Рішення
від 20.07.2010 по справі 34/63-10-1856
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2010 р.Справа № 34/63-10-1856

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2 спілки "Перше кредитне товариство"

про стягнення на загальну суму 148993,2грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

В судовому засіданні приймали участь

від позивача: ОСОБА_1 - особисто; ОСОБА_3, діюча на підставі довіреності від 22.01.10р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 спілки "Перше кредитне товариство", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість на суму 148678,88грн., а саме: 82521,68грн. -заборгованість по орендній платі за червень-вересень 2009р., з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ станом на 01.03.10р., 5260грн. -вартість ремонтних робіт, 897,2грн. -вартість будівельних матеріалів, 40000грн. -сума неотриманих прибутків за 4 місяці простою приміщення (жовтень, листопад, грудень 2009р., січень 2010р.) через невиконання Орендарем умов договору оренди, 15000грн. -матеріальна компенсація моральної шкоди за неналежне виконання орендарем умов договору оренди, 5000грн. -юридичні послуги.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.04.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №34/63-10-1856.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.06.10р. строк розгляду справи продовжено по 20.07.2010р. в порядку ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

17.06.10р. на адресу господарського суду Одеської області від позивача надійшли уточнення позовних вимог, згідно яких просить суд стягнути з відповідача 151573,86грн. за рахунок збільшення суми витрат на закупівлю будівельних матеріалів на суму 422,92грн., яка була помилково не врахована при первинному поданні позову і збільшення суми пені на 2472,06грн. за несвоєчасно сплачену орендну плату з урахуванням квітня та травня 2010р.

06.07.10р. на адресу господарського суду Одеської області від позивача надійшли уточнення позовних вимог, згідно яких просить суд стягнути з відповідача 151573,86грн., а саме: 15000грн. - коштів по орендній платі за березень 2009р., що неотримані позивачем через халатність співробітників „КСВ» , які перерахували їх всупереч виписаному рахунку на банк „ДністерВ» ; 56167грн. -заборгованості по орендній платі за червень-вересень 2009р.; 13826,74грн. -суми пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ станом на 31.05.10р.; 5620грн. -вартості ремонтних робіт; 1320,12грн. -вартості будівельних матеріалів; 40000грн. -суми неотриманих прибутків за 4 місяці простою приміщення (жовтень, листопад, грудень 2009р., січень 2010р.) через невиконання Орендарем умов договору оренди; 15000грн. -матеріальної компенсації моральної шкоди за неналежне виконання Орендарем умов договору оренди та неможливість скористатися коштами; 5000грн. -юридичних послуг.

12.07.10р. позивач подав до канцелярії суду уточнення позовних вимог, згідно яких просить суд стягнути з відповідача 148993,2грн., а саме: 15000грн.- коштів по орендній платі за березень 2009р., що не отримані позивачем через халатність співробітників „КСВ» , які перерахували їх всупереч вписаному рахунку на банк „ДністерВ» ; 56167грн. -заборгованості по орендній платі за червень-вересень 2009р.; 13826,74грн. -суми пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ станом на 31.05.10р.; 5620грн. -вартості ремонтних робіт; 1320,12грн. -вартості будівельних матеріалів; 37419,34грн. -суми неотриманих прибутків за 3 місяці і 23 дні простою приміщення (жовтень, листопад, грудень 2009р.) через невиконання Орендарем умов договору оренди; 15000грн. -матеріальної компенсації моральної шкоди за неналежне виконання Орендарем умов договору оренди та неможливість скористатися коштами; 5000грн. -юридичних послуг.

Відповідач позов визнає в частині заборгованості по орендній платі за червень-вересень 2009р. у розмірі 56167грн. та нарахованої пені за несвоєчасний розрахунок у розмірі 8852грн. В решті позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов (вх№15661 від 18.06.10р.).

Позивач подав до канцелярії суду заперечення на відзив відповідача (вх.№17674 від 12.07.10р.).

Розглянувши матеріали справи, суд встановив .

26.11.2007р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та ОСОБА_2 спілкою "Перше кредитне товариство" (Орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове у тимчасове платне користування нерухоме майно -нежиле приміщення, загальною площею 112кв.м, розташованого за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Грушевського, 38, що належить орендодавцеві на праві приватної власності. Даний договір діє протягом 35 місяців з моменту його підписання (п.9.1.договору).

Згідно п.2.1 вступ орендаря у користування приміщенням настає з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

06.12.07р. між сторонами договору підписано акт прийому-передачі орендованого приміщення.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що приміщення, яке орендується, надається Орендаторові для здійснення статутної діяльності.

Орендна плата визначається сторонами і становить 126,25грн., що еквівалентно 25 (доларів США) за 1кв.м. (в перерахунку на гривні по курсу Національного Банку на момент сплати) на місяць. Загальна місячна вартість оренди складає 14140грн. (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.2 цього договору орендна платня перераховується на зазначений Орендодавцем рахунок щомісяця, не пізніше 15 числа розрахункового місяця або виплачується через касу Орендаря на підставі рахунків Орендодавця.

Згідно п.4.4 орендна платня, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується Орендодавцем відповідно до діючого законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. При значних коливаннях курсів (за межі 10%) орендна плата може бути збільшена або зменшена за згодою сторін.

Відповідно до 5.11 вказаного договору, Орендар зобов'язався своєчасно та у повному обсязі вносити Орендодавцеві орендну платню.

Розділом 7 передбачена відповідальність сторін. Так, пунктом 7.1. за невиконання або неналежне виконання зобов'язань даного договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Позивач зазначає, що в грудні 2008р. на адресу Орендаря був направлений лист (відносно отримання якого відповідач не заперечує) з попередженням про зміну банка з ВАТ СКБ „ДністерВ» на РФБ „АВАЛЬВ» із зазначенням номеру розрахункового рахунку для здійснення платежів за оренду приміщення. В січні та лютому 2009р. орендна плата від Орендаря поступали на новий рахунок. Однак, на думку позивача, через халатність посадових осіб ОСОБА_2 спілки "Перше ОСОБА_2 Товариство" в березні 2009р. орендна плата помилково була перерахована на рахунок до банку ВАТ „ДністерВ» , в якому на момент надходження цих коштів, Постановою Правління Національного банку України „Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ СКБ В»ДністерВ» призначено тимчасову адміністрацію і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

01.01.09р. між сторонами підписана додаткова угода, згідно умов якої сторони дійшли взаємної згоди з 01.01.09р. по 01.05.09р. встановити новий розмір орендної плати, у зв'язку з чим п.4.1. договору викладено в наступній редакції: „4.1. Орендна платня визначається сторонами та становить 15000грн. на місяць.В» . Після спливу вищезазначеного строку орендна плата повертається до первісного розміру, встановленого договором або у випадку неможливості Орендаря сплачувати орендну плату в первісному розмірі, договір вважається розірваним за згодою сторін.

01.05.09р. між сторонами підписана додаткова угода, згідно якої сторони дійшли взаємної згоди з 01.05.09р. по 01.09.09р. встановити новий розмір орендної плати, у зв'язку з чим п.4.1. договору викладено в наступній редакції: „4.1. Орендна платня визначається сторонами та становить 12500грн. на місяць.В» . Після спливу вищезазначеного строку орендна плата повертається до первісного розміру встановленого договором або у випадку неможливості Орендаря сплачувати орендну плату в первісному розмірі, договір вважається розірваним за згодою сторін.

25.08.09р. між сторонами підписана додаткова угода, згідно якої сторони дійшли згоди з 25.08.09р. достроково розірвати договір оренди від 26.11.07р. у зв'язку з відсутністю подальшої потреби Орендаря у використанні приміщення.

Згідно п.2.3. договору по закінченню терміну оренди, приміщення, що орендується, повинно бути передано Орендодавцеві в такому ж стані, в якому воно було передано в оренду з урахуванням нормального природного зношування, обумовленого перебігом часу.

Відповідно до п.5.12. договору, у випадку припинення договору оренди, Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві орендоване приміщення у належному стані, не гіршому, чим воно було передано в оренду з урахуванням нормального природного зношування, обумовленого перебігом часу.

Посилаючись на виявлені недоліки і незадовільний стан приміщення позивач відмовився від підписання акту прийому-передачі орендованого приміщення від 25.09.09р. про що на ньому було зроблено відповідний напис.

14.12.09р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію №1214 з вимогою сплати наявної заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, тобто, наявна заборгованість не сплачена.

В подальшому, на замовлення позивача було проведено поточний ремонт приміщення.

Для проведення ремонтних робіт фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено з ТОВ „ВІГАВ» договір №114 від 14.01.2010р., за умовами якого ремонтно-відновлювальні роботи повинні були бути закінчені до 30.01.2010р.

Як свідчить акт виконаних робіт від 28.01.10р. ремонтно-відновлювальні роботи виконані у повному обсязі вартість яких склала 5260грн.

Крім того, з наявних в матеріалах справи квитанцій вбачається, що вартість придбаних будівельних матеріалів для здійснення ремонтних робіт склала 1356,77грн., про що свідчать наступні документи: товарний чек №18 від 18.01.10р. на суму 118,25грн., фіскальний чек №0038 від 20.01.10р. на суму 347,65грн., фіскальний чек №0025 від 20.01.10р. на суму 700,32грн., не фіскальний чек №9 від 25.01.10р. на суму 37,5грн., не фіскальний чек №3 від 18.01.10р. на суму 90,35грн., не фіскальний чек №10 від 10.01.10р. на суму 49грн., не фіскальний чек №11 від 18.01.10р. на суму 13,70грн.

В підтвердження заявленої суми неотриманих прибутків від простою приміщення, позивач надав суду попередній договір оренди приміщення від 08.10.09р., укладений між ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, згідно умов якого сторони зобов'язалися укласти договір оренди приміщення на строк не менше 12 календарних місяців, протягом трьох робочих днів після закінчення ремонтних робіт в приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 112кв.м. Орендну плату встановлено у розмірі 120000грн. на рік, яка підлягає сплаті рівними частинами по 10000грн. щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця.

20.01.2010р. між ОСОБА_3 (представник у суді) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір №01/07 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого представник у суді зобов'язався надати правову допомогу за окремими дорученнями клієнту.

В свою чергу, клієнт зобов'язався сплатити гонорар представнику у суді в розмірі та в строк згідно цього договору(п.2.3.договору).

Пунктом 4.2. даного договору встановлено, що всього гонорар представника у суді складає: 5000грн., який сплачений згідно квитанції №01 від 25.01.2010р.

Відповідно до п.3.1. вказаного договору він набирає чинності з моменту його підписання, термін дії цього договору три роки.

Посилаючись на вищевикладене фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Одеської області з уточненою позовною заявою до ОСОБА_2 спілки "Перше кредитне товариство" про стягнення заборгованості на загальну суму 148993,2грн. а саме: 15000грн.- кошти по орендній платі за березень 2009р., що не отримані позивачем через халатність співробітників „КСВ» , які перерахували їх всупереч вписаному рахунку на банк „ДністерВ» ; 56167грн. -заборгованість по орендній платі за червень-вересень 2009р.; 13826,74грн. -суму пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ станом на 31.05.10р.; 5620грн. -вартість ремонтних робіт; 1320,12грн. -вартість будівельних матеріалів; 37419,34грн. -суму неотриманих прибутків за 3 місяці і 23 дні простою приміщення (жовтень, листопад, грудень 2009р.) через невиконання Орендарем умов договору Оренди; 15000грн. -матеріальну компенсацію моральної шкоди за неналежне виконання Орендарем умов договору оренди та неможливість скористатися коштами; 5000грн. -юридичні послуги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог з наступних підстав .

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до Постанови Правління Національного банку України від 16.04.2009 №229 В«Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві „Селянський комерційний банк В«ДністерВ» (м. Львів)В» призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (17.04.2009р.-16.04.2010р.), мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 17.04.2009р. до 16.10.2009р., відповідно до постанови Правління Національного банку України від 15.10.2009р. №617 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 17.10.2009р. до 16.04.2010р., крім зобов'язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Викладене спростовує твердження відповідача щодо відсутності у цьому банку введеної Правлінням Національного банку України тимчасової адміністрації.

В свою чергу з огляду на зазначене, а також направлення відповідачу в грудні 2008р. листа позивачем з попередженням про зміну банка з ВАТ СКБ „ДністерВ» на РФБ „АВАЛЬВ» із зазначенням номеру розрахункового рахунку для здійснення платежів за оренду приміщення, на який в січні та лютому 2009р. відповідач перераховував орендні платежі, а також перерахування відповідачем орендної плати за березень у сумі 15000грн. на рахунок позивача, відкритий у вказаному банку ВАТ СКБ „ДністерВ» , не закритому у встановленому законом порядку, та який був зазначений позивачем в договорі оренди, не спростовує виконання відповідачем свого обов'язку зі сплати орендної плати за березень 2009р. у розумінні приписів ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та договірних умов, у зв'язку з чим у задоволенні цих вимог слід відмовити.

Позивач також вказує про наявність у відповідача заборгованості по орендній платі за червень-вересень 2009р. на суму 56167грн. (до часу розірвання договору сторонами), доказів сплати якої (платіжних документів, банківських виписок тощо) відповідач під час розгляду даної справи не надав суду

Отже відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов'язання не виконувались в цій частині вимог, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у сумі 56167грн., відносно наявності якої останній не заперечує, у зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в тому числі неустойкою.

Статтею 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно приписів ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції з а порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором .

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» .

Статтями 1, 3 цього Закону унормовано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням викладеного, договірних умов, визначених сторонами в п.4.4 договору оренди, перевіривши здійснений сторонами розрахунок пені, суд вважає що заявлена позивачем вимога підлягає стягненню у сумі 8852,84грн. з врахуванням наявної заборгованості відповідача з орендної плати на суму 56167грн. та кількості прострочених днів сплати цієї заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно із ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч.1 ст.225 ГК України).

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Отже, відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

Захист цивільних прав та інтересів унормовано Главою 3 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст.23 вказаного Кодексу, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, заявлені позивачем до стягнення з відповідача 5620грн. - вартість ремонтних робіт, 1320,12грн. -вартість будівельних матеріалів є реальними витратами позивача (реальні збитки) судом не задовольняються, оскільки позивачем не доведено та не надано суду належних та допустимих доказів знаходження орендованого відповідачем приміщення у незадовільному стані, його пошкодження відповідачем та, відповідно, необхідності здійснення ремонтних робіт у період з жовтня 2009р. по лютий 2010р., та використання будівельних матеріалів на проведення ремонту цього приміщення за наявними в матеріалах справи договору №114 від 14.01.2010р., укладеного з ТОВ „ВІГАВ» , квитанціями, що підтверджують придбання будівельних матеріалів на суму 1356,77грн.

При цьому послання позивача, в обґрунтування незадовільного стану приміщення на акт прийому-передачі майна від 25.09.09р. судом до уваги не приймається, оскільки він не підписаний сторонами взагалі, а отже не має юридичної сили та не є належними доказом у розумінні приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, недоведення позивачем всупереч приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідача, не зазначення в чому саме полягала протиправна поведінка відповідача, чи був причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, та наявність вини відповідача, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5620грн. вартості ремонтних робіт та 1320,12грн. вартості будівельних матеріалів - реальних витрат позивача (реальних збитків).

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 37419,34грн. -суми неотриманих прибутків за 3 місяці і 23 дні простою приміщення (жовтень, листопад, грудень 2009р.) через невиконання Орендарем умов договору Оренди; 15000грн. -матеріальної компенсації моральної шкоди за неналежне виконання Орендарем умов договору оренди та неможливість скористатися коштами (за розрахунком позивача: несвоєчасно згідно договору оплачено навчання сина ОСОБА_5 - 3000грн.; не надана хоча б мінімальна фінансова допомога старшому синові -ОСОБА_6 для улаштування весілля, не придбано весільний подарунок - 3000грн.; допомога батькові -інваліду 1-ої групи у зв'язку із необхідністю проведення операції надана позиченими коштами - 7000грн.; зустріч Нового 2010р. в злиднях - 2000грн.). Також позивач зазначив, що відверте ігнорування відповідачем звернень, претензій і відмова від повернення належних позивачеві коштів, спричинили останній фізичні та душевні страждання, тяжкі переживання, що оцінені в 15000грн.

Однак позивачем, всупереч приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідача, не зазначення в чому саме полягала протиправна поведінка відповідача, чи був причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, та наявність вини відповідача, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 37419,34грн. -суми неотриманих прибутків за 3 місяці і 23 дні простою приміщення (жовтень, листопад, грудень 2009р.) через невиконання Орендарем умов договору Оренди; 15000грн. -матеріальної компенсації моральної шкоди за неналежне виконання Орендарем умов договору оренди.

Посилання позивача в обґрунтування неотримання прибутків на суму 37419,34грн. за 3 місяця і 23 дні простою приміщення (жовтень, листопад, грудень 2009р.) через невиконання Орендарем умов договору Оренди на наявний в матеріалах справи попередній договір оренди приміщення від 08.10.2009р., укладений з ОСОБА_4 не заслуговують на увагу, оскільки позивач як орендодавець зобов'язався перед новим орендарем - укласти договір оренди приміщення на строк, не менший за 12 календарних місяців, протягом трьох робочих днів після закінчення ремонтних робіт в приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 (п.2 попереднього договору) та протягом строку дії даного договору не передавати в оренду дане приміщення іншим особам та гарантує, що воно не знаходиться у заставі, іпотеці, на нього не накладено будь-які зобов'язання, воно належить орендарю на праві приватної власності та на ньому відсутні будь-які обмеження, що можуть завадити його використанню (п.4 попереднього договору).

При цьому, дане майно було передане новому орендарю 01.02.2010р. за актом приймання-передачі за договором від 01.02.1010р.

Тоді як було встановлено раніше, доказів необхідності здійснення ремонтних робіт у період з жовтня 2009р. по лютий 2010р. внаслідок повернення відповідачем приміщення у незадовільному, пошкодженому стані позивачем не надано суду.

Водночас позивачем помилково ототожнено адвоката та СПД ОСОБА_3, з якою позивач уклав договір про надання правої допомоги №01/0 від 10.01.2010р., оскільки за приписами ст.44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат віднесено саме послуги адвоката, а не СПД.

Стаття 28 Господарського процесуального кодексу України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво. Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді, слід враховувати таке.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст.2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, ст.44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Враховуючи вищевикладене та за відсутності свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 (представник у суді), відсутні підстави для стягнення з відповідача 5000грн. юридичних послуг на підставі ст.44 Господарського процесуального кодексу України, інших правових підстав для стягнення зазначених коштів позивачем не заявлено.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені норми матеріального права, уточнені позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 спілки "Перше кредитне товариство" підлягають задоволенню в частині заборгованості по орендній платі за червень-вересень 2009р. у розмірі 56167грн. та нарахованої пені за несвоєчасний розрахунок у розмірі 8852грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 650,19грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 спілки "Перше кредитне товариство" (65020, м.Одеса, вул.Базарна, 104, код 23212644) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (76000, АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) заборгованість з орендної плати за договором оренди від 26.11.2007р. у розмірі 56167(п'ятдесят шість сто шістдесят сім)грн. та нараховану пеню за несвоєчасний розрахунок у розмірі 8852(вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дві)грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 650(шістсот п'ятдесят)грн.19коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236(двісті тридцять шість)грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Фаєр Ю.Г.

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення20.07.2010
Оприлюднено15.09.2015
Номер документу49970088
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —34/63-10-1856

Рішення від 20.07.2010

Господарське

Господарський суд Одеської області

Фаєр Ю.Г.

Ухвала від 19.01.2011

Господарське

Вищий господарський суд України

Гpeйц K.B.

Ухвала від 23.04.2010

Господарське

Господарський суд Одеської області

Фаєр Ю.Г.

Ухвала від 12.07.2010

Господарське

Господарський суд Одеської області

Фаєр Ю.Г.

Постанова від 14.09.2010

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Жукова А.М.

Ухвала від 21.08.2010

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Жукова А.М.

Ухвала від 18.06.2010

Господарське

Господарський суд Одеської області

Фаєр Ю.Г.

Ухвала від 07.06.2010

Господарське

Господарський суд Одеської області

Фаєр Ю.Г.

Ухвала від 14.05.2010

Господарське

Господарський суд Одеської області

Фаєр Ю.Г.

Ухвала від 01.06.2010

Господарське

Господарський суд Одеської області

Фаєр Ю.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні