Рішення

від 31.08.2015 по справі 639/1140/15-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/1140/15-ц

№ 2/639/897/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2015 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді- Срокіної І.І.,

за участю секретаря - Макушенко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ГО «Спортивний клуб «Фаворит» про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди та визнання контракту таким, що розірваний,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 р. позивач через свого представника звернувся до суду із зазначеним позовом, в остаточній редакції якого просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за чотири місяці з квітня по липень 2014 р. (включно) у сумі 80000 грн., його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 120000 грн. , моральну шкоду у розмірі 10000 грн.; визнати розірваним з 20.12.2014 р. строковий трудовий договір - контракт за № 2-В від 01.09.2013 р., укладений між ГО СК «Фаворит» та ОСОБА_1, з підстав порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю; визнати роботу ОСОБА_1 в ГО СК «Фаворит» на посаді спортсмена - інструктора на 0,5 ставки - роботою за сумісництвом та зобов'язати відповідача повернуту ОСОБА_1 трудову книжку з відповідними відмітками, що свідчать про його трудову діяльність.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 01.08.2013 р. між ним та Громадською організацією Спортивний клуб «Фаворит» укладено трудовий договір, а саме: контракт № 2-В та Додаток № 1 до контракту № 2-В від 01.08.2013 р.

Згідно п.1.1. вищевказаного контракту передбачено, що «предметом цього договору є спільна діяльність Спортсмена та Клубу, пов'язана з підготовкою і виступом Спортсмена на всіх змаганнях в період дії контракту».

Пунктом 1.3. встановлено, що даний контракт укладено на період з 01.08.2013 р. по 31.05.2015 р.

Згідно п.п.1.2.1.1. п. 2.1. контракту заробітна плата мала виплачуватись наступним чином з серпня 2013 по липень 2014 у розмірі 20 000 грн. на місяць.

01.08.2013 р. його прийнято на роботу до відповідача на посаду спортсмена-інструктора на 0,5 ставки, з окладом згідно штатного розкладу. Наказом від 31.03.2014 р. № 3/15, на підставі заяви позивача про звільнення з посади за домовленістю сторін його звільнено.

Відповідач припинив виплати по заробітній платі з березня 2014р. Ним же свої зобов'язання виконувались в повному обсязі, претензій з боку відповідача стосовно невиконання умов контракту не було.

Зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача про виплату заборгованості та перегляд умов контракту, але всі звернення та прохання були проігноровані і залишившись без засобів існування, 20.12.2014 р. був змушений покинути клуб.

Із зустрічними позовними вимогами, про стягнення штрафних санкцій за порушення умов контракту, які ухвалою суду від 09 липня 2015 року залишені без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача у судове засідання, звертався представник ГО СК «Фаворит».

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили про їх задоволення, надали пояснення аналогічні вищевикладеним.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, у своїх запереченнях зазначав, що обставини за якими позивач вимагає сплатити йому оплату за квітень-липень 2014 р. є надуманими. Не підлягає і задоволенню вимоги про стягнення середнього місячного заробітку у сумі 120000 грн., оскільки позивач керується вимогами пов'язаними із невиконанням та порушенням трудового законодавства, оскільки контакт за своєю правовою природою є цивільно-правовою угодою, а отже питання, що пов'язані з невиконанням умов контракту повинні вирішуватися з огляду на цивільне законодавство. На сьогоднішній день дія контракту триває, з пропозицією щодо розірвання позивач до ГО СК «Фаворит» до звернення із позовною заявою не звертався, а отже позивач повинен виконувати двосторонньо узгоджені зобов'язання. Вимога позивача про визнання його роботи в ГО СК «Фаворит» на посаді спортсмена інструктора на 0,5 ставки-роботою за сумісництвом, є необгрунтованою та надуманою, оскільки в трудову книжку позивача внесено запис про прийняття його на 0,5 ставки, як за основним місцем роботи, а тому це є підставою вважати, що посада спортсмена інструктора була роботою за сумісництвом. У останні судові засідання представник відповідача не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як передбачає ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст. 21 КзПП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організація праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін. За своєю природою контракт є строковим трудовим договором.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Судовим розглядом встановлено, що 01.08.2013 р. між позивачем ОСОБА_1 та Громадською організацією Спортивний клуб «Фаворит» укладено трудовий договір, а саме: контракт № 2-В та Додаток № 1 , який є невід'ємною частиною контракту № 2-В від 01.08.2013 р. і регулює фінансові відносини сторін (а.с. 6-9, 10).

Згідно п.1.1. вищевказаного контракту передбачено, що «предметом цього договору є спільна діяльність Спортсмена та Клубу, пов'язана з підготовкою і виступом Спортсмена на всіх змаганнях в період дії контракту».

Пунктом 1.3. встановлено, що даний контракт укладено на період з 01.08.2013 р. по 31.05.2015 р. Факт укладання контракту саме на вказаний період сторони підтвердили і ними ця обставина не оспорюється.

Відповідно до пунктів 2.1.13; 5.2 контракту «спортсмен бере на себе зобов'язання, що його доходом можуть бути тільки кошти виплачені йому Клубом або через Клуб, або за згодою Клубу; дія контракту переривається: після закінчення терміну дії контракту; за згодою сторін; з ініціативи Клубу до закінчення дії контракту у випадках, порушення Спортсменом будь-якого пункту даного контракту і пунктів додатку до контракту; з ініціативи спортсмена та в інших випадках, передбачених законодавством».

Відповідно до п.4 ст.36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Ст. 39 КЗпП України встановлено, що строковий трудовий договiр (пункти 2 i 3 статтi 23) пiдлягає розiрванню достроково на вимогу працiвника в разi його хвороби або iнвалiдностi, якi перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статтi 38 цього Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги позивача частково суд виходить із того, що правовідносини, які виникли між позивач і відповідачем регулюються нормами КЗпП України і саме ними , а не нормами ЦК України, як помилково вважав представник відповідача, повинен керуватися суд.

Суду не надано належних та допустимих доказів в розумінні положень ст. ст. 58, 59 ЦПК України, що умови спірного контракту по закінченню 12 місяців з моменту його підписання переглянуто. Тому суд вважає, що умови контракту пролонговані у тому числі і щодо матеріального забезпечення спортсмсена.

Оскільки відповідачем систематично порушувалися умови договору, які виразилися у невиплаті позивачу заробітної плати і позивача не було заявлено у ігри сезону 2014/2015 р., що підтверджується колективною командною ліцензією , заявочним аркушем команди та відповіддю Федерації волейболу України, позивач змушений був покинути клуб і 17.12.2014 р. укласти договір з іншим клубом.

Із контракту гравця вих. № 147 від 17.12.2014 р. вбачається, що позивач приймав участь у Ікарській лізі з 17.12.2014 р. як спортивний гравець. Копія закордонного паспорта на ім'я ОСОБА_1 містить відомості щодо його виїзду за кордон у цей період.

На підставі викладеного, вимоги позивача стосовно розірвання строкового трудового договору - Контракту з 20.12.2014 р.є обгрунтованими, але підлягають частковому задоволенню, а саме- контракт підлягає розірванню саме з 17.12.2014 р., а не з 20.12.2014 р., оскільки саме з цього часу позивач почав працювати на інший спортивний клуб.

Згідно п.п.1.2.1.1. п. 2.1. контракту від 01.08.2013 року заробітна плата позивачу мала виплачуватись наступним чином: з серпня 2013 по липень 2014 у розмірі 20000 грн. на місяць. Стягуючи з відповідача заборгованість по заробітній платі по 17.12.2014 року суд виходить із того, що доказів того, що умови контракту переглядалися сторонами, і існує інший порядок і розмір заробітної платні, суду не надано, строк дії контракту не сплинув, тому підлягає стягненню на користь позивача заробітна плата по 17.12.2015 року. Факт отримання щомісячної заробітної плати саме у розмірі 20 000 грн. на місяць представник відповідача не оспорював, як і не оспорював того, що остання виплата проведена у березні 2015 року.

Оскільки позивачу під час дії контракту заробітна плата не виплачувалася з квітня 2014 року, то стягненню з відповідача підлягав заробіток за весь час дії контракту, але приймаючи до уваги, що судом визнано, що контракт розірвано з 17.12.2014 року, то саме по цей час підлягає стягненню заборгованість по заробітній палаті, яка складає 170434 ,78 грн ( 20.000 грн х 8 місяців + 10434 грн.78 коп ( 12 днів грудня 2014 р.).

Згідно з ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України і п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки при стягненні середньої заробітної плати на підставі ст. 117 КЗпП України остання є розрахунковою величиною, а не величиною для нарахування виплат, які з неї обчислюються, то при вирішенні таких спорів необхідно керуватися п. 8 ч. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, згідно з яким вона має обчислюватися шляхом множення середньоденної заробітної плати, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

В контракті від 01.08.2013 року не зазначено тривалість робочого часу позивача і як пояснила представник відповідача, відомості про виплату заробітної плати за контрактом не складалися.

Виходячи із вимог п. 8 ч. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, середня заробітна плата має обчислюватися шляхом множення середньоденної заробітної плати, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів, тобто за жовтень - листопад 2014 року.

Середньоденна заробітна плата складає : 20000 грн.(жовтень 2014р.) + 20000 грн. (листопад 2014 року): 43 робочі дні за два місяці (23 робочі дні у жовтні та 20 робочих днів у листопаді 2014 року ) = 930,23 грн.

Період не виплати належної заробітної плати з 17 грудня 2014 року по 26 серпня 2015 року: грудень 2014 року - 12 робочих днів; січень 2015 року -20 робочих днів ; лютий 2015 року-20 робочих днів; березень 2015 року - 21 робочий день; квітень 2015 року -21 робочий день; травень 2015 року -18 робочих днів ; червень 2015 року - 20 робочих днів; липень 2015 року - 23 робочих дні; серпень 2015 року - 17 робочих днів, разом - 171 робочий день.

Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку( ухвалення рішення) складає: 159069,33 грн. (171 * 930,23 грн.)

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку ,що вимога позивача про стягнення з Громадської організації Спортивний клуб «Фаворит» середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає задоволенню на суму 159069, 33 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

П. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У зв'язку з тим, що права позивача у сфері трудових відносин порушено, його вимоги щодо відшкодування моральної шкоди підлягають також частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи. Суд вважає, що така тривала невиплата заробітної плати відповідачем дійсно спричинила позивачу моральну шкоду, але, виходячи з обставин спричинення шкоди, принципів розумності і справедливості, суд вважає, що розмір заподіяної моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 500,00 грн., що є достатньою, справедливою та виваженою для компенсації моральних страждань позивача.

Стосовно вимог про визнання роботи позивача на посаді спортсмена-інструктора на 05, ставки - роботою за сумісництвом з внесенням відповідних даних до трудової книжки, то суд вважає, що такі вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом достеменно встановлено , не оспорюється відповідачем і підтверджується наданими суду копіями відомостей і наказів про прийняття на роботу і звільнення, позивач працював у відповідача з 01 серпня 2013 року по 31 березня 2014 року на посаді спортсмена-інструктора з волейболу і звільнений за згодою сторін та отримував заробітну платню ( а.с. 91-92,122-132).

Згідно до ст. 102-1 КЗпП України, працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств , установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 21 КЗпП України передбачено право працівника укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про оплату праці» робітники, які працюють за сумісництвом отримують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Суд вважає, що роботу позивача у відповідача за контрактом є основним місцем його роботи і відомості про це підлягають внесенню до трудової книжки, а робота спортсменом-інструктором роботою за сумісництвом. Відомості про роботу позивача за сумісництвом на посаді спортсмена-інструктора також підлягають внесенню до трудової книжки.

Згідно з п.4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 29.07.93 N 58 « Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.»

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Тобто вимоги позивача про повернення йому трудової книжки з відповідними відмітками що свідчать про його трудову діяльність є обгрунтованими, оскільки трудова книжка на час розгляду справи в суді йому не надіслана, що стороною відповідача у судовому засіданні не заперечувалося.

Згідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. У зв'язку з чим, на підставі ст. 80 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача у дохід держави судовий збір у розмірі 3302 грн.47 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, п. 2 ч. 1 367 ЦПК України , п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» ,п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці «, ст.21, п. 8 ч. 1 ст. 36 ,ст. ст.116,117, 127,ч. 1,3 ст. 235 , 237-1 КЗпП України суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з громадської організації «Спортивний клуб «Фаворит»» (м. Лубни Полтавської області, код ЄДРПОУ 33470572, р/р НОМЕР_1 ПАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 33470572) на користь ОСОБА_1 заборгованість по оплаті праці за період з 01 квітня 2014 року по 16 грудня 2014 року у розмірі 170434 ( сто сімдесят тисяч чотириста тридцять чотири ) грн.78 коп без врахування утримання податків, обов'язкових платежів та зборів.

Стягнути з громадської організації «Спортивний клуб «Фаворит»» (м. Лубни Полтавської області, код ЄДРПОУ 33470572, р/р НОМЕР_1 ПАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 159069 (сто п,ятдесят дев,ять тисяч шісдесят дев,ять ) грн. 33 коп., без врахування утримання податків, обов'язкових платежів та зборів.

Стягнути з громадської організації «Спортивний клуб «Фаворит»» (м. Лубни Полтавської області, код ЄДРПОУ 33470572, р/р НОМЕР_1 ПАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805) на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 ( п,ятсот) грн

Визнати розірваним з 17 грудня 2014 року строковий трудовий договір - контракт № 2-В від 01.08.2013 року, укладений між ГО «Спортивний клуб «Фаворит» та ОСОБА_1 у зв,язку із порушенням роботодавцем законодавства про працю.

Визнати роботу ОСОБА_1 в ГО «Спортивний клуб «Фаворит» на посаді спортсмена-інструктора на 0,5 ставки - роботою за сумісництвом з внесенням відповідних даних до трудової книжки.

Зобов,язати ГО «Спортивний клуб «Фаворит» внести до трудової книжки ОСОБА_1 відомості, що свідчать про його роботу за контрактом № 2-В від 01.08.2013 року та повернути трудову книжку.

Стягнути з громадської організації «Спортивний клуб «Фаворит»» (м. Лубни Полтавської області, код ЄДРПОУ 33470572, р/р НОМЕР_1 ПАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805) на користь держави судовий збір у розмірі 3302( три тисячі триста дві ) грн 47 коп

У частині стягнення з громадської організації «Спортивний клуб «Фаворит»» (м. Лубни Полтавської області, код ЄДРПОУ 33470572, р/р НОМЕР_1 ПАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805) заборгованості по заробітній платі за один місяць допустити негайне виконання рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення з моменту отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий, суддя Срокіна І.І.