Рішення

від 02.09.2015 по справі 922/3810/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2015 р.Справа № 922/3810/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Харківського приватного дошкільного навчального закладу (ясла-садок) "Олімп" Харківської області, м. Харків про стягнення 62964,99 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 38-4425/395 від 23.11.2010 р.;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2015 року Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Харківського приватного дошкільного навчального закладу (ясла-садок) "Олімп" Харківської області 38260,69 грн. заборгованості, 15936,50 грн. інфляційних втрат, 525,79 грн. річних та 8240,01 грн. пені.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за договором купівлі - продажу теплової енергії від 01.10.2012 року в частині повної та належної оплати спожитої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 липня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 11 серпня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 серпня 2015 року було відкладено розгляд справи на 02 вересня 2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 02.09.2015 р. позовні вимоги підтримував в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, причини неявки суду не повідомив.

Ухвали суду про порушення провадження по справі від 03.07.2015 р. та про відкладення розгляду справи від 11.08.2015 р., які направлялись на адресу відповідача (м. Харків, вул. Ак. Павлова, 146 В) повернулись до суду з відмітками поштового відділення "за зазначеною адресою не проживає" та "адресат вибув".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 01.09.2015 р. юридична адреса відповідача - Харківського приватного дошкільного навчального закладу (ясла-садок) "Олімп" Харківської області: 61146, м. Харків, вул. Ак. Павлова, 146 В, саме на цю адресу судом направлялись відповідачу процесуальні документи.

У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01 жовтня 2012 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивач) та Харківським приватним дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) "Олімп" Харківської області (відповідач) було укладено договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 16649. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, позивач (теплопостачальна організація) зобов’язався постачати відповідачеві (споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних останньому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. відповідного договору, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 даного договору.

Відповідно до п.6.4. договору, відповідач зобов’язався за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачувати позивачу вартість , зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.3. договору, є календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії відповідачу, та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення та відключення опалення у нежитловому приміщенні, яким користується відповідач та яке розташовано за адресою: м. Харків, вул. Ак. Павлова, 146в. Акт на включення опалення №175/3205 від 21 жовтня 2014 року та акт №175/3417 від 14 квітня 2015 року на відключення опалення було підписано представниками позивача та балансоутримувача житлового будинку.

Факт направлення рахунків на оплату спожитої теплової енергії на адресу відповідача підтверджується супровідним листом від 21.05.2015 р. № 657/17 та відповідними рахунками-фактурами, виставленими до сплати відповідачу, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до п.3.2.6. договору, відповідач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідач, в свою чергу, неналежним чином виконав взяті на себе за договором зобов’язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого, за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року включно, утворилась заборгованість у розмірі 38260,69 гривень, яка на теперішній час залишається непогашеною. Доказів на підтвердження оплати відповідної суми заборгованості за спірний період відповідач до суду не надав.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 38260,69 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних витрат за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок позивача є вірним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 527,79 грн. та інфляційних витрат в сумі 15936,50 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання підлягають задоволенню як правомірні.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Пунктом 7.2.3 договору передбачена відповідальність сторін, а саме в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення за період з дня настання строку оплати до дня фактичної оплати.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 8240,01 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, 599, 610, 611, ч. 1 ст. 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Харківського приватного дошкільного навчального закладу (ясла-садок) "Олімп" Харківської області (61146, м. Харків ,вул. Академіка Павлова, 146В, код ЄДРПОУ 31634512) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119,

на р/р №26031303062313 в ФХОУ ПАТ "Держаний ощадний банк України" м.Харкова, МФО 351823 - 38260,69 грн. заборгованості;

на р/р №2600093022313 в ФХОУ ПАТ "Держаний ощадний банк України" м.Харкова, МФО 351823 - 15936,50 грн. інфляційних втрат, 525,79 грн. річних, 8240,01 грн. пені та 1827 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.09.2015 р.

Суддя ОСОБА_2