Ухвала

від 12.05.2010 по справі 16/52-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"12" травня 2010 р. Справа № 16/52-10

Заступник голови Господарського суду Харківської області ОСОБА_1

розглянувши заяву (вх. № 151) про відвід судді Здоровко Л. М. по справі за позовом

Харківської державної зооветеринарної академії, м. Данилівка

до Харківської благодійної організації "Центр усиновлення тварин", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю рекламне агентство "Simon", м. Харків

про спростування недостовірної інформації

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 16/52-10 за позовом Харківської державної зооветеринарної академії, м. Данилівка до Харківської благодійної організації "Центр усиновлення тварин", м. Харків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю рекламне агентство "Simon", м. Харків про спростування недостовірної інформації.

06 травня 2010 року (вх. № 144) на адресу господарського суду Харківської області надійшла заява відповідача про відвід судді Здоровко Л. М., яка ухвалою суду від 07 травня 2010 року була відхилена як необґрунтована.

12 травня 2010 року (вх. № 151) на адресу господарського суду Харківської області надійшла повторна заява відповідача про відвід судді Здоровко Л. М. В обґрунтування відводу заявник посилається на те, що суддею при розгляді справи допущено порушення норм чинного законодавства, зокрема, суддя порушила встановлений ГПК України порядок ведення судового засідання. Крім того, заявник зазначає про те, що суддя продовжила розгляд справи по суті незважаючи на подану стороною по справі апеляційну скаргу. Наведені обставини викликали у відповідача сумнів у неупередженості судді Здоровко Л. М. при розгляді даної справи.

Надаючи юридичну кваліфікацію зазначеним заявником відводу обставинам з урахуванням вимог процесуального закону, слід виходити з наступного.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, які можуть бути підставою для відводу судді. Зокрема, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, або буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Відвід повинен бути мотивованим та обґрунтованим.

Разом з тим вказані заявником відводу обставини виходячи із змісту зазначених вимог закону не можуть бути правовими підставами для відводу судді. Такий висновок обґрунтовується наступним.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. При цьому втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється законом.

Таким чином розглядаючи конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) суд самостійно визначає коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовує його, здійснює його тлумачення, визначає порядок ведення судового засідання на підставі приписів процесуального закону, вирішує питання про розгляд по суті заяв та клопотань учасників судового процесу, надає правову оцінку обставинам справи на підставі внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону. Процесуальне рішення по справі виноситься судом за результатом надання юридичної оцінки поясненням всіх учасників судового процесу, наявним у справі доказам та з обов’язковим співвідношенням їх з вимогами відповідного законодавства.

При цьому розгляд по суті наведених питань є виключним правом суду, який розглядає конкретну судову справу, оскільки судочинство в Україні здійснюється в силу вимог Конституції України виключно судами і делегування функцій судів, привласнення цих функцій іншими особами не допускається. Крім того, законом встановлено право учасників судового процесу на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у випадку незгоди з прийнятим судовим рішенням з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права.

Стосовно посилання відповідача на продовження розгляду справи незважаючи на подану стороною апеляційну скаргу слід зазначити таке.

Статтею 129 Конституції України визначені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення права оскарження рішень та ухвал суду крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована в статті 12 Закону України „Про судоустрій УкраїниВ» , відповідно до якої учасники судового процесу та інші особи у випадку та порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на оскарження судового рішення.

Таким чином реалізація конституційного права на оскарження судового акту (ухвали, постанови, рішення суду) названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до статті 106 та статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку у випадках, передбачених ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» . Таким чином оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість оскарження яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського процесуального кодексу України.

Отже оскарження процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі, крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається (постанова Пленуму Верховного суду України від 13.06.2007 року № 8 „Про незалежність судової владиВ» ).

Таким чином, факт подання стороною по справі скарг на процесуальні акти суду, можливості оскарження яких не передбачено процесуальним законом, не позбавляє суддю права продовжити розгляд справи по суті, оскільки імперативний обов’язок направлення справи разом з поданою скаргою до суду апеляційної чи касаційної інстанції встановлено лише тоді, коли процесуальна дія суду підлягає оскарженню в прямо передбачених ГПК України випадках.

При цьому вирішення питання про подальший розгляд справи в такому випадку є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа, і ця обставина в будь-якому випадку не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до позивача чи відповідача, інших учасників судового процессу в розумінні вимог статті 20 ГПК України щодо правових підстав для відводу судді.

Разом з тим за змістом процесуального закону сторона по справі не позбавлена права викласти заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню, в апеляційній або касаційній скарзі на рішення суду першої інстанції, винесене за результатом розгляду справи по суті.

Також необхідно зазначити, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів інших учасників судового процесу, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Проте, як свідчать матеріали справи, заявник відводу відверто зловживає своїми правами шляхом заявлення численних відводів. Такі дії не направлені на встановлення дійсних обставин справи, на взаємну повагу до прав інших учасників судового процесу, на розгляд справи у встановлені процесуальним законом строки, та вирішення спору на підставі фактичних обставин спору, а навпаки спрямовані на свідоме затягування судового процесу. За таких обставин справи господарський суд, відповідно до приписів чинного процесуального законодавства, не позбавлений права і можливості продовжити розгляд справи, в якій заявлено відвід, у тому ж судовому засіданні з обов’язковим зазначенням про це в судовому рішенні та з наведенням у ньому відповідних мотивів. Зазначена правова позиція викладена у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 03.08.2007 року № 01-8/622 "Про деякі питання практики застосування статті 20 Господарського процесуального кодексу України".

Зазначені вище обставини свідчать, що підстави для відводу судді Здоровко Л. М. по справі № 16/52-10 відсутні, в зв’язку з чим в задоволенні заяви про відвід судді слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 86 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви (вх. № 151) про відвід судді Здоровко Л. М. по справі № 16/52-10 відмовити.

Заступник голови Господарського суду

Харківської області ОСОБА_1