Рішення

від 03.09.2009 по справі 7/149/08-23/100/09-8/251/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/149/08-23/100/09-8/251/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.09                                                                                 Справа №  7/149/08-23/100/09-8/251/09

Суддя   

За позовом Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області в особі управління Державного казначейства у Розівському районі Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, Запорізька область, смт.Розівка

До відповідача Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства УААН, Запорізька область, смт. Розівка

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство “Розівський елеватор”, (70300, смт. Розівка Запорізької області, вул. Вокзальна, буд. 72)

                                                                                                    Суддя І.А.Попова

Представники:

Від позивача: Кріль Ю.А., дов. від 15.05.2009 р.

                         Грановська І.І., дов. від 08.04.2009 р.

Від відповідача: Антоненко Ю.С.

                              Мінько І.В.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 157668 грн. вартості безпідставно отриманого майна на рахунок Державного бюджету Розівського району № 31232452700293 “Повернення бюджетних позивачок, наданих на закупівлю с/г продукції за державним замовленням (контрактом) 1996 р.”.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області від 30.06.2009 р. справу № 7/149/08-23/100/09 передано на розгляд судді Поповій І.А. Ухвалою суду від 03.07.2009 р. справа прийнята до розгляду, справі присвоєно № 7/149/08-23/100/09-8/251/09.

Розгляд справи відкладався. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в засіданні 03.09.2009 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, в обґрунтування вимог вказує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.96 року №323 “Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік” Розівською дослідною станцією та ВАТ “Розівський елеватор” укладено контракт б/д б/н на закупівлю до центрального фонду зернових в 1996 році та договір б/н б/д на реалізацію елітного насіння зернових культур за державним замовленням 1996 року.  За договором від 29.08.1996 р. “Про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за держаним замовленням 1996 року” Розівська дослідна станція отримала від Державного казначейства у Розівському районі бюджетну позичку в сумі 157668 для авансової оплати товаровиробнику не менше 60% вартості продукції за державним замовленням 1996 р., виходячи з обсягів, визначених договорами укладеними товаровиробником –Розівською дослідною станцією та заготівельним підприємством ВАТ “Розівський елеватор”. Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.12.2005 р. по справі № 23/449 відмовлено в задоволенні позову Куйбишевської міжрайонної Державної інспекції до Розівської дослідної станції про стягнення бюджетної позички у розмірі 157668, пені в розмірі 44210 грн. Зазначеним рішенням встановлено, що рахунки –фактури та платіжні доручення не мають відношення до акту приймання-передачі заборгованості від 15.10.1996 р. та договору від 29.08.1996 р. Враховуючи відсутність договірних відносин за таких обставин правовідносини осіб, пов'язані із одержанням бюджетної позички на суму 157668 гривень регулюються ст. 469 ЦК УРСР, ст. 1212 ЦК України, тобто відповідач отримав бюджетну  позичку без достатньої правової підстави. Потерпілим в даному випадку є Державний бюджет, оскільки джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2008 рік є кошти від повернення бюджетних позичок, наданих на закупівлю сільгосппродукції за державним замовленням 1994-1997 років. Позивач просить стягнути з Розівської дослідної станції 157668 грн. як безпідставно отриманих.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позовну заяву, наданому в судовому засіданні 03.09.2009 р., вказує, що у відповідності до умов договору від 29.08.1996 р. позивач надав відповідачу бюджетну позичку в сумі 157668 на закупівлю продовольчого зерна за державним замовленням 1996 року. На підтвердження отримання відповідачем коштів казначейством надано акт прийняття-передачі заборгованості від 15.10.1996 р. В наданих позивачем копіях акту та договорі від 29.08.1996 р. з боку Розівської дослідної станції містить нечитаємий відбиток печатки, в зв'язку з чим неможливо ідентифікувати особу. Крім того, такий акт повинен бути підписаний в десятиденний строк після завершення видачі авансів, а зазначений акт датований 15.10.1996 р. Наведені факти установлені рішенням господарського суду Запорізької області по справі № 23/449. Крім того, відповідач зазначає, що платіжні доручення не мають відношення до договору, так як договір укладено 29.08.1996 р., а платіжні доручення є доказом оплати по окремим рахункам за період з квітня по липень 1996 р.

Третя особа –ВАТ “Розівський елеватор”, свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не сповістила.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню внаслідок наступного:

В обґрунтування вимог про стягнення вартості безпідставно набутого майна, а саме –безпідставно отриманої бюджетної позички -  Розівською дослідною станцією Інституту зернового господарства УААН позивач вказує на доведеність факту отримання відповідачем по справі грошових коштів в розмірі 157668 грн., який підтверджується наступними платіжними дорученнями:

          №89 від 29.04.96 на суму 80000 грн.;

-          №112 від 17.05.96 на суму 38548 грн.;

-          №113 від 17.05.96 на суму 3838 грн.;

-          №115 від 17.05.96 на суму 1713 грн.;

-          №20 від 12.06.96 на суму 148 грн.;

-          №167 від 10.07.96 на суму 16470 грн.;

-          №168 від 15.07.96 на суму 397 грн.;

-          №120 від 20.05.96 на суму 30 грн.;

-          №116 від 17.05.96 на суму 792 грн.;

-          №114 від 17.05.96 на суму 787 грн.;

-          №117 від 17.05.96 на суму 2920 грн.;

-          №169 від 12.07.96 на суму 200 грн.;

-          №167 від 11.07.96 на суму 13174 грн.;

-          №63 від 10.07.96 на суму 13572 грн.

          Постановою ВГС України від 21.01.2009 р. скасовано рішення попередніх судових інстанцій у даній справі. При цьому зазначено, що судами не досліджено правової природи спірних правовідносин та не надано їм правової оцінки.  

Відповідно до ст.. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи  відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.12.2005 р. по справі № 23/449, яке по суті залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.03.2006 р, відмовлено в позові Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області до Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства УААН про стягнення 157668 грн. заборгованості за бюджетною позичкою по договору від 29.08.1996 р. При розгляді зазначеної справи колегією суддів встановлено, що платіжні доручення про перерахування грошових коштів не мають відношення до договору позички від 29.08.1996 р., а є доказом оплати по окремим рахункам за період квітень –липень 1996 р.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших  спорів, в яких беруть участь ті самі  сторони.

Предметом даного спору є стягнення вартості безпідставно отриманого майна відповідно до ст. 1212 ЦК України. Спірні правовідносини за своєю правовою природою є цивільно-правовими та регулюються нормами цивільного законодавства України.  

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що особа, яка набула майно за рахунок потерпілого без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно.

          Позивач вказує, що в період з квітня по липень 1996 р. на підставі платіжних доручень (наявні в матеріалах справи) відповідачу перераховано грошові кошти на загальну суму 157668 грн. в якості бюджетної позички. Перерахування здійснено безпідставно, оскільки договір позички з відповідачем у зазначений період часу не укладався, а укладено такий договір було значно пізніше. Доводи позивача суд вважає хибними внаслідок наступного:

          Як свідчать вивчені матеріали, платіжні доручення № 167 від 11.07.96р. на суму 1317460000крб та № 168 від 15.07.96р. на суму 39749000крб. (а.с.75, 76) свідчать про перерахування самим відповідачем коштів іншим підприємствам за бензин та послуги за доставку бензину і не підтверджують факт отримання цих коштів за цими платіжними документами саме від позивача. Платіжним дорученням № 63 від 10.07.1996 р. відповідачем отримано 1357209000крб. (13572,09грн.) на підставі постанови Кабінету Міністрів України  №652 від 14.08.95р., як фінансування під врожай 1996р., тобто кошти по цьому платіжному документу, як слідує з призначення платежу, перераховані не безпідставно, а на підставі нормативно-правового акту.

З інших платіжних доручень, наданих позивачем до справи, вбачається, що кошти перераховувались казначейством на рахунки інших підприємств, а не відповідача та також не є доказом, який підтверджує факт отримання коштів саме відповідачем і на підставі рахунків відповідача, оскільки відповідних розпоряджень відповідача про перерахування третім особам грошових коштів позивач в жодному із судових засідань не надав.

              Позивачем не надано доказів, що вказані платежі здійснювалися ним на за розпорядженням відповідача чи на виконання його зобов'язань.

У відповідності до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Внаслідок встановленого, позовні вимоги про стягнення вартості безпідставно набутого майна  в розмірі 157668 грн. є недоведеними та задоволенню не  підлягають.

В позові з заявлених підстав та предмету відмовляється.

На підставі викладеного, 1212 ЦК України, керуючись ст. ст. 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя                                                                                                І.А. Попова

Рішення підписано 29 вересня 2009 року.