Рішення

від 05.10.2009 по справі 53/463

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/463

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/463

05.10.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скан»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія»

про стягнення 59 730,80 грн.

                                                                                                            Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Піменов С.В. –представник  по довіреності  від 04.08.2009р.

від відповідача: не з'явились

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія»заборгованості за Договором № 3/02-07 від 20.02.2007р. в розмірі 59 730,80 грн., в тому числі 53 000,00 грн. – основний  борг, 1 154,30 грн. –3% річних та 5 576,50 грн. інфляційних витрат.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2009р. порушено провадження по справі № 53/463, розгляд справи призначено на 14.09.2009р.

          У зв'язку  з нез'явленням в засідання суду  повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2009р. розгляд справи було відкладено на 05.10.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 05.10.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 01.10.2009р. № 21-10/6916, наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 25.08.2009р. та від 14.09.2009р. про що свідчать відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення  з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.10.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача,  суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20.02.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Скан»(виконавець)  та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія»(замовник) було укладено договір № 3/02-07, відповідно до умов якого замовник передає, а виконавець приймає на себе виконання наступних робіт та послуг на ВАТ «Понінківський КПК»: видача рекомендацій по модернізації технологічного потоку виробництва паперу на ПРМ № 4; технічний нагляд за модернізацією ПРМ № 4; технологічна накладка потоку виробництва паперу на ПРМ № 4; видача технологічних рекомендацій щодо випуску товарних партій продукції на ПРМ № 4 (п. 1.1 Договору № 3/02-07).  

Додатковою угодою до договору № 3/02-07 від 20.02.2007р. від 25.12.2007р. сторони за взаємною згодою продовжили термін дії договору до 31.12.2008р., а в питаннях розрахунків –до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.  

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Договірна ціна робіт, що доручені виконавцю становить 90 000,00 грн. (п. 2.1 Договору № 3/02-07).

Факт надання послуг по договору на суму 90 000,00 грн. підтверджується належним чином завіреним копіями актів виконаних робіт від 28.09.2007р., за жовтень 2007р., від 05.02.2008р., від 30.12.2008р., підписаних та погодженим сторонами у двосторонньому порядку (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору № 3/02-07 протягом 10 днів з моменту підписання даного договору замовник здійснює попередню оплату в сумі 27 000,00 грн.

На виконання умов вказаного пункту договору відповідач перерахував позивачу 26.02.2007р. 27 000,00 грн. в якості попередньої оплати що відображено в акті звірки взаємних розрахунків, підписаному та погодженому сторонами.

Згідно з п. 4.2. Договору № 3/02-07 замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі Актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Оплата здійснюється протягом 10 днів після підписання Акту виконаних робіт обома сторонами (п. 4.3. Договору № 3/02-07).

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково розрахувався з позивачем за виконані роботи на суму 10 000,00 грн.

Таким чином заборгованість відповідача становить суду у розмірі 53 000,00 грн., яку і просить стягнути позивач в судовому порядку.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт (п. 4.3 Договору № 3/02-07), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за виконані роботи в повному обсязі не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов ТОВ «Скан»щодо стягнення з ТОВ «Торгово-виробнича компанія»основного боргу за Договором № 3/02-07  у розмірі 53 000,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 1 154,30 грн. 3% річних та 5 576,50 грн. інфляційних витрат, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за надані послуги.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством  відповідальності.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 1 154,30 грн.  3% річних та 5 576,50 грн. інфляційних витрат за період прострочення з 17.11.2008 року по 06.08.2009 року, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 611, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва        

В И Р І Ш И В:

1.Позов  задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія»(03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, код ЄДРПОУ 34578854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скан»(01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, код ЄДРПОУ 30676305)  53 000 (п'ятдесят три тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 1 154 (одна тисяча сто п'ятдесят чотири) грн.. 30 коп. 3 % річних, 5 576 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 50 коп. інфляційних витрат, 597 (п'ятсот дев'яносто сім) грн.. 31 коп. витрат по сплаті державного мита та 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.