Постанова

від 30.11.2015 по справі 914/2332/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р. Справа № 914/2332/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Оштук Н.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український капітал» за вих. № 80/09 від 16.09.2015 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/4317/15 від 24.09.2015 р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 03.09.2015 року

у справі № 914/2332/15 (суддя Мороз Н.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», м. Львів

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Український КАПІТАЛ», м. Львів

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо», м. Львів

про солідарне стягнення в розмірі 701841,81 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - юрисконсульт відділу судового врегулювання (довіреність від 19.12.2013 р.);

від відповідача-1: не з»явились; від відповідача-2: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.09.2015 року у справі №914/2332/15 позов Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (надалі - позивач) задоволено повністю: стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український КАПІТАЛ» (надалі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо» (надалі - відповідач-2) на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» 631378,87 грн. заборгованості по тілу кредиту, 22938,14 грн. заборгованості за відсотками, 47524,80 грн. пені та 14036,84 грн. судового збору.

Дане рішення мотивоване тим, що відповідач-1 своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту не виконав в повному обсязі, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість по тілу кредиту у розмірі 631378,87 грн., по відсотках за користування кредитом в сумі 22938,14 грн. Окрім того, на підставі п. 17.2 кредитного договору у зв'язку з неналежним виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань позивачем правомірно нараховано 47524,80 грн. пені. У відповідності до законодавчих положень та умов договору поруки № KU020432/S-1 від 30.05.2013 року відповідач-2 відповідає перед позивачем як солідарний боржник за невиконання відповідачем-1 як позичальником умов кредитного договору №KU020432 від 30.05.2013 року, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідач-1 - ТзОВ «Бізнес центр «Український капітал», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу за вих. № 80/09 від 16.09.2015 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/4317/15 від 24.09.2015 р.), в якій посилається на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим, прийняте з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а саме:

Судом, на думку позивача, не з'ясовано і не надано належної оцінки тій обставині, що суми, які визначені у розрахунку позивача не відповідають дійсності, не містять інформації про всі здійснені позичальником платежі по договору, а також позивачем невірно здійснено розрахунок відсотків, які підлягають до сплати;

Посилається відповідач-1 і на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі судової експертизи, чим порушив вимоги ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, адже істотне значення для встановлення обставин справи мало визначення існуючого розміру заборгованості Відповідача-1, що потребувало застосування спеціальних економічних знань.

Дані обставини відповідач-1 вважає підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове, яким частково відмовити у задоволенні позову.

Позивач - ПАТ «ВіЕс Банк» у відзиві на апеляційну скаргу доводи відповідача-1 заперечує, посилаючись на необґрунтованість тверджень останнього щодо не врахування позивачем усіх платежів, які були здійснені позичальником. При цьому, вказує, що у зв'язку з існуванням на момент поступлення коштів від ТзОВ «Бізнес центр «Український КАПІТАЛ» в сумі 6 327,67 грн. значної простроченої заборгованості за іншим кредитним договором № KU10866 від 11.04.2011 року, укладеним між банком та відповідачем-1, позивачем у відповідності до п. 11 умов кредитного договору № KU020432 від 30.05.2013 року прийнято рішення про скерування 6 327,67 грн. на погашення боргу за кредитним договором № KU10866 від 11.04.2011 року. Зазначив позивач також, що з моменту подання позовної заяви жодних оплат за кредитним договором №KU020432 від 30.05.2013 року відповідачем-1 здійснено не було.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 року апеляційну скаргу ТзОВ «Бізнес центр «Український капітал» за вих. № 80/09 від 16.09.2015 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/4317/15 від 24.09.2015 р.) на рішення господарського суду Львівської області від 03.09.2015 року у справі № 914/2332/15 прийнято та призначено до розгляду в судове засідання на 19.10.2015 року в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (а.с.201).

У зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання 19.10.2015 року ухвалою суду розгляд справи відкладено в судове засідання на 05.11.2015 року в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (а.с.218-219).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 року у зв'язку з перебуванням судді Гриців В.М. у відрядженні та тимчасовою непрацездатністю судді Кордюк Г.Т. в склад колегії по розгляду справи № 914/2332/15 введено суддів Галушко Н.А. та Юрченка Я.О. (а.с.222).

У зв'язку із зміною складу колегії суддів та неявкою представників відповідачів в судове засідання 05.11.2015 року ухвалою суду розгляд справи відкладено в судове засідання на 16.11.2015 року в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Галушко Н.А. та Юрченко Я.О. (а.с.228-229).

У зв'язку з неявкою представників відповідачів в судове засідання 16.11.2015 року ухвалою суду розгляд справи відкладено в судове засідання на 30.11.2015 року в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Галушко Н.А. та Юрченко Я.О. (а.с.233-234).

В судове засідання 30.11.2015 р. з»явився представник позивача. Відповідачі участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 16.11.2015 р., що підтверджується штампом суду на звороті ухвали (а.с.234 «зворот»). Станом на 30.11.2015 р. додаткових доказів та клопотань про відкладення не поступало, а відтак, судова колегія, ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2015 р. заперечила доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

30.05.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Фольксбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» (перейменоване згідно рішення позачергових загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом № 48 від 11.10.2013 року) (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український капітал» (позичальник) укладено кредитний договір № KU020432 (а.с.19-27), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит - грошові кошти в сумі 979660,00 грн. з кінцевим строком повного виконання зобов'язань не пізніше 30.05.2018 року, а позичальник зобов'язався належним чином виконувати боргові зобов'язання, що встановлені кредитним договором, погашати кредит з періодичністю та в розмірах, визначених в розділі 1 цього договору, відповідно до графіка (додаток № 1 до кредитного договору № KU020432 від 30.05.2013 року (а.с.28)).

26.06.2013 р. між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТзОВ «Бізнес центр «Український капітал» укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № KU020432 від 30.05.2013 року (а.с.29), якою внесено зміни та доповнення до кредитного договору, а саме до п. 1.12 розділу 1 «Базові умови кредитування» - вид та предмет забезпечення виконання боргових зобов'язань позичальника за кредитним договором, всі інші умови кредитного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують свої зобов'язання за ними.

Додатком № 1 до кредитного договору № KU020432 від 30.05.2013 року, який є невід'ємною частиною кредитного договору, банком встановлено позичальнику графік погашення кредиту. Пунктом 3 додатку встановлено, позичальник зобов'язаний повертати кредит в розмірі сум погашення кредиту протягом періодів погашення кредиту незалежно від розміру фактичної заборгованості позичальника за кредитом.

Одночасно, 30.05.2013 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № KU020432 від 30.05.2013 року між ПАТ «Фольксбанк» (кредитор) та ТзОВ «ХоСаРо» (поручитель) укладено договір поруки № KU020432/S-1 (а.с.30-31), згідно п. 1.2 якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобов'язань за договором основного зобов'язання (кредитним договором № KU020432 від 30.05.2013 року), а саме: сплатити кредитору заборгованість по кредиту (основний борг) в межах 979660,00 грн. в строки та на умовах, передбачених у договорі основного зобов'язання; сплатити кредитору заборгованість по процентах, нарахованих на суму основного боргу, комісії та штрафні санкції в строки, розмірах та на умовах, передбачених у договорі основного зобов'язання; виконати всі інші обов'язки, передбачені договором основного зобов'язання та додатками (додатковими угодами) до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу вимог ст. ст. 11, 626 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Проаналізувавши документальні докази у справі, колегією суддів встановлено, що позивач на виконання своїх зобов'язань по кредитному договору перерахував на рахунок відповідача-1 кошти в сумі 979660,00 грн., що підтверджується розпорядженням про надання кредиту від 31.05.2013 року та меморіальним ордером № 1013458 від 31.05.2013 року.

Проте, відповідач-1 в порушення умов кредитного договору свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом в повному обсязі та у встановлені строки не виконав, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 631378,87 грн. по тілу кредиту та 22938,14 грн. по відсотках за користування кредитом.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до умов п.12.1.8 кредитного договору банк має право незалежно від інших положень кредитного договору вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначений банком частині за умови, зокрема, утворення в позичальника простроченої заборгованості за борговими зобов'язаннями.

У зв'язку з неналежним невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором позивачем було надіслано на адресу відповідача-1 та відповідача-2 (поручителя) повідомлення вимоги № 10-3/9941 та № 10-3/9942 від 14.05.2015 року про дострокове повернення всієї суми кредиту (повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.33,35)). Однак, така вимога залишена відповідачами без відповіді, повне або часткове погашення заборгованості за кредитним договором не проведено.

Заперечуючи частково позовні вимоги, відповідач-2 посилається на те, що при розрахунку заборгованості по кредиту Позивач не врахував платіж в сумі 1000,00 грн., вчинений 31.03.2015 року та платіж в сумі 5327,67 грн., вчинений 15.04.2015 року, а відтак, сума заборгованості по кредиту є меншою, ніж зазначає позивач, та становить 625051,00 грн.

При цьому, слід зазначити, що згідно п. 11.5. кредитного договору у випадку укладення між банком та позичальником кількох кредитних договорів, позичальник доручає банку самостійно визначати пріоритетність списання заборгованості між такими кредитними договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТзОВ «Бізнес центр «Український КАПІТАЛ» укладено три кредитні договори, а саме: № KU020432 від 30.05.2013 року, № KU016749 від 28.02.2012 року та № KU010866 від 11.04.2011 року. У зв'язку з тим, що на момент поступлення коштів від ТзОВ «Бізнес центр «Український КАПІТАЛ» існувала значна прострочена заборгованість за кредитним договором №KU010866 від 11.04.2011 року, позивачем на підставі п. 11.5 кредитного договору №KU020432 від 30.05.2013 року прийнято рішення про скерування 6327,67 грн. на погашення прострочених процентів за кредитним договором №KU010866 від 11.04.2011 року, що підтверджується меморіальними ордерами: № 957650 від 24.04.2015 року на суму 6327,67 грн., № 958245 від 24.04.2015 року на суму 6026,38 грн. та № 958246 від 24.04.2015 року на суму 301,32 грн. (а. с. 151-153).

Вищенаведені обставини спростовують посилання відповідача-2 на неправильність розрахунку позивачем простроченої заборгованості по кредиту.

Окрім того, місцевим господарським судом обґрунтовано не взято до уваги заперечення відповідача-2 щодо суми нарахованих відсотків за користування кредитом та пені, оскільки у відповідності до умов п. п. 9.1, 9.2 кредитного договору банк здійснює надання кредиту за плату у вигляді процентів, що мають сплачуватися позичальником банку в порядку та на умовах кредитного договору. Проценти сплачуються позичальником банку в валюті(ах) кредиту. Розмір процентів (процентна ставка) визначений сторонами в розділі І кредитного договору. За домовленістю сторін для розрахунку процентів за кредитним договором може використовуватись фіксована або змінювана процентна ставка. Фіксована процентна ставка визначається числом, змінювана процентна ставка визначається із застосуванням погодженої сторонами формули, що містить індекс(и), визначений(і) в розділі І кредитного договору, який(і) час від часу змінюється(ються). У випадку застосування сторонами змінюваної процентної ставки позичальник підтверджує, що він письмово повідомлений про всі зміни процентної ставки, які відбуватимуться протягом терміну дії кредитного договору.

Пунктом 1.9.1. розділу 1 кредитного договору встановлено проценти (процентну ставку) в розмірі 20% річних.

Водночас, сторони домовились, що у випадку порушення позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором та/або правочинами забезпечення, розмір процентів (процентної ставки) збільшується на 1% річних (у випадку використання змінюваної процентної ставки збільшується на 1% річних фіксований відсоток, що міститься у формулі змінюваної процентної ставки і додається до індексу, що застосовується при розрахунку змінюваної процентної ставки) (п. 9.5.2. кредитного договору).

В обґрунтування підняття відсоткової ставки позивач посилається на п. 1.21 кредитного договору, згідно якого позичальник зобов'язаний, починаючи з другого місяця з дня отримання кредиту, проводити через поточні рахунки позичальника у банку частину оборотів в розмірі не менше, ніж 90% за кожен календарний місяць. У зв'язку з невиконанням ТзОВ «Бізнес центр «Український капітал» цієї умови кредитного договору, 17.03.2015 року ПАТ «ВіЕс Банк» прийнято рішення про підняття відсоткової ставки на 1 пункт, тобто до розміру 21%, як це передбачено п. 9.5.2.кредитного договору.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заперечення Відповідача-2 щодо суми нарахованих відсотків не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Натомість, заборгованості у розмірі 631378,87 грн. по тілу кредиту та 22938,14 грн. по відсотках за користування кредитом є документально підтвердженою, відповідає дійсним обставинам справи, а тому колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно задоволив позовні вимоги в цій частині.

В силу вимог ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій згідно ч. 2 ст. 217 цього ж Кодексу є штрафні санкції, до яких віднесено і пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

У зв'язку з порушенням відповідачем-1 договірних зобов'язань і несвоєчасним поверненням кредиту та сплатою відсотків за користування кредитом позивач у відповідності до вимог ст. ст. 611-612, ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України та ст. ст. 230-231 Господарського кодексу України нарахував відповідачу пеню, розмір якої передбачено п. 17.2 кредитного договору та відповідає вимогам ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, за період прострочення оплати заборгованості по кредиту та відсотках за користування кредитом з 13.05.2015 року по 02.07.2015 року в сумі 47524,80 грн. (розрахунок - а. с. 17-18).

З огляду на викладене, судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість та законність позовних вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати заборгованості по кредиту та відсотках за користування кредитом в сумі 47524,80 грн.

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором за порушенні зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відтак, у відповідності до законодавчих положень та умов договору поруки №KU020432/S-1 від 30.05.2013 року відповідач-2 відповідає перед позивачем як солідарний боржник за невиконання відповідачем-1 як позичальником умов кредитного договору №KU020432 від 30.05.2013 року. Таким чином, вимоги ПАТ «ВіЕс Банк» про стягнення солідарно з ТзОВ «Бізнес центр «Український капітал» та ТзОВ «ХоСаРо» 631378,87 грн. - заборгованості по тілу кредиту, 22938,14 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом та 47524,80 грн. пені є законними та обґрунтованими, а тому правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Щодо посилань відповідача-1 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі судової експертизи, чим порушив вимоги ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Як зазначається у п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідач-1 обґрунтовував клопотання про призначення судової економічної фінансово-кредитної експертизи необхідністю перевірки достовірності розрахунків позивача щодо нарахування відсотків по кредиту та пені, а також визначення загальної суми заборгованості за кредитним договором, що входить до предмету дослідження та доказування у даній справі. Позивачем подано детальний розрахунок заборгованості по кредиту, відсотках за користування кредитом та пені (а. с. 15-18), внаслідок аналізу якого місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Відтак, з огляду на відсутність дійсної потреби у спеціальних знаннях при встановленні суми заборгованості по кредиту, відсотках за користування кредитом та пені, місцевим господарським судом правомірно згідно вимог ст. ст. 41 та 43 Господарського процесуального кодексу України відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової економічної фінансово-кредитної експертизи.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до ст. 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 ГПК України відносяться на скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 03.09.2015 року у справі № 914/2332/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Український капітал» за вих. № 80/09 від 16.09.2015 р.- без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

повний текст постанови складено 02.12.2015 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Судді Галушко Н.А.

ОСОБА_1