Рішення

від 05.10.2009 по справі 13/195-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/195-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.10.09           Справа № 13/195-09.

за позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»

до відповідача:   Приватного підприємства «Агрофірми «Злагода-21»

про стягнення    288 052 грн. 51 коп.

                                                                          СУДДЯ        ЛИХОВИД Б.І.

За участю представників сторін:

від  позивача:          Качанов М.М., довіреність № 09/09 від 05.01.2009 р.

від відповідача:           Величко Л.Ю., довіреність від 11.09.09 р.

У судовому засіданні 14.09.09 р. було оголошено перерву до 05.10.09 р.

СУТЬ СПОРУ:  позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 288 052 грн. 51 коп., в тому числі 110 068 грн. 74 коп. основного боргу за Договором поставки на умовах товарного кредиту № 28/2008К від 25.02.2008 р., 32 783 грн. 79 коп. пені, 75 716 грн. 11 коп. штрафу, 4 143 грн. 26 коп. – 3 % річних, 21 608 грн. 85 коп. інфляційних збитків, 43 731 грн. 76 коп. – суму індексації ціни товару по Договору.

У судове засідання 09.07.09 року представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення суми індексації ціни товару, в якій просить стягнути з відповідача проіндексовану суму ціни товару у розмірі 43 704 грн. 45 коп.

У судове засідання 05.10.09 року представник позивача подав заяву, в якій просить не розглядати заяву про зменшення позовних вимог від 09.07.09 р.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись  на те, що товар за Договором був поставлений не у повному обсязі, у зв'язку з чим вважає безпідставним нарахування штрафних санкцій, а вимоги про стягнення одночасно і пені, і штрафу вважає такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

У судове засідання 14.09.09 р. відповідач подав пояснення, в якому просить відмовити у позові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню,  виходячи з наступного:

25.02.2008 року між позивачем – ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та відповідачем – Приватним підприємством «Агрофірма «Злагода-21» був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № 28/2008К, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача товар, відомості про який зазначені в п. 1.2 Договору, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору позивач надає відповідачу товарний кредит у розмірі вартості отриманого та неоплаченого відповідачем товару на період: з дати одержання товару відповідачем (але не раніше 01.03.2008 р.) до 01.12.2008 р.

Згідно з п. 2.4 вартість Договору становить ціну Договору і суму відсотків за користування товарним кредитом.

Частиною 5 ст. 694 та ч. 2 ст. 536  ЦК України передбачено можливість для сторін  при продажу товару в кредит встановити оплату у вигляді процентів як на ціну товару, так і на  суму заборгованості. При цьому розмір процентів може бути встановлено в Договорі.

За користування товарним кредитом відповідач сплачує позивачу відсотки у розмірі 0,1% річних від вартості отриманого та неоплаченого товару за кожний день користування товарним кредитом (п. 2.2 Договору).

Враховуючи те, що згідно з Договором проценти за користування товарним кредитом повинні нараховуватися лише на суму фактично отриманого відповідачем товару, позивачем здійснено розрахунок, згідно з яким вартість Договору становить 252 387 грн. 05 коп., в тому числі 252 318 грн. 31 коп. – вартість товару, 68 грн. 75 коп. – сума нарахованих процентів за користування кредитом.

Як зазначає позивач, асортимент товару був зменшений, про що свідчить наявна в матеріалах справи Додаткова угода № 1 від 26.07.08 р. Проте, як вбачається з матеріалів справи, Додаткова угода № 1 від 26.07.08 р. не підписана з боку відповідача.

Водночас у запереченнях на позовну заяву відповідач визнає факт поставки товару на суму, зазначену у Додатковій угоді № 1, проте заперечує факт її укладення та просить відмовити у позові, посилаючись на те, що позивачем не було виконано належним чином договірні зобов'язання щодо поставки всього обсягу товару за Договором №  28/2008К від 25.02.08 р..

Факт поставки товару на суму 252 318 грн. 31 коп. підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковою накладною № РН-0043/К від 02.04.08 р. та довіреністю на отримання ТМЦ серія № ЯОР № 289488 від 01.04.08 р. – на суму 46 905 грн. 02 коп.; видатковою накладною № РН-0145/К від 21.04.08 р. та довіреністю серія ЯОР № 289502 від 21.04.08 р. – на суму 106 253 грн. 28 коп.; видатковою накладною № А-00000597 від 23.04.08 р.  та довіреністю серія  ЯОР № 283502 від 21.04.08 р. – на суму 38 500 грн. 01 коп.; видатковою накладною № А-00000599 від 23.04.08 р. та довіреністю серія ЯОР № 283504 від 21.04.08 р. – на суму 7 000 грн. 00 коп.; видатковою накладною № РН-0251/К від 22.05.08 р. та довіреністю серія ЯОР № 289523 від 22.05.08 р. – на суму 54 360 грн. 00 коп.

Як зазначає позивач, товар на суму 700 грн. 00 коп. було повернуто, що підтверджується  приходною накладною на повернення товару (№ А-00000382 від 30.05.08 р.).

Також факт поставки товару по вищевказаним накладним підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 15.10.2008 року, підписаним сторонами (в справі).

Згідно з п. 2.5 Договору , відповідач зобов'язався оплатити позивачеві товар в українських гривнях у безготівковому порядку в наступні строки: перший платіж – 20.03.2008 р., другий платіж – 20.08.08 р., третій платіж – 01.12.08 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач лише частково розрахувався з поставлений товар за Договором від 25.02.08 р. № 28/2008/К, у зв'язку з чим заборгованість відповідача склала 110 068 грн. 74 коп.

Як свідчать матеріали справи, 19.11.2008 р. та 19.12.2008 р. на адресу відповідача були відправлені листи – вимоги про погашення боргу, що підтверджується копіями фіскальних чеків № 4880 від 20.11.2008 р. та № 3786 від 19.12.2008 р. (у справі), які були залишені відповідачем без відповіді..

У судовому засіданні 14.09.09 р. суд зобов'язував сторони провести звірку взаєморозрахунків, відповідний двосторонній акт подати суду.

Подана позивачем у судовому засіданні 05.10.09 р. копія акту звірки взаєморозрахунків станом на 27.03.09 року на суму 110 068 грн. 75 коп., відповідачем не підписана.

Як свідчать матеріали справи, будь-яких претензій щодо виявлених недоліків у переданому позивачем товарі або інших відступів від умов договору з боку відповідача не надходило, тому суд не може взяти до уваги посилання відповідача на акт огляду насіння соняшника від 05.04.08 р., в якому зазначено про невідповідність фракції гібриду «Днестр», поставленої у кількості 700 кг та повернення її позивачу, оскільки ні у видаткових накладних, по яких стягується заборгованість, ні у акті звірки взаєморозрахунків від 15.10.08 р., підписаного сторонами про поставку або повернення зазначеного виду насіння мова не йде.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону та умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідач  не подав до суду доказів сплати боргу в сумі 110 068 грн. 74 коп. (в тому числі 68 грн. 75 коп. нарахованих відсотків), матеріалами справи підтверджується виконання позивачем своїх договірних  зобов'язань  в частині передачі товару на загальну суму 252 318 грн. 31 коп., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 110 068 грн. 74 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст.. 694 ЦК України товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 2.7 Договору сторони домовилися, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу Євро до гривні більш, ніж на 2 % від його офіційного курсу на дату укладання договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачеві проіндексовану суму відповідного платежу за Договором.

Згідно з поданим розрахунком станом на 27.03.09 р. (дату складання позову), виходячи з офіційного курсу гривні до Євро сума, на яку збільшилась ціна товару складає 43 731 грн. 76 коп. та обчислена відповідно до зазначеної в п. 2.7 Договору формули із суми заборгованості за товар в розмірі – 110 068 грн. 74 коп., тому вимоги в цій частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 5.3.1 Договору передбачено, що за порушення терміну платежу за Договором  відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,25 %, але не більше розміру, визначеного законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення,  а також додатково штраф у розмірі 30 % вартості Договору за кожен факт порушення строку платежу.

Згідно з поданим розрахунком сума пені складає 32 783 грн. 79 коп., сума штрафу становить 75 716 грн. 11 коп.

Відповідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунки позивача щодо нарахування пені в сумі 32 783 грн. 79 коп. здійснені з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування штрафу у розмірі 30 % вартості договору за кожен факт порушення Договору, то, як свідчать матеріали справи, позивачем зроблено  розрахунок штрафу за прострочення оплати третього платежу.

Суд вважає вимоги про стягнення штрафу у розмірі 75 716 грн. 11 коп. такими, що відповідають ст..ст. 230-232 Господарського кодексу України, а положення п. 5.3.1 Договору такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства та узгоджені сторонами, тому є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового  зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також відсотки річних з простроченої суми, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 21 608 грн. 85 коп. інфляційних збитків та 4 143 грн. 26 коп. – 3% річних, підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача, підлягають стягненню  витрати по державному миту в сумі 2880 грн. 52 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн.  50 коп.

       На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Агрофірма «Злагода-21» (Юридична адреса: 42120, Сумська область, Недригайлівський район, с. Зелене; фактична адреса: 41500, Сумська область, м. Путивль, вул.. Комсомольська, 35, код 33687587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (69035, м. Запоріжжя, пр.. Маяковського, 3, код 30345439) 110 068 грн. 74 коп. боргу, 32 783 грн. 79 коп. – пені, 75 716 грн. 11 коп. штрафу, 21 608 грн. 85 коп. інфляційних збитків, 4 143 грн. 26 коп. 3% річних, 43 731 грн. 76 коп. суму індексації ціни товару, 2880 грн. 52 коп. витрат по сплаті держмита, 315 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

             СУДДЯ                                                                      Б.І.ЛИХОВИД

Повний текст рішення підписано 08.10.2009 року.