Постанова

від 08.06.2015 по справі 814/3277/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

08.06.2015 р. Справа № 814/3277/14

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Малих О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Змащувальне та фільтруюче обладнання» (вул. Космонавтів, 81, м. Миколаїв, 54028)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028)

про: визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2014р. № 000262201,

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Змащувальне та фільтруюче обладнання», звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ) № 000262201 від 15.10.2014 року.

В обґрунтування позову ТОВ «Торговий дім «Змащувальне та фільтруюче обладнання» зазначає, що прийняте, на підставі акту, податкове повідомлення-рішення № 000262201 від 15.10.2014 року про збільшення суми грошових зобов'язань Позивача та нарахування йому штрафних санкцій є нечинним та підлягає скасуванню. Єдиною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення є припущення про фіктивність правочину, що не містить в собі правового підґрунтя та не відповідає дійсності

Відповідач, проти адміністративного позову заперечує та зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 000262201 від 15.10.2014 року є законними і скасуванню не підлягають (арк. спр. 105).

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк. спр. 146). Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 128 кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

В період з 18.09.2014 року 22.09.2014 року спеціалістами ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Змащувальне та фільтруюче обладнання» з питань правомірності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «СПЕЦКОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 38518156) за період з 01.05.2014 року по 31.07.2014 року та правомірності формування валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ТОВ «СПЕЦКОНСАЛТ» у відповідному періоді.

За результатами перевірки було оформлено акт 3686/14-02-22-01/31613838 від 23.09.2014 року (далі - ОСОБА_1 перевірки, арк. спр. 60 - 78).

ОСОБА_1 перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 37 667,00 грн.

На підставі ОСОБА_1 перевірки відповідачем було сформовано та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.10.2014 року, відповідно до якого ТОВ «Торговий дім «Змащувальне та фільтруюче обладнання» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 37 667,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9 417,00 грн. (арк. спр. 90).

Не погоджуючись із вищезазначеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК України.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Гідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.04.2014 року між ТОВ «Торговий дім «Змащувальне та фільтруюче обладнання» (замовником) та ТОВ «СПЕЦКОНСАЛТ» (виконавцем) було укладено дговір про надання юридичних консультацій № 018/2-Ю, відповідно до умов якого виконавець надає замовникові правові послуги, у зв'язку із цим замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання

Факт виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт від 27.06.2014 року (арк. спр. 18). Оплата за послуги здійснювалась безготівково, що підтверджується платіжними дорученнями № 261 від 25.07.2014 року, 260 від 24.07.2014 року (арк. спр. 20 - 21), № 2 від 16.05.2014 року, № 210 від 20.06.2014 року, № 191 від 10.06.2014 року, № 257 від 22.07.2014 року (арк. спр. 23 - 26) та випискою по рахунку 2600 (арк. спр. 22), заборгованість відсутня.

Позивачем були оформлені податкові накладні № 98 від 16.05.2014 року на суму 20 000,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 3 333,33 грн. (арк. спр. 27), № 158 від 20.06.2014 року на суму 57 000,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 9 500,00 грн. (арк. спр. 28), № 69 від 10.06.2014 року на суму 57 000,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 9 500,00 грн. (арк. спр. 29), № 168 від 22.07.2014 року на суму 15 000,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 2 500,00 грн. (арк. спр. 30), № 189 від 24.07.2014 року на суму 20 000,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 3 333,33 грн. (арк. спр. 31), № 201 від 25.07.2014 року на суму 57 000,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 9 500,00 грн. (арк. спр. 32), що знайшло своє відображення у податковій звітності позивача (арк. спр. 33 - 39, 41 - 44, 46 - 52).

Одночасно з цим суд зазначає, що в Херсонському окружному адміністративному суді розглядалась справа № 821/4086/14 за позовом ТОВ «СПЕЦКОНСАЛТ» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Даним позовом оскаржуються висновки ДПІ щодо неможливості проведення зустрічної перевірки для підтвердження господарських відносин за період травень - липень 2014 року, а також дії ДПІ щодо зміни в електронній базі даних АІС «податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані в період травень - липень 2014 року. Тобто,той самий період, що досліджувався у ОСОБА_1 перевірки.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 року у справі № 821/4086/14 позовні вимоги було задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, які полягають в зміні в електронній базі даних А1С «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ІІДВ, які задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦКОНСАЛТ» за період травень-липень 2014 року, на підставі акту від 09.09.2014 № 2072/26-59-22-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦКОНСАЛТ» щодо підтвердження господарських відносин за період травень-липень 2014 року» та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з бази даних АІС «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акту від 09.09.2014 року № 2072/26-59-22-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦКОНСАЛТ» щодо підтвердження господарських відносин за період травень-липень 2014 року» (арк. спр. 133 - 137).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 року у справі № 821/4086/14 залишено без змін (арк. спр. 138 -141).

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів (ДФСУ) у Миколаївській області № НОМЕР_1 від 15.10.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37 667,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 417,00 грн.

3. Повернути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Змащувальне та фільтруюче обладнання» (код ЄДРПОУ 31613838) судовий збір у розмірі 182,70 грн., сплачений за платіжним дорученням № 56 від 27.10.2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Малих