Постанова

від 19.03.2007 по справі 32/316пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем

України

13.03.2007 р.                                                                           

справа №32/316пн

Донецький апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за участю представників сторін:

від позивача:

ОСОБА_1 (довіреність б/н від

ІНФОРМАЦІЯ_1р.)ОСОБА_2 (довіреність б/н від ІНФОРМАЦІЯ_2р.)  ,

від відповідача:  від третьої особи

ОСОБА_3 (паспорт ВС

579034)ОСОБА_4 (довіреність б/н відІНФОРМАЦІЯ_3р.) не з'явився, 

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу

Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_3, м.Макіївка Донецької обл.Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_3, м.Макіївка Донецької обл.     

на рішення господарського суду

 Донецької області

від

10.01.2007 року

по справі

№32/316пн (Суддя Сковородіна

О.М.)

за позовом

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Корпорація-Гала" м.Макіївка Донецької обл.

до  за участю третьої особи

Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_3, м.Макіївка Донецької обл. Товариства з обмеженою

відповідальністю „МИР”, м.Макіївка Донецької обл.

про

усунення перешкод в користуванні

нежитловим приміщенням

В С Т А Н О В

И В:

У 2006 році позивач, Товариство з

обмеженою відповідальністю „Корпорація-Гала”, м.Макіївка Донецької обл.,

звернувся із позовною заявою до господарського суду Донецької області до

відповідача -Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Макіївка Донецької

обл., за участю третьої особи - 

Товариства з обмеженою відповідальністю „МИР”, м.Макіївка Донецької обл.

про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням.

Рішенням від 10.01.2007р. позовні

вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація-Гала”, м.Макіївка

Донецької обл. задоволені в повному обсязі. 

Судове рішення мотивоване тим, що відповідач не надав суду доказів, які

б підтверджували правомірність користування, володіння ним спірним майном.

Відповідач, Суб'єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_3, м.Макіївка Донецької обл., з прийнятим рішенням не згоден,

вважає його прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права

України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький

апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від

10.01.2007р. скасувати та зупинити провадження по справі № 32/316пн до розгляду

Верховним судом України цивільної справи за позовом п'ятнадцяти  засновників магазину ТОВ „Кіровець”, в тому

числі ОСОБА_3

В судовому засіданні представник

позивача усно висловив свої заперечення на апеляційну скаргу,  а відповідач підтримав свої вимоги, викладені

в апеляційної скарзі.

Представник третьої особи до

судового засідання не з'явився, в матеріалах справи є докази неодноразового

направлення на юридичну адресу підприємства поштової кореспонденції  суду та її повернення поштою в зв'язку з

перебігом строку зберігання. Але представник третьої особи приймав участь у

судових засіданням суду першої інстанції, надавав витребувані судом письмові

пояснення. Крім того, ухвалою суду апеляційної інстанції явка сторін та третьої

особи не була визнана обов'язковою.

Судова колегія Донецького

апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну

скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів,

що знаходяться в матеріалах справи                 № 32/316пн, та наданих

сторонами пояснень.

Колегія суддів Донецького

апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну

“Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних

обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі

доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та

процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101

Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи

апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає

справу.

Апеляційний господарський суд не

зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість

рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови

Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”,

рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального

законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у

відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до

даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює

подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства

України.

Обґрунтованим визнається рішення, в

якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини

справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і

підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до пп. 2,3,4 ст. 129

Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників

судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини,

змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у  доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-2 ГПК України,

правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх

учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських

судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть

участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду

доказами.

Заслухавши пояснення представників

сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку

обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність

застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,

колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з

наступного.

Як вбачається із матеріалів справи,

03.06.2004р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю

„Корпорація-Гала”, м.Макіївка Донецької обл. та третьою особою, Товариством з

обмеженою відповідальністю „МИР”, м.Макіївка Донецької обл. був укладений

договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, згідно якого продавець (третя

особа) передав у власність покупцю (позивачу), а покупець прийняв одноповерхову

будівлю магазину НОМЕР_1 з підвалом загальною площею 995,6 кв.м., що

розташована за адресою: Донецька обл., АДРЕСА_1.

При вступі у володіння придбаного

об'єкту нерухомості, позивач, встановив, що частина приміщення, крім підвалу,

фактично зайнята відповідачем - СПД ФООСОБА_3 

За твердженням, третьої особи - ТОВ „МИР”, спірне нерухоме майно не

передавалось на договірних засадах відповідачу.

Позивач вважає, що він став

законним власником спірного приміщення, обумовленого договором купівлі-продажу

нежитлової будівлі від ІНФОРМАЦІЯ_4р.  За

таких підстав він звернувся із позовом до господарського суду Донецької області

про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням.

Рішенням господарського суду

Донецької області від 10.01.07р. позовні вимоги Товариства з обмеженою

відповідальністю „Корпорація-Гала”, м.Макіївка Донецької обл. були задоволені,

та зобов'язано СПД ФО ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні нежитловим

приміщенням, розташованим в будівлі магазину НОМЕР_1 за адресою: Донецька обл.,

АДРЕСА_1., шляхом його звільнення.

Дослідивши матеріали справи,

оцінивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла

висновку, що:

Оскільки між сторонами по справі

склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення

Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює

правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України, як

загального акту законодавства.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції

України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,

на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає

тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які

відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно

ст. 43 ГПК України сторони та 

інші  особи,  які  

беруть   участь   у  

справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати

документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення

для правильного розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ст. 124

Конституції України -юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що

виникають у державі.

Згідно із рішенням Конституційного

суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002р. положення ч. 2 ст. 124 Конституції

України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у

державі, в аспекті конституційного звернення передбачено право особи на

звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими

нормативно-правовими актами, договором.

Відповідач, СПД ФО ОСОБА_3,

фактично займає приміщення в будівлі магазину НОМЕР_1, розташованого за

адресою: АДРЕСА_1, а саме: кімнату, яка використовується як торговий зал;

туалет; частину коридору між кімнатами, та проводить в спірному приміщенні

підприємницьку діяльність.

Відповідач стверджує, що

користування приміщенням є правомірним на підставі укладеного ІНФОРМАЦІЯ_5р.

між ним та третьою особою договору 

оренди індивідуального визначеного майна (далі -договір оренди).

Судом першої інстанції було

встановлено: зі змісту договору оренди від ІНФОРМАЦІЯ_5р. (п.3.1 договору),

відповідачу приміщення передані безоплатно. Але відповідно до вимог ст.256 ЦК

УРСР (що діяв на момент укладання договору), за договором майнового найму

наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за

плату. Тобто, плата за договором оренди є його істотною умовою. Відсутність у

договорі однієї з істотних умов, свідчить про те, що між сторонами не відбулось

укладання саме договору оренди. За умовами такого договору, за його правовою

природою (суттю дій відповідача), договір від ІНФОРМАЦІЯ_5р. слід

кваліфікувати, як договір безоплатного користування майном, що був передбачений

ст. 324 ЦК УРСР, в якій зазначено, що строк договору безоплатного користування

майном не повинен перевищувати одного року. Якщо договір, який може бути

укладений на строк не більше одного року, укладений на більш тривалий строк,

він вважається укладеним на один рік.

Суд обґрунтовано дійшов висновку,

що відповідач не укладав в  подальшому

нові договори з третьою особою, які б передбачали користування спірним майном.

Отже, права користування відповідачем спірним приміщенням припинилось через

один рік з моменту підписання договору від ІНФОРМАЦІЯ_5р. (який суд

кваліфікував як договір безоплатного користування майном).

Господарським судом  також виявлена невідповідність в

найменуванні  третьої особи.  Відповідно до статуту ТОВ “Кіровець” в новій

редакції, зареєстрованогоІНФОРМАЦІЯ_6р. у виконавчому комітеті Макіївської

міської ради, ані повна назва товариства, ані скорочена -не містять у собі

слова “магазин”. Тоді, як на договорі оренди від ІНФОРМАЦІЯ_5р., наданого

відповідачем суду, проставлена печатка, яка містить первісну назву товариства

ТОВ магазин “Кіровець”.

Враховуючи вищевикладене, судова

колегія вважає, що господарський суд Донецької області правомірно дійшов

висновку про  зобов'язання СПД

ФООСОБА_3усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням, розташованим в

будівлі магазину НОМЕР_1 за адресою: Донецька обл., АДРЕСА_1., шляхом його

звільнення.

Доводи апеляційної скарги не

прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи

та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Клопотання заявника апеляційної скарги про зупинення провадження у справі

судовою колегією відхилено в зв'язку з недоцільністю. Крім того, апеляційна

інстанція, згідно вимог ст.103 ГПК України, не має повноважень скасовувати

рішення і зупиняти після цього провадження по справі.

Отже, відповідно до статті 47

Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею

за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного,

судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що

відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу

України  рішення господарського суду

Донецької області від 10.01.2007 року у справі № 32/316пн  ґрунтується на всебічному, повному та

об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для

вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а

доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 Господарського

процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній

скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49,

99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький

апеляційний господарський суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Макіївка Донецької обл. на рішення

господарського суду Донецької області від 10.01.2007 року у справі № 32/316пн

залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від

10.01.2007 року у справі № 32/316пн  

-без змін.

Головуючий         

Судді:         

Надр.6 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -третій особі;

5 -ДАГС;

6 -ГС Дон. обл.;

Ширіна Ю.М.