Рішення

від 03.09.2009 по справі 25/143

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/143

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.09.09 р.                                                                                     Справа № 25/143                               

Суддя господарського суду Донецької області                  І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області в особі структурної одиниці Приазовських електричних мереж м. Маріуполь   Донецької області

до відповідача приватного підприємства „Савона - Сервіс” м. Маріуполь Донецької області

про  стягнення  4255грн.84коп.

За участю

представників  сторін:

від позивача:  не з'явився;

від відповідача:    не з'явився          

         Позивач - відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка в особі  Приазовських електричних мереж м.  Маріуполь Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом до приватного підприємства „Савона - Сервіс” м. Маріуполь Донецької області про  стягнення  4255грн.84коп., у тому числі заборгованість за спожиту активну електроенергію спожиту у лютому 2009р. в сумі 1692грн.07коп., заборгованість за перевищення договірних величин споживання  у лютому 2009р.  в сумі 1351грн.60коп., пеня в сумі  1150грн.60коп., 3% річних в сумі  18грн.92коп., індекс інфляції в розмірі  42грн.65коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії № 187 від 15.06.2007р., додаток № 3 до договору – «Графік зняття показників засобів обліку», додаток № 5 до договору „Порядок розрахунків”, додаток № 8 «Договірні величини споживання електроенергії»,  акт приймання – передачі  електроенергії за лютий 2009р., рахунки на оплату № 13/187 від 24.02.2009р. та № 13/187.093849 від 24.04.2009р., поштову квитанцію № 2772 від 05.03.2009р.,  розрахунок суми позову.

Представник позивача у судове засідання  не з'явився.

Через канцелярію суду надав письмові пояснення щодо нарахування пені (вих. № 1746 від 01.09.2009р.), довіреність № 62-09 «П» від 29.12.2008р. та платіжні доручення № 237 від 20.08.2009., № 234 від 20.08.2009р.

       У поясненнях (вих. № 1746 від 01.09.2009р.) позивач, посилаючись на ЗУ «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій», позовні вимоги щодо нарахування суми пені підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання  не з'явився.

Про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення, про отримання ухвали суду про порушення справи від 04.08.2009р., № 11780228 від 18.08.2009р.

 Стаття 75  Господарського  процесуального  кодексу України  передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані  господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на достатність документів, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75  Господарського  процесуального  кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом  ВСТАНОВЛЕНО.

15.06.2007р. між відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” в особі Приазовських електричних мереж (Постачальник)  та  приватним підприємством „Савона - Сервіс”  (Споживач) був укладений договір  про постачання електричної енергії № 187.

На виконання умов зазначеного договору позивач у лютому 2009р. поставив відповідачу  електричну енергію, а відповідач, відповідно, прийняв та спожив її, що підтверджується актом приймання – передачі  електроенергії за лютий 2009р.

        За надані послуги позивачем був виставлений відповідачу відповідний рахунок на оплату № 13/187 від 24.02.2009р., направлений на його адресою поштовою квитанцією № 2772 від 05.03.2009р.

Окрім того, за умовами договору № 187 від 15.06.2007р.  відповідачу  були затверджені договірні  величини споживання електричної енергії на 2009 рік.

В  силу приписів ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”,  Споживачі  (крім  населення,  професійно-технічних навчальних закладів  та  вищих  навчальних  закладів  I-IV рівнів акредитації державної  і  комунальної  форм  власності)  у  випадку споживання електричної  енергії  понад  договірну  величину  за розрахунковий період  сплачують  енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

У відповідності до п. п. 4.2., 4.4. Правил користування електричною енергією відомості про обсяги очікуваного споживання  електричної енергії   в   наступному   році  з  помісячним  або  поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором.

         У разі   ненадання   споживачем   зазначених   відомостей   у встановлений   договором   термін  розмір  очікуваного  споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної   енергії   за   фактичними   обсягами   споживання  у відповідних періодах поточного року.

        Споживач   має  право  протягом  розрахункового  періоду звернутися до постачальника електричної  енергії  за  регульованим тарифом  із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Протягом поточного періоду відповідач з відповідною заявою про коригування договірних величин споживання не звертався.

Згідно Додатку № 8 до договору № 187 від 15.06.2007р. договірна величина споживання електричної енергії для відповідача у лютому 2009р. становила 100 кВт*г.

Як вбачається з акту прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії)  за  лютий 2009р., відповідачем  у лютому 2009р. було фактично спожито  2412 кВт/г, замість запланованих  100 кВт/г.

Отже, відповідачем, в порушення умов договору, було спожито електроенергії понад встановленої договірної величини, а саме: на 2312 кВт/г більше.

       У відповідності  з п. 4.2.2. договору № 187 від 15.06.2007р. відповідачу  позивачем був  зроблений розрахунок двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, виписаний та направлений рахунок № 13/187.093849 від 24.02.2009р..

       Відповідно до розрахунку, перевищення договірної величини споживання електричної енергії у лютому 2009р. складає 1351грн.60коп.

Пунктом 10 Додатку № 5 до договору № 187 від 15.06.2007р. обумовлено право позивача направляти рахунки на оплату поштою та встановлено обов'язок відповідача здійснити оплату за виставленим рахунками у термін, що не перевищує 5-ти операційних днів термін з дня їх отримання.

У ст. 714 Цивільного кодексу України закріплено, що за  договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені  договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість   прийнятих  ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму  її  використання,  а також  забезпечити  безпечну  експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими  ресурсами через  приєднану  мережу  застосовуються  загальні  положення  про купівлю-продаж,  положення про  договір  поставки,  якщо  інше  не

встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, договором  енергопостачання є господарський договір, за яким енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Підпунктами 2, 8 п. 8.1. ПКЕЕ  закріплено, постачальник електроенергії наділений правом  своєчасно отримувати від споживача оплати за електроенергію згідно умов договору та діючого законодавства.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобов'язання, щодо оплати виставлених у лютому рахунків, не виконав, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 3043грн.67коп., з яких заборгованість за спожиту активну електроенергію спожиту у лютому 2009р. в сумі 1692грн.07коп. та заборгованість за перевищення договірних величин споживання  у лютому 2009р.  в сумі 1351грн.60коп.

Як вбачається з наданих позивачем через канцелярію суду платіжних доручень № 237 від 20.08.2009 на суму 1351,60 грн. та № 234 від 20.08.2009р. на суму 1692,07грн., відповідач, після звернення позивача з позовною заявою до суду (позовна заява надійшла до суду 04.08.2009р.), здійснив оплату заборгованості за спожиту активну електроенергію спожиту у лютому 2009р. та заборгованості за перевищення договірних величин споживання  у лютому 2009р.  

          У зв'язку з цим, провадження по справі в цій частині підлягає припиненню по п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

                  У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не  

        звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового

        зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання,  

за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

          З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач по  неоплаченому  рахунку № 13/187  від 24.02.2009р. на суму 1692грн.07коп. нарахував відповідачу  3% річних на суму 18,92грн. за період з 18.03.2009 по 31.07.2009 (за 136 днів) та індекс інфляції – за період квітень – червень 2009р. в сумі 42,65грн.                    

          Нарахування 3% річних та індексу інфляції на суму  заборгованості законодавчо закріплено, правильність розрахунку судом перевірена, отже 3% річних в сумі 18грн.92коп. та індекс інфляції в розмірі 42грн.65коп.  підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 4.2.1.  договору нарахував відповідачу по  неоплаченому рахунку № 13/187  від 24.02.2009р. пеню на суму заборгованості по активній електроенергії  в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, розмір якої, згідно розрахунку, становить – 1150грн.60коп.

        Вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

        Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

         До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

         Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

         Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

         Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.  

         Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

       Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

   Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

   Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.   

   Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

  Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

   Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

   Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

    Наразі, враховуючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлений граничний розмір відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

    З урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1150,60грн. підлягають лише частковому задоволенню в розмірі 146,95грн., за наступним арифметичним розрахунком суду:

- облікова ставка НБУ у період з 18.03.09 по 14.06.09 – 12%

  1692,07грн.*12%*2/100%*89днів/365днів = 99,02грн.;

- облікова ставка НБУ у період з 15.06.09 по 37.07.09 – 11%

  1692,07грн.*11%*2/100%*47днів/365днів = 47,93грн.

                   Арифметичне складення сум 99,02грн. та 47,93грн. становить належну до

           стягнення суму пені -  146,95грн.

Посилання позивача на ЗУ «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», як на підставу нарахування пені у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, судом до уваги не приймаються, оскільки, згідно частини 2 статті 551 ЦК України, розмір неустойки, встановленої Законом, у відмінність від розміру неустойки, встановленої іншим актом цивільного законодавства, може бути змінено за домовленістю сторін лише в сторону збільшення.

       Положення ст. 1 ЗУ «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» передбачають пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

        Однак, згідно ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом  цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Зменшення розміру неустойки, встановленої Законом, ч. 2 ст. 551 ЦК не передбачено, тому застосування відповідальності передбаченої ст. 1 ЗУ «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», за наявності домовленості сторін у п. 4.2.1. договору про постачання електричної енергії № 187 від 15.06.2009р. розміру пені – 0,5% - є недопустимим, оскільки у спірній правовій ситуації вищу юридичну силу мають норми ч. 2 ст. 4 та ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Витрати по сплаті державного мита в сумі 77грн.94коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  238грн.80коп., у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

          На підставі  вищевикладеного, згідно ст. ст. 4, 258, 509, 526,  530, 546, 548, 551, 625, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 173, 193, 199, 230, ч. 6 ст. 231, 232, 275, ч. 2 ст. 343  Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996, Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в  Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, із змінами, останні зміни від 22.11.2006, ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику» та керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85, Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

                  Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”  м. Горлівка в особі Приазовських електричних мереж м.  Маріуполь Донецької області до приватного підприємства „Савона - Сервіс” м. Маріуполь Донецької області про  стягнення 4255грн.84коп., у тому числі заборгованість за спожиту активну електроенергію спожиту у лютому 2009р. в сумі 1692грн.07коп., заборгованість за перевищення договірних величин споживання  у лютому 2009р.  в сумі 1351грн.60коп., пеня в сумі  1150грн.60коп., 3% річних в сумі  18грн.92коп., індекс інфляції в розмірі  42грн.65коп., задовольнити частково в сумі 208грн.52коп., у тому числі пеня в сумі  146грн.95коп., 3% річних в сумі  18грн.92коп. та індекс інфляції в сумі 42грн.65коп.

                 В частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію спожиту у лютому 2009р. в сумі 1692грн.07коп. та заборгованості за перевищення договірних величин споживання  у лютому 2009р.  в сумі 1351грн.60коп., провадження по справі припинити.

 В частині стягнення пені в сумі 1003грн.65коп. відмовити за необґрунтованістю.

                   Стягнути з приватного підприємства „Савона - Сервіс” (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Євпаторійська, б. 4,  код ЄДРПОУ 31492256) на користь відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” в особі Приазовських електричних мереж (87528, м.  Маріуполь Донецької області, вул. Войнич, 2,  код ЄДРПОУ 00131096, р/р 26004900175231 в Першому Українському Міжнародному банку м. Маріуполя, МФО 335742) пеню в сумі  146грн.95коп., 3% річних в сумі  18грн.92коп. та індекс інфляції в сумі 42грн.65коп., витрати по сплаті  держмита в сумі 77грн.94коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  238грн.80коп.    

             Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                              

Вик. Якименко О.М.

тел. 3056827

Надруковано 3  примірники:

1  прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу;

1 прим. – до справи