ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
04 вересня 2015 року № 826/9760/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабрадєя» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2014 р. № 0004722206,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дабрадєя» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 14.05.2014 р. № 0004722206 про сплату 24 176,08 грн. пені на підставі акта перевірки від 25.04.2014 р. № 148/1-22-06-35380792.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 25.04.2014 р. № 148/1-22-06-35380792 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2014 р. № 0004722206, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 24 176,08 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що відповідачем було порушено проведення перевірки. Крім того, позивач зазначає, що кількість днів прострочення становить лише 8 календарних днів у період з 25.03.2014 р. по 01.04.2014 р.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що перевіркою встановлено несвоєчасне надходження товару на територію України за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 09.10.2013 р. № 9вн з компанією «SANSET 09» EOOD на кількість днів прострочення - 64, 50, 8.
Враховуючи, що судом встановлено відсутність необхідності виклику свідка або експерта у справі, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Дабрадєя» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 09.10.2013 р. № 9вн згідно листів ПАТ КБ «Правекс-Банк» від 06.02.2014 № 759/08-01-БТ (вх. 3869/10 від 08.02.2014); від 06.03.2014 № 1513/08-01-БТ (вх. 6958/10 від 11.03.2014) та від 08.04.2014 № 2246/08-01- БТ (вх. 10437/10 від 10.04.2014).
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Дабрадєя» ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»- несвоєчасне надходження товару на територію України за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 09.10.2013 № 9вн з компанією «SANSET 09» EOOD (Болгарія) на суму 10 000,00 дол. США (еквів. 79 930,00 грн.), кількість днів прострочення -64, на суму 3 000,00 дол. США (еквів. 23 979,00 грн.), кількість днів прострочення -50, на суму 20 000,00 дол. США (еквів. 159 860,00 грн.), кількість днів прострочення -8.
За результатами перевірки складено акт від 25.04.2014 р. № 148/1-22-06-35380792 та винесено податкове повідомлення-рішення від 14.05.2014 р. № 0004722206, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 24 176,08 грн.
За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 27.08.2014 р. № 2355/6/99-99-10-01-15, яким податкове повідомлення-рішення від 14.05.2014 р. № 0004722206 та рішення, прияйте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, податкова перевірка позивача була проведена на підставі п. 75.1 ст. 75 та пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
При цьому у п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України зазначено, що якщо згідно з нормами ст. 54 ПКУ сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому ПКУ.
Згідно із п. 57.2 ст. 57 Податкового кодексу України у разі коли відповідно до ПКУ або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в ПКУ та в ст. 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Позивач звернув увагу суду на той факт, що відповідач не мав права проводити перевірку, оскільки на запит ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 17.02.2014 р. № 1679/10/26-50-22-06-11 були надані всі необхідні пояснення та їх документальні підтвердження в межах 10-ти денного строку з моменту отримання запиту.
Окрім того, позивач звертає увагу суду на той факт, що позивачу в силу п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України не було направлено письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, а акт перевірки складений після спливу законодавчо встановленого строку.
Проте, на думку суду, формальні порушення проведення перевірки не можуть бути підставою для скасування прийнятого за результатами такої перевірки рішення, оскільки в силу приписів п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України, контроль за дотриманням розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності покладено на контролюючі органи. Отже, в будь-якому випадку, виявивши порушення розрахунків у сфері ЗЕД, орган державної фіскальної служби повинен прийняти відповідне рішення.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що в силу приписів ч. 2 ст. 11 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не заявлено вимоги про визнання протиправними дій відповідача з проведення перевірки, а тому вважає за необхідне розглядати справу у системному зв'язку із фактичними обставинами справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР (надалі - Закон N 185/94-ВР) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Відповідно до ст. 2 Закону N 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Відповідно до п. 1 Постанови Правління Національного банку України від 14.11.2013 № 453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Дабрадєя» укладено зовнішньоекономічний імпортний контракт від 09.10.2013 № 9внз компанією «SANSET 09» EOOD (Болгарія) щодо придбання товару (піч тунельна) при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за контрактом від 09.10.2013 № 9вн.
На підставі вказаного контракту ТОВ «Дабрадєя» перераховано компанії «SANSET 09» EOOD (Болгарія) іноземну валюту у загальному розмірі 39 000,00 дол. США (еквів. 311 727,00 грн.), граничний термін надходження товару на територію України згідно платіжного документу від 29.10.2013 - 27.01.2014 р., згідно платіжного документу від 12.11.2013 -10.02.2014, згідно платіжного документу від 24.12.2013 - 24.03.2014, згідно платіжного документу від 03.02.2014 - 04.05.2014.
Відповідно до п. 4.3 контракту №9вн, продавець відвантажує товар протягом 90 днів з моменту отримання передоплати 40 % у відповідності до п. 6.5 даного контракту, але не пізніше 27.02.2014 р. (додаток № 1 від 20.10.2013 р.)
Авансовий платіж у розмірі 40 % від позивача надійшов неодноразовою виплатою, а у три етапи: 28.01.2013 р. - 10 000,00 дол. США, 12.11.2013 р. - 3 000,00 дол. США, 24.12.2013 р. - 20 000,00 дол. США.
Тобто, як свідчать матеріали справи, остаточний розрахунок по сплаті авансового платежу було здійснено позивачем 24.12.2013 р.
Таким чином, саме з цієї дати відраховується 90 календарних днів, встановлених п. 1 Постанови Правління Національного банку України від 14.11.2013 № 453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті».
Отже, кількість днів прострочення становить лише 8 календарних днів у період з 25.03.2014 р. по 01.04.2014 р.
Відповідно до ст. 4 Закону N 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Отже, пеня за порушення строків розрахунків повинна розраховуватися в наступному порядку:
0,3%*33 000,00 дол. США*8 кал. днів = 792 дол. США.
792 дол. США*10,3762=8 217,95 грн., де 0,3 % - розмір пені за кожний день прострочення, 33 000,00 дол. США - авансовий платіж за товар, 8 кал. днів - дні прострочення, 10,3762 - курс валюти.
Суд враховує, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2014. по справі № 826/15687/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 р., за позовом ТОВ «Дабрадєя» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення, судами встановлено, що передоплата була перерахована 24.12.2013 р., тому саме з 24.12.2013 р. рахується строк поставки продукції за контрактом № 9вн.
Втім, відповідачем було нараховано дні прострочення не з 24.12.2013 р., тобто не з моменту здійснення всього авансового платежу позивачем, а на кожну частину передоплати окремо, що суд вважає помилковим.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 14.05.2014 р. № 0004722206 є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахованої пені в сумі 15 958,13 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення винесене відповідачем без урахування вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов ТОВ «Дабрадєя» підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню частково.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабрадєя» задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 14.05.2014 р. № 0004722206 в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 15 958,13 грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабрадєя» (код ЄДРПОУ 35380792) решту суму судового збору у розмірі 365,22 грн. до Державного бюджету України.
5. Стягнення решти суми судового збору з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабрадєя» доручити ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 04.09.2015 |
Оприлюднено | 11.09.2015 |
Номер документу | 49888206 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Іщук І.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні