Рішення

від 05.10.2009 по справі 7/167-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/167-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31  http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 жовтня 2009 р.                                                                                       Справа 7/167-09

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк", м. Київ.   

до: Відкритого акціонерного товариства "Подільськагрохарчорембуд", м. Вінниця.  

про стягнення 153 284,30 грн.

Головуючий суддя          

Cекретар судового засідання  

Представники

          позивача :   Незговоров В.Ю. - довіреність б/н від 08.05.2009 року.

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Подільськагрохарчорембуд", м.Вінниця на користь Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк", м.Київ 153 284,30 грн., з яких 122200,00 грн. залишок основного боргу, 19476,77 грн. пеня за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту, 10351,08 грн. відсотки за користування кредитом, 1256,45 грн. пені за порушення здійснення платежів на погашення відсотків за користування кредитом.

Ухвалою суду від 07.07.2009 року порушено провадження у справі № 7/167-09, розгляд якої призначено на 05.08.2009 року та зобов'язано позивача та відповідача забезпечити явку в судове засідання представників сторін з доказами про повноваження  та надати необхідні докази для вирішення спору.

05.08.2009 року до суду надійшов відзив в якому відповідач позов не визнає посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог вказуючи на те, що позивачем вже обрано спосіб звернення стягнення на предмет застави, а саме звернення до нотаріуса, яким було вчинено виконавчий напис.

Сторони в судове засідання 05.08.2009 року не з'явились, витребуваних  судом документів не надали. При цьому суд констатує, що позивач та відповідач про час та місце судового засідання повідомлені належним чином про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень № 309316 від 13.07.2009 року та № 308581 від 14.07.2009 року. Беручи до уваги невиконання сторонами вимог суду щодо забезпечення явки уповноважених представників та надання витребуваних ухвалою суду документів розгляд справи було відкладено до 01.10.2009 року.

В судове засідання призначене на 01.10.2009 року відповідач знову не з'явився, витребуваних судом документів не надав.

При повторній неявці відповідача суд зазначає, що згідно довідки Головного управління статистики у Вінницькій області від 04.08.2009 року № 13/4/1630 місцем знаходження відповідача значиться: вул. Черняховського, 78, м. Вінниця, 21100 і саме за цією адресою направлялись відповідачу ухвали у справі.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

При цьому суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали  від 07.07.2009 року про порушення провадження у справі та ухвали від 05.08.2009 року про відкладення розгляду справи які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд зазначає, що крім вказаного вище свідченням поінформованості відповідача про наявність в провадженні господарського суду судової справи з його участю  є той факт, що відповідачем 05.08.2009 року було надано відзив на позовну заяву.

Крім того суд зауважує, що зважаючи на неявку сторін та неподання останніми витребуваних документів строк вирішення спору було продовжено на 1 місяць ухвалою голови суду від 05.08.2009 року.

Оскільки відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, беручи до уваги  приписи ч.ч. 1, 3 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України. При цьому суд зауважує, що відповідач, з огляду викладені обставини мав достатньо  часу для подання обґрунтованих заперечень та доказів в підтвердження таких заперечень в разі незгоди із заявленими позовними вимогами.

В судовому засіданні 01.10.2009 році оголошувалась перерва до 05.10.2009 року з метою надання позивачем додаткових документів.

За письмовим клопотанням позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог згідно якої позивача просить стягнути з відповідача 122200,00 грн. основного боргу, 14801,18 грн. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту, 10595,08 грн. суми нарахованих прострочених відсотків за користування кредитом та 1686,76 грн. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення відсотків за користування кредитом.

Розглянувши заяву позивача, яка за своєю суттю є заявою про зменшення позовних вимог в частині вимоги про стягнення пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту та заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення прострочених відсотків за користування кредитом та пені за порушення строків здійснення платежів на погашення відсотків за користування кредитом, суд приймає її до розгляду оскільки остання не суперечить ст. 22 ГПК України, яка крім іншого, надає право позивачу до прийняття рішення у справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

22.11.2007 року між ВАТ "Подільськагрохарчорембуд" (Позичальник) та АКБ "ТАС-Комерцбанк" який змінив своє найменування на ВАТ "Сведбанк" і є правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях АКБ "ТАС-Комерцбанк" (Банк) було укладено кредитний договір № 46/КЛ/22-11-07, згідно п.1.1 якого Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновляється, у розмірі, на строк та умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

В п.1.2, 1.3, 1.4 Договору сторони погодили розмір кредитної лінії (130000,00 грн.), строк користування кредитною лінією (з 22.11.2007 року по 21.11.2008 року включно), плату за користування кредитною лінією у вигляді процентів (17 % річних).

В розділі 3 Договору сторони визначили порядок нарахування та сплати процентів передбачивши зокрема, що проценти нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту фактичного повернення кредитної лінії. При цьому враховується перший та не враховується останній день користування кредитною лінією. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитною лінією, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитною лінією. Якщо день надання та повернення кредитної лінії співпадають, проценти за користування кредитною лінією нараховуються на суму наданих коштів за один день користування кредитною лінією. Проценти за користування кредитною лінією нараховуються Банком виходячи із умови фактичної кількості днів у році та фактичної кількості днів у місяці. Проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно до 05 числа (включно) за попередній місяць (з 9.00 до 18.00 години) і на дату повернення кредитної лінії (п.п.3.1, 3.2, 3.3 Договору).

В розділі 4 Договору сторонами визначено порядок і строки повернення кредитної лінії та сплати процентів.

Так, погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється по 21.11.2008 року включно, у відповідності із змінами розміру кредитної лінії встановленими у Графіку (п.4.1 Договору).

В п.4.2 Договору сторони погодили, що при недостатності суми, сплаченої Позичальником для погашення кредитної лінії та процентів згідно п.п. 3.3, 4.1 Договору, Банк має право погасити в першу чергу проценти за користування кредитною лінією, потім заборгованість за кредитною лінією, а потім нараховану неустойку.

В якості забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору та у відповідності розділу 5 Договору між сторонами було укладено договір застави від 23.11.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гайдейчук Г.В. в реєстрі за № 6316, згідно якого відповідачем передано в заставу рухоме майно, а саме кран RDK  160-3, вартістю 288000,00 грн..

19.08.2008 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 46/КЛ/22-11-07 від 22.11.2007 року, якою викладено в новій редакції п.4.1 Договору та погоджено новий графік зменшення розміру заборгованості (а.с.19, т.1).

Із наданих позивачем документів, досліджених судом, встановлено, що  відповідачем фактично із відкритої йому кредитної лінії в розмірі 130000,00 грн. було використано 122200,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами від 30.11.2007 року, від 27.11.2007 року, від 27.11.2007 року, від 14.01.2008 року, від 05.12.2007 року та від 26.11.2007 року (а.с. 28-33, т.1).

За посиланням позивача, відповідачем з моменту укладення кредитного договору було погашено відсотки за користування кредитом в сумі 20721,29 грн. в підтвердження чого суду надано відповідні меморіальні ордери (а.с.42, 44-58, т.1).

Крім того, в підтвердження перерахування відповідачу 122000,00 грн. та сплати останнім 20721,29 грн. відсотків позивач надав суду довідку від 30.09.2009 року № 06/206/гс.

Також судом встановлено, що 22.12.2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на майно передане в заставу в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному Договору (а.с.23, т.1).

На підставі вказаного виконавчого напису 20.01.2009 року Ленінським відділом ДВС ВМУЮ було відкрито виконавче провадження (а.с.25, т.1).

16.06.2009 року Ленінським відділом ДВС Вінницького МУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю заставленого майна та відсутністю відомостей про його місцезнаходження (а.с.26-27, т.1).

Відсутність заставного майна та непроведення відповідачем розрахунків згідно умов кредитного договору спонукало Банк звернутись з позовом про стягнення заборгованості до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 122200,00 грн. основної заборгованості, 10595,08 грн. заборгованості з нарахованих відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту у розмірі 14801,18 грн. та 1686,76 грн. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення відсотків за користування кредитом в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 6.1 кредитного договору від 22.11.2007 року № 46/КЛ/22-11-07 сторони встановили, що у випадку ненадходження на рахунок Банку суми заборгованості за користування кредитною лінією та процентів в строки визначені договором (п.п.1.3, 3.3, 3.4, 4.1, 7.5, 7.6, 7.7, 8.1), позичальник незалежно від наявності його вини сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, при  цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році.

Таким чином заявлення позивачем вимог про стягнення пені за порушення строків погашення кредиту та відсотків за користування кредитом є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.

Перевіркою розрахунку суми пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту та процентів в сумі 14801,18 грн. та 1686,76 грн. відповідно, судом не виявлено помилок.

При цьому суд враховує, що нарахування та заявлення до стягнення пені проведено в межах строку позовної давності встановленої п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та шестимісячного періоду нарахування  штрафних санкцій передбачених ч.6 ст.232 ГК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 07.07.2009 року, 05.08.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, відсотків за користування кредитом,  пені,  в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення відповідача стосовно заявлених позовних вимог викладені у відзиві не є переконливими та не спростовують правомірність заявлених позивачем позовних вимог.

При  цьому суд зауважує на тому, що відкрите згідно виконавчого напису виконавче провадження було закінчено в зв'язку з відсутністю заставного майна (постанова про закінчення виконавчого провадження від 16.06.2009 року та акт державного виконавця від 09.06.2009 року).

Слід зауважити, що відповідач посилаючись у відзиві на те, що ним використовується заставне майно і воно не переховується не врахував того, що у п.2 договору застави визначено місцезнаходження заставного майна - вул.Черняховського, 78, м.Вінниця.

Крім того, ні позивач, ні відповідач не надали суду доказів того, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 16.06.2009 року оскаржувалась в судовому чи адміністративному порядку (начальнику) і визнана незаконною.

За таких обставин суд вважає, що позивач не може бути позбавлений права захистити свої порушені права шляхом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, оскільки реалізація ним свого права на захист шляхом вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на заставне майно не призвела до відновлення його порушених прав в зв'язку з відсутністю заставного майна.

Також суд звертає увагу відповідача на припис, який міститься в ст.50 ЗУ "Про виконавче провадження" в якому зазначається про те, що боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 05.10.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч. 1 ст.530, ч.ч.1, 2 ст. 543, ч.1 ст. 546, ст.549, ч. 1 ст.550, ч.1 ст.553, ч.ч.1, 2 ст.554, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629, 1046, ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1050, ст.1054 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49,  ст.ст.75, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Подільськагрохарчорембуд", вул. Черняховського, 78, м. Вінниця, 21037 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 31542867)  на користь Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк", вул. Комінтерну, 30 м. Київ, 01032. - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 19356840) - 122200 грн. 00 коп. основного боргу, 10595 грн. 08 коп. заборгованості з нарахованих відсотків, 14801 грн. 18 коп. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту, 1686 грн. 76 коп. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення відсотків за користування кредитом, 1492 грн. 83 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 315 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.  

Суддя                                              

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  12 жовтня 2009 р.

віддрук.4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ВАТ "Сведбанк", вул. Комінтерну, 30, м. Київ, 01032.

3 - позивачу - пр-т. Коцюбинського, 76, м. Вінниця, 21009.

4 - відповідачу - ВАТ "Подільськагрохарчорембуд", вул. Черняховського, 78, м. Вінниця, 21037.