Рішення

від 06.10.2009 по справі 33/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/198

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

06.10.09 р.                                                                                     Справа № 33/198                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Коммунтранс” м.Краматорськ, Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднання Шахтострой” м.Костянтинівка, Донецької області

про стягнення суми боргу 35840,00грн., пені в розмірі 4673,65грн., інфляційної складової в розмірі 2145,72грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Корнієнко Д.О. – за довіреністю

від відповідача: Авілов Д.С. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: у судовому засіданні 01.10.2009р. було оголошено перерву до 06.10.2009р. відповідно до ст.77 ГПК України

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.08.2009р. порушено провадження по справі за позовом Закритого акціонерного товариства „Коммунтранс” м.Краматорськ, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднання Шахтострой” м.Костянтинівка, Донецької області про стягнення суми боргу 35840,00грн., пені в розмірі 4673,65грн., інфляційної складової в розмірі 2145,72грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 25.08.2009р. – 11год. 25хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду  справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із                   ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами        не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди № 080/к від 18.09.2008р., акти здачі-приймання робіт, претензію № 348 від 27.05.09р., неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем були нараховані пеня та штрафні санкції.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду Донецької області справу                № 33/198 було передано на розгляд судді Манжур В.В.

Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України – позивач вправі                  до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних  вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір  позовних вимог.

Позивач надав до суду заяву за № 590 від 08.09.2009р. про уточнення позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 4680,00грн., суму пені в розмірі 1137,06грн., 3% річних в розмірі 156,02грн.

Відповідач у відзиві від 30.09.2009р. заперечує проти позовних вимог, посилаючись на відсутність у позивача права вимоги. Під час розгляду справи представник відповідача визнав наявність суми основного боргу перед позивачем за договором оренди.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

18.09.2008р. між Закритим акціонерним товариством „Коммунтранс” (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Об'єднання Шахтострой” (Орендар) був укладений договір оренди транспортних засобів за № 080/к (далі за текстом – договір), згідно пункту 1.1. якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування автогрейдер Марки ГС-18.05-237, про що був складений акт приймання-передачі від 18.09.2008р.

В пункті 4.1. договору сторони передбачили, що строк оренди транспортного засобу узгоджений та становить 3 місяці, починаючи з дати підписання Орендарем та Орендодавцем акту приймання-передачі автогрейдеру Марки ГС-18.05-237.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 5.1. договору орендна плата встановлена в розмірі 1280грн. за добу (за умови роботи транспортного засобу протягом 8 годин за добу), в тому числі ПДВ. Орієнтовна сума орендної плати складає 115200грн. (з урахуванням заробітної плати водія) на строк обумовлений договором, в тому числі ПДВ.

Оплата орендної плати здійснюється на поточний банківський рахунок Орендодавця протягом 2 (двох) банківських днів на підставі наданого рахунку-фактури (п.5.3. договору).

За умовами договору відповідач прийняв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі здійснювати орендні платежі (п.6.2.3. договору).

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.10.2008р., від 22.11.2008р., від 22.12.2008р., від 29.01.2009р. загальна сума орендної плати за договором становить 106240,00грн. з ПДВ.

За умовами пункту 7.2. договору, в редакції додаткової угоди від 18.09.2008р., повернення транспортного засобу здійснюється Орендарем за свій рахунок на базу Орендодавця за актом приймання-передачі. На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано доказів повернення орендованого за договором майна.

За даними позивача відповідач здійснив часткову оплату за договором у розмірі 101560,00грн.. З урахуванням проведеної оплати сума несплаченої орендної плати складає 4680,00грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за № 348 від 27.05.09р.                      з вимогою погасити наявну заборгованість за договором оренди № 080/к від 18.09.2008р.           Однак, відповідь на претензію у матеріалах справи відсутня.

Оскільки на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи               доказів сплати заборгованості з орендної плати в повному обсязі та зважаючи на визнання відповідачем факту наявності суми заборгованості за договором, вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 4680,00грн. підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення суми пені в розмірі 1137,06грн., то суд виходить з наступного:

В пункті 8.2.1. договору сторони передбачили, що у випадку прострочки оплати орендних платежів Орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу.

За розрахунком позивача розмір пені за прострочення сплати орендної плати становить 1137,06грн.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.   

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов'язань.

Наданий позивачем розрахунок пені не суперечить діючому законодавству та визнаний судом вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених вимог про стягнення 3% річних  в розмірі 156,02грн., суд зазначає наступне:

Вказані вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки не були заявлені при подачі первісного позову, та в розумінні ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України є додатковою вимогою, про яку не йшлося в позовній заяві, тобто новою вимогою, яка має бути розглянута окремо при подачі іншого позову.

Згідно підпункту 3.7 пункту 3 Роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України  від 18.09.1997р. за № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського  процесуального кодексу України” передбачено: під збільшенням розміру позовних вимог               (ч.2 ст.22 ГПК України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов`язано з пред`явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, наприклад,                 якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути штрафні санкції – штраф. Останні вимоги є новими, які мають бути розглянуті окремо.

За вказаних обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 156,02грн. не підлягають задоволенню.

Позивач у позові просив з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача.

Суд розглянув заяву та відмовив у задоволенні з наступних підстав:

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який  подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

За приписом ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві та забороною відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що існує реальна загроза порушення прав та інтересів заявника.

Однак, позивач не надав доказів, у розумінні ст.66 Господарського процесуального кодексу України, а саме: не визначені рахунки відповідача, на які позивач просить накласти арешт, та не визначено індивідуального майна Відповідача, яке підлягає арешту, не надано доказів щодо права власності майна, яке підлягає арешту.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

Позивачем було заявлено майнові вимоги на загальну суму 42959,37грн., а тому державне мито повинно бути сплачене у розмірі 1 відсоток від заявленої суми, тобто 429,59грн.

Оскільки позивачем платіжним дорученням за № 72 від 06.08.2009р. було сплачено державне мито у розмірі 496,80грн., тобто більше ніж передбачено діючим законодавством,               то суд дійшов висновку про видачу Закритому акціонерному товариству „Коммунтранс” м.Краматорськ, Донецької області довідки про повернення державного мита у розмірі 67,21грн., відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993р., у зв'язку зі сплатою у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

На підставі ст.ст. 525, 549, 615, 625, 762 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

                                             В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Коммунтранс” м.Краматорськ, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднання Шахтострой” м.Костянтинівка, Донецької області про стягнення суми основного боргу в розмірі 4680,00грн., суми пені в розмірі 1137,06грн., 3% річних в розмірі 156,02грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднання Шахтострой” м.Костянтинівка, Донецької області (юридична адреса: вул.Шмідта, буд.48, м.Костянтинівка, Донецька область, 85104;  фактична адреса: вул.Театральна, 7, сел.Торецький, м.Дружківка, Донецька область, 84200; ЄДРПОУ 31933561) на користь Закритого акціонерного товариства „Коммунтранс” м.Краматорськ, Донецької області (вул.Південна, буд.21, м.Краматорськ, Донецька область, 84313; ЄДРПОУ 32026358) суму основного боргу в розмірі 4680,00грн.,     суму пені в розмірі 1137,06грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 58,17грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 15,98грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову – відмовити.

Видати Закритому акціонерному товариству „Коммунтранс” м.Краматорськ, Донецької області (вул.Південна, буд.21, м.Краматорськ, Донецька область, 84313; ЄДРПОУ 32026358) довідку на повернення державного мита у розмірі 67,21грн., сплачене платіжним дорученням             за № 72 від 06.08.2009р. на суму 496,80грн., відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21 січня 1993 року, у зв'язку зі сплатою в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 06.10.2009р.

Суддя                                                                                              

Надруковано 3 примірники

Сторонам 2,

У справу № 33/198

Вик. Єрохіна В.В.