Постанова

від 14.11.2011 по справі 2а/1570/2527/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/2527/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання: Мануліковій О.О.,

за участю сторін:

від позивача, представник - ОСОБА_1, за довіреністю

від ОСОБА_2 митниці, представник - ОСОБА_3, за довіреністю

від Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, представник -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ 1»до ОСОБА_2 митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ 1»з позовом до ОСОБА_2 митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання протиправними дій ОСОБА_2 митниці з видачі позивачу картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50104 від 28.02.2011року, та видачу рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510298/1 від 28.02.2011року, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50104 від 28.02.2011року та рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510298/1 від 28.02.2011року, зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення -товару -масло індустріальне, з вмістом нафти або нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних мінералів/суміш аліфатичних вуглеводнів/більш 70% мас. в якості основних компонентів, без вмісту дисульфіду молібдену, призначення: для змащування машин і механізмів технологічного обладнання, що працюють з великими швидкостями та малими навантаженнями та термічної обробки металів, торговельна марка ТНК, код товару НОМЕР_1 - (товар №4 а ВМД №500050001/2011/002274 від 03.03.2011року) за Додатком №5 до Зовнішньоекономічного контракту №СМ-02/01613/10 від 08.02.2011року у повному обсязі з дотриманням строків, визначених Митним кодексом України з обов'язковим зазначенням в відповідних графах ВМД вартості вказаного товару в сумі 47867,46 грн., зобов'язання відповідача скласти на надати висновок Головному управлінню Державного казначейства України в Одеській області про повернення відповідачу надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 20% на загальну суму 2315,37 грн., зобов'язання Головне управління Державного казначейства України в Одеській області повернути позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 20% на загальну суму 2315,37 грн., шляхом їх зарахування на поточний рахунок позивача (код ЄДРПОУ 36501935, п/р 260020234282 в АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.02.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ 1»подано до ОСОБА_2 митниці вантажно - митну декларацію №500050001.2011.002050 та відповідні документи передбачені законодавством України для проведення митного оформлення товарів, але цього ж дня позивач отримав картку відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50104 та рішення №500000006/2011/510298/1 про визначення митної вартості товарів. Згідно графи 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості»було зазначено розділ XI МКУ, ПКМУ від 20.12.2006 року №1766, ПКМУ від 09.04.2008 року №339, Наказ ДМСУ від 24.06.2009 року №602. Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку неподанням декларантом додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та роблять можливим перевірку її обчислення у відповідності до вимог ПКМУ від 20.12.2006 року № 1766. Враховуючи вимоги ст. 266, ст.268 ст. 269 Митного кодексу України, у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів та подібних товарів, розрахункових даних для визначення митної вартості з урахуванням вимог ст.271 та 272 кодексу, та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості №6 на підставі ВМД від 18.02.2011 року № 110000013/2011/302496. Позивач не згоден з рішенням відповідача про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510298/1 від 28.02.2011 року та висновками картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50104 від 28.02.2011 року, вважає їх протиправними, таким, що порушують права та законні інтереси позивача, оскільки відповідачем при визначені митної вартості товарів, які імпортуються в Україну був порушений порядок визначення митної вартості цих товарів, а саме: позивачем були надані усі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за ціною договору, щодо товарів які експортуються (метод №1), крім, того ОСОБА_2 митницею не проводилися жодних дій щодо проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою вибору підстав, для визначення митної вартості товарів, що в подальшому призвело до надмірної сплати позивачем суми податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 митниці заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях (а.с. 41-44).

Представник Головного управління Державного казначейства України в Одеській області у відкрите судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить розписка (а.с. 150), про причини не з'явлення, суд не повідомив. У минулому судовому засіданні представник відповідач позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ 1» та компанією ООО «ТНК смазачные материалы» був укладений контракт № СМ-02/01613/10 від 10.12.2010 року (а.с. 14-18), відповідно до якого ООО «ТНК смазачные материалы»зобов'язується в порядку та умовах, визначених цим контрактом та додатком до нього передавати у власність покупця фасовану, наливну продукцію, виготовлену та закуповувану продавцем, а покупець зобов'язується приймати та сплачувати продукцію в кількості, асортименті, по ціні, в строки та на умовах передбачених контрактом та додатком до нього.

Відповідно до умов пункту 6.1 цього контракту до ціни товару включена вартість упаковки та маркування, а також витрати продавця, пов'язані з виготовленням та випуском сертифіката виробництва

СТ-1. При доставці продукції на умовах CIP, DAF в ціну продукції входить також вартість транспортних витрат, як зазначаються у відповідному Додатку. Відповідно до пункту 14.1 цього контракту, він вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2011 року.

В межах зазначеного контракту позивачем було ввезено на митну територію України масло індустріальне, з вмістом нафти або нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних мінералів/суміш аліфатичних вуглеводнів/більш 70% мас. в якості основних компонентів, без вмісту дисульфіду молібдену, призначення: для змащування машин і механізмів технологічного обладнання, що працюють з великими швидкостями та малими навантаженнями та термічної обробки металів, торговельна марка ТНК, загальною вартістю 25232,00 дол. США (а.с. 19).

Для здійснення митного оформлення зазначеного товару, позивачем була надана до ОСОБА_2 митниці декларація митної вартості №500050001.2011.002050 від 28.02.2011 (а.с. 45), в якій позивачем була зазначена ціна договору в іноземній валюті 25862,46 дол. США, у гривнях 205107, 42 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 митницею не була прийнята вказана декларація та у графі «для відміток митного органу»було зазначено про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів у ВМД, а саме: калькуляцію фірми -виробника товару, інформація зовнішньо торгівельних та біржових організацій про вартість та/або сировини.

Із записом у графі «для відміток митного органу»декларації митної вартості про необхідність надання додаткових документів, 28 лютого 2011 року був ознайомлений ОСОБА_4, та зроблений ним запис про неможливість надати вище зазначені документи (а.с. 45 зворотній бік ).

З урахуванням наявної цінової інформації щодо митних оформлень аналогічних товарів, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби України, ОСОБА_2 митницею було прийнято рішення № №500000006/2011/510298/1 від 28.02.2011 року (а.с. 7) про визначення митної вартості товарів за методом № 6, за сумою вартості товару за одиницю - 1, 3600 дол. США, за загальною сумою 7489, 52 дол. США.

Підставою прийняття такого рішення стало неможливість визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку неподанням декларантом додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та роблять можливим перевірку її обчислення у відповідності до вимог ПКМУ від 20.12.2006 року № 1766. У зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості №6 на підставі оформлення аналогічних товарів за ВМД від 18.02.2011 року № 110000013/2011/302496 (а.с. 92-93). Вказане рішення було отримано декларантом 28 лютого 2011 року, про що свідчить відповідний підпис.

На підставі вказаного рішення, ОСОБА_2 митницею була виписана картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50104 від 28.02.2011 року, в якій зазначено, що митна декларація не може бути прийнята з таких причин: коригування митної вартості (ст.259-273 МКУ, ПКМУ від 20.12.2006року №1766). Вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України: Подання нової ВМД з урахуванням вимог рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510298/1 від 28.02.2011 року (а.с. 8). Картка відмови також була отримана представником позивача, 28.02.2011 року.

Судом встановлено, що позивач скористався правом отримання дозволу на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до Державного бюджету суми податків та зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, про що свідчить відповідна заява ТОВ «ЕНЕРГІЯ 1» від 01.03.2011 року № 01/03/11-4 (а.с.9) та лист ОСОБА_2 митниці від 02.03.2011 року № 15/28-05/2896 (а.с. 31), та відповідно позивачем була подана ВМД з вартістю товару за методом № 6 (а.с. 8-13).

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних відносин, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.

Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України, усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Основні вимоги до здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів визначає Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року N 339 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766, усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів, митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Основні засади визначення митної вартості товару врегульовані розділом 11 Митного Кодексу України (надалі -МК України).

Відповідно до ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 260 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 262 МК України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Статтею 264 МК України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що митна вартість заявлена позивачем шляхом надання до ОСОБА_2 митниці декларації митної вартості від 28.02.2010 року№500050001.2011.002050 (а.с. 45), в якій позивачем була визначена митна вартість за ціною договору в іноземній валюті 25862, 46 дол. США, у гривнях 205107, 42 грн., за методом визначення № 1.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для їх підтвердження визначені положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року, якою затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження.

Пунктом 6 цього Порядку передбачено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.

Пунктом 7 Порядку визначений перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.

Зі змісту п. 11 Порядку вбачається, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Відповідно до п. 13, 14 Порядку, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставленням свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 митницею були витребувані у позивача додаткові документи для визначення митної вартості за першим способом визначення, а саме: калькуляцію фірми -виробника товару, інформацію зовнішньо торгівельних та біржових організацій про вартість та/або сировини. Але представником позивача ОСОБА_4, зроблений запис про неможливість надати вище зазначені документи (а.с. 45 зворотній бік ).

Проаналізуваши вищеприведені норми чинного законодавства та досліджені докази у справі у сукупності, суд прийшов до висновку, що у діях та прийнятих рішеннях ОСОБА_2 митниці відсутні порушення вимог законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 267 МК України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просив надати додаткові документи для визначення митної вартості, які позивачем не були надані.

Посилання представника позивача на те, що відповідач не чикаючи десятиденного строку для надання витребуваних документів, виніс рішення та картку відмови, не приймаються судом до уваги, оскільки представником позивача ОСОБА_4 був зроблений запис про неможливість надати вище зазначені документи, без зазначення, що такі документи можуть бути надані у майбутньому. Тому, суд вважає, що відповідачем вірно було розцінено цей запис, як відмова від надання таких документів та відповідно до приписів пп. 13,14 Порядку, визначена митна вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. Крім того, слід звернути увагу, що позивач скористався правом отримання дозволу на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до Державного бюджету суми податків та зборів та, відповідно, мав додатковий час на надання додаткових доказів у підтвердження митної вартості товару за методом № 1.

Статтею 264 МК України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ст. 265 МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Тому, суд приходить до висновку, що вимоги відповідача щодо надання додаткових документів для обчислення вартості товару були правомірними, вчиненими в межах повноважень, наданих Митним кодексом України.

Відповідно до ст. 266 МК України, якщо митна вартість товару не може бути визначена за методом 1, згідно з положеннями ст. 267 МК України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, відповідно до вимог 268 та 269 МК України. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які

імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні

не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Як вбачається з рішення про визначення митної вартості товару, було обрано метод № 6.

Відповідно до ст. 273 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів за вказаним методом передбачено, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Судом не беруться до уваги посилання представника позивача на порушення відповідачем послідовності застосування методів визначення митної вартості за необґрунтованістю та недоведеністю цих обставин.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку щодо законності та обґрунтованості дій ОСОБА_2 митниці при прийнятті рішення про визначення митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача, пред'явлених до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють зокрема чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідач довів в судовому засіданні, що оскаржувані дії та рішення вчинені та прийняті обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин та в межах повноважень, наданих законом.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат відповідачів, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, керуючись ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі вищевикладеного, відповідно до положень Митного кодексу України, керуючись ст.ст. 2,4,71, 158-163, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ 1»до ОСОБА_2 митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання протиправними дій ОСОБА_2 митниці з видачі позивачу картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50104 від 28.02.2011року та рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510298/1 від 28.02.2011 року, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50104 від 28.02.2011року та рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510298/1 від 28.02.2011року, зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення товару та надати висновок Головному управлінню Державного казначейства України в Одеській області про повернення відповідачу надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 20% на загальну суму 2315,37 грн., зобов'язання Головне управління Державного казначейства України в Одеській області повернути позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 20% на загальну суму 2315,37 грн. - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений 14 листопада 2011 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко