Рішення

від 30.09.2009 по справі 8/110-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/110-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ  

від "30" вересня 2009 р.                                                       по справі  № 8/110-38

 За позовом  Приватного підприємства “Рибпродукт”, м. Київ

до  Приватного виробничо –торгового підприємства “Світязь”, м.  Луцьк

про стягнення 14 787 грн. 50 коп.  

                                                                                        Суддя  Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: н/з.

від відповідача: Давидюк В.Г., довіреність від 03.03.2009 року

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України  роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Ухвалою суду від 16.09.2009 року судове засідання відкладалось за клопотанням позивача для подання додаткових пояснень та доказів.

       Суть спору: позивач  - приватне підприємство “Рибпродукт” просить стягнути з відповідача -  приватного виробничо –торгового підприємства “Світязь”

14 787 грн. 50 коп., в тому числі: 13 530 грн. 41 коп. основного боргу згідно договору від 03.04.2009 року №41, 943 грн. 25 коп. пені, 313 грн. 84 коп. збитків від інфляції та судові витрати по справі: 1 200 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг представника, 147 грн. 88 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Представник відповідача у відзиві від 16.09.2009 року повідомив про погашення  відповідачем основного боргу в сумі 13 530 грн. 41 коп., в підтвердження чого представив платіжні доручення від 14.08.2009 року №2130, від 09.09.2009 року №2294, від 11.09.2009 року №2307. Нарахування пені та збитків від інфляції представник відповідача вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки поставка товару здійснювалась не на умовах підписаного сторонами договору №41, на який посилається позивач, а на умовах товарного кредиту, як вбачається із долученої до матеріалів справи накладної від 06.05.2009 року №00344. Крім того, призначення платежу «за товар згідно накладної від 06.05.2009 року №00344», а не договору зазначено у платіжних дорученнях, по яких здійснювалась оплата за товар. Також представник відповідача заперечує стягнення 1 200 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг представника, зважаючи на те, що Ярощук П.А. не має статусу адвоката, а згідно положень ГПК України та Закону України «Про адвокатуру» сплаті підлягають витрати лише за послуги адвоката.

         Представник позивача у запереченні проти позиції відповідача, що надіслане по факсу 29.09.2009 року, зазначає, що відповідач не надав доказів існування жодної іншої підстави поставки продукції, крім договору №41 від 03.04.2009 року; на договір посилаються сторони в акті звірки взаєморозрахунків від 13.07.2009 року; зазначення в накладній слів «умова поставки товарний кредит» жодним чином не свідчить про поставку продукції на іншій підставі, крім договору №41 від 03.04.2009 року, а навпаки, відповідає умовам договору про відстрочку оплати 30 календарних днів. Також представник позивача в зазначеному запереченні стверджує, що витрати на оплату послуг з ведення справи в суді є витратами, пов'язаними з розглядом справи та підлягають відшкодуванню згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України; законодавством не передбачено неможливість інших осіб, крім адвокатів, надавати послуги з ведення справи в суді.

         Крім того, представник позивача 29.09.2009 року надіслав по факсу  заяву про збільшення позовних вимог, де просить стягнути з відповідача 1 138 грн. 28 коп. пені, 313 грн. 84 коп. збитків від інфляції та судові витрати по справі: 1 200 грн.

00 коп. витрат на оплату послуг представника, 149 грн. 83 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  (збільшує розмір пені).

       Заява про збільшення позовних вимог не може бути прийнята судом, оскільки не відповідає вимогам ГПК: не підписана представником позивача, відсутні докази відправлення копії заяви про збільшення позовних вимог відповідачеві.  

         Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

                                                      в с т а н о в и в:

         3 квітня 2009 року між позивачем - приватним підприємством “Рибпродукт” та відповідачем -  приватним виробничо –торговим підприємством “Світязь”  був укладений договір № 41 (далі договір, а. с. 8-9).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору від 03.04.2009 року №41.

       Згідно п. п. 1.1, 5.2, 6.2 договору позивач зобов'язувався передавати, а відповідач – приймати у власність продукцію в кількості та асортименті згідно товарно – супровідної документації, та оплачувати її вартість на протязі 30-ти календарних днів з дати відвантаження. У разі прострочення оплати отриманого товару, останній  сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки  НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Згідно п. 7.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 року, але в будь – якому випадку до моменту його остаточного виконання.

       У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

 На виконання умов договору позивач 06.05.2009 року згідно накладної №00344 по довіреності серії ЯПН №552358 від 06.05.2009 року (а. с. 10-12) поставив відповідачу рибну продукцію на суму 39 530 грн. 41 коп.

     Відповідач в порушення умов договору отриманий товар оплатив частково на суму 26 000 грн. 00 коп. згідно  реєстру часткових оплат (а. с. 4), що стверджується платіжними дорученнями (а. с. 33-37).

     Заборгованість відповідача на день звернення позивача з позовом до суду становила 13 530 грн. 41 коп.,  підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягала до стягнення з відповідача, оскільки в силу

ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Проте, в період розгляду справи відповідач погасив 13 530 грн. 41 коп. заборгованості перед  позивачем,  що стверджується платіжними дорученнями

(а. с. 26-28).

Провадження у справі на суму  13 530 грн. 41 коп. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору (п. 11ст. 80 ГПК України).

      Згідно ч. 2 ст. 625  ЦК України боржник , який прострочив виконання

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

       Нараховані позивачем  313 грн. 84 коп. збитків від інфляції за червень 2009 року підлягають до стягнення в силу ст. 625 ЦК України.

      Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів  цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки  (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно п. 6.2 договору у разі прострочення оплати отриманого товару, останній  сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки  НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

       Нарахована позивачем згідно розрахунку за період з 05.06.2009 року по 07.08.2009 року пеня в сумі 943 грн. 25 коп. підставна і підлягає до стягнення з відповідача в силу ст.ст.230, 232  ГК України, п. 6.2 договору.

      Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

      Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

      Відповідно до ст. 43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.  

      Заперечення відповідача щодо безпідставності нарахування позивачем збитків від інфляції та пені, оскільки поставка товару здійснювалась не на умовах підписаного сторонами договору №41, а на умовах товарного кредиту згідно накладної від 06.05.2009 року №00344, не прийняті судом до уваги, так як підписання сторонами договору №41 від 03.04.2009 року відповідач  не заперечує; будь - яких інших підстав поставки йому товару позивачем, аніж договір №41 від 03.04.2009 року, відповідач не навів.  Крім того, посилання на договір значиться в підписаному сторонами акті звірки взаєморозрахунків від 13.07.2009 року.

      Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, основний борг  сплачений ним після звернення позивача з позовом до суду, то витрати  по сплаті державного мита в сумі 147 грн. 88 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

       Крім того, позивач, керуючись ст. ст. 44, 49 ГПК України, просить стягнути з відповідача 1 200 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг представника.

       Дана вимога не підлягає до задоволення, оскільки згідно Інформаційного листа ВГСУ від 14.12.2007 року №01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвоката, а не будь – яких представників.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, -                                                                               в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

        2. Стягнути з приватного виробничо –торгового підприємства “Світязь”,

м.  Луцьк, вул. Офіцерська, 20А, р/р в АКІБ  „Укрсиббанк” м. Харків, МФО 351005, код 13364650 на користь приватного підприємства “Рибпродукт”, м. Київ,  

вул. Куренівська, 2б, р/р 2600500231001 в ВАТ  „Ерде банк” м. Київ, МФО 380667, код 24918636

         - 943 грн. 25 коп. пені, 313 грн. 84 коп. збитків від інфляції, 147 грн. 88 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 1 522 грн.

97 коп. (одна тисяча п'ятсот двадцять дві грн. 97 коп.).

       3. Провадження у справі на суму 13 530 грн. 41 коп. припинити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                А.М. Кравчук

Повний текст рішення

    підписаний 01.10.2009 року

          Суддя                                                             Кравчук Антоніною Михайлівною