бути вирішені арбітражним судом країни відповідача, відповідно до процедур і норм, встановлених у даному арбітражному суді.

Сторони також дійшли згоди, що до даного Контракту застосовується матеріальне право України. (п.11.2.Контракту).

Оскільки, відповідач прийняті за Контрактом зобов'язання не виконав, продукцію після отримання двох авансових платежів від позивача так і не поставив, останній звернувся із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом, 02.12.2011 між сторонами укладено Контракт №74К-02/12, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Пунктами 11.1.,11.2. вказаного Контракту сторони погодили вирішення спорів арбітражним судом країни відповідача, відповідно до процедур і норм, встановлених у даному арбітражному суді.

Згідно частини 2 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

У пункті 5 Роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002 року "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" зазначено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Відповідно до частини 1 ст.8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Однак, як вбачається з тексту Контракту, сторонами не зазначено конкретну назву третейського суду чи арбітражної установи для вирішення спорів, проте жодних заперечень чи заяв щодо розгляду справи господарським судом відповідачем не надавалось.

Пунктом 11.2.Контракту сторони також дійшли згоди, що до даного Контракту застосовується матеріальне право України.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Контрактом зобов'язання, та здійснив у встановлені строки передплату продукції двома авансовими платежами розміром 94000,00 дол.США та 47000,00 дол.США, тобто на загальну суму 141000,00 дол.США.

Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих за Контрактом, поставку товару не здійснив, однак надав позивачу гарантійні листи на 94000,00 дол.США та 47000,00 дол.США, за якими зобов'язувався повернути позивачу сплачені грошові кошти, відповідно п.5.1.1. та 5.1.2.Контракту, у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язків за Контрактом.

За таких обставин, враховуючи фактичні дані, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на порушення відповідачем договірних зобов'язань по поставці продукції, за яку позивачем сплачено авансові платежі. Доказів протилежного відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про повернення попередньої оплати підлягають задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Sahayak Engineering Private Limited (Сахаяк Інжиніринг Прайвет Лімітед) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Бізнес Інвест" про стягнення з відповідача на користь позивача 141 000,00 дол. США, що еквівалентно 3 283 586,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Бізнес Інвест" (03113, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 51; ідентифікаційний код 36374161) на користь Sahayak Engineering Private Limited (Сахаяк Інжиніринг Прайвет Лімітед) (№21-22, Еше Оффісерс Колоні, Р.К.Пурам, 500 056, місто Секундерабад, штат Телангана, Індія; ідентифікаційний код 2373 від 1978-79) 141 000 (сто сорок одну тисячу) доларів США 00 центів, що еквівалентно 3 283 586 (три мільйони двісті вісімдесят три тисячі п'ятсот вісімдесят шість) гривень 00 копійок попередньої оплати, та 61392 (шістдесят одну тисячу триста дев'яносто дві) гривні 47 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 27.08.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 01.09.2015 року

Суддя К.В. Полякова