Постанова

від 06.10.2009 по справі 19/87 (12/195/20)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/87 (12/195/20)

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.10.2009                                                                                           № 19/87 (12/195/20)

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від прокуратури - не з'явився;

від позивача 1 -не з'явився;

 від позивача 2 - Трепаченко А.М. – представник за дов. № 59 від 14.01.2009р.;

від відповідача -Кіча В.В. – представник за дов. № 1/48 від 30.01.2009р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "БУ-1 Прилуки"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 09.07.2009

 у справі № 19/87 (12/195/20) (суддя  

 за позовом                               Прилуцький міжрайонний прокурор Чернігівської області

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "БУ-1 Прилуки"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення заборгованості в розмірі 80631,39 грн.

 Суть рішення і апеляційної скарги:

           Прилуцький міжрайонний прокурор Чернігівської області (далі – прокурор) в особі Прилуцької міської ради (далі – позивач 1) та Комунального підприємства “Прилуки тепловодопостачання” (далі - позивач 2) у грудні 2008 року звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельне управління  - 1 Прилуки” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь Комунального підприємства “Прилуки тепловодопостачання” заборгованість за надані послуги з теплопостачання в розмірі 80631,39 грн.

          В судовому засіданні 02.06.2009р. прокурор, на підставі п. 22 Господарського процесуального кодексу України надав заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 9191,10 грн., 2817,66 грн. 3% річних та 19091,11 грн. інфляційних нарахувань.

          Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2009р. у справі № 19/87 (12/195/20) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 80631,93 грн. заборгованості, 1117,32 грн. витрат по оплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          13.07.2009р. Господарським судом Чернігівської області було прийнято додаткове рішення  по справі № 19/87 (12/195/20), стягнуто з відповідача на користь позивача 9191,10 грн. пені, 2817,66 грн. 3% річних та 19091,11 грн. інфляційних нарахувань.

          Рішення суду обґрунтоване приписами ст.ст. 525, 526  Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п. 6.4 договору № 17/Т від 01.08.2007р.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції та рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2009р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2009р.  та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2009р.  у справі № 19/87 (12/195/20) та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

Крім того, апелянт зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельне управління - 1 Прилуки” листом № 1/211 від 29.12.2006р. проінформувало про передачу даного об'єкту тепловодопостачання на баланс Прилуцької міської ради, та заявило про розірвання договору № 17/Т від 01.08.2005р. За умовами договору даний договір не був пролонгований на ступний рік.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2009р. у справі № 19/87 (12/195/20), скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/2/1 від 21.09.2009р. в зв'язку з виробничою необхідністю, розгляд апеляційної скарги у справі №19/87 (12/195/20),  було доручено колегії суддів під головуванням судді – Сотніков С.В., суддів         Дзюбко П.О.,  Сулім В.В.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 22.09.2009р. позивач 2 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2009р. по справі № 19/87 (12/195/20) без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, у даному відзиві на апеляційну скаргу позивач 2 зазначив, що оскаржуване рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що повністю відповідають матеріалам справи, повністю та всебічно відображають обставини спірних правовідносин, прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання Київського апеляційного господарського суду 22.09.2009р. представники прокуратури, позивача 1 та відповідача не з'явилися, проте вони були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення №№ 9910798, 9910763, 9910739 (знаходяться в матеріалах справи).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2009р. відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено розгляд справи в зв'язку з неявкою  представників сторін.

В судове засідання Київського апеляційного господарського суду 06.10.2009р. представники прокуратури та позивача 1 не з'явилися, проте вони були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2009р.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, представники прокуратури та позивача 1 не скористались належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 06.10.2009р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників прокуратури та позивача 1 за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача 2 та відповідача, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду  справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Прилуцький міжрайонний прокурор Чернігівської області у спірних правовідносинах у сфері теплопостачання вірно визначив Прилуцьку міську раду як орган, уповноважений державою, здійснювати відповідні функції, а також правильно зазначив Комунальне підприємство „Прилуки тепловодопостачання”, яке здійснює теплопостачання у місті Прилуки, як позивача у справі, з огляду на наступне.

Відповідно до позовної заяви Прилуцький міжрайонний прокурор Чернігівської області подав позов в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради та Комунального підприємства „Прилуки тепловодопостачання”.

Як вбачається із статуту Комунального підприємства „Прилуки тепловодопостачання” Прилуцької міської ради Чернігівської області, дане підприємство створене згідно з рішенням Прилуцької міської ради від 09.12.2003; власником підприємства є територіальна громада міста Прилуки в особі Прилуцької міської ради Чернігівської області.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно пункту 2.1 статуту КП „Прилуки тепловодопостачання”, підприємство створене з метою виробництва теплової енергії, надання послуг споживачам з теплопостачання, з гарячого водопостачання, добування підземних вод, забезпечення питною водою споживачів, приймання стічних вод до комунальної каналізації, очищення нечистот.

Закон України „Про теплопостачання” визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про теплопостачання” державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах, зокрема, забезпечення енергетичної безпеки держави; формування цінової та тарифної політики; забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; взаємної відповідальності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату; додержання стандартів, правил і норм усіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання; заборони відключення в опалювальний період об'єктів теплопостачання від систем енерго-, газо-, водопостачання як об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення.

Отже, об'єкти теплопостачання є об'єктами життєзабезпечення та стратегічного призначення.

Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, між позивачем 2 та відповідачем 01.08.2005р. було укладено договір № 17/Т про постачання теплової енергії (далі – договір), предметом якого відповідно до пункту 1.1. є зобов'язання виконавця (позивач 2) постачати споживачеві (відповідач) теплову енергію (а при технічний можливості – гарячу воду) в приміщення, які зазначені в додатку № 1 до договору № 1 до договору а споживач  зобов'язався оплачувати вартість послуг за встановленою Прилуцькою міською радою тарифами (згідно з додатком № 1 до договору) в терміни передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в період опалювального сезону (при наданні послуг з гарячого водопостачання, гаряча вода подається за графіком, встановленим місцевою владою).

За договором споживач теплової енергії зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п. 3.2.2. договору).

Згідно п. 3.2.11. договору споживач теплової енергії зобов'язався своєчасно сплачувати вартість отриманих послуг.

Відповідно до п. 4.2.1. договору виконавець в свою чергу зобов'язався забезпечувати постачання теплової енергії (та при технічній можливості – послуги з гарячого водопостачання) споживачу згідно з діючими правилами та цим договором.

В розділі 6 договору встановлено порядок розрахунків, за яким розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Всі розрахунки по договору проводяться на підставі виставлених виконавцем рахунків, на копії рахунку представник споживача (бухгалтер, секретар або інша особа) розписується із зазначенням дати, прізвища та посади.

Відповідно до п. 6.4. оплата проводиться щомісяця, не пізніше 5 банківських днів з дня отримання рахунку.

Відповідно до додатку № 1 до договору теплова енергія постачається в гуртожиток за адресою: м. Прилуки, вул. Бособрода, 108, опалювальна площа 1400,8 кв.м.

На виконання умов договору позивач 2 поставив відповідачу в період з вересня 2005 року по жовтень 2007 рік теплову енергію, що підтверджується рахунками на оплату отриманої теплової енергії, які знаходяться в матеріалах справи.

          Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачаться з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору несвоєчасно та не в повному обсязі  виконав умови договору щодо сплати за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з вересня 2005 року по жовтень 2007 рік.

          Так, 13.02.2008р. позивач 2 направив відповідачу вимогу № 227 про сплату боргу (аркуш справи 46) яка залишена без відповіді.

На день слухання справи в суді першої інстанції борг відповідача перед позивачем складав 82631,39 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за надані послуги своєчасно в повній сумі не розрахувався, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 80631,39 грн. боргу.

Крім вимоги про стягнення з відповідача основного боргу прокурором були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 9191,10 грн. пені на підставі п. 7.4 договору за період з березня по серпень 2008року, 19091,11 грн. інфляційних нарахувань за період прострочки з березня 2008 року по квітень 2009 року та 2817,66 грн. 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було допущено порушення договору – прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) заборгованість сплачується з врахуванням офіційного встановленого індексу інфляції відповідно до чинного цивільного законодавства України.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми пені погоджується з висновком суду першої інстанції, що пеня підлягає стягненню в сумі               9191,10 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних та 3 % річних, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення 19091,11 грн. інфляційних та 2817,66 грн. 3% річних.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельне управління - 1 Прилуки” листом № 1/211 від 29.12.2006р. проінформувало про передачу даного об'єкту тепловодопостачання на баланс Прилуцької міської ради, та заявило про розірвання договору № 17/Т від 01.08.2005р. За умовами договору даний договір не був пролонгований на ступний рік, з огляду на наступне.

          Так, матеріали справи не містять доказів надсилання (отримання) листа № 1/211 від 29.12.2006р. про розірвання договору.

          Крім того, в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору або його розірвання у встановлених законом або договором порядку, а відтак його умови є обов'язковими до виконання сторонами такого договору.

          Інші доводи наведені  Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельне управління - 1 Прилуки” в апеляційній скарзі колегією суддів також до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

          З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельне управління - 1 Прилуки” залишити без задоволення.

2.  Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2009р. у справі № 19/87 (12/195/20) та додаткове рішення від 13.07.2009р. у справі               № 19/87 (12/195/20)  залишити без змін.

3.   Матеріали справи № 19/87 (12/195/20) повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді