Рішення

від 24.09.2009 по справі 6/225/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/225/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.09                                                                                        Справа №  6/225/09

Суддя   

За позовом          Регіонального відділення Фонду Державного майна України по

          Запорізькій області  м. Запоріжжя

До          Приватного підприємства „Фінко” м. Енергодар  Запорізької області

Третя особа,           яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

                                  Державний заклад „Спеціалізована медико –санітарна частина № 1” м. Енергодар Запорізької області

                                  про стягнення 14 295 грн. 18 коп. та повернення  приміщення

                                                                                       Суддя  Місюра  Л.С.

За участю представників:

Від позивача:           Прохода  І. В. –дов  № 01/184 від 30.12.2008р.

Від відповідача:          Остапець Д.В., дов.  б/н від 12.08.2009 р.  

Від третьої особи:          не з'явився

Розглянувши матеріали справи за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя до Приватного підприємства „Фінко” м. Енергодар  Запорізької області. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державний заклад „Спеціалізована медико –санітарна частина № 1” м. Енергодар  Запорізької області про стягнення неустойки в сумі 14 295 грн. 18 коп.  та повернення орендованого приміщення, суддя

В С Т А Н О В И В:

Позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на користь державного бюджету м. Енергодар неустойку в сумі 8 432 грн. 93 коп., виселити відповідача з державного нерухомого майна –вбудованих в перший поверх будівлі швидкої допомоги не житлових приміщень (літера А-2; приміщення № № 33, 34, 35), загальною площею по внутрішньому обміру 120,50 кв. м., відповідно до плану першого поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту будинку, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комсомольська, 14 та на підставі акту приймання - передачі повернути його балансоутримувачу –Державному закладу “Спеціалізована медико - санітарна частина № 1”.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, остаточно просить стягнути з відповідача на користь державного бюджету м. Енергодара  неустойку в сумі 14 295 грн. 18 коп., зобов'язати відповідача звільнити державне нерухоме майно –вбудовані в перший поверх будівлі швидкої допомоги не житлові приміщення (літера А-2; приміщення № № 33, 34, 35), загальною площею по внутрішньому обміру 120,50 кв. м., відповідно до плану першого поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту будинку, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комсомольська, 14 та на підставі акту приймання-передачі повернути його балансоутримувачу –Державному закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина № 1”.

Заяви позивача приймаються судом, оскільки вона заявлена відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідач надав суду відзив з доповненнями  на позовну заяву, де у тому числі вказав, що з позовними вимогами не згоден на підставі наступного: 29.12.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Позивач) та ПП «Фінко»(Відповідач) укладено Договір № 2260/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі державного підприємства «Спеціалізована медична частина - 1». За умовами вказаного Договору оренди Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Енергодар, вул. Комсомольська, 14. Договір оренди укладався сторонами терміном до 25.12.2007 року та був продовжений до 21.12.2008 року. 17.10.2008 року Відповідач звернувся до Позивача із заявою про продовження терміну дії Договору оренди, в якій, зокрема, звернув увагу Позивача на те, що належним чином виконував свої зобов'язання за договором, а саме: своєчасно сплачував орендну плату, страхував орендовані приміщення, укладав договір на відшкодування комунальних витрат, виконував всі заходе протипожежної безпеки та санітарних норм. Попередньо, питання продовження Договору оренди було погоджено Відповідачем з балансоутримувачем - Державним закладом «Спеціалізована медико-санітарна частина № 1»який у своєму листі від 15.10.2008 р. № 3342 повідомив Позивача про те, що не заперечує проти продовження терміну дії Договору оренди на один рік. Більш того, Відповідачу відомо, що листом за № 07-13-04878 від 27.10.2008 р. Позивач звернувся до Міністерства охорони здоров'я України (вх. № 55/604 від 04.11.2008 р.) з проханням надати дозвіл на продовження терміну дії Договору оренди, укладеного з Відповідачем. У вказаному листі Позивач звертав увагу Міністерства охорони здоров'я України на те, що Відповідач належним чином виконує умови Договору оренди. У своєму листі позивач попередив Міністерство про те, що відсутність відповіді останнього розглядатиметься як згода на продовження терміну дії договору оренди. Тобто, позивач фактично не заперечував проти продовження терміну дії договору оренди. укладеного з відповідачем, та здійснював відповідні заходи по узгодженню вказаного питання з відповідним органом, уповноваженим управляти майном балансоутримувача, як того вимагає п. 10.6 договору оренди. У червні 2009 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з позивача неустойки та повернення орендованого приміщення. Ухвалою суду від 05.06.2009 року відкрито провадження у справі № 6/225/09. Як зазначає Позивач у позовній заяві, 19.01.2009 р. ним направлено на адресу відповідача лист за № 13-13-00270 щодо припинення терміну дії договору оренди та повернення майна по акту приймання-передачі. З огляду на вказане, позивач вважає, що договір оренди припинив свою дію 21.12.2008 року і не був продовжений сторонами. Проте, з викладеним у позові погодитися неможливо категорично. Відповідач вважає, що договір оренди на даний час є діючим з огляду на наступне: 1.1. З тексту листа позивача № 13-13-00270 від 19.01.2009 р. (з яким відповідач ознайомився з матеріалів справи 20.08.2009 р.) вбачається, що як на підставу для припинення договору позивач послався на ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік». Проте, така підстава для припинення терміну дії Договору оренди та не продовження його на новий термін є неналежною та необґрунтованою. Відповідно до ч. 4 ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік” (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), на яку посилається позивач, «після закінчення строку дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна». Однак, на думку відповідача, немає жодних підстав застосовувати вказану норму закону до спірних правовідносин, оскільки: по-перше, у рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 (далі - Рішення № 10) зроблено висновок, що законом про держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і, як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина, Конституція не надає закону про держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, законом про держбюджет не можуть регулюватися орендні відносини. По-друге, за загальним правилом у разі суперечності норм чинного законодавства потрібно застосовувати норми спеціального нормативно-правового акту. Очевидно, що норми ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»є спеціальними. Тому при вирішені питання щодо продовження строку дії договору оренди комунального чи державного майна необхідно керуватися насамперед Законом про оренду держмайна, відповідно до якого: саме цим Законом регулюються організаційні та майнові відносини між орендодавцями та орендарями, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій (ст. 1 Закону); - за конкурсом передаються в оренду тільки цілісні майнові комплекси (п. 7 ст. 9 Закону); - за відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору протягом одного місяця після його закінчення договір оренди може бути продовжений на той самий строк, на який він укладався (п. 2 ст. 17 Закону); - якщо орендар після закінчення строку дії договору відмовляється від його продовження (у тому числі через банкрутство), він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, передбачених договором (ч. 1 ст. 27 Закону); - після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договір припиняється (п. 3 ст. 17 Закону). Законодавець вказує на можливість саме продовження договору оренди (тобто існуючого договору, а не орендних відносин взагалі), а не на укладення нового договору оренди після проведення конкурсу. У листі ж позивача № 13-13-00270 від 19.01.2009 р. мова йде про те, що термін дії договору оренди припинився 21.12.2008 року, що у 2009 році державне та комунальне майно передається в оренду за конкурсом. Слід зазначити, що після припинення дії договору оренди, якщо сторони не продовжили його, участь орендаря у конкурсі щодо об'єкту оренди формує нові орендні відносини між орендодавцем та орендарем і здійснюється вже поза межами переважного права на продовження договору оренди. Сама по собі процедура проведення конкурсу зі всією очевидністю пов'язана з припиненням договору оренди, поверненням орендованого майна, застосуванням тривалої процедури конкурсу, а отже, й тривалою неможливістю використання орендованого майна, у зв'язку з чим бюджет недоотримує значних коштів, а орендар не користується (не продовжує користуватися) майном. За таких умов забезпечення права орендаря на продовження договору оренди є очевидною фікцією. Фонд Держмайна України у своєму листі від 06.04.2009 р. № 10-16-6719/3722 звернув увагу своїх регіональних відділень на недопущення в умовах фінансово-економічної кризи зменшення надходжень коштів до Державного бюджету України через необґрунтовані відмови у продовженні договірних орендних відносин. 10.06.2009 року ч. 4 ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»було викладено у новій редакції наступного змісту: «Орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, мас право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки». Тобто, на даний момент відсутня будь-яка правова підстава для зобов'язання орендаря через конкурс продовжувати дію договору оренди. 19.02.2009 року п. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального май па»було викладено у наступній редакції: «Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору». Законодавець ще раз підкреслив, що відмова у продовженні договору оренди з належним орендарем має бути пов'язаною з виключними обставинами, а саме з необхідністю використання майна для власних потреб. Необґрунтована відмова у продовженні орендних відносин не допускається. З системного аналізу наведених норм очевидними є наступні висновки: Процедура припинення договору оренди у зв'язку із закінченням його терміну тісно пов'язана з переважним правом орендаря на продовження договору оренди. Тобто, п. 2 та п. З ст. 17 Закот України «Про оренду державного та комунального майна» не можуть застосовуватися окремо, із змісту вказаних норм очевидно вбачається, що переважне право орендаря на укладення договору оренди припиняється лише «у разі недосягнення домовленості щодо умов договору».Орендодавець в особі відділень Фонду Держмайна України має право на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після цієї дати заявити про припинення договору, надавши свої заперечення проти його продовження. Такі заперечення мають бути обґрунтованими, зокрема, передбачати необхідність використання орендованого майна для власних потреб орендодавця. Право орендодавця на припинення дії договору оренди не має порушувати переважного права орендаря на продовження такого договору. Будь-який конкурс на право оренди державного та комунального майна має проводитись лише у тому випадку, якщо строк договору оренди такого майна закінчився і орендар не скористався переважним правом продовження договору. Відповідач заявив про свій намір скористатися переважним правом на продовження договору оренди, подавши відповідну заяву позивачу та узгодивши дане питання з балансоутримувачем. Заява позивача про припинення договору оренди з посиланням на ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»не може вважатися належною та обґрунтованою, оскільки суперечить приписам спеціального закону - ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а отже не може прийматися до уваги. Відповідач не отримував листа позивача № 13-13-00270 від 19.01.2009р., у якому останній, нібито, повідомив про припинення договору оренди. Відповідний лист, який знаходиться в матеріалах справи, та акти прийому-передачі, про які згадується у листі, не надходили на адресу відповідача ні протягом місяця після закінчення терміну дії Договору оренди, ні в будь-який інший час. Звертає на себе увагу, що лист № 13-13-00270 від 19.01.2009 р., який міститься у матеріалах справи, не має підпису повноважної особи та не скріплений печаткою позивача, а отже не може вважатися належним доказом у справі. На копії поштового конверту, яка міститься в матеріалах справи і, нібито, свідчить про надсилання листа відповідачу, взагалі не вказано адресата та його адреси. На копії повідомлення про вручення відсутні будь-які відмітки поштового відділення зв'язку. Отже вказані копії також не можуть вважатися належними доказами по справі та свідчити про повідомлення відповідача про припинення договору оренди. З тексту листа позивача № 13-13-00270 від 19.01.2009 р., який міститься у матеріалах справи, взагалі не вбачається, що останній не мав наміру продовжити чи заперечував проти продовження Договору оренди. У ньому зазначається, що з 21.12.2008 року Договір оренди припинив дію у зв'язку з закінченням терміну, що й так відомо сторонам. Також міститься інформація про те, що у 2009 році державне та комунальне майно передаються в оренду за конкурсом, відповідно до ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік». Повідомляється про якийсь акт приймання-передачі, який необхідно підписати та повернути позивачу. У тексті листа не міститься жодного заперечення проти продовження терміну дії договору оренди чи наміру не продовжувати такий договір. Також не міститься у будь-якій формі вимоги повернути орендоване майно. Таким чином, вказаний лист неможливо розглядати, як заяву позивача про припинення договору оренди за правилами п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Всі дії позивача та балансоутримувача після 21.12.2008 року свідчать про те, що договір оренди є продовженим та діє. Зокрема це підтверджується тим, що відповідачу щомісяця виставляються рахунки на сплату саме орендної плати, у яких міститься посилання на договір оренди. Вказані рахунки належним чином оплачуються відповідачем, що не заперечується позивачем. За фактом наданих послуг з оренди відповідачу щомісяця надаються акти виконаних робіт, тобто сторони договору оренди ведуть податкових та бухгалтерський облік саме орендних відносин між собою. Таким чином, все вище наведене свідчить про те, що договір оренди, укладений між позивачем та відповідачем не припиняв свою дію, є продовжений згідно ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»до 21.12.2009 року та виконується сторонами. Таким чином, хибним є твердження позивача про те, що договір оренди припинив свою дію. Щодо нарахування неустойки - принципова позиція відповідача полягає у тому, що оскільки, як зазначалося вище, договір оренди не припиняв свою чинність і є діючим на даний момент, відсутні правові підстави для застосування неустойки, передбаченої п. 9.3 договору оренди. Пунктом 9.3. договору оренди передбачено, що «за відмову орендаря на вимогу Орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії Договору, орендар відшкодовує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання акту прийому - передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна». При цьому, позивач не заявляв відповідачу вимоги про повернення орендованого майна, принаймні в тексті листа позивача № 13-13-00270 від 19.01.2009 р. такої вимоги не міститься. Більш того, відсутній факт відмови з боку відповідача повернути орендоване майно у зв'язку з припиненням дії договору. До моменту подачі позову відповідач вважав договір оренди продовженим. При розрахунку  неустойки позивач не  врахував,  що  в п.  9.3  Договору оренди  не передбачено нарахування неустойки за кожен місяць до моменту повернення майна. В п. 9.3 договору оренди чітко вказано, що «орендар відшкодовує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати»(тобто розмір неустойки) «за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна» (тобто період, за який застосовується вказаний розмір неустойки). Часові категорії «за весь час»та «за кожний місяць»не є тотожними: перша очевидно передбачає те, що вказаний розмір неустойки застосовується за весь час (не кожний тиждень, місяць, квартал чи рік). Також при розрахунку неустойки позивачем не враховано приписи п. 6 ст. 232 ГК України, де передбачено, що «нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,  припиняється  через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано». Відповідно до п. 3 ст. 219 ГК України «Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності». Отже, якщо припустити, що з боку Відповідача мало місце правопорушення (відмова повернути майно), виникає питання чому Позивач протягом тривалого часу не здійснював жодних заходів щодо повернення майна, при цьому Відповідачу справно надсилалися рахунки про сплату орендної плати за Договором оренди, від Відповідача постійно та своєчасно надходила орендна плата, між сторонами підписувалися акти виконаних робіт. Між надсиланням листа № 13-13-00270 від 19.01.2009 р. (якщо воно дійсно надсилалося), отриманням позивачем доказів того, що відповідач не одержував вказаного листа (повернення листа з поштового відділення), та поданням позову пройшло майже півроку. Протягом цього часу позивач не здійснив жодних дій щодо інформування відповідача про необхідність повернути орендоване майно, тобто мала місце очевидна бездіяльність позивача з цього приводу, яка суттєво сприяла збільшенню розміру відповідальності. Розрахунок неустойки, наданий позивачем є необґрунтованим, оскільки не містить інформації, яким саме чином його розраховано, які  показники і чому саме  вони  приймалися позивачем при розрахунку неустойки. Просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

27.08.2009р. ЧП “Фінко” звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою про  визнання договору  оренди  діючим.

Ухвалою від 27.08.2009р. господарський суд відмовив ЧП “Фінко” у прийнятті зустрічної позовної заяви, оскільки господарському суду не підвідомчі спори про встановлення того, чи діє договір або він припинив свою дію.

Третя особа у своєму відзиві просить справу розглядати за відсутності ДЗ “СМСЧ     № 1”.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю третьої особи.

За клопотання сторін строк розгляду справи був продовжений, розгляд справи двічі відкладався.

24.09.2009 р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.  

В судовому засіданні відповідач заявив клопотання про розстрочку виконання  рішення суду  в частині стягнення неустойки в розмірі 14 295 грн. 18 коп. на 6 місяців, в частині виселення відповідача просить відстрочити виконання  рішення суду на 3 місяця, відповідно до статті 83 ГПК України.

Заява відповідача приймається, оскільки вона заявлена відповідно до статей 22, 83 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,  суддя вважає, що позов підлягає  задоволенню з наступних підстав:            

29.12.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі - позивач) та ПП «Фінко»(далі - відповідач) укладено договір № 2260/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі державного підприємства «Спеціалізована медична частина - 1», зі змінами.

Згідно вказаному договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Енергодар, вул. Комсомольська, 14.

Договір оренди укладався сторонами терміном до 25.12.2007 року та був продовжений до 21.12.2008 року, відповідно до пункту 10.6 договору.

Згідно частини 2 статті 17 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору  оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий  термін  і  на тих самих умовах, які були передбачені договором.  

Згідно пункту 10.6 договору, в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення  або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, при наявності згоди балансоутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майно балансоутримувача, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

19.01.2009р. позивач надіслав відповідачу заяву № 11-13-00270 “Про припинення  терміну  дії договору оренди  від 29.12.2006р. № 2260/д державного майна” з актом прийому –передачі на повернення майна.

Таким чином , позивач  направив  відповідачу заяву , яка оформлена відповідно до частини 2 статті 17 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна” та  пункту 10.6 договору.

З вищевикладеного  вбачається, що  позивач попередив відповідача про  закінчення строку  договору та просив підписати акт  прийому –передачі  про повернення майна .

В матеріалах справи  знаходяться  довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців та довідка Головного управління статистики  у Запорізької області, в яких  вказано, що ЧП “Фінко” знаходиться за адресою: м. Енергодар Запорізької області, вул.. Козацька , 28, кв. 34.

Заява про припинення договору позивачем була надіслана  відповідачу  саме за цією адресою. Але, поштовий конверт з заявою про припинення договору був повернутий позивачу з відміткою пошти “За  закінченням строку зберігання”.

Згідно пункту 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень  господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб  або  місця  проживання фізичних  осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті  органами  зв'язку з позначками  "адресат вибув", "адресат відсутній"  і   т.п., з урахуванням  конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про  вчинення  цим  судом  певних процесуальних дій.

Суд вважає, що це роз'яснення можливо застосувати і в даному випадку, по аналогії.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач ухилився від отримання  поштового відправлення.

Оскільки, позивач повідомив відповідача про закінчення строку договору на протязі місяця після закінчення терміну дії договору,  договір  вважається  таким, що припинив  свою  дію, відповідно  до  пунктів 10.5, 10.6 договору та  частини 2 статті 17 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна”.

В пункті 10.5 договору та частині 2 статті 26 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна” вказано, що договір оренди припиняється  у разі  закінчення  строку, на який його було  укладено.

В статті 785 ЦК України  зазначається, що в разі припинення договору найму  наймач  зобов'язаний  негайно повернути річ.

У частині 1 статті 27 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна” вказано, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди  на умовах, зазначених  у договорі оренди.

Пунктом 2.5 договору оренди передбачено, що  у разі  припинення  договору майно повертається орендарем балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна  орендарю.

Майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримавачу) з моменту підписання  сторонами  акту прийому –передачі. Обов'язок  по складанню акта прийому –передачі  покладається  на сторону, яка передає майно.

Відповідач майно по акту прийому –передачі балансоутримувачу або орендодавцеві не передав до теперішнього часу.

Вимога про повернення майна була  викладена позивачем в акті прийому –передачі майна. Крім цього, в статті 27 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна”  та  в статті 785 ЦК України  вказано про обов'язок повернення майна  негайно після  закінчення строку дії договору,  при цьому таке повернення майна повинно бути зроблено орендарем без  направлення  вимог про повернення.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за  відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що  звичайно ставляться.

За таких обставин, вимоги позивача про виселення відповідача з спірного приміщення та про повернення  майна обґрунтовані.  

             Згідно статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

             Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до пункту 9.3 договору за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання  договору до підписання  акту приймання –передачі, який підтверджує фактичне  повернення орендованого майна.

В пункті 9.3 договору позивач та відповідач чітко визначили період за який  підлягає сплаті  неустойка.

Таким чином, позивач правомірно нарахував відповідачу неустойку за період з грудня 2008р. (за  10 днів)  по  22.09.2009р. включно в сумі 19 028 грн. 82 коп.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач вказує, що  відповідач частково оплатив неустойку в розмірі  4 733 грн. 64 коп. , та просить стягнути з відповідача  неустойку в розмірі 14 295 грн. 18 коп.

Представник  відповідача в судовому засідання пояснив, що фактично  4 733 грн. 64 коп. були перераховані  відповідачем  як орендна плата, а не неустойка.

Суд не вважає за необхідне виходити за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню неустойка в сумі 14 295 грн. 18 коп.

Якщо відповідач вважає, що він необґрунтовано вносив орендну плату після закінчення строку дії договору, він не позбавлений права звернутися до  позивача з вимогою про повернення цих сум.

Згідно з статтями 549 ЦК України та 230 ГК  України  неустойка –це штраф , пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути  виконано.

З вищевикладеного вбачається, що нарахування штрафних санкції припиняється через шість місяців від дня, коли  зобов'язання мало бути  виконано, тільки у разі, якщо договором не було  встановлено інше.

Пунктом 9.3 договору передбачено інше, а саме: за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної  місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання  акту приймання –передачі, який підтверджує фактичне  повернення орендованого майна.

Оплата неустойки передбачена договором, а тому  направлення  вимоги про її сплату не є обов'язковою.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших  вимог, що  звичайно ставляться.

За таких обставин, позивач правомірно нарахував  відповідачу неустойку за весь час прострочення повернення  майна.

Пункт 6 статті 83 ГПК України надає суду право для розстрочки та відстрочки  виконання рішення суду.

Підставою для розстрочення  або відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін  або встановлений господарським судом способом.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.96р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про розстрочення або відстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у  виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки   виконання  рішення.

Приймаючи до уваги клопотання відповідача, враховуючи усі вищевикладені обставини, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити частково та надати відповідачу розстрочку в частині стягнення суми неустойки на 4 місяці з проведенням оплат  в наступному порядку: до 24.10.2009р. –3 573 грн. 79 коп., до 24.11.2009р. - 3 573 грн. 79 коп., до 24.12.2009р. - 3 573 грн. 79 коп., до 24.01.2010р. - 3 573 грн. 79 коп.

Крім цього, враховуючи, те, що  відповідач має бажання  укладення з  позивачем  нового договору оренди на ці є самі приміщення, суд вважає за необхідне надати  відповідачу відстрочку виконання рішення суду, в частині виселення відповідача та повернення майна,   на 3 місяця до 24.12.2009р.

Заперечення відповідача не приймаються по вищевикладеним підставам, а також в зв'язку  з наступним:

Згідно з частиною 3 статті 17 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна” (в редакції, яка діяла на момент закінчення строку дії договору) переважне право  на продовження договору оренди на новий строк  виникає у орендаря лише за умови, якщо він  належним чином  виконував свої обов'язки по договору, тобто в строки встановлені договором, про що прямо вказано в ч. 3  статті 17 цього Закону  .

Після внесення змін в Закон України “Про оренду держаного та комунального майна”  ч. 3  статті 17 цього Закону  також передбачає , що переважне право  на продовження договору оренди на новий строк  виникає у орендаря лише за умови, якщо він  належним чином  виконував свої обов'язки по договору.

В статті 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009р. (як в старої так і нової   редакції) також вказано, що на продовження договору оренди на новий строк має лише орендар, який належним чином  виконував свої обов'язки по договору. Така ж позиція була викладена і в Законі України “Про державний бюджет України на 2008р. і в  листі  ФДМУ  № 10-16-10753 від 27.07.2009р.

В Законі України “Про державний бюджет України на 2008р.” також було передбачено, що передача в оренду державного та комунального майна здійснюється на  конкурсних  принципах.

Слід зазначити, що Закон про держбюджет не вносив  зміни до Закону України “Про оренду держаного та комунального майна” , не зупиняв його дію та не скасовував його.

Стороною по договору є РВ ФДМУ, а не  балансоутримувач, він ні яких  рахунків на оплату орендної плати відповідачу не зобов'язаний був направляти та не направляв. Направлення  рахунків на оплату не передбачено договором, в пунктах 3.4 та  3.5 договору  вказано, що  орендар (відповідач по справі)  самостійно здійснює розрахунок орендної плати та самостійно сплачує її в держбюджет.

Оскільки  орендна плата зараховується в держбюджет , а не РВ ФДМУ, позивачу до подачі позову  не могло бути відомо про те, що відповідач продовжує проводити оплату платежів.

Відповідач не довів, що з боку  позивача були  допущені порушення зобов'язань, або що позивач допустив неправомірні дії по відношенню до відповідача, а тому відсутні підстави для зменшення  розміру відповідальності на підставі ч.  3  ст. 219 ЦК України.  

Посилання відповідача на нові редакції Закону України “Про оренду держаного та комунального майна” та статті 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009р.  безпідставні, оскільки  застосовувати в даному випадку слід  ту редакцію закону, яка діяла на момент закінчення строку дії договору.

Ухвалою  від 27.08.2009р. суд зобов'язав відповідача надати суду докази належного виконання договору оренди, в тому числі: документи, які підтверджують, що всі зобов'язання по договору виконані належним чином в т. ч. всі платіжні документи, що підтверджують оплату орендної плати за договором з моменту укладення договору в хронологічному порядку, всі договори, які відповідач зобов'язаний був укласти, докази виконання п. 5.3 договору.

Надані відповідачем платіжні документі свідчать про те, що відповідач постійно порушував строк оплати орендної плати, який передбачений пунктом  3.5 договору, орендна плата оплачувалась відповідачем після 7 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті.  

В пункті 5.3 договору вказано, що орендар (відповідач по справі) взяв на себе зобов'язання до 9 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті, подавати орендодавцю (позивачу по справі) копії платіжних документів з відміткою  обслуговуючого  банку, що підтверджують  внесення орендної плати  до державного бюджету.

Відповідач не надав суду доказів виконання умов  цього пункту договору.

В пункті 5.4 договору передбачено, що протягом  місяця з дня укладання договору оренди орендар (відповідач по справі) зобов'язаний укласти з балансоутримувачем орендованого майна угоди про надання комунальних послуг, спільне користування та утримання  будинку і при будинкової  території, та надати їх копії орендодавцю (позивачу по справі.

Відповідач не надав суду доказів укладання протягом місяця з дня укладання договору оренди, угоди про надання комунальних послуг з балансоутримувачем, або з  підприємствами –постачальниками комунальних послуг та доказів надання  позивачу копії всіх договорів, про яки йдеться в  пункті  5.4 договору .

В пункті 5.11 договору оренди передбачено, що відповідач взяв на себе зобов'язання  протягом 1-го місяця з дати укладанні договору оренди застрахувати орендоване майно на весь строк дії договору оренди, відповідно до чинного законодавства, та надати орендодавцю копію договору страхування орендованого майна, страхового полісу разом з документами, що підтверджують  оплату страхового внеску.

Відповідач надав суду  договір добровільного  страхування майна № 181-05-09ю, який був укладений лише 13.01.2009р., в той час як договір оренди був укладений 29.12.2006р.

Доказів укладання договору страхування орендованого майна на протязі 1 місяця з дати укладанні договору оренди  та на вісь строк дії договору оренди відповідач суду не надав. Не надав суду відповідач і доказів надання орендодавцю копії договору страхування орендованого майна, страхового полісу разом  з документами, що підтверджують  оплату страхового внеску.

Таким чином, відповідач не користується переважним правом на укладання договору на новий строк.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно  до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 75, 82 –85 ГПК України, суддя  

        В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Зобов'язати Приватне підприємство “Фінко” (71500, м. Енергодар Запорізької області, вул. Козацька, буд. 28,  кв. 34, код ЄДРПОУ 31219020, п/ рахунок № 26009207986051 в ЗРУ „Приватбанк” м. Запоріжжя, МФО 313399) звільнити  державне нерухоме майно - вбудовані в перший поверх будівлі швидкої допомоги не житлові приміщення (літера А-2; приміщення №№ 33, 34, 35), загальною площею по внутрішньому обміру 120,50 кв. м, відповідно до плану першого поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту будинку, розташованого за адресою: м. Енергодар, вул. Комсомольська, 14 та на підставі акту приймання –передачі повернути його балансоутримувачу –Державному закладу “Спеціалізована медико –санітарна частина №1”, відстрочив виконання рішення суду в частині виселення відповідача та повернення майна  на 3 місяця до 24.12.2009р.  Надати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства “Фінко” (71500, м. Енергодар Запорізької області, вул. Козацька, буд. 28, кв. 34, код ЄДРПОУ 31219020, п/ рахунок № 26009207986051 в ЗРУ „Приватбанк” м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь державного бюджету м. Енергодара неустойку у сумі 14 295 грн. 18 коп. за наступними реквізитами: р/р 31114093700015, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677056, банк одержувача УДК у Запорізькій області, одержувач –Державний бюджет м. Енергодара, 22080200,  розстрочивши виконання рішення в цій частині на 4 місяці з проведенням оплат в наступному порядку: до 24.10.2009р. –3 573 грн. 79 коп., до 24.11.2009р. - 3 573 грн. 79 коп., до 24.12.2009р. - 3 573 грн. 79 коп., до 24.01.2010р. - 3 573 грн. 79 коп. Надати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства “Фінко” (71500, м. Енергодар Запорізької області, вул. Козацька, буд. 28, кв. 34, код ЄДРПОУ 31219020, п/ рахунок № 26009207986051 в ЗРУ „Приватбанк” м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь державного бюджету (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: ГУДК у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31119095700007; код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку –095) витрати по сплаті державного мита в сумі 227 (двісті двадцять сім) грн. 95 коп., надавши наказ.

Стягнути з Приватного підприємства “Фінко” (71500, м. Енергодар Запорізької області, вул. Козацька, буд. 28, кв. 34, код ЄДРПОУ 31219020, п/ рахунок № 26009207986051 в ЗРУ „Приватбанк” м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь державного бюджету (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: ГУДК у Запорізькій області, МФО 813015, код ЕДРПОУ 34677145, рахунок № 31212259700007, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку –259) витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп., надавши наказ.

Суддя                                                                                                                Л.С. Місюра

Рішення підписано :  24.09.2009р.