Ухвала

від 03.09.2015 по справі 2а-7504/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7504/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Василенка Я.М., Кузьменка В.В., секретаря Чепурко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Колективного підприємства Українського міжнародного комерційного центру до Державної податкової інспекції Шевченківського району м. Києва, за участю Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний медичний центр краси та здоров'я "ЮВЕЛ" про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р", -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Згідно з частиною першою ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, Відповідачем фактично оскаржено судове рішення лише в частині задоволення адміністративного позову, у зв'язку з чим, в апеляційному порядку переглядається судове рішення лише в частині, що оскаржується .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету Позивачем земельного податку за період з 01.01.2004 року по 01.11.2006 року, за результатами якої складено відповідний Акт від 27 грудня 2006 року №600/23-11/03053451 (далі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.10-14).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог ст.ст. 13, 14, 15 Закону України «Про плату за землю», в частині неподання податкових розрахунків по земельному податку на 2004-2006 роки, ненарахування 71389,78 грн. суми податкового зобов'язання по земельному податку, у тому числі за 2004 рік - 24939,66 грн., за 2005 рік - 24939,66 грн., за січень-жовтень 2006 року - 21510,46 грн.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19 січня 2007 року №0000342311, копія якого також наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.21), та яким збільшено на 107594,67 грн. суми грошового зобов'язання з земельного податку, у тому числі на 71389,78 грн. за основним платежем та на 36204,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 08 грудня 1997 року №1978 Позивачу на праві постійного користування надано земельну ділянку площею 0,1291 га за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 18-б для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку з медичним центром.

Зазначене також підтверджується Державним актом на право постійного користування землею І-КВ №003924, виданим 24 червня 1998 року Київською міською держадміністрацією, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №91-4-000/4, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 54-56).

Відповідно до частин першої та другої ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року №2535-XII, в чинній на час винесення оскарженого Позивачем податкового повідомлення-рішення Відповідача редакції (надалі - Закон №2535-XII), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом; власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно зі ст. 5 цього ж Закону, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 13 Закону №2535-XII, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з частиною першою ст. 15 Закону №2535-XII, власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої ст. 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-III, в чинній на час винесення оскарженого Позивачем податкового повідомлення-рішення Відповідача редакції (надалі - Земельний кодекс України), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

На підтвердження проведення передачі права користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 18-б Позивач та Третя особа посилаються на: Акт приймання - передачі на баланс будинку №18-Б за адресою вул. В. Житомирська у м. Києві від 09 вересня 2006 року, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 206); Платіжні доручення від 05 вересня 2006 року №47/09, від 2 листопада 2006 року №65/11, від 02 листопада 2006 року №66/11, копії яких також наявні в матеріалах справи (Т.1, а.с.187-188), та згідно з якими Третя особа здійснювала оплату земельного податку з 09 червня 2006 року; Акт Відповідача «Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку на сплату земельного податку» від 21 листопада 2006 року №2432/1506 (Т. 7, а.с. 48), яким зафіксовано прострочення Третьою особою терміну сплати грошового зобов'язання з земельного податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені документи є неналежними доказами в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки жоден з них не підтверджує документального оформлення передачі Позивачем права користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 18-Б, якими є або акт на право постійного користування земельною ділянкою, або договір оренди, які підлягали оформленню відповідно до вимог ст. 120 Земельного кодексу України. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 18-Б відповідно до Державного акта на право постійного користування зземлею належить саме Позивачу, а тому, саме на нього в силу наведених вище правових приписів Закону №2535-ХІІ покладався обов'язок по нарахуванню та сплаті земельного податку.

Згідно з частиною першою ст. 7 Закону №2535-ХІІ, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до частини першої ст. 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику , розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Згідно з частинами другою та третьою ст. 201 Земельного кодексу України, залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною; нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку , втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Рішенням Київської міської ради VII сесії ХХІІІ скликання «Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва» від 27 квітня 2000 року №104/825 визначено зокрема, грошову оцінку земель м. Києва з урахуванням коефіцієнтів, що характеризують функціональне використання земельної ділянки, та середню базову вартість одного кв.м. земель м. Києва.

А відповідно до ст. 23 Закону №2535-ХІІ, грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України; грошова оцінка земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1.3. Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого Наказом Держкомзему України ,Держкоммістобудування України, Мінсільгосппроду України та Української академії аграрних наук від 27 листопада 1995 року №76/230/325/150 (надалі - Порядок), грошова оцінка земель здійснюється з метою створення умов для економічного регулювання земельних відносин при передачі земель у власність, у спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розмірів внеску до статутних фондів колективних сільськогосподарських підприємств, спільних підприємств, акціонерних товариств, об'єднань, кооперативів.

Відповідно до п. 3.2. Порядку, грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів визначається за формулою:

В х Нп Цн = ------ х Кф х Км, (8)

Нк

де: Цн - грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);

В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях);

Нп - норма прибутку, 6%;

Нк - норма капіталізації, 3%;

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо);

Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

А п. 3.4. Порядку передбачено, що коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф), враховують відносну прибутковість наявних в її межах видів економічної діяльності (табл.3.1).

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкостату України від 05 листопада 1998 року №377, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 року за № 788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Коефіцієнт функціонального використання для земельних ділянок змішаного використання визначається як середньозважене (за площею) значення коефіцієнтів функціонального використання окремих частин земельної ділянки змішаного використання. Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

При цьому, в Додатку №3 до Порядку затверджено коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф).

Так до земель комерційного використання віднесені із застосуванням Кф 2,5: землі автотехобслуговування; землі оптової торгівлі та складського господарства; землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг; землі ринкової інфраструктури; землі іншої комерційної діяльності.

Також у зазначеному Додатку закріплено, що до земель громадського призначення із застосуванням Кф 0,7 віднесено, зокрема, землі охорони здоров'я і соціальних послуг.

Додатково, Додаток 1 передбачає застосування Кф 0,5 до земель рекреаційного призначення та інших відкритих земель, до складу яких, зокрема, входять землі, що зайняті поточним будівництвом, а також землі, відведені під майбутнє будівництво.

Як вбачається з Листа Київського міського управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах від 06 листопада 2000 року №183, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.6, а.с.75), Позивачу повідомлено, що коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки за місцем розташування адміністративної будівлі з медичним центром за адресою: вул. В. Житомирська, 18-Б у Шевченківському районі м. Києва становить 0,7 (медичні послуги). Однак, на період реконструкції зазначеного будинку при розрахунку земельного податку враховується коефіцієнт функціонального використання землі 0,5 .

З урахуванням викладеного, а також того, що будівля, розташована на земельній ділянці, знаходиться під реконструкцією, що зафіксовано Актом Відповідача №1109/23-11 тематичної перевірки місцезнаходження від 04 серпня 2006 року, копія якого також наявна в матеріалах справи (Т.1. а.с.46), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності Відповідачем правомірності застосування під час проведення розрахунків коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки Позивача 2,5 без врахування цільового призначення такої земельної ділянки у зв'язку з чим, наявні підстави для визнання оскарженого Позивачем податкового повідомлення - рішення Відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Аналогічні висновки викладено в Постанові Вищого адміністративного суду України, від 16 червня 2011 року у справі №11/40-А (22-а-961/08), Ухвалах від 02 лютого 2012 року у справі №6/697 (22-а-7482/09), від 15 травня 2014 року у справі №К/9991/69279/11, від 18 червня 2014 року у справі №К/9991/20885/11, від 25 червня 2014 року у справі №К/9991/23827/11, від 20 серпня 2014 року у справі №К/800/8755/14, від 15 вересня 2014 року у справі №К/9991/20057/11, від 29 січня 2015 року у справі №К/800/33263/14.

Більш того, як вбачається з Довідки Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:157:0011) №Ю-05150/2015 від 04 серпня 2015 року, коефіцієнт на функціональне використання землі громадського призначення за адресою: м. Київ, р-н. Шевченківський, вул. Велика Житомирська, 18-б становить 0,70 .

Будь-яких доказів на підтвердження правильності проведення Відповідачем розрахунку грошового зобов'язання із земельного податку Позивача ним не надано.

Згідно з частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано .

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 03.09.2015 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Василенко Я.М.

Кузьменко В.В.

.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Василенко Я.М.

Кузьменко В. В.