Рішення

від 15.09.2009 по справі 9/167-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/167-09

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"15" вересня 2009 р.                                                                          Справа № 9/167-09          

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріховецьке”

До                 Товариства з обмеженою відповідальністю „Молочна країна”

Про               стягнення 282 256, 77 грн.

                                                                                   Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача     предст.  Соболь Б.В.  (дов. № б/н від 10.06.2009 р.)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріховецьке” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Молочна країна” про стягнення 282 256, 77 грн., з яких основної суми боргу у розмірі 159 357  грн. 39 коп., 106 637 грн. 37 коп.  інфляційних збитків та 162, 62 грн. 01 коп. - 3% річних.

Позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що ТОВ „Оріховецьке” на виконання умов договору б/н від 20 грудня 2006 року поставив ТОВ  „Молочна країна”  товар  (молоко), але  відповідач, станом на  день  подання  позову за  наданий товар повністю не розрахувався.

Ухвалою суду від 27.07.2009 р. порушено провадження у справі № 9/167-09 та призначено розгляд справи на 18.08.2009 р.

18.08.2009 р. через канцелярію суду, на виконання вимог ухвали суду від 27.07.2009 р., позивач подав документи (копію свідоцтва про державну реєстрацію (Серія А00 № 095719), копію довідки № 246 від 17.08.08 про включення Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріховецьке” до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, інформацію про реєстраційні (банківські) рахунки ТОВ „Оріховецьке” (вих. № 133 від 17.08.09), оригінал акту звірки взаєморозрахунків станом на 11.08.08.

В судове засідання 18.08.09 р. представник відповідача не з'явився; через загальний відділ господарського суду Київської області надійшла телеграма № 1622 від 17.08.09, в якій директор ТОВ „Молочна країна” просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

18.08.2009 р. представник позивача надав суду уточнення позовних вимог б/н від 17.08.2009 р., в яких він просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Молочна країна” суму основного боргу у розмірі 158 857 грн. 39 коп. з посиланням на те, що 11.08.2009 р. позивач отримав від відповідача в рахунок боргу 500, 00 грн. готівкою з каси підприємства.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши  заяву позивача, суд прийняв її до розгляду та вважає, що позивач визначив ціну позову.

Крім того, 18.08.2009 р. позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову та просить суд накласти арешт на грошові суми що належать відповідачеві на всіх його рахунках в банківських установах з посиланням на систематичне не виконання зобов'язань з боку ТОВ «Молочна країна»перед позивачем.

Статтею 66 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається у будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»).

Враховуючи необґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, судом заявлена заява про забезпечення позову залишена без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України, в разі нез'явлення в засідання суду представників сторін, інших учасників судового процесу, розгляд справи підлягає відкладенню.

В зв'язку з неявкою  представника відповідача в судове засідання суду,  ухвалою суду від 18.08.2009 розгляд справи № 9/167-09 відкладений на 15.09.2009 р.  

В судове засідання 15.09.2009 р. представник відповідача вдруге не з'явився, вимоги ухвали суду від 27.07.2009 р. та від 18.08.2009 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, про місце і час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджено наявним в справі повідомленням про вручення поштового повідомлення № 20843.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Крім того, в судовому засіданні надав на виконання вимог ухвали суду від 18.08.2009 р. належним чином завірену копію видаткової накладної про передачу товару від 14.05.2009 р. № 8082 та пояснення щодо терміну відпуску молока від 15.09.2009 р.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача, господарський суд Київської області, -

                                                            ВСТАНОВИВ:

20.12.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Оріховецьке” (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Молочна країна” (відповідачем) укладено договір на закупівлю молока (надалі - договір).

Згідно п. 1.1. договору «Товаровиробник»(позивач) зобов'язується продати «Переробнику»(відповідачу) молоко в перерахунку на молоко по базисному вмісту жиру та білка, що відповідають ДСТУ- 3667-97.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору «Переробник» зобов'язується прийняти продукцію здану «Товаровиробником»у відповідності з вимогами стандартів, а також проводити оплату за продану молоко-сировину через кожних 7 (сім) календарних днів.

Строк дії договору встановлений до 31.03.2007 р. (п. 5.4 договору).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно п. 3 ст. 206 ЦК України правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

За ствердженням позивача, сторони продовжили дію договору, оскільки жодна сторона не зверталась з пропозицією про розірвання договору.

Зазначене також підтверджується тим, що після закінчення дії договору, а саме в період з квітня 2007 р. по червень 2009 р. між сторонами продовжували існувати відносини щодо поставки молока, що підтверджується прийомними квитанціями та товарно-транспортними накладними (належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи).

Тобто, зазначене підтверджує продовження фактичних відносин між сторонами.

Станом на 13.09.2007 р. між сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків за період з 01.08.2007 р. по 12.09.2007 р. та встановлена сума боргу відповідача перед позивачем –290 066, 41 грн.

Акт звірки взаєморозрахунків підписаний директорами підприємств та скріплений мокрою печаткою (належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Зобов'язальні правовідносини мають відносний характер, оскільки праву конкретного кредитора протистоїть обов'язок конкретного боржника.

Статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

За ствердженням позивача, в порушення домовленості та вимог діючого законодавства України, станом на день подання позову до суду відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався.

Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання  боржником  обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу, а саме: 29.11.2007 р. ТОВ „Оріховецьке” на адресу боржника було направлено претензію за № 2-Л про те, що сума боргу відповідача становить 280 066, 41 грн. та проханням сплатити її в семиденний термін. Зазначена претензія отримана відповідачем 01.12.2007р. (копія претензії і копія повідомлення про її вручення залучені до матеріалів справи), але за твердженням позивача, розрахунок відповідачем здійснений не був.

24.11.2008 р. на адресу ТОВ „Молочна країна” було вдруге направлено претензію б/н на суму 280 066, 41 грн.  (копія претензії і копія повідомлення про її вручення залучені до матеріалів справи), яка відповідачем визнана повністю і ним запропоновано графік погашення боргу (лист № 731 від 02.12.2008 р.).

За взаємним погодженням з директором ТОВ „Молочна країна”, 05.01.2009 р. було уточнено графік погашення боргу (копія графіку залучена до матеріалів справи). Згідно зазначеного графіку, боржником повинно було бути здійснені наступні платежі: за грудень 2008 року –30 000, 00 грн., за січень 2009 року –35 000, 00 грн., за лютий 2009 року –35 000, 00 грн., за березень 2009 року –40 000, 00 грн.

За ствердженням позивача, станом на 01.04.2009 р. відповідачем сплачено лише 110 000, 00 грн., тоді як повинно було бути сплачено 140 000, 00 грн.

Тобто, відповідач зобов'язання за даним графіком не виконав.

06.04.2009 р. на адресу ТОВ „Молочна країна” було направлено втретє претензію за невиконання погодженого графіку платежу № б/н на суму 208 257, 58  грн. (з урахуванням процентів (пені) за користування грошовими коштами) та з вимогою негайного погашення заборгованості (копія претензії і копія повідомлення про її вручення залучені до матеріалів справи).

Письмової відповіді від ТОВ „Молочна країна” на претензію позивача не надходило.

Тобто, станом на день направлення претензії на адресу відповідача його борг становив 170 066, 41 грн.

14.05.2009 р. відповідач передав позивачу товар (твердий сир) на суму 709, 02 грн. згідно видаткової накладної від 14.05.09 р. № 8082 ( копія накладної залучена до матеріалів справи).

Зазначена дія розцінена судом як взаємозалік.

Станом на 10.06.2009 р. грошові кошти на рахунок позивача від відповідача не надходили.

26.05.2009 р. позивачем на адресу ТОВ „Молочна країна” була направлена вимога про негайне погашення боргу на суму 159 357, 39 грн. до 03.06.09 з попередженням про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів, починаючи з 01.08.2007 року (копія вимоги і копія повідомлення про її вручення залучені до матеріалів справи).

Про результати розгляду зазначеної вимоги ТОВ „Молочна країна” не повідомила позивача і жодних розрахунків не проводила.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 158 857 грн. 39 коп. (за уточненим розрахунком ціни позову) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, зазначена позиція підтверджується рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 року, в яких зазначено, що порядок застосування індексів інфляції при розгляді справ повинен обраховуватись за весь час прострочення.

Позивачем  заявлено у позовній заяві про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 106 637, 37 грн. (за період з 01.08.2007 р. по 31.05.2009 р.) та 3% річних у  сумі 16 262, 01 грн. ( за період з 01.08.2007 р. по 10.06.2009 р.).

Судом встановлено, що, оскільки відповідач припустився порушення зобов'язань щодо оплати боргу, то з нього підлягає стягненню інфляційні втрати у сумі 105 648, 09 грн. та 3% річних у сумі 14 273, 52 грн. за уточненим розрахунком суду.

Позивачем також заявлена вимога про покладення на відповідача судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в сумі 3 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката в розгляді справи підлягають сплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно зі ст. 12 Закону України „Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Слід також ураховувати вказівки Вищого господарського суду України щодо розподілу та відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги. У п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/609 «Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України») зазначається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвал, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Оскільки позивачем не додано до позовної заяви, а також не надано в судовому засіданні, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату позивачем відповідних послуг адвоката, також не надано копії адвокатського посвідчення або іншого документа, що підтверджує надання послуг саме адвокатом та акту виконаних робіт, то, суд в задоволенні клопотання про стягнення судових витрат з відповідача, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в сумі 3 000, 00 грн. відмовляє.

На підставі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 205, 206, 525, 526, 625, 631 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст. ст. 22,33, 44, 49, 82-86  ГПК України, господарський суд Київської області,  -  

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Молочна країна” (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Вокзальна, 22-а, код ЄДРПОУ 33679204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріховецьке” (09044, Київська область, Сквирський район, село Оріховець, код ЄДРПОУ 03755012) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, основний борг в сумі 158 857 (сто п'ятдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн.  39 коп., 105 648 (сто п'ять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 09 коп. інфляційних втрат, 14 273 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят три) грн. 52 коп. 3% річних,  державне мито в сумі 2 787 (дві тисячи сімсот вісімдесят вісім) грн. 79 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 308 (триста вісім) грн. 65 коп.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                             Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 24.09.2009 р.

           Суддя