Рішення

від 05.10.2009 по справі 53/424

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/424

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/424

05.10.09

За позовом Закритого акціонерного товариства «Енран»    

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада-Київ»

про стягнення 51 347,24 грн.

                                                                                               Суддя   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Соловйова О.М. –представник за довіреністю № 25/1909 від 19.08.2009р.

від відповідача:  не з'явились

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада-Київ»заборгованості за Договором купівлі-продажу № 803 від 15.10.2008р. в розмірі 51 347,24 грн., в тому числі: 32 438,25 грн.  основного боргу, 3 129,78 грн. збитки від інфляції, 533,23 грн. –3% річних, 15 245,98 грн. –пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2009р. порушено провадження по справі № 53/424, розгляд справи призначено на 21.08.2009р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що дійсно в період з 12.11.2008р. по 20.11.2008р. відповідач дійсно отримав від позивача товар на загальну суму 32 438,25 грн., але у зв'язку з складним фінансовим становищем відповідач не має можливості погасити заборгованість.

В судовому засіданні 21.08.2009р., відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 07.09.2009р.

Ухвалою суду від 07.09.2009р. за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору.

В судовому засіданні 07.09.2009р. в порядку ст.. 77 ГПК України судом оголошено перерву в розгляді справи до 05.10.2009р.

          В судовому засіданні 05.10.2009р. представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню. Разом з тим позивач заявив клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 51 423,37 грн., в тому числі: 32 438,25 грн. основного боргу, 14 595,73 грн. пені, 821,18 грн. річних та 3 568,21 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду уточнення позивача позовних вимог, а саме збільшення позовних вимог.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з'явився.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.10.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

15.10.2008р. між сторонами у справі було укладено Договір № 803 купівлі-продажу товарів на умовах відстрочення платежу, відповідно до умов якого Продавець (позивач) продає, а Покупець (відповідач) купує та своєчасно оплачує згідно з умовами цього Договору товар, зазначений в рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 Договору № 803 від 15.10.2008р.).

Умови договору свідчать, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на суму 32 438,25 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копіями накладних № 9022085 від 12.11.2008р., № 9022111 від 18.11.2008р., № 9022112 від 20.11.2008р., № 9022107 від 18.11.2008р.,  та довіреностями на отримання матеріальних цінностей серія НБМ № 380075 від 12.11.2008р., серія  НБМ № 380078 від 20.11.2008р., серія НБМ № 380077 від 14.11.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, –за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з видатковою накладною уповноваженою особою покупця.

Відповідно до п. 2.2 Договору № 803 від 15.10.2008р.розрахунок за товар відбувається на підстав рахунків-фактур, виставлених продавцем за наступною схемою: суму, зазначену в рахунку-фактурі, покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця не пізніше семи календарних днів від дати, яка зазначена в накладних продавця.

Однак, з позовної заяви та пояснень наданих позивачем в судовому засіданні слідує, що відповідач за отриманий від позивача товар не розрахувався в повному обсязі, проти чого, власне, не заперечує і сам відповідач у відзиві на позовну заяву.  

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить суму в розмірі 32 438,25 грн., що також підтверджується довідкою про залишкову суму заборгованості, підписаною Головою правління та головним бухгалтером позивача.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо вчасної оплати за поставлений товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  32 438,25 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 4.3. договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної або неповної оплати отриманого товару покупець зобов'язується додатково сплатити продавцю 20% від вартості несплаченого товару згідно з п.п. 2.1.-2.2. цього договору, в якості плати за користування товарним кредитом, а також пеню згідно з чинним законодавством.       

На підставі п. 4.3. договору позивач просить стягнути з відповідача 14 595,73 грн. пені згідно з уточненим розрахунком станом на 05.10.2009р. за період з 21.07.2008р. по 27.05.2009р., виходячи із розміру пені на рівні 0,1%.

Розглянувши вимоги про стягнення пені суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як визначено у ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Формулювання п. 4.3. договору свідчить про те, що сторонами не встановлено розміру пені, яка підлягає стягненню у випадку порушення відповідачем зобов'язання, і навіть не передбачено обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня.

Посилання позивача на ст.. 231 ГК України, в якій визначено розмір пені, до уваги судом не приймається, оскільки даний розмір пені застосовується лише у разі, коли хоча б одна сторона у господарському зобов'язанні є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Доказів того, що хоча б одна сторона яка порушила господарське зобов'язання є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту позивачем суду не надано.  

Таким чином, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо розміру пені, яка сплачується за порушення строків оплати товару, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних в сумі 821,18 грн. та інфляційних витрат в розмірі 3 568,21 грн. підлягають задоволенню за уточненим розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада-Київ»(02091, м. Київ, Харківське шосе, 57; ідентифікаційний код 30210577 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства «Енран»(03057, м. Київ, вул. Довженка, 14/1; ідентифікаційний код 01198760) основний борг в сумі 32 438 (тридцять дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 25 коп., три відсотки річних в розмірі 821 (вісімсот двадцять одна) грн.. 18 коп., інфляційні витрати в сумі 3 568 (три тисячі п'ятсот шістдесят вісім) грн.. 21 коп.,  витрати на сплату державного мита в сумі 367  (триста шістдесят вісім) грн. 27 коп. та 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                 Грєхова О.А.