Рішення

від 21.07.2010 по справі 32-21-2/24-06-868

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2010 р.Справа № 32-21-2/24-06-868

За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Одеса;

до відповідача: Сільськогосподарського кооперативу „ДельжилерВ» ; Одеська область, Татарбунарський район, с. Дмитровка;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області; Товариства з обмеженою відповідальністю „Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомостіВ» ; Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна Компанія „ОдесаобленергоВ» ; гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4

про визнання права власності.

Суддя Грабован Л.І.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ліквідатор арбітражний керуючий ОСОБА_5;

від третіх осіб: не з'явились.

Суть спору: про визнання договору дійсним та визнання права власності

Постановою Вищого господарського суду від 10.02.2010р. (т.1 а.с.106-110) було скасовано рішення господарського суду від 17.03.2006р. на направлено справу на новий судовий розгляд.

З 01.03.2010р. до 28.04.2010р. справа перебувала у провадженні судді Зеленова Г.М. Ухвалою від 1.03.2010р. (т.2 а.с.1) залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 МДПІ та Татарбунарське БТІ та РОН . Ухвалою від 22.03.2010р. (т.2 а.с.20) залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВАТ „ЕК „ОдесаобленергоВ» . Строк вирішення спору продовжувався до 19.05.2010р. ухвалою заступника голови суду від 19.04.2010р. (т.2 а.с.71).

На підставі розпорядження голови суду від 28.04.2010р. №98-р (т.2 а.с.76) справу передано на розгляд судді Грабован Л.І., якою ухвалою від 5.05.2010р. (т.2 а.с.81) прийнято справу до провадження, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_3.

Ухвалою в.о. голови суду від 29.06.2010р. строк розгляду справи продовжено до 29.07.2010р. (т.2 а.с.131).

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 (далі -позивач) 27.01.2006р. звернулась до господарського суду Одеської області з позовом (т.1 а.с.2-5) до Сільськогосподарського кооперативу "Дельжилер" (далі -відповідача) про визнання договору міни, укладеним між ОСОБА_1 та СВК „ДельжилерВ» 10.09.2004 року дійсним та визнання права власності на базу відпочинку "Золоте колосся", розташовану в с. Приморське (Расейка) Татарбунарського району вул. Радісна, 7, що складається з будинку відпочинку літера "А" 132,2 кв.м., будинку відпочинку літера "Б" 133 кв.м., убиральня літера "В", будинок відпочинку літера "Г" 11, 259,9 кв.м., будинок відпочинку літера "Д" 11, 183,1 кв.м., їдальня літера "Е" - 241,1 кв.м., будинок відпочинку літера "Ж" - 15,1 кв.м., душева літера "З", будинок відпочинку літера "І" - 16,7 кв.м., будинок відпочинку літера "К" - 16,7 кв.м., будинок відпочинку літера "Л" - 7,1 кв.м., будинок адміністратора літера "М" - 7,0 кв.м., медпункт літера "Н" - 7,0 кв.м., медпункт літера "О" - 12,7 кв.м., будинок відпочинку літера ""П" - 12,7 кв.м., будинок відпочинку літера "Р" - 14,9 кв.м., ворота № 1, огородження № 2, форточка № 3, альтанки № 4, 5 загальною площею 1059,2 кв.м. балансовою вартістю 210 955 грн. з електропідстанцією і двома ємкістями для води розташовану вул. Радісна, 7 с. Приморське (Расейка) Татарбунарського району Одеської області .

Позивач при новому розгляді справи у засідання суду не з'явився, витребуваних судом документів не надав, незважаючи на те, що його було належним чином повідомлено про дату та місце засідань суду, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення№650310, (т.2 а.с.4,5); надіслане 8.06.2010р. (т.2 а.с.109-110) повернуті поштовим відділенням з відміткою „за закінченням терміну зберіганняВ» . Кореспонденція суду надсилалась за адресою реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, вказаної у свідоцтві про державну реєстрацію (т.1 а.с.23): АДРЕСА_1, ця ж адреса вказана позивачем у позові. Таким чином, суд доходить висновку про незацікавленість позивача в участі у справі та ухилення від участі у засіданнях суду.

Справа розглядається у порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідач -СВК „ДельжилерВ» в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_6, призначеного ухвалою суду від 29.09.2005р. (т.3 а.с.12-13) позовні вимоги не визнав (т.1 а.с.52), посилаючись на відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство сільськогосподарського кооперативу "Дельжилер", у зв'язку з чим вказане майно повинно бути включено до ліквідаційної маси.

Ліквідатор СВК „ДельжилерВ» арбітражний керуючий ОСОБА_5, призначений ухвалою суду від 31.03.2008р. (т.3 а.с.14-15), надав відзив на позов (т.2 а.с.72-73), в якому вказує, що договір міни від 10.09.2004р. не можу бути визнаний дійсним та не може бути визнано право власності на базу відпочинку, оскільки 14.05.1999р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна органами ДПІ зареєстровано запис про обтяження всього рухомого майна та майнових прав СК „ДельжилерВ» , тому відчуження може здійснюватись тільки за згодою органів ДПІ. Спірне майно, як вказує відповідач підлягає поверненню у ліквідаційну масу. Додатково ліквідатор пояснив (т.3 а.с.2), що згідно п.15 Статуту СВК питання продажу, надання в оренду є компетенцією виключно загальних зборів членів кооперативу. П.3 ст. 16 надає право правлінню кооперативу на заключення договорів відчуження майна на суму більш 50 тис грн. П.2 ст. 17 надане право голові кооперативу на заключення договорів від імені кооперативу на суму не більш 300 тис грн., але ця цифра на даному екземплярі виправлена рукою, на екземплярі Статуту у п.17 міститься цифра 50 тис. грн., у зв'язку з погано виконаними копіями Статуту однозначно стверджувати про повноваження органів управління СВК „ДельжилерВ» не має можливості.

Третя особа -ОСОБА_2 МДПІ у засідання суду не з'явилась, незважаючи на належне повідомлення про дату і місце судових засідань, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (т.2 а.с.29,88,102,125,127), пояснень по суті заяви не надала.

Третя особа Татарбунарське БТІ та РОН на вимогу суду надала копії документів (т.2 а.с.32-50, 51), у засідання суду не з'явилась, про дату та місце проведення засідання суду повідомлено ( т.2 а.с.87, 102,126,137).

Третя особа ВАТ „ЕК „ОдесаобленергоВ» надала відзив (т.2 а.с.53-55), в якому просить у позові відмовити, посилаючись на те, що всі активи СВК „ДельжилерВ» у 2004р. перебували у податковій заставі, тому договір міни не можна вважати правочинним; помилкове визнання договору дійсним та відповідно визнання права власності ОСОБА_1 спричинить порушення законних прав та інтересів кредиторів; майно повинно включатись до ліквідаційної маси банкрута, за рахунок якої здійснюється погашення грошових вимог кредиторів у порядку, передбаченому ст. 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» ; при розгляді справи слід з'ясовувати чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилялась від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи не має інших підстав нікчемності правочину.

У доповненні до відзиву ВАТ „ЕК „ОдесаобленергоВ» від 29.04.2010р. (т.2 а.с.77) вказує, що вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Третя особа гр. ОСОБА_4 у засідання суду не з'являлась, незважаючи, що її було належним чином повідомлено про дату та місце засідань суду, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від2.07.2010р. (т.2 а.с.124) № 190947 (т.2 а. 138). Неявка третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.

Третя особа гр. ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву від 22.06.2010р.(т.2 а.с.111-112) вказує на те, що з позовною заявою незгодна, оскільки вона не відповідає дійсності та вводить суд в оману, 25.07.2006р. між ОСОБА_7, який діяв від імені ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу майнового комплексу „Золоте колоссяВ» , що належав ОСОБА_1 на підставі рішення суду від 17.03.2006р. 9.06.2008р. укладено договір дарування нежитлових будівель між ОСОБА_9, який діяв від імені ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарована). Жодних перешкод від третіх осіб при укладанні правочину не виникало. 21.07.2010р. представник ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи на більш пізніший термін у зв'язку з тим, що буде знаходитись у відрядженні у м. Києві та просить визнати причинити неявки в судове засідання поважними.(т.3 а.с.1).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третіх осіб, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності суд встановив:

Позивачем додано до позову копію договору міни між суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 і Сільськогосподарським кооперативом В«ДельжилерВ» від 10.09.2004 р. (т.1 а.с.9,30), відповідно до умов якого СПД -фізична особа ОСОБА_1 зобов'язалася передати СК В«ДельжилерВ» у власність дизельне паливо кількістю 90 тонн по ціні 2600 грн. за одну тону на суму 234 000 грн., а СК В«ДельжилерВ» -передати у власність СПД -фізичній особі ОСОБА_1 базу відпочинку В«Золоте колоссяВ» , розташовану в с. Приморське (Расейка) Татарбунарського району вул. Радісна, 7, що складається з наступних будівель та споруд: будинок відпочинку літера В«АВ» 132,2 кв.м., будинок відпочинку літера В«БВ» 133 кв.м., убиральня літера В«ВВ» , будинок відпочинку літера В«ГВ» - 11259,9 кв.м., будинок відпочинку літера В«ДВ» - 11183,1 кв.м., їдальня літера В«ЕВ» - 241,1 кв.м., будинок відпочинку літера В«ЖВ» - 15,1 кв.м., душева літера В«ЗВ» , будинок відпочинку літера В«ІВ» - 16,7 кв.м., будинок відпочинку літера В«КВ» - 16,7 кв.м., будинок відпочинку літера В«ЛВ» - 7,1 кв.м., будинок адміністратора літера В«МВ» - 7,0 кв.м., Медпункт літера В«НВ» - 7,0 кв.м., Медпункт літера В«ОВ» - 12,7 кв. м. будинок відпочинку літера В«ПВ» - 12,7 кв.м., будинок відпочинку літера В«РВ» - 14,9 кв.м., ворота № 1, огородження № 2, форточка № 3, альтанки № 4, 5 загальною площею 10592 кв.м. балансовою вартістю 210955 грн., в т.ч. електрична підстанція (трансформатор), дві ємності для води, технічну документацію і правовстановлюючі документи на зазначену базу.

До позову також додані накладні № 12 від 14.09.2004 р., № 15 від 17.09.2004р., № 16 від 21.10.2004 р. (т.1 а.с.12-14), а також копії довіреності серії ЯГЮ № 802553 від 12.09.2004 р.(т1 а.с.11), акту приймання-передачі від 30.11.2004 р. (т.1 а.с.10) бази відпочинку В«Золоте колоссяВ» розташовану в с. Приморське (Расейка) Татарбунарського району вул. Радісна, 7, яка належить СК В«ДельжилерВ» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 04.08.2004 р., виданого Приморською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Приморської сільської ради від 23.07.2004 р., витяг із протоколу №3 зборів пайовиків колишнього сільськогоподарського підприємства агрофірми ім. Дімітрова від 27.02.2003р., в якому затверджено серед іншого майно під кредиторську заборгованість (т.1 а.с.15).

20.10.2005р. ОСОБА_10 звернулась до голови СВК „ДельжилерВ» із заявою, в якій викладено вимогу про нотаріальне оформлення договору міни на підставі передачі нею дизпалива СВК. (т.1 а.с.39).

Листом від 25.10.2005р. (т.1 а.с.40) ліквідатор СВК „ДельжилерВ» ОСОБА_6 повідомив, що ухвалою від 3.12.2004р. порушено провадження у справі про банкрутство СВК „ДельжилерВ» . Постановою суду від 27.05.2005р. боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, у зв'язку з чим майно повинно бути включено до ліквідаційної маси, тому нотаріальне посвідчення договору про відчуження майна боржника неможливе.

Як вбачається з матеріалів справи№2/261-04-10438 за заявою ОСОБА_2 МДПІ (т.3 а.с.5-7) про визнання банкрутом СВК „ДельжилерВ» , яку досліджено у засіданні суду, ухвалою господарського суду від 3.12.2004р. (т.3 а.с.4) порушено провадження у справі на підставі наявності заборгованості 119 721,56 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено боржнику вчиняти будь-які дії по відчуженню майна боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_11 Постановою від 27.05.2005р. (т.1 а.с.81) визнано СВК „ДельжилерВ» банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_6 Ухвалою від 5.03.2007р. призначено ліквідатором банкрута ОСОБА_12 (т.1 а.с.82) Ухвалою від 31.03.2008р. (т.3 а.с.14-15) призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_5 З матеріалів справи вбачається, що ліквідаційна процедура триває до теперішнього часу, спірна угода недійсною відповідно до положень частин 10, 11 ст. 17 та ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у процедурі банкрутства не визнавалась.

Частиною 2 статті 220 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 4 статті 715 ЦК України встановлено, що право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. А за приписами статті 716 до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації, або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною третьою статті 640 ЦК України визначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.

Судом встановлено, що СПД -фізична особа ОСОБА_1 у січні 2006року звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до сільськогосподарського кооперативу "Дельжилер" про визнання договору міни від 10.09.2004р. дійсним та визнання права власності на базу відпочинку "Золоте колосся", розташовану в с. Приморське (Расейка) Татарбунарського району вул. Радісна, 7. За змістом договору міни позивач здійснила обмін дизельного пального (солярки) в кількості 90 тон, за ціною 2600грн. за тону на базу відпочинку "Золотий колос", розташовану в селі Приморське (Расейка) Татарбунарського району вул. Радісна, 7, яка належала відповідачу. Спірний договір було укладено у простій письмовій формі. Згідно п. 4.4. договору міни вказаний договір повинен бути засвідчений нотаріусом після повної передачі майна сторонами.

З аналізу статей 208,209, 657,181 ЦК України витікає, що спірний договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Однак, його було підписано без нотаріального посвідчення та реєстрації в органах технічної інвентаризації нерухомості.

З вимогою до відповідача про нотаріальне посвідчення договору позивач звернулась лише 20.10.2005р., тобто більш ніж через рік після підписання договору.

Відповідно до частини 2 пункту 13 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р). встановлено, що вирішуючи спори про визнання дійсним правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, не застосовується норма частини 2 статті 220 ЦК України щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, а тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.

Позивачем не вказано чому договір не було посвідчено нотаріально після його підписання, не доведено належним чином що сторона дійсно ухилялась від нотаріального посвідчення, оскільки підписано договір було 10.09.2004р., доказів звернення позивача до голови СВК „ДельжилерВ» з вимогою нотаріального посвідчення після підписання договору позивачем не надано. Вимога про це була адресована через рік після підписання договору та розглянута ліквідатором СВК „ДельжилерВ» тільки після визнання підприємства банкрутом.

Суд також вивчає вказаний правочин на предмет наявності інших підстав для його недійсності.

Матеріалами справи, а саме: ухвалами від 5.05.2010р. (т.2 а.с.81), 26.05.2010р. (т.2 а.с.95), 23.06.2010р. (т.2 а.с.120), 29.06.2010р. (т.2 а.с.132) підтверджується витребування оригіналів або належно засвідчених копій документів , що підтверджують позовні вимоги: договору міни від 10.09.2004р., акту приймання-передачі від 30.11.2004р., довіреності №802553 від 12.098.2004р., накладних №12 від 14.09.2004р., №15 від 17.09.2004р.,№16 від 21.10.2004р., однак вимоги суду про подання зазначених доказів виконано не було.

Статтями 34, 36, ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи ненадання на вимогу суду ані оригіналів, ані копій документів, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, та відсутність доказів неможливості їх надання суд зазначає, що вимушений відхилити як доказ у справі копію договору від 10.09.2004р. як таку що не відповідає вимозі достовірності, до того ж копія договору та вказаних документів не засвідчені належним чином тому вони не можуть вважатись дійсними.

При цьому з врахуванням вказівок постанови Вищого господарського суду України від 10.02.2010р., які відповідно до ст.111-12 ГПК України є обов'язковими, судом залучені до участі у справі органи державної реєстрації об'єктів нерухомості та витребувані від них докази того, за ким на момент розгляду спору зареєстровано право власності на спірний об'єкт нерухомості та, відповідно, залучено власників майна, досліджено документи, які ними надано.

Так, згідно листа ТОВ „Татарбунарське РБТІ та РОНВ» №68 від 19.03.2010р. (т.2 а.с.51) вказано що право власності на базу відпочинку „Золоте колоссяВ» зареєстроване 4.08.2004р. на підставі рішення сільради від 23.07.2004р. №49 за СК „ДельжилерВ» ; з 4.05.2006р. за ОСОБА_1 на підставі рішення господарського суду від 17.03.2006р. №2/24-06-868; з 11.08.2006р. за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2006р., з 24.06.2008р. за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 9.06.2008р. До листа додано копії вказаних документів (т.2 а.с.34-50). Вказані особи залучені до участі у справі в якості третіх осіб.

Залучено до участі у справі також ОСОБА_2 ДПІ. У листі ОСОБА_2 МДПІ (т.1 а.с.83) вказано, що всі активи СВК „ДельжилерВ» у 2004 р. знаходились у податковій заставі (запис в інформаційному центрі МЮУ м. Одеса від 14.05.1999р. та №2478/1646 від 26.01.2004р. Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №058324 від 1.10.2009р.(т.1 а.с.84-86) сформовано відповідно до ст. 37 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обмеженьВ» , Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Наказу Міністерства юстиції України „Про затвердження Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв.В»

При вказаних обставинах суд також враховує, що відповідно до п.п.8.6.1 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» №2181-111 від 21.12.2000р. платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, а саме купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків, а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Дозволу на відчуження спірного майна органами державної податкової служби СВК „ДельжилерВ» не надавалось.

Відсутні у матеріалах справи докази, підтверджуючі надання дозволу зборами членів кооперативу голові СВК „ДельжилерВ» на укладення договору міни, враховуючи положення ст. 17 Статуту СВК , яким надано право голові укладати договори від імені кооперативу на суму не більшу ніж 50 тис грн.

Таким чином, суд доходить висновку про неможливість задоволення позову про визнання договору міни дійсним у зв'язку з порушенням при його підписанні положень законодавства в частині відчуження майна, яке знаходилось у податковій заставі та положень Статуту кооперативу, відсутності нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При вказаних обставинах, враховуючи відсутність належним чином укладеного правочину між сторонами, тобто правової підстави для набуття права власності на спірне майно, суд не задовольняє позов і в частині визнання права власності на майно.

Суд не задовольняє клопотання третьої особи ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи на більш пізніший термін, оскільки згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Враховуючи те, що пояснення по суті справи третьою стороною суду надані, її неявка у засідання суду не перешкоджає розгляду справи.

При цьому суд зауважує, що пояснення третьої особи не стосуються предмету спору, а саме факту дійсності договору міни, укладеному між СВК „ДельжилерВ» та ОСОБА_1 Л.М.10.09.2004р., за яким база відпочинку „Золоте колоссяВ» передана ОСОБА_1, а надані стосовно підстав подальшого відчуження вказаної бази відпочинку від ОСОБА_1 ОСОБА_4 ( договір купівлі-продажу від 25.07.2006р.) та ОСОБА_4 ОСОБА_3 (договір дарування від 9.06.2008р.), тому не впливають на проведену судом оцінку правомірності, підписаного позивачем та відповідачем у справі 10.09.2004р. договору міни.

Витрати по сплаті держмита та ІТЗ судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44 - 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Сільськогосподарського кооперативу В«ДельжилерВ» відмовити повністю.

Рішення набирає чинності у порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу

України.

Суддя Грабован Л.І.