Постанова

від 30.09.2009 по справі 10/85/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/85/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2009 р. 16:00

Справа №  10/85/08

       Суддя господарського суду Миколаївської області Семенов А.К., розглянувши адміністративний  позов УПФУ в Єланецькому районі Миколаївської області (55500, смт.Єланець, вул.Дзержинського, 24)

до відповідача: ВВВ ФСС НВВ ПЗ України в Єланецькому районі (55500, смт.Єланець, вул.Горького, 15)

про: зобов'язання вчинити певні дії,

Суддя   Семенов А.К.

Представники:

Від позивача: Никитенко Т.В., довіреність № 4425/07  від 04.08.09;

Від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ : Управління пенсійного фонду України в Єланецькому районі подано адміністративний позов до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Єланецькому районі про зобов`язання відповідача включити в акт щомісячної звірки суми витрат по особових справах потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв"язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності громадянці Глущенко Лідії Кирилівні, каліцтво якій заподіяно на підприємстві, розташованому на території країн СНД, в сумі 2729,85 грн. за період з лютого 2005 року по  грудень 2007 року включно.

Позивач пояснює, що дані види пенсій підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4.

Відповідач свого представника у судове засідання направив, відзив на позовну заяву надав, проти позову заперечує, мотивуючи тим, що страхові виплати мають бути пов'язані із страховими випадками, що спричинені ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання застрахованої особи. До 01.01.04 Пенсійний Фонд не був страховиком, а пенсії по інвалідності в зв'язку з нещасним випадком на виробництві не були страховими виплатами, тому відсутні підстави залучати в акти звірки, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності.

Крім того, відповідач зазначає, що вимоги про зобов'язнання включити в акт  щомісячної звірки суми витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності не може бути предметом спору.

03.09.2009 р. у справі було оголошено перерву до 30.09.2009 р. об 11-00 год.

30.09.2009 р. відповідач свого представника в судове засідання не направив, але відповідно до ч. 2 ст.128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача,  господарський  суд, –

Встановив:

Глущенко Лідія Кирилівна отримала трудове каліцтво та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України, що підтверджується:

-  актом № 5 про нещасний випадок на виробництві;

- розпорядженням управління ПФУ про призначення пенсії;

- довідкою УПФУ від 04.02.2008 року про перебування на обліку.

До 01.02.2005 року відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Єланецькому районі (далі-  ФССНВ) в акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв"язку із  втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, включалася до відшкодування громадянка Глушенко Л.К., яка отримала каліцтво в країнах СНД.

Починаючи з лютого2005 року ФССНВ відмовляється підписувати щомісячні акти звірки, в яких включено суму до відшкодування по громадянці Глущенко Л.К., посилаючись при цьому на ст.2, 3 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, а саме на те, що пенсії по інвалідності або в разі втрати годувальника внаслідок трудового каліцтва призначаються і виплачуються тією державою, законодавство якої було застосовано до працівника в момент отримання каліцтва. Отже, потерпілі, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, не є застрахованими особами в Україні і за них не сплачувались до Фонду страхові внески, а тому здійснення їм страхових виплат за рахунок страхових коштів Фонду є нецільовим використанням.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана 13.03.1992 року (далі - Угода 1992 року), визнано, що держави - учасниці СНД мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди.

Статтями 1, 3, 5, 6 Угоди визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав -учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян,  які встановлені  або  будуть  встановлені  законодавством держав  -учасниць Угоди. Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Абзацом 2 статті 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону, мають особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Статті 21, 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»передбачають обов'язок Фонду соціального страхування відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 частини 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»передбачено, що Фонд соціального страхування зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Крім того, пунктом 2 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що Фонд соціального страхування сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від 04.03.03 № 5-4/4 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16.05.03 за № 376/7697) затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку прямо вказано що він визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від  нещасного  випадку  на виробництві та професійного  захворювання,  які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування  шкоди раніше  було  встановлено згідно  із  законодавством  СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

В основу цього механізму покладено щомісячне проведення органами ПФУ з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним (пункт 5 Порядку). Акти цих звірок подаються головним управлінням Пенсійного фонду України та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду України та Фонду страхування від нещасних випадків (пункт 6 Порядку). Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду України до 25 числа місяця, наступного за звітним (пункт 7 Порядку).

Згідно із матеріалами справи ФССНВ   не враховувала суми витрат на виплату пенсій Глущенко Л.К. за такі періоди:

-     з лютого 2005 року по грудень 2006 року на суму 1793,31 грн.;

-     січень-жовтень 2007 року на суму 780,00 грн.;

-     за листопад 2007 року на суму 78,27 грн.;

-     за грудень 2007 року на суму 78,27 грн.

Всього не враховано та не виплачено витрати в сумі 2729,85 грн.

Судом відхиляються твердження відповідача про те, що предмет позову у даній справі не відповідає чинному законодавству, оскільки пунктом 2 ст. 105 КАС України передбачений такий спосіб захисту прав та інтересів як зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Зважаючи на вище наведене, суд вважає, що позовні вимоги УПФУ в Єланецькому районі Миколаївської області до ФССНВ   про зобов'язання вчинити дії по включенню в акт щомісячної звірки суми витрат по особових справах потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності громадянці Глущенко Л.К. в сумі 2729,85 грн. за період з лютого 2005 року по  грудень 2007 року включно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 159, 161-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

        2. Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Єланецькому районі  включити в акт щомісячної звірки суми витрат по особових справах потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності громадянці Глущенко Лідії Кирилівні, каліцтво якій заподіяно на підприємстві, розташованому на території країн СНД, в сумі 2729,85 грн. за період з лютого 2005 року по  грудень 2007 року включно.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.                     

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.

Суддя