Постанова

від 29.09.2009 по справі 7/180

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/180

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29.09.2009                                                                                           № 7/180

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Старик Я.І.- представник за довіреністю № б/н від 04.03.2009 року;

 від відповідача - Лисиця С.В.- представник за довіреністю № б/н від 11.02.2009 року;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Розрахунково-торговий центр "Нафтогазкард"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.05.2009

 у справі № 7/180 (суддя  

 за позовом                               Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз"   

 до                                                   Закритого акціонерного товариства "Розрахунково-торговий центр "Нафтогазкард"

 про                                                   стягнення 5174311,35 грн.

 за зустрічним позовом          Закритого акціонерного товариства "Розрахунково-торговий центр "Нафтогазкард"

до          Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз"  

про          зобов'язання вчинити дії та стягнення 110241,05 грн. за спожиті послуги

ВСТАНОВИВ:

 Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Розрахунково-торговий центр "Нафтогазкард"  про стягнення 5 174 311,35 грн. та розірвання Договору АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 року.   

В процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості та просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 4882027,79 грн.161036,33 грн. пені та 21025,18 грн. 3 % річних.

Закрите акціонерне товариство "Розрахунково-торговий центр "Нафтогазкард"  до прийняття рішення по даній справі подало зустрічну позовну заяву до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз"  про зобов'язання останнього усунути  порушення умов договору АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 року та поновити відпуск стисненого природного газу, крім того стягнути 110 241,05 грн. заборгованості за послуги.

В процесі розгляду справи позивач за зустрічною позовною заявою уточнив розмір заявленої до стягнення суми боргу за зустрічним позовом та просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 110 221, 05 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2009 р. у справі № 7/180 первісний позов задоволено частково, стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Розрахунково-торговий центр "Нафтогазкард"  на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Управління "Укравтогаз" 4 882 027, 79 грн. –боргу, 161 036, 33 грн. –пені, 21 025, 18 грн. –3% річних, а також 25 500,00 грн. –державного мита, 118,00  грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В частині заявлених первісних вимог щодо розірвання Договору АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 року відмовлено з огляду на те, що позивачем за первісним позовом не дотримано порядок зміни господарських договорів, який встановлений статтею 188 Господарського кодексу України. Провадження у справі щодо розгляду зустрічних позовних вимог про стягнення 110221,05 грн. боргу за послуги з організації відпуску стисненого природного газу припинено  у відповідності до пункту 1-1 статі 80 Господарського процесуального України у зв'язку із проведенням сторонами зарахування однорідних зустрічних вимог у сумі 110241, 05 грн., щодо розгляду  зустрічних позовних вимог про зобов'язання ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" усунути  порушення умов Договору АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 та поновити відпуск стисненого природного газу провадження у справі припинено на підставі частини 1 п. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що заявлена вимога суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів, не призводить до поновлення порушеного права і не може бути самостійним предметом позову, а тому не може розглядатись господарським судом.    

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Закрите акціонерне товариство "Розрахунково-торговий центр "Нафтогазкард"  звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2009 р. у справі № 7/180 скасувати в частині припинення провадження у справі за зустрічним позовом та прийняти нове рішення в цій частині, яким зобов'язати ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" усунути  порушення умов Договору АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 та поновити відпуск стисненого природного газу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом припинити порушення умов договору і зобов'язання відновити постачання газу повністю відповідає способам захисту цивільних прав, встановлених пунктами 3,5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абз. 5,6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, проте суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин зазначені вище норми, а тому безпідставно припинив провадження в частині позовних вимог за зустрічним позовом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2009 р. апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Розрахунково-торговий центр "Нафтогазкард" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.09.2009 р.

Представник апелянта в судове засідання апеляційної інстанції 08.09.2009 року не з'явився, проте через канцелярію Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку неотриманням ухвали про призначення апеляційної скарги до розгляду та неможливістю підготуватись до судового розгляду. Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом та заслухавши представників позивача за первісним позовом, вважає за доцільне задовольнити подане клопотання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2009 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 29.09.2009 року.

Представник Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз"  в судовому засіданні апеляційної інстанції просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 14.05.2009 р. у справі № 7/180 як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2009 р. у справі № 7/180 скасувати в частині припинення провадження у справі за зустрічним позовом та прийняти нове рішення в цій частині, яким зобов'язати ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" усунути  порушення умов Договору АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 та поновити відпуск стисненого природного газу.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судове рішення цим вимогам не відповідає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 липня 2002 р. між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" та ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард" був укладений Договір АИ № 1102-01/58 (далі за текстом - договір), відповідно до якого ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" зобов'язалося відпускати, а ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард" отримувати та проводити розрахунки за стиснений, до 19,6Мпа, природний газ (метан, надалі пальне), з ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" на виконання договорів комісії, укладених з клієнтами відповідача за первісним позовом.

За цим же договором (п. 1.2 договору) ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард" зобов'язався надавати ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" послуги по інформаційному, інформаційно-технічному забезпеченню процесу відпуску та реалізації пального через систему ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард" по пластиковим магнітним ідентифікаційним карткам.

Сторони дійшли згоди, що оплата обсягів пального, реалізованого через систему "РТЦ "Нафтогазкард", здійснюється останнім щоденно (наступного банківського дня за звітним) на підставі наявних даних про кількість відпущеного пального, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Управління "Укравтогаз" в повному обсязі вартості газу, не відраховуючи від цієї суми вартості своїх послуг (п.4.1. договору).

Відповідно до п. 4.5 договору сторони визначили, що остаточний розрахунок за СПГ та надання послуг по заправці автотранспортних засобів клієнтів пальним здійснюється сторонами до 15-го числа місяця, наступного за звітним на підставі підписаного між сторонами акту.

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" поставила ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард" за період 01.01.2009 року по 31.01.2009 року пальне загальною вартістю 13117444,56 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття стиснутого природного газу від 31.01.2009 року, який підписаний уповноваженими особами як позивача так і відповідача та скріплених їх печатками. В порушення умов договору ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард" не розрахувалося за отримане пальне, заборгувавши позивачу 4992248,84 грн.

В свою чергу, ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард" за період з грудня 2008 по січень 2009р. на виконання умов договору надало ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" послуги з організації відпуску стисненого природного газу, що підтверджується складеними сторонами двохсторонніми актами здачі прийняття-послуг від 31.12.2008р. на суму 60533,76 грн. та від 31.01.2009р. на суму 49687,29 грн. відповідно.

ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" також за отримані послуги вчасно не розрахувалося, у зв'язку з чим у нього станом на 15.02.2009 року виник борг за послуги перед ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард" в розмірі 110221,05 грн., що не заперечується ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз".

Під час розгляду справи в суд першої інстанції ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" надіслала на адресу ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1239-01/15 від 13.05.2009 року (а.с. 134 т. 1). Докази направлення зазначеної заяви долучені до матеріалів справи (а.с. 137-138, т.1). При цьому з огляду на те, що ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард" не знаходиться за юридичною адресою (вул. Григоровича - Барського, 2, м. Київ), заява № 1239-01/15 від 13.05.2009 про зарахування однорідних зустрічних вимог була надіслана на фактичну адресу ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард": М. Раскової, 19, офіс 515, м. Київ. Колегією суддів прийнято до уваги, що представник відповідача за первісним позовом в клопотанні про відкладенні розгляд справи (а.с. 26 т. 2) просив направляти всю кореспонденцію на вказану адресу.

Частиною 3 ст. 203 Господарського кодексу України та частиною 1 ст. 220 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої невизначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина 1 ст. 601 Цивільного кодексу України.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що зустрічні позовні вимоги ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард" щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом  110221,05 грн. боргу за послуги з організації відпуску стисненого природного газу підлягають припиненню у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із проведенням сторонами зарахування однорідних зустрічних вимог у сумі 110241,05 грн.

В свою чергу, місцевий господарський суд правомірно не припинив провадження в частині заявлених первісних вимог щодо стягнення 110241,05 грн.  основного боргу, оскільки дані вимоги після прийняття судом заяви від 14.05.2009 року про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 144 т. 1) не є предметом спору по даній справі (п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року").

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача за первісним позовом, а відповідач за первісним позовом в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин,  Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард" суму основного боргу в розмірі 4 882 027, 79 грн., а тому оскаржуване рішення в цій частині визнається Київським апеляційним господарським судом таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

При цьому, матеріалами справи та поясненнями ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз", які не спростовані ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард", стверджується, що оплата за поставку природного газу за договором проводилася ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард" з порушенням встановлених договором строків.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В пункті 7.1. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату відпущеного пального ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард" сплачує на користь ДК „Укртрансгаз" крім суми заборгованості, ще й пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період її нарахування, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як визначено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

Згідно резолютивної частини рішення первісні позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 161036,33 грн. задоволені повністю, проте згідно мотивувальної частини рішення суд першої інстанції задовольнив первісні позовні вимоги в частині стягнення пені частково та стягнув пеню лише за період прострочення з 23.02.2008 р. по 23.07.2008 р., зазначивши, що прострочення виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару у відповідача виникло з 14.02.2007 р., а отже, у відповідності до вимог чинного законодавства, пеня може бути нарахована за період з 23.02.2008 р. по 23.07.2008 р. Місцевий господарський суд зазначив, що згідно розрахунку суду сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 24619,31 грн., при цьому жодного обґрунтування зазначеного розрахунку суд не навів, не зазначив чому пеня судом нарахована лише за 5 місяців, а період прострочення визначений з 14.02.2007 р.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду та вважає, що оскаржуване рішення в цій частині підлягає зміні з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду первісного позову по даній справі є сума боргу в розмірі 4882027,79 грн., яка виникла внаслідок прострочення виконання зобов'язання ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард" щодо оплати вартості отриманого стиснутого природного газу згідно акту здачі-прийняття стиснутого природного газу від 31.01.2009 року.

Враховуючи строки виконання зобов'язання, які встановлені п. 4.5 договору, відповідач за первісним позовом вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з 16.02.2009 року щодо оплати вартості газу, отриманого згідно акту здачі-прийняття стиснутого природного газу від 31.01.2009 року, а відповідно пеня у відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України та 3 % річних від простроченої суми заборгованості у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України на суму боргу в 4992249,84 грн. можуть бути нараховані лише за період з 16.02.2009 року по 14.05.2009 року (день надіслання заяви про зарахування зустрічних вимог).

Враховуючи те, що позивачем за первісним позовом заявлені вимоги про стягнення пені на суму боргу в розмірі 4992249,84 грн. за період з 03.02.2009 року по 23.02.2009 року, Київський апеляційний господарський суд з урахуванням вищенаведеного, вважає за доцільне стягнути пеню лише за період з 16.02.2009 року по 23.02.2009 року.

Здійснивши перерахунок пені, колегія суддів встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 26259,23  грн. (4992249,84 грн. * 8 днів (16.02.2009 р. - 23.02.2009 р.) * 2* 8,0 % (розмір облікової ставки НБУ )/365. В задоволенні заявленої вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом пені в розмірі 134777,10 грн. слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів відзначає, що первісні позовні вимоги в частині стягнення 3 % від простроченої суми підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач за первісним позовом невірно визначив день, з якого відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, а відповідно невірно встановив період нарахування 3 % від простроченої суми, а також розмір сум, які підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом. Суд першої інстанції на зазначені обставини не звернув увагу.

З метою усунення вказаного порушення, колегія суддів здійснила перерахунок 3 % від простроченої суми. За розрахунком Київського апеляційного господарського суду розмір 3 % від простроченої суми становить 3282,58 грн. (4992249,84 грн. * 8 днів (16.02.2009 р. - 23.02.2009 р.)*3%)/365. В задоволенні заявленої вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 3 % в розмірі 17742,60 грн. слід відмовити.

В свою чергу, колегія суддів відзначає, що у п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році " зазначено, що господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з розрахунку суми пені та 3 % річних, позивачем заявлені вимоги про стягнення штрафних санкцій за період з 23.02.2008  року по 03.02.2009 року, які нараховані на суми боргу, яка відмінні від суми боргу, що є предметом спору по даній справі. В порушення ст.ст. 32, 33, 34, 54 Господарського процесуального кодексу України позивач за первісним позовом належним чином не обґрунтував нарахування пені та 3 % річних за період з 23.02.2008  року по 03.02.2009 року, не довів наявність прострочення в зазначений період, а тому відсутні підстави для задоволення вимог в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо розміру задоволених первісних позовних вимог в частині стягнення пені та 3 % річних.

Позивачем за первісним позовом також заявлені вимоги про розірвання договору № 1102-01/58 від 01.07.2002 року, укладеного між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз"  та  Закритим акціонерним товариство "Розрахунково-торговий центр "Нафтогазкард". Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні розірванні договору з огляду на те, що на момент звернення до суду позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору, передбачених статтею 188 Господарського кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин посилання Господарського суду міста Києва на те, що позивачем не було використано всіх заходів досудового врегулювання спору, не може бути прийнято до уваги, оскільки недотримання останнім вимог частини 2 статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (дана правова позиція підтверджується також постановою Верховного Суду України від 17.06.2008 N 8/32пд).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов договору; сплата неустойки; відшкодування неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає, що згідно положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання може потягнути за собою такі наслідки: повернення суми попередньої оплати, сплату неустойки, розірвання договору.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку  про те, що неналежне виконання умов договору в частині розміру та строків оплати вартості отриманого природного газу є істотним порушенням зобов'язань по договору, а у відповідності до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України первісні позовні вимоги щодо розірвання договору № 1102-01/58 від 01.07.2002 року, укладеного між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз"  та  Закритим акціонерним товариством "Розрахунково-торговий центр "Нафтогазкард", визнаються колегією суддів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в свою чергу оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2009 року у справі N 7/180 було припинено провадження у справі в частині заявлених зустрічних позовних вимог зобов'язання ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" усунути  порушення умов договору АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 та поновити відпуск стисненого природного газу з огляду на те, що зазначена вимога суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів, які встановлені в статті 16 Цивільного кодексу України. Місцевий господарський суд зазначив, що така вимога не призводить до поновлення порушеного права і не може бути самостійним предметом позову, а тому не може розглядатись господарським судом. З огляду на зазначене провадження у справі в цій частині було припинено на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується  з даним висновком суду першої інстанції та вважає, що оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України"  місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин,  а  також  інші  справи, віднесені законом до їх підсудності.

Господарським судам підвідомчі справи, визначені в статті 12 Господарського процесуального кодексу України, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір носять господарський характер, що підтверджується позицією Верховного суду України в постановах  від 11.05.2004 № 25/389 та від 29.10.2002 року.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 Цивільного кодексу України. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

В порушення вищенаведених норм, судом першої інстанції не було враховано, що п. 5 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України та п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлений такий спосіб захисту цивільних прав, як примусове виконання обов'язку в натурі, а тому спір стосовно усунення  порушення умов договору АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 та поновлення відпуск стисненого природного газу підвідомчий господарським судам.

В будь-якому випадку колегія суддів відзначає, що є помилковими посилання суду першої інстанції на невідповідність пред'явленого зустрічного позову про усунення  порушення умов договору АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 та поновлення відпуск стисненого природного газу, встановленим законодавством способам захисту цивільних прав, в обґрунтування підстав для припинення провадження у справі, оскільки в разі обрання позивачем невірного способу цивільних прав в позові має бути відмовлено рішенням за наслідками розгляду спору по суті (ст. 82 ГПК України), а не шляхом винесення припинення провадження у справі з мотивів непідвідомчості господарським судам спорів.

Колегія суддів встановила, що заявлені зустрічні вимоги про усунення  порушення умов договору АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 та поновлення відпуск стисненого природного газу не підлягають задоволенню, оскільки договір АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 року розірваний.

Відповідно до чч. 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.  

Згідно частини 5 статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що у зв'язку з розірванням договору АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 р. у судовому порядку, з 29.09.2009 року зобов'язання сторін, що витікали з договору припинилися, а тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача за первісним договору виконувати в майбутньому умови договору щодо відпуск стисненого природного газу. З огляду на вищевикладене зустрічні позовні вимоги в цій частині визнаються колегією суддів такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є і неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до п. 2 ст. 103, ч. 1 п. 4 ст. 104 ГПК України колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2009 року по справі № 7/180 в частині в частині відмови первісних позовних вимог щодо розірвання договору АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 року та в частині припинення провадження у справі по зустрічному позову про зобов'язання ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" усунути  порушення умов Договору АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 та поновити відпуск стисненого природного газу  прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні вищенаведених норм матеріального права, а тому підлягає підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення.

У відповідності до вимог пункту 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові мають бути зазначені новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, покладаються колегією суддів на сторони у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  49, 99, 101, п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 103, п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.           Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Розрахунково-торговий центр "Нафтогазкард" залишити без задоволення.

2.          Змінити п. 2 рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2009 року у справі N 7/180, виклавши його в наступній редакції :

"Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Розрахунково-торговий центр "Нафтогазкард" (03134, м. Київ, вул. Григоровича - Барського, 2; код ЄДРПОУ 31106690) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Управління "Укравтогаз" (01021, м. Київ, вул. Кловський Узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) – 4 882 027 (чотири мільйони вісімсот вісімдесят дві тисячі двадцять сім) грн. 79 коп. –боргу, 26259 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 23 коп. –пені, 3282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 58 коп. –3% річних, а також 24874 (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 02 коп. –державного мита за розгляд майнових вимог, 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. за розгляд немайнової вимоги про розірвання договору, 114 (сто чотирнадцять) грн. 52 коп. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу."

3.          Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2009 року у справі N 7/180 скасувати в частині відмови первісних позовних вимог щодо розірвання договору АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 року з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення первісних позовних вимог щодо розірвання договору АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 року.

4.          Розірвати договір АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 року.

5.          Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2009 року у справі N 7/180 скасувати в частині припинення провадження у справі по зустрічному позову про зобов'язання ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз" усунути  порушення умов Договору АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 та поновити відпуск стисненого природного газу з прийняттям в цій частині нового рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні зустрічних позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Розрахунково-торговий центр "Нафтогазкард" до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління "Укравтогаз"  про усунення  порушення умов договору АИ № 1102-01/58 від 01.07.2002 року та поновлення відпуску стисненого природного газу.

6.          Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2009 року у справі N 7/180 скасувати в частині повернення Закритому акціонерному товариству "Розрахунково - торговий центр "Нафтогазкард" (03134, м. Київ, вул. Григоровича - Барського, 2; код ЄДРПОУ 31106690) сплачене державне мито в розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп., яке перераховане платіжним дорученням № 111 від 26.03.2009 року.

7.          В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2009 року у справі № 7/180 залишити без змін.

8.          Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

9.          Матеріали справи № 7/180   повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді