Рішення

від 29.09.2009 по справі 7/203-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/203-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31  http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 вересня 2009 р.                                                                                      Справа 7/203-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління", м. Вінниця.   

до: Міського комунального підприємства ЖЕК № 13, м. Вінниця.  

про стягнення 11099,61 грн.

Головуючий суддя          

Cекретар судового засідання  

Представники

          позивача :    Фролов В.О. - довіреність б/н від 28.07.2009 року.

          відповідача :  не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з МКП ЖЕК № 13 на користь ТОВ "СРБУ" 11099,61 грн., у тому рахунку 7513,17 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи,  пені у розмірі 3528,16 грн. та 3% річних в розмірі 58,28 грн..

Ухвалою від 03.08.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі      № 7/203-09 та призначено до розгляду на 29.09.2009 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився та не виконав вимоги суду щодо надання  доказів.

При цьому суд констатує, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 350537 з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 07.08.2009 року (а.с.27, т.1).

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві (вул. Р.Скалецького, 29, м. Вінниця, 21001), а згідно довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ                    № 554315 місцем знаходження МКП ЖЕК № 13 значиться вул. Радіона Скалецького, 29, м. Вінниця, 21018. Тобто юридична адреса відповідача ідентична тій за якою було направлено ухвалу про порушення провадження у справі.

При цьому суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали  від 03.08.2009 року про порушення провадження у справі, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги  приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

15.01.2009 року між МКП "ЖЕК №13" (Замовник) та ТОВ "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління" (Підрядник) було укладено договір підряду № 6, згідно            п. 1.1 якого Замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати до цього договору роботи по перевірці димових та вентиляційних каналів в житлових будинках, які Замовник зобов'язується прийняти і оплатити Підряднику їх вартість.

В 4 розділі Договору сторонами обумовлено порядок розрахунків.

Зокрема в п. 4.1 Договору зазначено, що приймання робіт проводиться один раз на місяць і оформляється відповідним актом, а в п. 4.2. , що розрахунок за виконані роботи здійснюється щомісячно на основі акту приймання виконаних підрядних робіт не пізніше 5 днів після його підписання Замовником шляхом перерахування коштів на рахунок Підрядника.

За посиланням позивача ним за період з січня по травень 2009 року було виконано роботи згідно договору № 6 на загальну суму 10502,40 грн..

В підтвердження наведеного позивачем надано акти приймання виконаних робіт (оригінали яких оглядались в судовому засіданні 29.09.2009 року) №1 за січень 2009 року на суму 2202,00 грн., № 2 за лютий 2009 року на суму 1880,40 грн., № 3 за березень 2009 року на суму 1546,80 грн., № 4 за березень 2009 року на суму 470,40 грн., № 6 за квітень 2009 року на суму 1411,20 грн. та № 7 за травень 2009 року на суму 2991,60 грн., які підписані та скріплені печатками двох сторін (а.с.13-19 т. 1).

Однак відповідач неналежним чином здійснював взяті на себе зобов'язання по оплаті за виконані роботи та лише частково розрахувався за них.

Як вбачається із банківських виписок наданих позивачем відповідачем було оплачено 2989,23 грн. (а.с. 20-25 т. 1).

Проведення оплати на вказану вище суму підтверджується також довідкою позивача від 28.09.2009 року № 28/09-2 за підписом керівника та головного бухгалтера.

З урахуванням викладеного борг відповідача перед позивачем складає 7513,17 грн. (10502,40-2989,23).

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по виконанню робіт по перевірці димових та вентиляційних каналів відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаних робіт, за визначеною та погодженою сторонами ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отримані послуги.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В ч.1 ст.845 ЦК України зазначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  

Як вказувалось раніше, в п.4.2 Договору сторони передбачили, що розрахунок за виконані роботи здійснюється щомісячно на основі акту приймання виконаних робіт не пізніше 5 днів після його підписання.

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з наведеного позовні вимоги щодо стягнення боргу за договором підряду є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3528,16 грн. пені та 58,28 грн. 3 % річних в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п. 4.3 Договору сторони передбачили, що в разі порушення строків перерахування платежів за виконані роботи замовник, крім боргу, сплачує за кожен день прострочення пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу.

Разом з тим ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що  розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені та 3% річних є правомірними, за виключенням розміру пені, яка має бути нарахована у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а не 0,5 % як вказано в Договорі.

З урахуванням вказаного судом проведено перерахунок пені за періоди вказані позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. При проведенні перевірки правильності нарахування пені суд також врахував, що згідно постанови НБУ від 12.06.2009 № 343 розмір облікової ставки з 15 червня 2009 року становить 11 % річних.

Крім того судом було виявлено помилки допущені позивачем у визначенні кількості днів прострочення: за період з 04.02.2009 року по 10.02.2009 року вказано 8 днів, тоді як правильним є 7; за період з 04.06.2009 року по 20.07.2009 року вказано 46 днів, правильним є 47.

Провівши перерахунок пені з врахуванням виявлених помилок судом отримано за вказані позивачем періоди 448,09 грн. пені.

З врахуванням викладеного вище, в стягненні 3080,07 грн. пені суд відмовляє.

Перевіркою правильності розрахунку 3 % річних заявлених позивачем в розмірі 58,28 грн. судом також виявлено помилки, аналогічні викладеним вище (стосовно невірного зазначення періодів розрахунку).

За результатами перерахунку судом отримано 57,82 грн. 3 % річних, в зв'язку з чим в стягненні 0,46 грн. 3 % річних суд відмовляє.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи те, що позовні вимоги  щодо стягнення заборгованості підтверджуються наявними у справі бухгалтерськими документами суд вважає суму боргу доведеною позивачем.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 03.08.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову із врахуванням викладених вище мотивів щодо часткової відмови в стягнені пені та 3 % річних.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

За письмовим клопотанням позивача 29.09.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ст.11, ч.ч.1, 2 ст.509, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 540, 549, 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст 625, ч.1 ст.837, ч.1 ст.845 ЦК України, ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Житлово експлуатаційна контора № 13", вул. Р.Скалецького, 29, м. Вінниця, 21001 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 13343747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління", вул. Коцюбинського, 78, кв. 228, м. Вінниця, 21001 (інформація про реквізити -  ідентифікаційний код - 32538081) - 7513 грн. 17 коп. боргу, 448 грн. 09 коп. пені, 57 грн. 82 коп. 3% річних, 80 грн. 19 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 85 грн. 25 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в стягнені 3080 грн. 07 коп. пені та 00 грн. 46 коп. 3 % річних.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.  

Суддя                                              

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  09 жовтня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Коцюбинського, 78, кв. 228, м. Вінниця, 21001.

3 - відповідачу - вул. Р.Скалецького, 29, м. Вінниця, 21001.