Рішення

від 24.09.2009 по справі 18/150

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/150

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "24" вересня 2009 р.Справа №  18/150

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Кузьмичовій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/150

за позовом: Приватного підприємства "Вентехком", м. Кіровоград  

до відповідача: Приватного підприємства "УкрАгроПром-Сервіс ЛТД", м. Кіровоград     

про стягнення  344 921,40 грн.  

Представники сторін:

від позивача - Очеретяний І.К., довіреність № б/н від 25.05.09;

від відповідача - участі не брали.

Приватне підприємство "Вентехком" звернулось до господарського суду з позовною заявою від 27.08.2009 року, яка містить вимоги про стягнення з приватного підприємства "УкрАгроПром-Сервіс ЛТД" грошової суми в розмірі 344 921,40 грн., з яких: 310 740,00 грн. основного боргу та 34 181,40 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 27В від 14.07.2009 р. щодо оплати вартості отриманого товару.

В судовому засіданні 24.09.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Між тим, 10.09.2009 року на адресу господарського суду надійшла заява приватного підприємства "УкрАгроПром-Сервіс ЛТД" № 4 від 10.09.2009 року про визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі. У поданій заяві відповідач просить розглянути справу без участі представника відповідача.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням наведеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 18/150 в судовому засіданні 24.09.2009 р. за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 24.09.2009 р. за згодою присутнього представника позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

                                                                 ВСТАНОВИВ:

14.07.2009 року між приватним підприємством "Вентехком" (Продавець) та приватним  підприємством "УкрАгроПром-Сервіс ЛТД" (Покупець) укладено договір №27В (Договір) (а.с. 9-10).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору Продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти товар та оплатити його вартість в строки, встановлені цим договором.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Продавець зобов'язаний поставити Покупцеві товар протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору.

Покупець зобов'язаний прийняти Товар та здійснити його оплату протягом 10 банківських днів, з моменту отримання (п. 2.3. Договору).

Загальна вартість товару за даним договором становить 359 640 грн. (п. 4.1. Договору).

Згідно з п.п. 4.2, 4.4. Договору Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця згідно отриманого рахунку-фактури.

Пунктами 8.1., 8.2. Договору встановлено, що договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір №27В від 14.07.2009 р. укладено між сторонами в письмовій формі, підписано та скріплено печатками підприємств.

Згідно статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору №27В від 14.07.2009 р. передано, а відповідачем прийнято обумовлений товар на загальну суму 359 640,00 грн., що підтверджується накладною № 142 від 21.07.2009 року на суму 359 640,00 грн. та довіреністю №106 від 21.07.2009 року (а.с. 12, 14).

Таке оформлення документів відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 99 від 16.05.1996р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318. Так, згідно пункту 2 даної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно умов договору Покупцеві виставлено рахунок-фактуру № 142 від 21.07.2009 року на суму 359 640,00 грн. (а.с. 13).

Проте, відповідачем неналежним чином виконано відповідачем умови договору поставки, товар оплачено частково на суму 48 900,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар на час звернення до суду становить 310 740,00 грн.

Наявність вказаної заборгованості не заперечується відповідачем в акті звірки складеним між сторонами (а.с. 15).

Оскільки відповідачем заборгованість не була сплачена, позивач за захистом своїх порушених прав та інтересів звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу  частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за отриманий товар в розмірі 310 740,00 грн. та вказану заборгованість визнав, а тому вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за період з 04.08.2009 року по 26.08.2009 року в розмірі 34 181,40 грн., яка виникла внаслідок прострочення виконання зобов'язань за договором №27В від 14.07.2009 року.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.2 договору №27В від 14.07.2009 року сторони передбачили сплату пені за несвоєчасну оплату продукції у розмірі 0,5% від суми відмови за кожен день прострочення, до моменту повного виконання свого зобов'язання по оплаті. Згідно розрахунків позивача розмір пені за період з 04 по 26 серпня 2009 р.  становить 34 181,40 грн. (а.с. 16).

Між тим, позивачем при розрахунку заявленої до стягнення пені не враховано норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими встановлено, що розмір  пені не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки  Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Отже, з відповідача може бути стягнено пеню лише в межах  подвійної  облікової  ставки  Національного банку України.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені за період з 04 по 26 серпня 2009 р.  підлягає частковому задоволенню  на суму 3 928,94 грн.  

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 314 668,94 грн., з яких: 310 740,00 грн.  основного боргу та 3 928,94 грн. пені.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                               В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "УкрАгроПром-Сервіс ЛТД" (25026, м. Кіровоград, вул. Червонозорівська, 23Д, ідентифікаційний код 36390623, р/р 26009100301 в ЦРВ ВАТ "Мегабанк", МФО 351629) на користь приватного підприємства "Вентехком" (25014, м. Кіровоград, вул. Валентини Терешкової, 9, ідентифікаційний код 36023258, р/р 26007100000263 в ЦРВ ВАТ "Мегабанк", МФО 351629) - 314 668,94 грн.,  з яких: 310 740,00 грн. основного боргу та 3 928,94 грн. пені, а також 3146,68 грн. державного мита і 215,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                    В.В. Тимошевська