Рішення

від 22.09.2009 по справі 18/129

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/129

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "22" вересня 2009 р.Справа №  18/129

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Кузьмічовій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/129

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт",                              смт. Баришівка, Київська область  

до відповідача: Приватного підприємства "СВК Груп", м. Кіровоград     

про стягнення 27 916,44 грн.  

Представники сторін:

від позивача - Глубокий І.О., довіреність № б/н  від 17.06.09;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "СВК Груп"  21535,00 грн. основного боргу, 4 116,31 грн. неустойки, 3 300,62 грн. інфляційних втрат та 521,62 грн. - 3% річних, а всього 29 473,55 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 38 від 23.09.2008 р. щодо оплати вартості отриманого товару.

Заявою від 22.09.2009 року (а.с. 43) позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 27 916,44 грн., з яких: 21 535,00грн. основного боргу, 3 300,62 грн. втрат від інфляції, 2559,20 грн. пені та 521,62 грн. - 3% річних.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо прав позивача, господарський суд розглядає справу з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 22.09.2009 р. представник позивача позовні вимоги, з урахування заяви про зменшення, підтримав в повному обсязі.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав.

Ухвала господарського суду  від 26.08.2009 р. про відкладення розгляду справи повернута до господарського суду органом поштового зв"язку з відміткою "адресат по вказаному адресу відсутній" (а.с. 41).

Між тим, господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, оскільки ухвала суду про відкладення розгляду справи від 26.08.2009 року направлялась на дві адреси відповідача, а саме: на адресу, зазначену у позовній заяві, і на адресу, за якою відповідача зареєстровано згідно даних з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 35).

Факт направлення відповідачу ухвали про відкладення розгляду справи від 26.08.2009 року  підтверджується вихідним реєстраційним штампом господарського суду Кіровоградської області, розміщеному на зворотному аркуші останньої сторінки ухвали, та обліковими даними Списку № 163 згрупованих внутрішніх поштових відправлень від 28.08.2009 р. (а.с. 45).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання та граничні строки вирішення спору у даній справі, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 18/129 в судовому засіданні 22.09.2009 р. за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 22.09.2009 р. за згодою присутнього представника позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

                                                              ВСТАНОВИВ:

23.09.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" (Постачальник) та приватним підприємством "СВК Груп" (Покупець) укладено договір поставки №38 (Договір) (а.с. 11-13).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, передати Покупцю продукцію борошномельного виробництва (далі - Товар), а Покупець - прийняти товар та оплатити його вартість.

Загальна кількість продукції, її асортимент та ціна визначаються в Специфікації, що є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.2., 3.1. Договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється партіями.

Згідно з п. 5.1. Договору Покупець здійснює оплату за партію товару шляхом банківського переведення на поточний рахунок Постачальника коштів по факту поставки Товару.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2008 року.

Договір №38 від 23.09.2008 р. укладено між сторонами в письмовій формі, підписано та скріплено печатками підприємств.

23.09.2008 року між сторонами у відповідності до пункту 1.2. договору підписано Специфікацію на поставку обумовленого договором Товару в загальній кількості 150 тон на суму 315 000,00 грн. (а.с. 14).

Згідно статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору №38 від 23.09.2008 р. передано, а відповідачем прийнято обумовлений Товар на загальну суму 84 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001094 від 25.09.2008 року на суму 42 000,00 грн.  і видатковою накладною № РН-0001089 від 24.09.2008 року на суму 42 000,00 грн., а також товарно-транспортними накладними (а.с. 18, 20,  23, 25).

На вказану поставку оформлено податкові накладні та виписано рахунки-фактури (а.с. 17, 19, 22, 24).

Товар отримано особою, уповноваженою відповідачем за довіреністю №6 від 24.09.2008 року (а.с. 21).

Таке оформлення документів відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 99 від 16.05.1996р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318. Так, згідно пункту 2 даної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

29.09.2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду  до Договору поставки № 38 від 23.09.2008 року, відповідно до умов якої ПП"СВК Груп", у зв'язку з фінансовою неспроможністю оплатити продукцію борошномельного виробництва, відпускає позивачеві в рахунок дебіторської заборгованості товар на загальну суму 62 465,00 грн. (а.с. 15-16).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар на час звернення до суду становить 21 535,00 грн.

Наявність вказаної заборгованості не заперечується відповідачем в акті звірки складеним між сторонами (а.с. 26).

Оскільки відповідачем заборгованість не була сплачена, позивач за захистом своїх порушених прав та інтересів звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу  частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за отриманий товар в розмірі 21 535,00 грн., а тому вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 559,20 грн., яка виникла внаслідок прострочення виконання зобов'язань за договором №38 від 23.09.2008 року (а.с. 43).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 договору №38 від 23.09.2008 року передбачена сплата пені за несвоєчасну оплату продукції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, що діє на дату такого прострочення. Згідно розрахунків позивача розмір пені становить 2 559,20 грн. (а.с. 43).

Враховуючи викладені норми, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню, розмір якої  в межах  шестимісячного строку нарахування з 25.09.2008 року становить 2 559,20 грн.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню на суму 2 559,20 грн.

Господарський суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань і 3% річних, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наданого позивачем розрахунку (а.с. 9-10, 43), правомірність якого підтверджується наведеними вище нормами та матеріалами справи,  інфляційні нарахування за період з жовтня 2008 року по червень 2009 року становлять 3 300,62  грн. та 3% річних за період з 25.09.2008 року по 17.07.2009 року - 521,62 грн. (а.с. 43).

З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" підлягають повному задоволенню на суму 27 916,44 грн., з яких: 21 535,00 грн. основного боргу, 3 300,62рн. втрат від інфляції, 2 559,20 грн. пені та 521,62 грн. 3% річних.

У відповідності до норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Крім того, позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315 грн., що перевищує розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, встановленого законодавством на час подання позову.

За даних обставин, надмірно сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197 грн. підлягають поверненню на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. за № 7-93 "Про державне мито" та п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.05 р. №1258.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                               В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "СВК Груп" (25014, м. Кіровоград, вул. Кільцева, 65, ідентифікаційний код 34249063, п/р 2600004681148 в АКБ "Правекс-Банк" м. Київ, МФО 321983)  на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" (07500, Київська область, смт. Баришівка, вул. Комсомольська, 135-В, ідентифікаційний код 32445705, п/р 26009010300270 в ВАТ "Міжнародний Інвестиційний Банк", МФО 380582 ) - 27 916,44 грн., з яких: 21 535 грн. сума основного боргу, 2 559,20 грн. пені, 3 300, 62 грн. втрати від інфляції,  521,62 грн.  3% річних, а також 279,16 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" з державного бюджету надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 грн., сплачених за платіжним дорученням № 412 від 16.07.2009 року.

Платіжне доручення № 412 від 16.07.2009 року залишається в матеріалах справи № 18/129.

Довідку видати.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

    Суддя                                                                                                                      В.В. Тимошевська