Постанова

від 03.09.2015 по справі 922/3064/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2015 р. Справа № 922/3064/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В. О. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

ТОВ "Будівельна компанія "Брайт"- ОСОБА_1 (дов. від 09.06.2015р.)

КП "Жилкомсервіс" - ОСОБА_2 (дов. від 20.11.2013р.)

розглянувши у відкритому судову засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (вх. №3801 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 09.07.15 у справі № 922/3064/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Брайт", м. Харків

до Комунального підприємства "Жилкомсервіс", м. Харків

про стягнення 120405,60 грн.,

за зустрічним позовом Комунального підприємства "Жилкомсервіс", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Брайт", м. Харків

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.07.2015 р. у справі №922/3064/15 (суддя Яризько В.О.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з КП "Жилкомсервіс" на користь ТОВ "Будівельна компанія "Брайт" заборгованість у сумі 120405,60 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2408,12 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

КП "Жилкомсервіс" не погодилось з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2015 р. у справі №922/3064/15 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору про закупівлю №30/04-ТР від 03.04.2015 р. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.) від 16.07.2015р. прийнято апеляційну скаргу до апровадження та призначено її розгляд на 03.09.2015р.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2015р., у зв'язку з відпусткою суддів Гетьмана Р.А., Бородіної Л.І., Лакізи В.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В., суддя Фоміна В.О.

03.09.2015р. від ТОВ "Будівельна компанія "Брайт" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12625).

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник ТОВ "Будівельна компанія "Брайт" проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 09.07.15 у справі № 922/3064/15 - без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

03.04.2015р. між КП "Жилкомсервіс" (замовник) та ТОВ "Будівельна компанія "Брайт" (підрядник) укладено договір №30/04-ТР, відповідно до умов якого приймає на себе зобов'язання провести роботи: ремонт м'якої крівлі житлового будинку комунальної власності м. Харкова за адресою: вул.2-ої П'ятирічки, б. 1-Б відповідно до додатку №1 (кошторис) до договору, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору ціна визначається договірною ціною, що є невід'ємною частиною даного договору та складає 120405,60 грн., в. т. ч. ПДВ 20067,60 грн.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що розрахунок за договором за виконаний обсяг робіт здійснюється замовником після повного завершення робіт, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків, та підписання сторонами актів здачі приймання виконаних робіт типової форми КБ-2в.

Відповідно до п. 2.4 договору розрахунок за договором замовник здійснює протягом п'яти банківських днів з моменту підписання ним акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно п. 3.1. договору строк виконання робіт складає 30 (тридцять) календарних днів з моменту його підписання сторонами.

Позивач зазначає що, КП "Жилкомсервіс" належним чином свої зобов'язання з оплати виконаних робіт не виконав, у зв'язку з чим, ТОВ "Будівельна компанія "Брайт" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з КП "Жилкомсервіс" заборгованість за договором №30/04-ТР від 03.04.2015р. у сумі 120405,60 грн.

В свою чергу, КП "Жилкомсервіс" звернувся із зустрічним позовом про визнання недійсним договору №30/04-ТР від 03.04.2015р., враховуючи укладення його сторонами з порушенням ч. 1 ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" №1197-VII від 10.04.2014 р., а саме без застосування встановленої законом процедури закупівлі робіт та послуг.

КП "Жилкомсервіс" зазначає, що первісний відповідач є підприємством, яке створено з метою забезпечення потреб територіальної громади в утриманні житлового фонду комунальної власності, підтримання на належному рівні житлово-комунального обслуговування населення, створення відповідних умов проживання, його діяльність фінансується в тому числі за рахунок коштів місцевого бюджету м. Харкова, крім того, органом управління та власником майна КП "Жилкомсервіс" відповідно до даних ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та статуту позивача, є орган місцевого самоврядування - Харківська міська рада Харківської області. За таких умов, на думку КП "Жилкомсервіс", закупівля робіт за договором підряду, вартість яких перевищує 100000 грн., повинна бути здійснена із застосуванням процедури закупівлі, визначеною Законом України "Про здійснення державних закупівель" №1197-VII від 10.04.2014р.

Суд першої інстанції посилаючись на безпідставність заявлено зустрічного позову, та обґрунтованість первісного задовольнив його повістю та відмовив у задоволенні зустрічного.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України, ст. ст. 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог ч. 1 - ч. 3, ч. 5 ст. 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Згідно з п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України та іншими актами законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно положень ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, за умови, що вартість предмета закупівлі (без урахування податку на додану вартість), товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон гривень. Забороняється укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Згідно п. 9 ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" замовники - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є одержувачем бюджетних коштів та уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, в межах такого фінансування; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Статтею 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель". передбачено укладення договору про закупівлю в письмовій формі відповідно до положень ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та також забороняється укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

В листі-роз'ясненні від 23.05.2014 р. №3302-05/16629-03 "Щодо Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 10.04.2014 р. №1197-VII Міністерство економічного розвитку і торгівлі України зазначає, важливим елементом для розуміння поняття "замовник" у контексті Закону є спосіб, у який держава або органи місцевого самоврядування забезпечують свої потреби: 1) на комерційній чи промисловій основі; 2) на умовах, установлених рішеннями державних органів, які зобов'язують юридичних осіб забезпечувати державні чи громадські потреби в певний спосіб та на певних умовах. З огляду на вищезазначене потрібно розмежовувати способи, якими забезпечуються потреби держави та територіальної громади. Діяльність не є комерційною чи промисловою у разі якщо держава, підконтрольні їй організації при забезпеченні певної державної потреби керуються іншими мотивами, ніж прибутковість, водночас така діяльність не залежить від економічних ризиків і витрат на неї (оскільки держава визначила мету організації саме для здійснення такої діяльності та нормативно встановила спосіб, умови, ціни, тарифи тощо) . Натомість діяльність здійснюється на комерційній основі у випадках, коли потреби держави та територіальної громади забезпечуються на конкурентному ринку. Різниця в забезпеченні потреб у вище перелічених випадках полягає в тому, що в першому випадку контрольовані державою інституції (організації) виконують публічні функції та зобов'язання перед державою чи громадою, установлені нормативно-правовими актами, розпорядчими рішеннями, статутами юридичних осіб, а не здійснюють таку діяльність на комерційній основі, де прибутковість є основною мотивацією. Таким чином, у разі якщо потреби держави або територіальної громади забезпечуються не на комерційній чи промисловій основі, необхідно визначитись щодо наявності ознак, встановлених Законом.

Відповідно до положень ст. 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Пунктами 6.1., 6.2. Статуту КП "Жилкомсервіс" передбачено, що основним узагальнюючим показником фінансових результатів підприємства є прибуток (доход). Підприємство розпоряджається чистим прибутком, що залишився в його розпорядженні після сплати податків у бюджет, відповідно до чинного законодавства. Майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова та належить підприємству на праві господарського відання на підставі укладеного договору з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. (п. 5.2 Статуту).

В матеріалах справи наявний лист Департаменту житлового господарства Харківської міської ради № 3981/0/90-15 від 08.07.2015р., з якого вбачається, що закупівля за спірним договором № 30/04-ТР від 03.04.2015 р. здійснювалася за рахунок власних коштів підприємства, а не із залучених коштів місцевого бюджету м. Харкова. Крім того, Департаментом житлового господарства Харківської міської ради вказано, що КП "Жилкомсервіс" здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку на комерційній основі та на конкурентному ринку.

Таким чином, визначивши КП "Жилкомсервіс" виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова з управління будинком, спорудою або групою будинків на підставі встановленого тарифу, Харківська міська рада поряд з цим визначила діяльність відповідача за первісним позовом, як таку, що здійснюється з метою отримання прибутку на комерційній основі та на конкурентному ринку.

Тобто, КП "Жилкомсервіс", здійснюючи діяльність з управління будинками комунальної власності на конкурентному ринку за власні кошти підприємства має на меті отримання прибутку, який залежить від економічних ризиків і витрат на здійснення такої діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що КП "Жилкомсервіс" є підприємством, яке здійснює свою діяльність на комерційній основі, а отже не є замовником у розумінні п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

За таких умов укладання спірного договору без застосування процедур передбачених Закону України "Про здійснення державних закупівель" не суперечило вимогам чинного законодавства, а інших обставин за яких спірний договір може бути визнаний недійсним КП "Жилкомсервіс" не наведено, а судом не встановлено.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за договором підряду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом своєчасно виконано роботи з ремонту м'якої крівлі житлового будинку комунальної власності м. Харкова по вул. 2-ї П'ятирічки, б. 1-Б, що підтверджується наданим до матеріалів справи актом №30/40-ТР приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2015 р. типової форми КБ-2в, який підписано уповноваженими представниками сторін 30.04.2015 р.

За таких обставин, оплата виконаних робіт мала бути здійснена замовником не пізніше 12.05.2015 р. (з урахуванням вихідних та святкових днів). Проте, КП "Жилкомсервіс" оплату виконаних робіт не здійснило.

При цьому представник первісного відповідача в судовому засіданні не заперечує щодо належного виконання робіт позивачем та зазначає про відсутність претензій до нього та визначеного у позові розрахунку заборгованості.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо обґрунтованості первісного позову та його задоволення, а тому, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2015 у справі №922/3064/15 - скасуванню.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Жилкомсервіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.07.15 у справі №922/3064/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 07.09.15р.

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.

Суддя Шевель О. В.