Рішення

від 03.09.2015 по справі 914/2332/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.15р. Справа№ 914/2332/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «³Ес БанкВ» , м. Львів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Бізнес Центр В«Український КАПІТАЛВ» , м.Львів

до відповідача-2 :Товариства з обмеженою відповідальністю В«ХоСаРоВ» , м. Львів

про солідарне стягнення в розмірі 701841,81 грн.

Суддя Мороз Н.В.

При секретарі М.Потикевич

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача - 1: н/з

Від відповідача - 2: н/з

Суть спору :

Позовну заяву подано Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк», м. Львів до відповідача-1- Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Український КАПІТАЛ», м. Львів, відповідача-2- Товариства з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо», м. Львів про солідарне стягнення в розмірі 701841,81 грн.

Ухвалою господарського суду від 17.07.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в засіданні на 28.07.2015р.

Для всебічного, об'єктивного та всестороннього вирішення спору, 28.07.2015р. та 11.08.2015р. розгляд справи відкладався з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду. Крім того, ухвалою від 11.08.2015р. суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову з підстав, зазначених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 03.09.2015р. представник позивача з'явився, 03.09.2015р. подав письмові пояснення (висновок) про причини виникнення розбіжностей сум в розрахунку заборгованості за кредитним договором №KU020432 від 30.05.2015р. та долучив меморіальні ордери про примусове перенаправлення коштів з кредитного договору №KU020432 від 30.05.2015р. та скерування на погашення по кредиту № KU010866 від 11.04.2011р. з виписками про погашення заборгованості по тілу кредиту, процентах та пені. Зокрема, повідомив, що між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТзОВ «Бізнес центр «Український КАПІТАЛ» було укладено три кредитні договори, а саме: №KU020432 від 30.05.2013р., № KU016749 від 28.02.2012р. та № KU10866 від 11.04.2011р. У зв'язку з тим, що на момент поступлення коштів від ТзОВ «Бізнес центр «Український КАПІТАЛ» існувала значна прострочена заборгованість за кредитним договором № KU10866 від 11.04.2011р., позивачем у відповідності до п.11. умов кредитного договору №KU020432 від 30.05.2013р. прийнято рішення про скерування 6 327,67 грн. на погашення боргу по даному кредиту за кредитним договором № KU10866 від 11.04.2011р. Зазначив, що з моменту подання позовної заяви жодних оплат за кредитним договором №KU020432 від 30.05.2013р. здійснено не було, розмір заборгованості становить: 631378,87 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 22938,14 грн. - заборгованість по відсотках; 47524,80 грн. - заборгованість по пені. Позовні вимоги підтримав, позов просить задоволити. Проти клопотання про призначення експертизи поданого представником відповідач -1 ТзОВ «Бізнес центр «Український капітал» від 10.08.2015р. заперечив, вважає, що призначення судової експертизи призведе до значного затягування розгляду справи, в задоволенні клопотання просить відмовити.

Представник відповідача - 1 в судове засідання в судове засідання не з"явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, вимог ухвал суду від 17.07.2015р., 28.07.2015р. та 11.08.2015р. не виконав, відзиву на позов не подав. Проте, 10.08.2015р. представником відповідача через службу діловодства подано клопотання про призначення експертизи. Дане клопотання обґрунтовує наявністю розбіжностей у розрахунках позивача та відповідача по існуючій сумі заборгованості, тому для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору необхідним на думку відповідача є застосування спеціальних знань. Просить суд призначити судову економічну фінансово-кредитну експертизу для аналізу і оцінки фактичного стану розрахунків між сторонами за кредитним договором, розрахунку суми позовних вимог.

Щодо поданого клопотання про призначення експертизи, суд зазначає.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

При цьому, необхідність призначення судової експертизи пов'язана саме з наявністю при розгляді господарського спору певних питань щодо обставин, які не можуть бути встановлені судом самостійно, оскільки потребують спеціальних знань експерта та можуть бути вирішені шляхом призначення судової експертизи. Зі змісту ст.41 ГПК України випливає, що саме суд визначає при розгляді справи наявність таких питань та, відповідно, вирішує питання необхідності призначення певного виду судової експертизи у справі. Також, слід зазначити, що згідно положень чинного законодавства та вказаної статті зокрема, суд має право, на його розсуд, призначити експертизу у разі такої необхідності, проте, не обов'язок.

Згідно приписів п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про призначення судової економічної фінансово-кредитної експертизи та відсутність дійсної потреби у спеціальних знаннях при проведенні розрахунку заборгованості, а відтак, в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи слід відмовити.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем -1 не виконано вимог ухвал суду та не подано відзив на позовну заяву з обґрунтованим контррозрахунком заборгованості за кредитним договором №KU020432 від 30.05.2013р. проведеного відповідачем -1 та з долученням відповідних доказів в підтвердження своїх заперечень.

Відповідач - 2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив. Згідно відзиву на позовну заяву від 10.08.2015р. відповідач проти позову заперечив частково, зазначив, що позивачем при проведенні розрахунку не враховані часткові платежі, а також не погодився з сумою нарахованих відсотків за користування кредитом та розміром нарахованої пені. Вимоги ухвали суду від 11.08.2015р. не виконав.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, створивши сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовВ»язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобовВ»язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовВ»язку. Однією з підстав виникнення зобовВ»язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

30.05.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Фольксбанк» (перейменоване на публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» згідно рішення позачергових загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом №48 від 11.10.2013р.) (позивач, за договором - банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український капітал» (відповідач, за договором - позичальник) укладено кредитний договір № KU020432.

26.06.2013р. між Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український капітал» укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № KU020432 від 30.05.2013р., якою внесено зміни та доповнення до кредитного договору, а саме до п.1.12 розділу 1 «Базові умови кредитування» - вид та предмет забезпечення виконання боргових зобов'язань, всі інші умови кредитного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують свої зобов'язання за ними.

Відповідно до умов кредитного договору, банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 979660,00 грн. з кінцевим строком виконання зобов'язань не пізніше 30.05.2018р., а позичальник зобов'язується повертати банку кредит з періодичністю та в розмірах, визначених в розділі 1 кредитного договору та відповідно до графіку з урахуванням пільгового періоду щодо погашення кредиту, якщо такий встановлений кредитним договором.

Додатком №1 до кредитного договору № KU020432 від 30.05.2013р., який є невід'ємною частиною кредитного договору, банком встановлено позичальнику графік погашення кредиту. Пунктом 3 додатку встановлено, позичальник зобов'язаний повертати кредит в розмірі сум погашення кредиту протягом періодів погашення кредиту незалежно від розміру фактичної заборгованості позичальника за кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №KU020432 від 30.05.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Фольксбанк» (перейменоване на публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» згідно рішення позачергових загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом №48 від 11.10.2013р.) (позивач, за договором - кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо» (відповідач - 2, за договором - поручитель) укладено договір поруки №KU020432/S-1 від 30.05.2013р.

Відповідно до п.1.2. договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобов'язань за договором основного зобов'язання - кредитним договором № KU020432 від 30.05.2013р., а саме: сплатити кредитору заборгованість по кредиту (основний борг) в межах 979660,00 грн. в строки та на умовах, передбачених у договорі основного зобов'язання; сплатити кредитору заборгованість по процентах, нарахованих на суму основного боргу, комісії та штрафних санкцій в строки, розмірах та на умовах, передбачених у договору основного зобов'язання; виконати всі інші обов'язки передбачені договором основного зобов'язання та додатками (додатковими угодами) до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2013р. відповідач - 1 - ТзОВ «Бізнес центр «Український капітал» звернувся до ПАТ «Фольксбанк» із заявою на отримання кредитних коштів згідно договору № KU020432 від 30.05.2013р. в сумі 979660,00 грн.

Позивач на виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором надав відповідачу грошові кошти в розмірі 979660,00 грн., що підтверджується розпорядженням про надання кредиту від 31.05.2013р. та меморіальним ордером №1013458 від 31.05.2013р. (в матеріалах справи).

Відповідно до умов п.12.1.8 кредитного договору, банк має право незалежно від інших положень кредитного договору вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначений банком частині за умови утворення в позичальника простроченої заборгованості за борговими зобов'язаннями.

Згідно ч.2. ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У зв'язку з неналежним невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором позивачем було скеровано на адресу відповідача - 1 та відповідача - 2 (поручителя) повідомлення - вимоги №10-3/9941 та №10-3/9942 від 14.05.2015р. про дострокове повернення кредиту повністю. Однак така вимога залишена відповідачами без відповіді, повне або часткове погашення заборгованості за кредитним договором проведено не було.

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український капітал»(позичальник) своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту не виконало в повному обсязі, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість по тілу кредиту у розмірі 631378,87 грн.

Відповідно до ст.ст.1048, 1054 ЦК України, одним із обов'язків позичальника за кредитним договором є сплата процентів за користування кредитом, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Згідно п. 9.1. договору, банк здійснює надання кредиту за плату у вигляді процентів, що мають сплачуватися позичальником банку в порядку та на умовах кредитного договору. Проценти сплачуються позичальником банку в валюті(ах) кредиту. Розмір процентів (процентна ставка) визначений сторонами в розділі І кредитного договору. За домовленістю сторін для розрахунку процентів за кредитним договором може використовуватись фіксована або змінювана процентна ставка. Фіксована процентна ставка визначається числом, змінювана процентна ставка визначається із застосуванням погодженої сторонами формули, що містить індекс(и), визначений(і) в розділі І кредитного договору, який(і) час від часу змінюється(ються). У випадку застосування сторонами змінюваної процентної ставки позичальник підтверджує, що він письмово повідомлений про всі зміни процентної ставки, які відбуватимуться протягом терміну дії кредитного договору (п.9.2 кредитного договору).

Пунктом 1.9.1. розділу 1 кредитного договору встановлено проценти (процентну ставку) - 20% річних.

Згідно умов п.9.5.2. кредитного договору, сторони домовились, що у випадку порушення позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором та/або правочинами забезпечення, розмір процентів (процентної ставки) збільшується на 1% річних (у випадку використання змінюваної процентної ставки збільшується на 1% річних фіксований відсоток, що міститься у формулі змінюваної процентної ставки і додається до індексу, що застосовується при розрахунку змінюваної процентної ставки).

В обґрунтування підняття відсоткової ставки позивач посилається на п.1.21.1 кредитного договору згідно якого, позичальник зобов'язаний починаючи з другого місяця з дати отримання кредиту, проводити через поточні рахунки позичальника у банку частину оборотів в розмірі не менше ніж 90% за кожен календарний місяць. Всупереч наведеному, позичальник - ТзОВ «Бізнес центр «Український капітал» не виконав умов п.1.21.1. кредитного договору.

17.03.2015р. ПАТ «ВіЕс Банк» прийнято рішення про підняття відсоткової ставки на 1 пункт, тобто до розміру 21%, як це передбачено п.9.5.2.кредитного договору.

Крім того, в судовому засіданні представником позивача надано додаткові пояснення згідно яких позивач посилається на п.11.5. кредитного договору відповідно до якого передбачено, у випадку укладення між банком та позичальником кількох кредитних договорів, позичальник доручає банку самостійно визначати пріоритетність списання заборгованості між такими кредитними договорами. Як зазначає представник позивача, між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТзОВ «Бізнес центр «Український КАПІТАЛ» укладено три кредитні договори, а саме: №KU020432 від 30.05.2013р., № KU016749 від 28.02.2012р. та № KU010866 від 11.04.2011р. У зв'язку з тим, що на момент поступлення коштів від ТзОВ «Бізнес центр «Український КАПІТАЛ» існувала значна прострочена заборгованість за кредитним договором № KU010866 від 11.04.2011р., позивачем на підставі п.11.5 умов кредитного договору №KU020432 від 30.05.2013р. прийнято рішення про скерування 6 327,67 грн. на погашення боргу по даному кредиту.

Таким чином, сума в розмірі 6327,67 грн. була перерахована та скерована позивачем на підставі умов п.11.5 кредитного договору №KU020432 від 30.05.2013р. на погашення прострочених процентів за кредитним договором №KU010866 від 11.04.2011р., що підтверджується меморіальними ордерами: №957650 від 24.04.2015р. на суму 6327,67 грн., №958245 від 24.04.2015р. на суму 602638 грн. та №958246 від 24.04.2015р. на суму 301,32 грн.

Наведене спростовує посилання відповідача-2 у відзиві на позовну заяву про те, що позивачем при проведенні розрахунку не враховано платіж на суму 1000,00 грн. - 31.03.2015р. та платіж на суму 5327, 67 грн. - 15.04.2015р. Заперечення відповідача щодо сум нарахованих відсотків та пені не підтверджені жодними належними та допустимими доказами та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи наведене, ТзОВ «Бізнес центр «Український капітал» порушені відповідні зобов'язання щодо сплати позивачеві відсотків за користування кредитом у сумі 22938,14 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем - 1 зобов'язань щодо повернення кредиту, у відповідача-1 перед позивачем виникла заборгованість по відсоткам за користування у кредитом в розмірі 22938,14 грн., яка підлягає стягненню.

Згідно п.17.2 кредитного договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання боргових зобов'язань в частині повернення кредиту/траншу та /або сплати процентів, комісій, згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань позичальником за кожен календарний день прострочення.

На підставі п.17.2. кредитного договору у зв'язку з неналежним виконання відповідачем -1 взятих на себе зобов'язань позивачем правомірно нараховано 47524,80 грн. пені (розрахунок заборгованості в матеріалах справи).

Таким чином, відповідач-1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав частково, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена в повному обсязі та становить: 631378,87 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 22938,14 грн. - заборгованість за відсотками та 47524,80 грн. - пені та підлягає стягненню. Крім того, наявна сума заборгованості підтверджується довідкою про стан заборгованості відповідача від 28.07.2015р. №10-3/15373. Доказів зворотнього суду не надано.

У відповідності до ст. 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушенні зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відтак, у відповідності до законодавчих положень та умов договору поруки №KU020432/S-1 від 30.05.2013р. ТзОВ «ХоСаРо» відповідає перед позивачем - ПАТ «ВіЕс Банк» як солідарний боржник за невиконання відповідачем - 1 - ТзОВ «Бізнес центр «Український капітал» - позичальником умов кредитного договору №KU020432 від 30.05.2013р.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічно, ст.526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем належними і допустимими доказами доведено підставність позовних вимог, доказів протилежного відповідачами не надано.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачами не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати, сплачені за подання позову, слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 4-3, 32, 33, 38, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український КАПІТАЛ», м. Львів, вул. Промислова, буд. 50/52 (код ЄДРПОУ 32894026) та товариства з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо», м. Львів, вул. Промислова, буд. 50/52 (код ЄДРПОУ 20794249) на користь публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», м. Львів, вул. Грабовського, 11 (код ЄДРПОУ 19358632) - 631378,87 грн. - заборгованості по тілу кредиту, 22938,14 грн. - заборгованості за відсотками, 47524,80 грн. - пені та 14036,84 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 08.09.2015р.

Суддя Мороз Н.В.