Рішення

від 28.09.2009 по справі 22/248

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/248

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/248

28.09.09

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Буд»

про                 стягнення заборгованості по договору лізингу

                                                                                                    Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:       Корєнєвська  Х.О. (довіреність № 34 від 01.07.2009р.);

від відповідача:   не з'явились;  

В судовому засіданні 28.09.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(надалі ТОВ «Євро Лізинг»позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Буд»(надалі ТОВ «Гефест Буд», відповідач) суми 300 177, 26 грн., яка включає в себе суму боргу по сплаті платежів 276 225, 70 грн., збитків від інфляції 3 976, 16 грн., пені за прострочення дати сплати платежів 18 458, 28 грн., 3% річних від простроченої суми 1 517, 12 грн..

В ході розгляду справи подавались заяви про уточнення, згідно заяви за вих. 9138 від 17.09.2009р. позивачем збільшено розмір позовних вимог, та в межах заявленого позову останній просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті платежів у сумі 276 225, 70 грн., збитків від інфляції у сумі 3 976, 16 грн., пені у сумі 30 476, 52 грн., 3% річних у сумі 3 937, 45 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № 787 від 26.05.2008р. на виконання якого позивачем передано відповідачу за його замовленням транспортні засоби –автобетонозмішувач АБС-7DА на базі КАМАЗ 53229, реєстраційний номер АА6420НМ та автобетонозмішувач АБС-7DА на базі КАМАЗ 53229, реєстраційний номер АА6421НМ. В порушення взятих на себе зобов'язань, відповідачем сплата лізингових платежів у повному обсязі не здійснена, строки сплати лізингових платежів погоджені сторонами згідно підписаних Планів лізингу № 787/001, № 787/002 від 26.05.2008р. із змінами від 29.07.2008р., від 27.10.2008р. відповідачем порушені.

З посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості що утворилась в судовому порядку, до стягнення заявлено також суму пені нарахування якої передбачено договором, 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідач надав відзив на позов у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову посилаючись на порушення умов договору саме з боку позивача. Так, в порушення вимог ЦК України, ГК України, договору та планів лізингу позивач неодноразово виставляв рахунки з неузгодженими із відповідачем або помилковими сумами до сплати. Починаючи з листопада 2008р. лізингодавець виставляв рахунки-фактури згідно яких комісія лізингодавця зазначена в сумах значно вищих аніж погоджені до сплати за планами лізингу із змінами.

Оскільки між сторонами не було підписано жодної додаткової угоди до договору, яка б передбачала сплату лізингоодержувачем на користь лізингодавця нових розміру комісії і відшкодування вартості транспортного засобу, відповідач неодноразово звертався до позивача з листами з приводу вирішення зазначених недоліків та вважаючи, що такі рахунки були виписані позивачем помилково не сплачував їх з метою недопущення порушень законодавства України та уникнення непорозумінь з податковою та іншими державними органами.

          Відповідач також вважає, що позивачем навмисно припинено виконання своїх обов'язків за договором належним чином і через неможливість виконання відповідачем своїх обов'язків з вини позивача, відповідачем було припинено з 01.12.2008р. використання майна наданого в лізинг згідно договору, і майно лише знаходиться на зберіганні у відповідача. У зв'язку з цим відповідач вважає що з 01.12.2008р. дію договору було припинено обома сторонами, а позовна заява позивача є необґрунтованою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2008р. між ТОВ «Гефест Буд»та ТОВ «Євро Лізинг»укладено договір фінансового лізингу № 787 предмет якого визначено у розділі 2 договору та зокрема, згідно п. 2.1 останнє передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач  (відповідач у справі) отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності із замовленням на транспортний засіб. Транспортний засіб, що передається в лізинг, придбаний лізингодавцем на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на транспортний засіб (п. 2.2 договору).

На виконання договору, на підставі замовлень № 787/001, № 787/002 від 26.05.2008р., позивачем було надано в користування відповідача транспортні засоби автобетонозмішувач АБС-7DА на базі КАМАЗ 53229, реєстраційний номер АА6420НМ та автобетонозмішувач АБС-7DА на базі КАМАЗ 53229, реєстраційний номер АА6421НМ, що підтверджується актами приймання-передачі № 787/001 від 01.08.2008р., № 787/002 від 30.07.2008р..

Невід'ємною частиною договору є плани лізингу від 26.05.2008р. № 787/001, № 787/002, зміни до планів лізингу від 29.07.2008р., від 27.10.2008р., яким встановлені строки сплати лізингових платежів за користування зазначеним транспортним засобом. План лізингу є додатком до договору в якому визначаються строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, місячний пробіг, дата повернення, місце передачі тощо (п. 1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати початку до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі; розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в «Плані Лізингу»(додаток № 3 договору) та інших додатках; нарахування лізингових платежів здійснюється згідно актів виконаних робіт які підписуються сторонами.

          Оскільки відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань (п. 7.16 договору)  лізингові платежі не сплачувались,  по договору утворився борг, який станом на 27.04.2009р. складається із суми 276 225, 70 грн., яка є заборгованістю за користування транспортними засобами що є предметом договору № 787 від 26.05.2008р. за планами лізингу № 787/001, № 787/002 із змінами.  

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Заборгованість відповідача за користування транспортним засобом що є предметом договору № 787 від 26.05.2008р. за планами лізингу № 787/001, № 787/002 станом на 27.04.2009р. складала 276 225, 70 грн., виставлені рахунки-фактури № С-0035380 від 12.12.2008р. на суму 22 079, 28 грн., № С-0035381 від 12.12.2008р. на суму 31 766, 82 грн., № С-0037269 від 31.12.2008р. на суму 22 079, 28 грн., № С-0037270 від 31.12.2008р. на суму 33 515, 62 грн., № С-00005359 від 04.02.2009р. на суму 22 079, 28 грн., № С-00005360 від 04.02.2009р. на суму 33 515, 62 грн., № С-00012314 від 04.03.2009р. на суму 22 079, 28 грн., № С-00012315 від 04.03.2009р. на суму 33 515, 62 грн., № С-00018516 від 02.04.2009р. на суму 22 079, 28 грн., № С-00018517 від 02.04.2009р. на суму 33 515, 62 грн.,  відповідачем не були оплаченими, доказів зворотнього суду не представлено. Розрахунок суми боргу наданий до матеріалів справи та містить посилання на первинні документи, що підтверджують виконання зобов'язань за укладеним договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів за рахунками № С-0035380 від 12.12.2008р., № С-0035381 від 12.12.2008р., № С-0037269 від 31.12.2008р., № С-0037270 від 31.12.2008р., № С-00005359 від 04.02.2009р., № С-00005360 від 04.02.2009р., № С-00012314 від 04.03.2009р., № С-00012315 від 04.03.2009р., № С-00018516 від 02.04.2009р., № С-00018517 від 02.04.2009р. у відповідності з погодженим графіком згідно планів лізингу № 787/001, № 787/002 від 26.05.2008р. із змінами від 29.07.2008р., від 27.10.2008р.), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 276 225, 70 грн. за користування транспортними засобами що є предметом договору № 787 від 26.05.2008р. за планами лізингу № 787/001, № 787/002 у відношенні заборгованості що виникла станом на 27.04.2009р., у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 16. 1 договору фінансового лізингу № 787 від 26.05.2008р. при порушенні лізингоотримувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0, 1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно здійсненого позивачем розрахунку, що проведений у відношенні суми заборгованості за кожним платежем визначеним у рахунках-фактурах, які є неоплаченими та щодо яких виник спір, з урахуванням строку настання виконання зобовязання по оплаті та кількістю днів прострочення, за обліковими ставками встановленими Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р., листом НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395 (12%) та Постановою НБУ від 12.06.2009р. № 343 (11% в періоді з 15.06.2009р.) –в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців), та складає 30 476, 52 грн. До суми розрахунку пені включено також допущене прострочення сплати рахунків № С-000231217 від 12.11.2008р., № С-00031218 від 12.11.2008р., № С-00031218 від 12.11.2008р., а розрахунок штрафних санкцій є додатком до заяви про збільшення позовних вимог від 17.09.2009р..

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення сплати лізингових платежів за рахунками-фактурами № С-000231217 від 12.11.2008р., № С-00031218 від 12.11.2008р., № С-00031218 від 12.11.2008р., № С-0035380 від 12.12.2008р., № С-0035381 від 12.12.2008р., № С-0037269 від 31.12.2008р., № С-0037270 від 31.12.2008р., № С-00005359 від 04.02.2009р., № С-00005360 від 04.02.2009р., № С-00012314 від 04.03.2009р., № С-00012315 від 04.03.2009р., № С-00018516 від 02.04.2009р., № С-00018517 від 02.04.2009р., суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 3 976, 16 грн. здійсненого за період прострочення з 20.12.2008р. по 20.04.2009р., та з розрахунком 3% річних у розмірі 3 937, 45 грн. здійсненим станом на 17.09.2009р. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Факт прострочення сплати лізингових платежів відповідачем не спростований, доказів здійснення розрахунків за договором № 787 від 26.05.2008р. у відповідності з положеннями договору та згідно графіку платежів, суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на те, що з 01.12.2008р. договір за можливе вважати припиненим через відсутність користування транспортними засобами що передані відповідачу, судом не можуть бути прийняті, оскільки жодних доказів припинення дії договору (розірвання) у встановленому порядку, як то угоди про дострокове припинення договору з актом передачі транспортних засобів що підтверджує їх повернення лізингодавцю суду не представлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, якою визначені підстави для зміни і розірвання договору, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Умовами договору від 26.05.2008р. передбачено дострокове припинення дії договору з ініціативи лізингоодержувача, у чому останній повинен повідомити лізингодавця про намір припинити дію договору письмово не менш ніж за 30 днів до дати припинення…

Доказів які б підтверджували вчинення відповідних дій відповідачем, а також інших належних доказів розірвання договору суду не представлено. Угода яка б підтверджувала згоду обох сторін на припинення дії договору з 01.12.2008р. між сторонами не укладалась.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 3 146, 15 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312, 50 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Буд»(юрид. адреса: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська 5-Б, адреса: 02218, м. Київ, вул. Райдужна 55, кв. 115, р/р 26000169690800 АКІБ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 35758408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(факт. адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурікова 3, р/р 26003030836400 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32774741) 276 225, 70 грн. (двісті сімдесят шість тисяч двісті двадцять п'ять гривень 70 копійок) заборгованості по сплаті лізингових платежів та інших платежів за договором фінансового лізингу № 787 від 26.05.2008р., 30 476, 52 грн. (тридцять тисяч чотириста сімдесят шість гривень 52 копійки) пені, 3 937, 35 грн. (три тисячі дев'ятсот тридцять сім гривень 35 копійок) 3% річних, 3 976, 16 грн. (три тисячі дев'ятсот сімдесят шість гривень 16 копійок) інфляційних збитків, 3 146, 15 грн. (три тисячі сто сорок шість гривень 15 копійок) витрат по сплаті державного мита та 312, 50 грн. (триста дванадцять гривень 50 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                       Р.І. Самсін

                                                                                 дата підписання рішення 05.10.2009р.