Рішення

від 29.09.2009 по справі 9/526-08/20-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/526-08/20-09

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"29" вересня 2009 р.                                                                          Справа № 9/526-08/20-09          

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС-2001»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»

про стягнення 1192037,12 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Харченко В.В., довіреність від 08.09.2009 р. № 371/1

від відповідача: Виборнов О.А., довіреність від 12.01.2007 р. № 12/01-9

від третьої особи: не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належно

Обставини справи:

У вересні 2008 року Відкрите акціонерне товариство трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього (на даний час –Публічне акціонерне товариство трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього, далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС-2001»(далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»,  про стягнення 1192037,12 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.05.2008 р. між ВАТ «Київміськбуд-1»та ТОВ «Макс-2001»був укладений договір № 10305/2 про надання послуг краном РДК-250, за умовами якого відповідач взяв на себе обов'язки з надання вантажопідіймальних послуг краном РДК-250-2 на будівельному об'єкті позивача, який розташований за адресою: м. Київ, вул. І. Ґонти, 7. Крім того, на вказаному будівельному об'єкті проводились роботи за допомогою підйомника щоглового вантажно-пасажирського НЕК РLА-1200, що належав позивачу на підставі договору фінансового лізингу № 32/2005-ОБ від 27.12.2005 р.

Як зазначає позивач, 03.07.2008 р. на будівельному об'єкті позивача сталась аварія, внаслідок якої кран, що належить відповідачу, при виконанні вантажопідіймальних робіт, перекинувся та власною стрілою завдав пошкодження підйомнику позивача. Виходячи з положень ст. ст. 1187, 1188 Цивільного кодексу України, на відповідача покладається відповідальність за завдану аварією шкоду, яка за розрахунком позивача на час звернення до суду становила 1192037,12 грн., що є вартістю нового підйомника, оскільки пошкоджений підйомник не підлягає ремонту, а його модель знято з виробництва.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2008 р. у даній справі № 9/526-08 позов було задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Макс-2001»на користь позивача 1192037,12 грн. збитків, 11920,37 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.01.2009 р. рішення господарського суду Київської області від 11.11.2008 р. було скасоване та прийнято нове рішення, за яким позов задоволено частково, з відповідача стягнуто на користь ВАТ трест «Київміськбуд-1»ім. М.П. Загороднього збитки в сумі 400235,62 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4002,36 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2009 р. касаційні скарги позивача та відповідача були частково задоволені, рішення господарського суду Київської області від 11.11.2008 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.01.2009 р. у справі № 9/526-08 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Як зазначено в постанові Вищого господарського суду України, суди попередніх інстанцій не в повному обсязі перевірили доводи сторін в частині реальної вартості пошкодженого майна на момент розгляду справи з урахуванням вимог діючого законодавства, а також судами не надано належної правової оцінки тому, що пошкоджений підйомник належав позивачу на підставі договору фінансового лізингу № 32/2005-ОБ від 27.12.2005, за умовами якого лізингоодержувач виплачує лізингодавцю платежі відповідно до графіку (додаток № 1 до договору).

У зв'язку з викладеним ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2009 р. справу було прийнято до провадження суддею Бабкіною В.М. з присвоєнням справі номера 9/526-08/20-09.

Розгляд справи відкладався.

11.09.2009 р. до господарського суду позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог до 1315647,03 грн.

Заява про збільшення розміру позовних вимог мотивована тим, що вартість нового підйомника, який може бути придбаний замість пошкодженого, встановлена в євро. На момент звернення товариства з позовом до суду у вересні 2008 року курс євро до гривні був вищим, ніж використаний позивачем у розрахунках при визначенні розміру завданих збитків.

У зв'язку з викладеним ВАТ трест «Київміськбуд-1»ім. М.П. Загороднього просить суд стягнути з відповідача загалом 1315647,03 грн., у тому числі 1132037,12 грн. вартості нового підйомника, 60000 грн. вартості робіт з демонтажу підйомника та 123609,91 грн. суми винагороди лізингодавцеві за договором фінансового лізингу.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що згідно договору № 10305/2 відповідальність за підготовку майданчика для установлення крана відповідно до НПАОП 0.00-1.01-07, установлення крана відносно об'єкта будівництва у визначене ПВР положення згідно характеристик вантажопідіймальності крана та з дотриманням вантажної стійкості крана несуть виконроб позивача Яковішен С.В. та майстер Даниленко М.М. Відповідальність за правильне стропування вантажу у передбаченій пояснювальною запискою до ПВР тарі та згідно схем стропування і відповідно до вантажопідймності крана несуть стропальники позивача Живіло М.А., Недашковський М.І., Покотило А.А., Глушаниця М.І., Охрименко В.П.

Як зазначає відповідач, в порушення вимог НПАОП 0.00-1.01-07 та ПВР, кранівник не був ознайомлений з ПВР та схемами стропування вантажів (у ПВР не має особистого підпису кранівника), а отже, не міг і не повинен був знати вагу бадді, що використовувалась як тара для підняття цегли, а повинен був виконувати команди стропальників та сигнальника на підняття застропованого вантажу.

Тобто ТОВ «МАКС-2001» вважає, що шкода спричинена позивачу саме з вини позивача, який порушив вимоги експлуатації та установки крану, у зв'язку з чим відповідач наголошує, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 16.08.2009 р. строк розгляду даної справи був продовжений на один місяць до 17.09.2009 р.

11.09.2009 р. сторонами було подано суду клопотання про здійснення вирішення спору у справі у більш тривалий строк, ніж встановлений частиною першою ст. 69 ГПК України, яке було задоволене судом.

У судовому засіданні 29.09.2009 р. за згодою представників сторін судом було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

19.05.2008 р. позивач та відповідач уклали договір № 10305/2 про надання послуг краном РДК-250 (далі - договір надання послуг краном).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 договору надання послуг краном відповідач взяв на себе обов'язки з надання вантажопідіймальних послуг краном РДК-250-2, реєстраційний №18527, заводський №10305, виготовлено в 1985р. в Німеччині, на будівельному майданчику позивача за адресою: м. Київ, вул. Івана Гонти, 7, а позивач зобов'язався приймати і оплачувати надані виконавцем послуги.

Умовами договору передбачено, зокрема, що строк виконання робіт краном становить 3 (три) місяці, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі крана на об'єкті (пункт 1.4).

Відповідно до п. 2.1 договору підставою для початку надання послуг є підписання акту приймання-передачі крану на об'єкті замовника.

Відповідно до положень п. 4.1 договору на виконавця (відповідача) покладається, в тому числі: надання послуг краном кваліфікованим персоналом, який здійснює його експлуатацію і належне технічне обслуговування та відповідає за технічний стан крану; до початку робіт ознайомитись з проектом виконання робіт замовника; організувати доставку технічно справного крану на об'єкт та повернення його після закінчення робіт до місця стоянки з об'єкту, провести монтаж та демонтаж крану; здати кран в експлуатацію Держохоронпраці та котлонагляду спільно з замовником; забезпечити на об'єкті належну експлуатацію крана та його технічне обслуговування кваліфікованими кранівниками із оплатою їх праці; усувати власними силами можливі несправності на крані; передати на об'єкті кран та майно крана під охорону замовника у позаробочий час в разі відсутності його експлуатації; дотримуватися на об'єкті обслуговуючим персоналом крана правил техніки безпеки, вимог правил пожежної безпеки, правил обслуговування електроустановок споживачів, вимог охорони праці.

Водночас згідно з п. 4.2 договору на замовника (позивач) покладається, зокрема, забезпечення фронту робіт для крана, забезпечення на об'єкті для потреб крана електропостачання, водопостачання; у разі необхідності - влаштування на об'єкті дороги для доставки крана до місця роботи; забезпечення умов для безпечної доставки та повернення крану з об'єкту будівництва; забезпечити для роботи крану особами-стропальниками, атестованими у встановленому порядку, забезпечення надання виконавцю можливості проведення належного технічного обслуговування крана персоналом.

Згідно з приписами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (частина перша статті 902 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

З наведених вище умов договору слідує, що між сторонами виникли відносини саме з надання послуг, а не майнового найму, на які посилається відповідач. При цьому саме на ТОВ «Макс-2001»як виконавця робіт договором покладено обов'язок забезпечити належні монтаж, демонтаж та експлуатацію крану.

Як свідчать матеріали справи, на виконання пункту 2.1 договору 20.05.2008 р. виконавець передав, а замовник прийняв кран на будівельному майданчику, що підтверджується актом № 1 від 20.05.2008 р.

Згідно з актом оперативної перевірки від 17.07.2008 р., 10.06.2008 р. після монтажу було проведено повний технічний огляд крану.

Роботи на крані, як підтверджується матеріалами справи, проводились кранівниками відповідача.

Окрім того, на даному будівельному майданчику також проводились роботи за допомогою підйомника мачтового вантажно-пасажирського НЕК PLA-1200 (далі - підйомник), реєстраційний № 38, заводський № 200508010, виготовлено 30.08.2005 р. в Нідерландах, що належав позивачу на підставі договору фінансового лізингу № 32/2005-ОБ від 27.12.2005 р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія».

03.07.2008 р. на будівельному майданчику позивача сталась аварія, внаслідок якої кран, що належить відповідачу, при виконанні вантажопідіймальних робіт, перекинувся та власною стрілою завдав пошкодження підйомнику позивача.

Факт падіння крану РДК-250-2 на підйомник НЕК РLА-1200 зафіксований Державною інспекцією промислової безпеки та охорони праці в котлонагляді та за підйомними спорудами в акті оперативної перевірки № 68-07 від 17.07.2008 р.

Позивач повідомив про аварію лізингодавця та страхову компанію ЗАТ СК «Український страховий альянс»з подальшим наданням страховику необхідних документів, передбачених умовами договору страхування майна МА № 015868/07/11 від 01.02.2006 р.

22.07.2008 р. позивач отримав від страховика лист № 1505 від 17.07.2008 р., в якому останній, посилаючись на умови договору страхування та на норми Закону України «Про страхування», повідомив позивача, що подія, яка сталась із застрахованим майном, не є страховим випадком, внаслідок чого у виплаті страхового відшкодування позивачеві було відмовлено.

У зв'язку з наведеним 12.08.2008 р. позивач надіслав відповідачу вимогу про відшкодування завданих аварією збитків.

Суд вважає, що спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку із заподіянням шкоди джерелом підвищеної небезпеки, яким є належний відповідачеві кран, внаслідок зазначеної аварії.

Спеціальними нормами, які визначають поняття джерела підвищеної небезпеки, підстави виникнення зобов'язання по відшкодуванню шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки та порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, є статті 1187 та 1188 Цивільного кодексу України.

Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Обставиною, яка звільняє від відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, є його вибуття з володіння суб'єкта відповідальності внаслідок неправомірних дій інших осіб, або завдання шкоди внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

При цьому, обов'язок доведення обставин, що виключають відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, покладається на його володільця.

Таким чином, підставами виникнення цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки є наявність шкоди, протиправна дія заподіювача шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.

Відповідно до згадуваного акту перевірки № 68-07 від 17.07.2008 р. Державною інспекцією промислової безпеки та охорони праці в котлонагляді та за підйомними спорудами були зафіксовані наступні порушення: кранівник установив стріловий самохідний кран не на підготовленому майданчику, що є порушенням п. 3.13 Типової інструкції кранівників (машиністів) стрілових самохідних кранів НПАОП 0.00-5.03-95; не у відповідності до схем стропування вантажів проведено зачіплювання вантажу, а саме двох піддонів з цеглою, що є порушенням п.3.2 Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників, які обслуговують вантажопідіймальні крани НПАОП 0.00-5.04-95; не організовано проведення робіт краном в повній відповідності з проектом виконаних робіт, що є порушенням п.2.1.1 Типової інструкції для осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами НПАОП 0.00-5.06-94; не отримано рішення від посадової особи Держгірпромнагляду про можливість експлуатації крана р. 18527 після монтажу, пов'язаного із установленням крана на нове місце, що є порушенням п.п. 7.2.2.3, 7.2.3 Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів НПАОП 0.00-1.01-07.

Крім того, як підтверджується поданим позивачем експертним висновком Державного підприємства «Київський експертно-технічний центр»№ 80.2 40-10-969.08 вага вантажу (500 одиниць цегли + баддя), що перебував на крані в момент падіння, склала 2,5 тони, що не відповідає характеристикам вантажопідіймальності крану. Як зазначається у висновку, найбільший виліт стріли крану з жорстким гуськом на допоміжному підйомі, згідно вантажних характеристик паспорту крану, складає 24,65 метрів, що відповідає вантажопідіймальності 0,6 тон. Вантаж 2,5 тони знаходився на допоміжному підйомі. Фактичний виліт стріли крану з жорстким гуськом на допоміжному підйомі, за результатами геометричних вимірів склав 27 метрів, що виходить за вантажні характеристики, передбачені його паспортом.

Переміщення краном вантажу вагою 2,5 тонни, за допустимих 0,6 тонни, також підтверджується долученим до матеріалів справи висновком Державного підприємства «Київський експертно-технічний центр»№ 80.2 40-10-0952.08, наданим відповідачем.

Враховуючи встановлені актом перевірки порушення, проаналізувавши зібрані у справі під час її нового розгляду докази, суд вважає, що тягар відповідальності за шкоду, спричинену належним відповідачу джерелом підвищеної небезпеки (краном) покладається саме на відповідача, який не забезпечив належного виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо експлуатації крану, відповідно до п. 4.1 договору.

При цьому відхиляється посилання ТОВ «МАКС-2001»на переміщення крана позивачем без участі відповідача і встановлення його неналежним чином, оскільки на переконання суду кваліфікований кранівник, забезпечення якими за договором про надання послуг краном покладалося на виконавця (відповідача), є обізнаним з тими правилами встановлення крана (паралельно до будівлі, перпендикулярно до неї тощо), очевидне порушення яких було допущено за безпосередньої участі кранівника ТОВ «МАКС-2001».

Також слід відзначити, що в момент перекидання крана його експлуатацію здійс-

нював кранівник ТОВ «МАКС-2001», у зв'язку з чим посилання відповідача на те, що на момент аварії правомочності володіння та користування краном як джерелом підвищеної небезпеки належали позивачеві, а також на вибуття крану з володіння відповідача на момент аварії є необґрунтованими.

Щодо розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд виходить з наступного.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до листа заводу-виробника (HEK Manufacturing B.V.) б/н від 01.08.2008 р., підйомнику позивача були завдані такі пошкодження, що виключають його подальшу експлуатацію та ремонт, і даний тип підйомника вже знято з виробництва.

Згідно наданої позивачем довідки № 1088 від 29 вересня 2009 року на момент аварії на балансі ВАТ трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього обліковувався підйомник вантажопасажирський одномачтовий ПЛА-1200, залишкова вартість якого станом на 03.07.2008 р. (календарний місяць, в якому відбулося пошкодження підйомника) складала 421 028 грн. 78 коп.

Суд вважає вказану у даній довідці суму реальною вартістю втраченого майна, а не вартістю аналогічного підйомника, оскільки у вартості аналогічного підйомника не враховується моральне та фізичне зношення пошкодженої речі, яке відбулося за період її експлуатації позивачем.

Як також підтверджується матеріалами справи, оскільки внаслідок пошкоджень, що унеможливили подальшу експлуатацію та ремонт, підйомник підлягав демонтажу, 07.08.2008 р. між позивачем та ТОВ «Сучасник-КА»був укладений договір № 102 на виконання робіт з демонтажу підйомника.

Згідно п. 3.1 вказаного договору, ціна робіт з демонтажу становить 60000,00 грн.

Факт здійснення позивачем наведених матеріальних витрат підтверджується долученими до матеріалів справи актом приймання виконаних робіт від 05.12.2008 р. та угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.01.2009 р.

З урахуванням викладеного, а також того, що вказаних майнових витрат позивач зазнав внаслідок падіння крану відповідача та пошкодження підйомника, суд дійшов висновку, що кошти в розмірі 60000,00 грн. є реальними збитками і підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

Щодо відшкодування позивачеві за рахунок відповідача вартості винагороди (комісії) лізингодавцеві за договором фінансового лізингу слід зазначити наступне.

Як встановлено судом, підйомник мачтовий вантажно-пасажирський НЕК PLA-1200, реєстраційний № 38, заводський № 200508010, вигот. 30.08.2005 р. в Нідерландах, на момент аварії та звернення до суду з позовом належав позивачу на підставі договору фінансового лізингу № 32/2005-ОБ від 27.12.2005 р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(лізингодавець).

Пунктом 2.1 договору лізингу, передбачено, що строк користування підйомником становить 36 місяців з моменту його передачі за актом приймання-передачі.

Згідно п. 3.1 договору фінансового лізингу № 32/2005-ОБ від 27.12.2005 р. лізінгоодержувач (позивач) виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору). Лізингові платежі включають:  винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане в лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пункті 3.5 договору та платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

Як наголошує позивач, у пункті 3.2 договору фінансового лізингу вказана загальна вартість майна (двох підйомників) 1212563,00 грн., відповідно, ціна за 1 підйомник становить 606281,50 грн. Оскільки відповідно до п. 3.3 договору сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно (два підйомники) становить –247219,81 грн., то відповідно сума винагороди (комісії) за 1 підйомник становить 123609,91 грн.

Отже, для позивача, на його переконання, вартість одного підйомника за договором фінансового лізингу із врахуванням винагороди (комісії) становить 729891,41 грн., і сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Як з'ясовано судом, на даний час лізингові платежі сплачені в повному обсязі, і підйомник мачтовий вантажно-пасажирський НЕК PLA-1200, реєстраційний № 38, заводський № 200508010, вигот. 30.08.2005 р. в Нідерландах перейшов у власність позивача.

Згідно з приписами згадуваної статті 22 ЦК України якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22). При цьому частиною 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Поряд з цим, для вжиття такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність такого елементу складу цивільного правопорушення як причинний зв'язок між протиправною поведінкою однієї особи та понесеними іншою особою збитками.

Як зазначав Верховний Суд України в постанові від 30.05.2006 р. у справі № 42/266-6/492, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення при -

чинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Проте у даному випадку причинно-наслідковий зв'язок між пошкодженням належного позивачеві підйомника джерелом підвищеної небезпеки відповідача (краном) та обов'язком позивача сплачувати комісійну винагороду лізингодавцеві за завчасно, на власний розсуд обраним позивачем способом придбання підйомника у вигляді фінансового лізингу є відсутнім, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині залишаються судом без задоволення.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього.

У судовому засіданні 29.09.2009 р. представником відповідача було заявлене клопотання про відмову позивачеві у задоволенні позовних вимог та про зняття у зв'язку з цим арешту, накладеного свого часу ухвалою господарського суду про забезпечення позову на рахунки відповідача, яке залишається судом без задоволення.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49  Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс-2001»(08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Л. Українки, 28, код ЄДРПОУ 31495854) на користь Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 6, код ЄДРПОУ 04012655) 481028 (чотириста вісімдесят одну тисячу двадцять вісім) грн. 78 коп. збитків, 4810 (чотири тисячі вісімсот десять) грн. 29 коп. витрат по сплаті державного мита та 43 грн. (сорок три) грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                      В.М. Бабкіна    

                  Дата підписання рішення –07.10.2009 р.