Постанова

від 09.10.2009 по справі 33/207-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/207-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2009 р.                                                           Справа № 33/207-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

                                             при секретарі   Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача –Шитель С.А. –дов.

відповідача –Сенчук Л.Ю. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача  (вх. № 2711Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 20 серпня 2009 р. по справі № 33/207-09

за позовом Приватного підприємства «ЛКБ - центр», м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Фронт», смт. Пісочин Харківського району Харківської області

про  стягнення 347280,90 грн.,

встановила:

Позивач, ПП «ЛКБ-центр»,  звернувся  до  господарського суду  Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд  стягнути  з відповідача на свою користь (з урахуванням уточнень до позовної заяви) 341791,08 грн. основного боргу за договором   поставки № 0501-09/12 від  05.01.2009 р., 9325,17 грн. пені, 50655,05 грн. відсотків річних та відшкодувати судові витрати –10000,00 грн. витрат на адвокатську допомогу, 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4018,76 грн. державного мита. Позовні вимоги мотивовані належним виконанням договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 серпня 2009 року по справі 33/207-09 (суддя Савченко А.А.) позов задоволено  частково. Стягнуто з  ТОВ «Фронт»на користь ПП «ЛКБ-центр»335354,38 грн. боргу,  50655,05 грн. річних, 9325,17  грн. пені,  витрати по сплаті державного мита   у сумі  4018,76  грн.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у сумі  315,00 грн. та  витрати  по оплаті послуг адвоката в  сумі 10000,00 грн. В   решті позову  (в частині 6436,70 грн. основного боргу) провадження  у  справі   припинено у зв'язку зі сплатою цієї частини боргу.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2009 року у справі № 33/207-09, не зазначаючи при цьому, яке прийняти. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції оскаржуване рішення прийнято у першому судовому засіданні на підставі однобічного та необґрунтованого розгляду справи. Відповідач вважає, що судом першої інстанції безпідставно не було задоволено його клопотання про відкладення розгляду справи, через що відповідач був позбавлений можливості надати докази на спростування вимог позовної заяви. Також відповідач стверджує, що йому не було надано можливості ознайомитись зі змінами до позовних вимог, якими позивач збільшив свої позовні вимоги шляхом нарахування штрафних санкцій.

23.09.2009 р. відповідачем до суду апеляційної інстанції подано клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею справи про визнання недійсним договору № 0501-09/12 від 05.01.2009 р.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу  –без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка. Позивач вказує, що сума боргу підтверджена як наявними у справі накладними на відпуск товару, так і актом звірки між сторонами. Відкладення ж розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, а тому судом першої інстанції клопотання відповідача обґрунтовано не було задоволено. Представник позивача також заперечує проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, зазначаючи, що воно подано лише з метою затягування розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 20 серпня 2009 р. у справі № 33/207-09 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 05.01.2009 р.  між  сторонами     був   укладений  договір  поставки № 0501-09/12, відповідно до умов  якого позивач зобов'язався поставити відповідачу, а  відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар  в порядку та на умовах договору. Строк дії договору встановлений до 31.12.2009 р. (п. 9.4).

У відповідності до п.2.1 договору, кількість, ціна, умови та  строки поставки кожної партії товару погоджуються сторонами перед кожною поставкою та  визначаються на підставі  специфікацій, накладних, які є  невід'ємною частиною  договору.   Згідно п.3.1 договору загальна  орієнтована  вартість   договору   склала   10 000 000,00 грн.

У відповідності до  п.3.3 договору  відповідач  зобов'язався   оплачувати кожну партію товару: на   умовах відстрочення платежу строком на 14 календарних днів,  якщо інше не  встановлено специфікацією до  договору, шляхом перерахування  грошових коштів  на   рахунок позивача,  вказаний   в  розділі  10 договору.

Як свідчать матеріали справи, в межах строку дії договору позивачем здійснена поставка товару, який відповідачем прийнятий без заперечень. Факт поставки товару підтверджується доданими до справи  видатковими накладними та  довіреностями на отримання товару. Отриманий товар відповідачем був частково оплачений, що підтверджено доданими до матеріалів справи банківськими виписками.

Також, між  сторонами  за  період з 15.05.2009 р. по  31.07.2009 р. було проведено  звірку розрахунків   за   кожною   поставкою  і   відповідачем   заборгованість  в сумі 347280,90 грн. визнана в повному обсязі, про що свідчать підписаний  представниками  сторін та скріплений печатками акт звірки, дійсність якого відповідачем також не заперечується. Крім того, відповідач підтверджує свою заборгованість перед позивачем  гарантійним  листом  від 05.08.2009 р. (арк.справи 37), в якому ним було  запропоновано  позивачеві  графік  погашення  заборгованості  за  поставлену   хімічну   сировину.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та не спростовано відповідачем у суді апеляційної інстанції, у  спірний  період   між сторонами   діяв   лише договір  поставки № 0501-09/12,  інших   договорів  на  надання  послуг  з постачання  товару   в   цей  період  між   сторонами не   існувало,  тому   колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, що   поставка  товару    здійснювалась    саме   за   спірним  договором.  

При цьому колегія суддів також враховує положення ст. 208 ЦК України, якою передбачено, що правочини між юридичними особами вчиняються у письмовій формі.

При дослідженні матеріалів справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що  після звернення позивача з позовом до суду відповідачем було погашено 5489,82 грн., після чого позивачем уточнені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та до стягнення заявлено 341791,08 грн. (арк.справи 13). В подальшому відповідач  також частково погасив заборгованість в розмірі 6436,70 грн., що підтверджується    банківськими виписками про проведену оплату, у зв'язку з чим суд першої інстанції в цій частині  стягнення   правомірно припинив провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України,  за відсутністю предмету спору.

Щодо решти боргу, колегія суддів, як і суд першої інстанції  вважає, що   своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст.ст. 526, 530 ЦК України щодо належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань, а тому   вимоги позивача про стягнення  з відповідача 335354,38  грн.  заборгованості за спірним договором є   обґрунтованими  та правомірно визнані судом такими, що підлягають   задоволенню.

Матеріали справи свідчать, що 11.08.2009 р. (арк.справи 13) позивачем надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій заявлений до стягнення основний борг зменшено на 5489,82 грн., а також на суму боргу нараховано 9325,17 грн. пені за період з 15.06.2009 р. по 10.08.2009 р. із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та 120% річних за цей же період у розмірі 50655,05 грн.

При поданні вказаної заяви позивачем надано докази її направлення на адресу відповідача (опис вкладення та поштова квитанція), а також платіжне доручення про доплату держмита (арк.справи 14-16). Таким чином, твердження відповідача про те, що на його адресу не направлено вказаних документів, спростовуються матеріалами справи.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник,  який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою  кредитора повинен сплатити    3%  річних   з  простроченої суми боргу, якщо  інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

П. 6.2 укладеного між сторонами договору встановлено, що в разі порушення покупцем строків оплати, встановлених п.п. 3.3, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ  від несплаченої в строк суми  за кожен день прострочення платежу, а також 120% річних  з  простроченої суми   в силу ст. 625 ЦК України.

Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено їх відповідність як положенням чинного законодавства, так і фактичним обставинам справи, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення  120% річних в сумі  50655,05 грн.  та 9325,17  грн. пені.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у суді апеляційної інстанції вищезазначені суми боргу не спростовані, не надано доказів того, що такий борг був оплачений у більшій, ніж стягнуто оскаржуваним рішенням частині. Заперечень щодо наданих позивачем розрахунків сум річних та пені відповідачем також не надано.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано на відповідача покладені судові витрати по розгляду справи. В цій частині колегія суддів вважає за необхідне окремо зазначити, що витрати на оплату послуг адвоката підтверджені доданим до матеріалів справи договором з адвокатом, та свідоцтвом на право зайняття адвокатською діяльністю, відповідні витрати є фактично понесеними саме за розгляд даної справи, вони є співрозмірними з основним позовом, а тому підстав для відмови у задоволенні в цій частині колегія суддів не вбачає. Відповідачем жодних заперечень чи спростувань відносно сум судових витрат не надано.

Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що судом першої інстанції не надано відповідачу можливості надати свої обґрунтовані пояснення на спростування доводів позовної заяви, оскільки розгляд справи здійснений у першому судовому засіданні за відсутністю представника відповідача, та що відповідачем не підписувався спірний договір.

Що стосується заперечень щодо розгляду справи без участі представника відповідача, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції дійсно справа розглянута у першому судовому засіданні, на якому представник відповідача був відсутній. Разом з тим, відповідне не є підставою для скасування рішення суду, оскільки представник відповідача був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду.

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду, в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи було відмовлено, оскільки  відповідачем не подано належних доказів  в  його обґрунтування, а відповідач  був належним чином повідомлений про   час та дату  слухання  справи, та не був  позбавлений   можливості   надати до суду витребувані ухвалою від 05.08.2009 р. документи. До того ж, як зазначив суд першої інстанції,  явка представників сторін  не  була визнана  судом  обов'язковою.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції у цій частині, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, у разі, якщо справу не може бути розглянуто у даному судовому засіданні. Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б спростовували висновки суду про правомірність заявлених до стягнення сум, а само по собі прийняття рішення у першому судовому засіданні за відсутності сторони, яка була належним чином повідомлена про час та місце засідання суду, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Що ж стосується посилання відповідача про те, що договір підписаний неналежною особою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що належних доказів на підтвердження цього факту відповідачем не надано. Крім того, враховуючи, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення спірний договір не був визнаний недійсним у встановленому законом порядку, та що шляхом часткового виконання умов спірного договору відбулося його схвалення в порядку ст. 241 ЦК України, відповідне не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду оглянутий оригінал договору, що наданий позивачем та встановлено, що він містить підписи обох представників сторін, які візуально схожі з підписами повноважних представників   сторін, що містяться на інших доданих до справи документах та засвідчений печатками сторін.

Заперечуючи проти факту підписання цього договору, відповідач посилається на те, що договір підписаний не директором підприємства відповідача Бронніковим К.В. (який зазначений у договорі), а невідомою особою. В той же час представник відповідача не зміг пояснити суду, ким конкретно підписаний цей договір. Також, представник відповідача на запитання суду надав пояснення, що печатка підприємства відповідача знаходиться безпосередньо у директора товариства, однак, ані представником, ані директором товариства не надано належних пояснень щодо того, яким чином договір, який ніби-то (зі слів відповідача) підписаний невідомою особою, був засвідчений печаткою товариства.

Також, заперечуючи проти наявності у відповідача оригіналу спірного договору, він, в той же час, зазначає, що на підприємстві є копія цього договору, що також позбавляє доводи відповідача належної переконливості.

Що ж стосується клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи про визнання недійсним спірного договору, колегія суддів вважає, що у його задоволенні слід відмовити, оскільки відсутні підстави, передбачені ч. 1 ст. 79 ГПК України для зупинення провадження у справі (доказів неможливості вирішення даної справи до вирішення справи № 07/297-09 відповідачем не надано).

При цьому колегія суддів також враховує і те, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення спірний договір не був визнаний недійсним у встановленому законом порядку, провадження у справі про його недійсність порушено лише 02.09.2009 р. (тобто, після прийняття оскаржуваного рішення). Крім того, у разі визнання спірного договору недійсним, відповідач має право на перегляд даної справи за нововиявленими обставинами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст.79, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

У задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20 серпня 2009 року у справі № 33/207-09 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Суддя                                                                      

                                 Суддя