Постанова

від 30.09.2009 по справі 16/47-847

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/47-847

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

30.09.09                                                                                           Справа  № 16/47-847

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді                                      Мурської Х.В.

суддів                                                          Давид Л.Л.

                                                                    Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання            Куцик-Трускавецькій О.Б.                                                                                                                                      

розглянув матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства „Етне”, м. Тернопіль, без номера та без дати

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.06.2009 року

у справі № 16/47-847, суддя Хома С.О.,

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Купецький Дім Галичина”, м. Львів

до відповідача -  Приватного підприємства „Етне”, м. Тернопіль

про стягнення боргу

за участю представників

від позивача :  Материнський Є.С. - представник;

від відповідача : не з'явились.

          Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.06.2009 року у справі № 16/47-847 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Купецький Дім Галичина” задоволено частково. З рахунку Приватного підприємства „Етне” на користь позивач стягнуто 32542, 38 грн. основного боргу, 4 954, 87 грн. інфляційних, 9189, 96 грн. 30% річних. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 163, 09 грн. інфляційних, 251, 79 грн. річних та 29 288, 14 грн. пені –відмовлено. Позивачу відшкодовано судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Рішення суду мотивоване обгрунтованістю та підставністю вимог позивача, їх відповідністю вимогам законодавства, зокрема тим, що відповідачем не подано суду доказів, які б підтверджували виконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань. В частині стягнення 1 163, 09 грн. інфляційних та 251, 79 грн. річних судом відмовлено у зв'язку з неправильно здійсненим позивачем розрахунку. В частині стягнення пені відмовлено у зв'язку з тим, що сторонами в укладеному договорі передбачено нарахування штрафу за невиконання грошових зобов'язань, а не пені.

Приватне підприємство „Етне”, не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Позивач –ТОВ „Купецький Дім Галичина” у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судових засіданнях спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, просять рішення Господарського суду Тернопільської області у даній справі залишити без змін, так як останнє винесено на підставі повного та всебічного дослідження усіх фактичних обставин справи та вірного застосування норм законодавства.

Скаржник участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

У зв'язку з тим, що ухвалою суду від 09.09.2009р. розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв'язку з неявкою  скаржника, а надіслана на адресу скаржника кореспонденція повертається на адресу суду з відміткою поштового відділення: „за закінченням терміну зберігання”, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника скаржника, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області у даній справі –змінити, виходячи з наступного.

Відповідно  до  вимог  ст.  4-7  ГПК  України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Зі змісту ст. 11 ЦК України випливає, що цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій  осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією  породжують цивільні права і обов'язки.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 22.02.2007р. між сторонами у справі було укладено договір № ЛВХ-18, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) товар медичного призначення, а останній –прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості.

Пунктом 5.4. договору сторонами встановлено строк оплати товару, а саме: на протязі 60 календарних днів з моменту отримання товару.

В період з 07.03.2007 року по 20.01.2009 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 87 589, 08 грн. (з врахуванням накладних на повернення товару в сумі 4 513, 18 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями накладних (а.с. 15-76).

           В період з 22.05.2007 року по 04.03.2009 року відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар, всього на суму 55 046, 70 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки.

Таким чином, неоплаченою залишилась сума в розмірі  32 542, 38 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с.14).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України, яка кореспондує зі статтею  526 ЦК України, передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських  відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).

Так, у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три  проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем правомірно за період з 26.04.2008р. по 14.04.2009р. проведено нарахування відповідачу збитків від інфляції (з врахуванням відстрочки платежу та часткової сплати товару). Однак, після проведеного судом апеляційної інстанції перерахунку до стягнення з відповідача підлягає 4 718, 65 грн. інфляційних за вказаний період, в той час як судом першої інстанції стягнуто 4 954, 87 грн. інфляційних за період з 27.02.2008р. по 14.04.2009р., що не відповідає умовам укладеного договору. Тому судове рішення в цій частині слід змінити.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 6.4 договору за порушення строку оплати товару покупець сплачує продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних.

Заявлені позивачем до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 9 441, 75 грн. правомірно зменшені місцевим господарським судом до 9 189, 96 грн.

          Покликання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи, надіслана місцевим господарським судом на адресу скаржника кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою поштового відділення: „за закінченням терміну зберігання” (а.с.116). Таким чином, доводи скаржника про те, що його було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, є безпідставними.

Враховуючи те, що відповідачем ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції не подано жодних доказів, які б свідчили про належне виконання з його боку взятих на себе зобов'язань, натомість позивачем в підтвердження заявлених вимог, згідно положень ст.ст. 33, 34 ГПК України доведено належними і допустимими доказами факт відпуску товару відповідачу, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Тернопільської області  законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, однак з врахуванням того, що судом допущено помилку в періоді нарахування інфляційних, то в цій частині судове рішення слід змінити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105, 107 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1.          Рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.06.2009 року у справі № 16/47-847 змінити в частині стягнення інфляційних нарахувань. Стягнути з рахунку ПП „Етне” на користь позивача 4 718, 65 грн. інфляційних збитків. В решті судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.          Справу повернути місцевому господарському суду.

Головуючий-суддя                                                                            Мурська Х.В.

Суддя                                                                                                   Давид Л.Л.                                                                                                         

Суддя                                                                                                   Кордюк Г.Т.