Рішення

від 02.09.2009 по справі 34/489

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/489

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/489

02.09.09

За позовом           Прокурора Макарівського району Київської області в інтересах держави в особі Небелицької сільської ради

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

про          стягнення 104 796,87 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Бабенко Л.В.,сільський голова;

від відповідача –Гутник А.Ж., представник за дов. № 126-ГО/09 від 19.05.2009;

від прокуратури –не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2009 року прокурор Макарівського району в інтересах держави в особі Небелицької сільської ради (далі –позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 104 796,87 грн., в т.ч. 97 401,20 грн. депозиту, 6685,04 грн. нарахованих відсотків у розмірі 16% річних, 565,72 грн. пені, нарахованої на суму несвоєчасно поверненого депозиту та 144,91 грн. пені нарахованої на суму несвоєчасно перерахованих відсотків.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором банківського вкладу в національній валюті №105/Ю-08 (стоковий) від 03.06.2008 (далі –Депозитний договір) щодо своєчасного повернення позивачу вкладу, у зв'язку з закінченням його строку дії та нарахованих згідно з умовами Депозитного договору відсотків.

Відповідач позов в частині стягнення депозиту та нарахованих відсотків визнав, а в частині стягнення пені заперечив, оскільки згідно доданого позивачем розрахунку пені, остання нараховувалась ним за період з 01.02.2009 до 18.06.2009, тобто за період встановленого постановою Національного банку України №19/БТ від 20.01.2009 мораторію на задоволення вимог кредиторів Банку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.06.2008 між позивачем (Вкладник) та відповідачем (Банк) було укладено Депозитний договір, відповідно до п.1.1, якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 2546901302878 (далі - рахунок) в ТОВ «Укрпромбанк», код банку 326814.

Пунктом 1.2 Депозитного договору передбачено, що Вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на Рахунок, а Банк приймає грошові кошти Вкладника в сумі 97 401 (дев'яносто сім тисяч чотириста одну) грн. 20 коп. (далі –Вклад).

Відповідно до п.1.3 Депозитного договору Банк зобов'язується повернути суму Вкладу 10 червня 2009 року.

Згідно з п.1.4 Депозитного договору за користування коштами Банк сплачує Вкладнику проценти з розрахунку 16% річних.

У відповідності до ст.2 Депозитного договору, при нарахування процентів Банк використовує фактичну кількість днів у місяці й у році (п.2.1). Нарахування процентів здійснюється Банком щомісячно з 1 числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця та в день повернення Вкладу, в т.ч. у випадку дострокового припинення дії цього договору (п.2.2). Проценти нараховуються від дня, наступного за днем надходження суми Вкладу у Банк, до дня, який передує його поверненню Вкладникові або списанню з Рахунку Вкладника з інших підстав за фактичний строк знаходяться Вкладу на Рахунку.

Банк, зокрема зобов'язаний повернути Вкладнику Вклад та виплати проценти згідно умов договору. Вклад та нараховані проценти перераховуються в безготівковій формі на поточний рахунок Вкладника за реквізитами, вказаними в розділі 7 договору. Якщо днем повернення Вкладу є вихідний, святковий або неробочий день, то грошові кошти та нараховані проценти за Вкладом повертаються на наступний робочий день.

Факт розміщення Вкладником грошових коштів в сумі 97 401,20 грн. підтверджується наявною в матеріалах справи копіює платіжного доручення від 03.06.2008 та реєстром документів по рахунку позивача.

В зв'язку з неповерненням коштів зі сторони Банку, у передбачений депозитним договором строк,  позивач звернувся до відповідача з листом за вих. №20 від 19.06.2009 та просив терміново здійснити розрахунки згідно умов договору і перерахувати кошти даного Вкладу на рахунок сільської ради за реквізитами вказаними в п.7.

Вказаний лист позивача, відповідач проігнорував та залишив без належної уваги.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Таким чином, Депозитний договір за своєю правовою природою належить до договорів банківського вкладу.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (ч. 1 ст. 1060 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).

Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, відповідач всупереч вище вказаним нормам ЦК України та умовам Депозитного договору свого зобов'язання не виконав.

Відтак, факт наявності у Банку заборгованості за депозитом у сумі 97 401,20 грн., 6 685,04 грн. відсотків позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Позивач також просив стягнути з відповідача 565,72 грн. суму пені нарахованої на основний борг (депозит) та 144,91 грн. суму пені нарахованої за несвоєчасну сплату процентів.

Постановою Правління Національного банку України від 20.01.2009 № 19/БТ «Про призначення тимчасової адміністрації в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (21.01.2009-21.01.2010) мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 21.01.2009 до 21.07.2009, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 447 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009 до 21.01.2010, крім зобов'язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Згідно ч.3 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі –Закон) протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути пеню, яка нараховувалась під час дії мораторію за період з 01.02.2009 до 18.06.2009, що суперечить вищевказаному положенню п.3 ст. 85 Закону.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку підстав для стягнення пені.

Щодо посилань відповідача на введений у нього мораторій зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

У спірному ж випадку строк виконання зобов'язання за останньою вимогою позивача настав вже після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у Банку.

А отже, на спірні правовідносини сторін щодо повернення депозитного вкладу та нарахованих на нього відсотків станом на момент подання позову до суду дія мораторію не поширювалась.

Судом також враховано, що Законом України № 1617-VI від 24 липня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»було внесенні зміни до Закону. Вказаний закон набрав чинності 06.08.2009 (опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр»№ 141 за 6 серпня 2009 року).

Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у Законі у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI, під мораторієм стало розумітися зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Депозитним договором після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Банку.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом присудження до стягнення з відповідача суми депозитного вкладу та нарахованих на нього відсотків.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Проте, враховуючи положення статей 2, 85 Закону України (у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI), керуючись пунктом 6 статті 83 ГПК України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення, беручи до уваги наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд вважає за доцільне відстрочити виконання рішення в частині стягнення судових витрат до закінчення у відповідача строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути  з Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, вул. бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) на користь Небелицької сільської ради (08024, Київська область, Макарівський район, с. Небелиця, вул. Леніна, 11, ідентифікаційний код 04362384) на поточний рахунок №31529777899409 в ГУ ДКУ в Київській області, код банку 821018) 97 401 (дев'яносто сім тисяч чотириста одну) грн. 20 коп. депозитного вкладу.

Стягнути  з Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, вул. бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) на користь Небелицької сільської ради (08024, Київська область, Макарівський район, с. Небелиця, вул. Леніна, 11, ідентифікаційний код 04362384) на поточний рахунок №31419534700409 в УДК у Макарівському районі на ім'я місцевого бюджету Небелицької сільської ради, банк ГУ ДКУ у Київській обл. в м. Києві, МФО 821018, ідентифікаційний код 23570013 –6 685 (шість тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 04 коп. процентів.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Стягнути  з Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, вул. бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) на користь Державного бюджету України 1 040 (одну тисячу сорок) грн. 86 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відстрочити виконання рішення суду від 02.09.2009 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»судових витрат, з яких: 1 040 (одну тисячу сорок) грн. 86 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на період до закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного постановою Правління Національного банку України № 447 від 05.08.2009 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», а саме до 21.01.2010.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                                    Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 09.10.2009