Постанова

від 16.07.2015 по справі 805/8381/14-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 р. Справа № 805/8381/14-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

суддів Тарасенка І.М., Крилової М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, ОСОБА_2 міського відділу ГУМВС України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу і фактично відпрацьований час та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

30 грудня 2014 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 1 або МВС України), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 2 або ГУМВС в області), в якому позивач просила:

- визнати протиправними дії МВС України та ГУМВС в області стосовно не ознайомлення позивача під час звільнення із службовим розслідуванням, наказом МВС України від 27 серпня 2014 року № 1680, не видання трудової книжки та не проведення розрахунку;

- визнати протиправним наказ МВС України від 27 серпня 2014 року № 1680 в частині звільнення позивача;

- скасувати пункт наказу МВС України від 27 серпня 2014 року № 1680о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновити позивача на посаді слідчого слідчого відділення ОСОБА_2 міського відділу ГУМВС в області з 27 серпня 2014 року;

- стягнути з ГУМВС в області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з ГУМВС в області на користь позивача грошове забезпечення за фактично відпрацьований час з 28 серпня 2014 року по 27 листопада 2014 року в сумі 8 951,70 грн.;

- стягнути з ГУМВС в області 20 000 грн. завданої моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що на час виникнення спірних правовідносин вона проходила службу в органах внутрішніх справ, обіймала посаду слідчого слідчого відділення ОСОБА_2 міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (далі - ОСОБА_2) та перебувала у спеціальному званні «капітана міліції».

До 27 листопада 2014 року включно постійно перебувала на робочому місці, виконувала свої функціональні обов'язки, була присутня на нарадах, заступала на чергування, отримувала табельну зброю, під час виборів чергувала у складі слідчо-оперативної групи.

Позивач стверджувала, що не скоювала вчинків, які дискредитують звання рядового і начальницького складу, дисциплінарних проступків не вчиняла.

Про своє звільнення ОСОБА_1 дізналася 27 листопада 2014 року після ознайомлення з наказом ГУМВС в області від 07 жовтня 2014 року № 361о/с, зі змісту якого слідувало, що наказом МВС України від 27 серпня 2014 року № 1680о/с її звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Позивач зазначала, що з наказом МВС України від 27 серпня 2014 року № 1680о/с та з матеріалами службового розслідування її не ознайомили, трудову книжку не видали, повний розрахунок не провели.

На час звернення до суду їй не відомо, які саме дії були визнані таким, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. 27 листопада 2014 року вона звернулася до сектору кадрового забезпечення ОСОБА_2 з проханням надати можливість ознайомитися з висновком та матеріалами службового розслідування, а також з наказами МВС України від 07 серпня 2014 року № 865 та від 27 серпня 2014 року № 1680о/с, на що отримала відмову, мотивовану тим, що вказані документи до ОСОБА_2 не надходили.

Позивач вважала, що її звільнено з порушенням ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оскільки з наказом про призначення службового розслідування, а також з його результатами вона ознайомлена, крім того вона була позбавлена можливості скористатися правами, наданими особі, щодо якої проводиться таке розслідування.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач зазначала, що має бути поновлена на службі на підставі ст.ст. 21, 22, ч. 6 ст. 43 Конституції України, ст. 235 Кодексу законів про працю України з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, розрахованого відповідно до ч. 12 ст. 22 Закону України «Про міліцію» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, виходячи з середньоденного грошового забезпечення у розмірі 152,83 грн.

Зазначала, що в порушення вимог п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників в день звільнення їй не була видана трудова книжка із записом про звільнення.

Стверджувала, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України з нею не проведений повний розрахунок та не виплачене грошове забезпечення за фактично відпрацьований час з 27 серпня 2014 року по 27 листопада 2014 року в сумі 8 951,70 грн.

Позивач зазначала, що незаконними діями відповідачів 1 та 2 їй завдана моральна шкода. Незаконне звільнення призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків та породило невпевненість у майбутньому, вона вимушена була позичати кошти у знайомих з метою забезпечення родини, докладати значних зусиль для організації свого життя, за відсутності трудової книжки та з причини незаконного звільнення не могла працевлаштуватися на іншу роботу. Її моральні страждання посилювалися постійним нервовим стресом та пов'язаними з ним конфліктами у сім'ї. Моральна шкода була заподіяна також тим, що до моменту звільнення позивач пропрацювала в органах внутрішніх справ понад 7 років і за цей час здобула певних життєвих зв'язків, почувала себе захищеною, бо мала роботу та впевненість у майбутньому, однак безпідставним звільненням ці зв'язки було зруйновано.

На підставі ст. 237-1 Кодексу законів про працю України та постанови Пленуму Верхового Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» позивач просила відшкодувати їй моральну шкоду, яку вона оцінювала у розмірі 20 000 грн.

З урахуванням наведеного позивач наполягала на задоволенні позовних вимог (том 1 а.с. 4-9).

Відповідач 1 - МВС України позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюються спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

Відповідно до п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог п. 62 цього Положення (тобто у запас Збройних Сил України або у відставку).

Відповідач 1 доводив, що спірний наказ виданий з дотримання вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Підставою для видання спірного наказу слугували результати проведеної службової перевірки неналежного виконання службових обов'язків, під час загострення ситуації у Донбаському регіоні, в період якої місцеве керівництво ОСОБА_2 та переважна більшість особового складу пасивно діяло у період незаконного створення та функціонування воєнізованих формувань та злочинних угрупувань, які посягали на цілісність України.

Починаючи з 12 квітня 2014 року лідери терористичної організації «ДНР» з метою поповнення запасів озброєння та звернення до своїх лав більшої частини місцевого населення, працівників міліції, а також поліпшення фінансового становища незаконно створеної організації співпрацювали з окремими службовими особами силових органів, які перейшли на бік «ДНР», активно протистояли силам антитерористичної операції, чим нанесли державі непоправних втрат у сфері забезпечення національної безпеки, обороноздатності та фінансової стабільності.

Перевіркою діяльності ОСОБА_2 встановлено, що під час ускладнення обстановки у місті вказаний підрозділ, на відміну від інших органів внутрішніх справ, фактично не захоплювався, оскільки керівники міськвідділу ОСОБА_3 та його заступник ОСОБА_4 встановили тісні контакти із представниками «ДНР» та налагодили співпрацю правоохоронців з ними.

Ці факти знайшли своє підтвердження у поясненнях ряду працівників, які відверто вказали на порушення окремими службовими особами ОСОБА_2 ОСОБА_5 працівника органів внутрішніх справ України, вчинення дій всупереч інтересів служби, вказали на перехід окремих працівників на бік «ДНР» у період збройного конфлікту, заволодіння вогнепальною зброєю шляхом зловживання службовим становищем, вчинення ряду інших кримінальних правопорушень під час несення служби.

У зв'язку із цим прокуратурою Запорізької області було розпочато кримінальне провадження № 4201422000000039, до якого долучені і матеріали службового розслідування.

Згідно з висновком службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області та УМВС України від 07 серпня 2014 року, слідчий слідчого відділу ОСОБА_2 ОСОБА_1 надавала усіляку допомогу своєму чоловіку, який займався вчиненням злочинів із заволодіння квартир.

За таких обставин МВС України мало достатньо підстав для звільнення позивача з органів внутрішніх справ та видання спірного наказу.

Вимога ОСОБА_1 щодо поновлення на посаді слідчого слідчого відділення ОСОБА_2 є передчасною, оскільки є похідною вирішення судом питання про правомірність оскаржуваного наказу МВС України і стосується виконання судового рішення, яке на даний час не прийнято.

Відповідач 1 стверджував, що вимога позивача про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не ґрунтується на нормах права та суперечить п. 1.6. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. З огляду на те, що позивач проходила службу у ОСОБА_2 вимога щодо стягнення грошового забезпечення мала бути адресована саме до міськвідділу.

Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги про поновлення на службі в органах внутрішніх справ є безпідставними та необґрунтованими, вимоги про стягнення грошового забезпечення також не підлягають задоволенню.

Посилання позивача на норми Кодексу законів про працю України відповідач 1 вважав безпідставним, оскільки норми цього закону не поширюються на працівників міліції.

За твердженням відповідача 1 позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки факт її спричинення позивачу нею не доведений, а розрахунок розміру відшкодування необґрунтований.

Крім того, кошторисом бюджетних організацій відшкодування моральної шкоди не передбачено,а будь-які бюджетні платежі можливо здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

На цих підставах відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог (том 1 а.с. 202-205, том 2 а.с. 94-100).

Ухвалою від 14 січня 2015 року до участі у справі у якості відповідача залучене Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (том 1 а.с. 32).

Відповідач 2 - ГУМВС в області позовні вимоги не визнав, надав заперечення проти позову, аналогічні за змістом запереченням відповідача 1, просив відмовити у задоволенні позову (том 2 а.с. 3-6).

Ухвалою від 09 лютого 2015 року до участі у справі у якості відповідача залучений ОСОБА_2 міський відділ ГУМВС України в Донецькій області (далі - відповідач 3 або ОСОБА_2) (том 1 а.с. 76-77).

Відповідач 3 - ОСОБА_2 свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.

Ухвалою від 09 лютого 2015 року до участі у справі у якості відповідача залучене Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (далі - відповідач 4 або ГУДКСУ в області) (том 1 а.с. 76-77).

Відповідач 4 - ГУДКСУ в області свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), про що свідчать звіт про надіслання електронної судової повістки та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2 а.с. 106, 123-124).

Сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення судового розгляду не надали.

На підставі ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України судовий розгляд справи здійснено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Відповідач 1 - Міністерство внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 00032684) зареєстроване як юридична особа 17 жовтня 2000 року, про що 16 липня 2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) внесений запис за номером 1 070 120 0000 029042, що встановлено на підставі даних он-лайн сервісу отримання відомостей з ЄДР.

Відповідач 2 - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код 08592158) зареєстроване як юридична особа 10 липня 1994 року, про що 30 листопада 2006 року до ЄДР внесений запис за номером 1 266 120 0000 022578, що встановлено на підставі виписки з ЄДР від 20 листопада 2014 року, положення про Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, наказу МВС України від 28 серпня 2008 року № 862 «Про внесення змін до деяких відомчих нормативно-правових актів у зв'язку з реорганізацією окремих управлінь у Головні управління МВС України» (том 1 а.с. 58-59, 60-68, 95-100, том 2 а.с. 46-55).

Відповідач 3 - ОСОБА_2 міській відділ ГУМВС України в Донецькій області (ідентифікаційний код 08671478) зареєстрований як юридична особа 18 жовтня 1995 року, про що 31 серпня 2007 року до ЄДР внесений запис за номером 1 267 120 0000 000615, що встановлено на підставі Положення про ОСОБА_2 міський відділ ГУМВС України в Донецькій області, затвердженого наказом ГУМВС в області від 16 жовтня 2007 року № 1158, та виписки з ЄДР від 19 грудня 2014 року (том 1 а.с. 118-121).

Відповідач 4 - Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (ідентифікаційний код 38033949) зареєстроване як юридична особа 22 грудня 2011 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 266 102 0000 040384, що встановлено на підставі даних он-лайн сервісу отримання відомостей з ЄДР.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено паспортом громадянина України серії ВК № 859352 (том 1 а.с. 10-12).

ОСОБА_1 перебувала на службі в органах внутрішніх справ з 30 вересня 2008 року.

Так, на підставі наказу ГУМВС в області від 30 вересня 2008 року № 438о/с з 30 вересня 2008 року позивач призначена на посаду дізнавача сектору дізнання ОСОБА_2

Наказом ГУМВС в області від 02 серпня 2010 року № 284о/с з 02 серпня 2010 року вона призначена на посаду слідчого слідчого відділення ОСОБА_2

У зв'язку з реорганізацією штатів наказом ГУМВС в області від 01 серпня 2013 року № 257о/с позивач призначена на посаду слідчого слідчого відділення ОСОБА_2 (том 1 а.с. 14).

На підставі наказу ГУМВС в області від 31 березня 2014 року № 100о/с ОСОБА_1 присвоєне спеціальне звання «капітан міліції».

Вказані обставини встановлені на підставі послужного списку № М-195566 та довідки-витягу із послужного списку (том 1 а.с. 109-110, 115).

Посадової обов'язки позивача були визначені Типовим положенням про слідчий відділ (відділення) міського, районного, лінійного управління (відділу) головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, затвердженим наказом МВС України від 09 серпня 2012 року № 686, та функціональними обов'язками слідчого СВ ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_1 згідно наказу МВС України № 686 від 09 серпня 2012 року, затвердженими 22 січня 2014 року (том 1 а.с. 111-114).

За час перебування на службі в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 заохочувалася чотири рази, а саме: нагородження медаллю «Чарівна сила України» до 8 березня 2012 року; зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення «зауваження» наказом ОСОБА_2 від 05 грудня 2012 року № 409; зняття раніше накладеного стягнення «догана» до Дня незалежності України згідно з наказом ГУМВС в області від 23 серпня 2013 року № 2146; у 2013 році до Дня міліції України нагороджена грамотою ОСОБА_2, про що свідчить довідка ОСОБА_2 від 02 лютого 2015 року № 893 (том 1 а.с. 106).

На момент звільнення з органів внутрішніх справ мала дисциплінарне стягнення у вигляді «усного зауваження» за порушення ст.ст. 9, 28, 40, 284 Кримінально-процесуального кодексу України, накладене наказом ГУМВС в області від 13 травня 2014 року № 1036, про що свідчить довідка ОСОБА_2 від 02 лютого 2015 року № 892 (том 1 а.с. 105).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 обіймала посаду слідчого слідчого відділення ОСОБА_2 та перебував у спеціальному званні майора міліції.

З приводу обставин, які слугували підставою для видання МВС України спірного наказу від 27 серпня 2014 року № 1680о/с та звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, судом встановлено наступне.

На підставі наказу МВС України від 07 серпня 2014 року № 793 комісією у складі начальника відділу психологічного забезпечення управління соціально-гуманітарної та психологічної роботи ДКЗ МВС України ОСОБА_6, головного інспектора управлення ГШ МВС полковника міліції ОСОБА_7, головного оперуповноваженого-інспектора ДВБ підполковника міліції ОСОБА_8, головного інспектора відділу психологічного забезпечення ДКЗ підполковника міліції ОСОБА_9, головного інспектора інспекторського управління ГШ підполковника міліції ОСОБА_10, старшого оперуповноваженого в ОВС ДВБ підполковника міліції ОСОБА_11, заступника начальника відділу ДВБ підполковника міліції ОСОБА_12, головного інспектора інспекторського управління ГШ підполковника міліції ОСОБА_13, головного інспектора інспекторського управління ГШ підполковника міліції ОСОБА_14, головного інспектора управління інспекції з особового складу ДКЗ підполковника міліції ОСОБА_15, головного інспектора управління інспекції з особового складу ДКЗ підполковника міліції ОСОБА_16, головного інспектора управління інспекції з особового складу ДКЗ майора міліції ОСОБА_17, старшого оперуповноваженого з ОВС ДВБ майора міліції ОСОБА_18 та головного інспектора управління інспекції з особового складу ДКЗ майора міліції ОСОБА_19 проведене службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС в області.

07 серпня 2014 року комісією складений висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області та УМВС України, того ж дня цей висновок затверджений Міністром внутрішніх справ України (том 2 а.с. 19-44).

Загрозу національній безпеці України створює діяльність псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка», самопроголошені керівники якої та їх поплічники розгорнули цілеспрямовану діяльність, спрямовану на підрив територіальної цілісності України, дестабілізацію соціально-економічної ситуації в державі.

На виконання листа МВС України від 29 травня 2014 року № 10384/Чб «Про вжиття заходів реагування до порушників службової дисципліни» ГУМВС в області вивчене питання щодо працівників органів і підрозділів, які відмовлялися виконувати вимоги керівництва через політичні переконання.

До МВС України надходила інформація про випадки безвідповідального ставлення окремих працівників ГУМВС в області до виконання службових обов'язків, неналежного реагування на факти протиправного захоплення приміщень державних установ, органів внутрішніх справ. Ряд працівників зазначеного головного управління свідомо стали на шлях зради інтересів служби, ОСОБА_5 працівника органів внутрішніх справ України, сприяння та співпраці з представниками незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угруповань, найманцями інших держав, які посягають на цілісність України, ведуть бойові дії на території держави.

Під час проведення службового розслідування встановлено, що 12 квітня 2014 року озброєними представниками так званої «Донецької народної республіки» (далі - «ДНР») з метою дестабілізації обстановки у східних регіонах України захоплене адміністративне приміщення Слов'янського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області.

У подальшому лідери терористичної організації «ДНР», продовжуючи реалізовувати свої сепаратистські ідеї щодо відділення від України частини території, з метою поповнення запасів озброєння та звернення до своїх лав якомога більшої частини місцевого населення, працівників міліції, а також поліпшення фінансового становища незаконно створеної організації, захопили адміністративні будівлі силових органів Донецької області (МВС, СБУ, прокуратур міст Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка, ОСОБА_20, Артемівськ тощо), взявши їх під повний контроль; шляхом співпраці з окремими службовими особами цих органів, які перейшли на бік «ДНР», активно протистояли силам антитерористичної операції, чим нанесли державі непоправних втрат у сфері забезпечення національної безпеки, обороноздатності та фінансової стабільності України.

У ході перевірки діяльності ОСОБА_2 встановлено, що під час ускладнення обстановки у місті, починаючи з 12 квітня 2014 року, вказаний підрозділ, на відміну від інших, терористами «ДНР» фактично не захоплювався, оскільки начальник ОСОБА_2 полковник міліції ОСОБА_3 та заступник начальника цього міськвідділу - начальник міліції громадської безпеки підполковник міліції ОСОБА_4 уже на той час встановили тісні контакти з представниками «ДНР», внаслідок чого у останніх відпала необхідність у силовому захопленні міськвідділу з метою організації співпраці з правоохоронцями.

Дані факти підтвердилися поясненнями ряду працівників, які відверто вказали на порушення окремими службовими особами ОСОБА_2 ОСОБА_5 працівника органів внутрішніх справ України, вчинення дій всупереч інтересам служби, які явно виходили за межі наданих повноважень, вказали на перехід окремих працівників на бік ворога у період збройного конфлікту, заволодіння вогнепальною зброєю шляхом зловживання службовим становищем, вчинення ряду інших кримінальних правопорушень під час несення служби (том 2 зворотній бік а.с. 19-20).

На фоні силового протистояння поглибились негативні морально-психологічні настрої як серед керівництва ОСОБА_2, так і серед підлеглих.

Значна частина працівників міліції сподівались на встановлення на всій території міста режиму «ДНР», одночасно враховуючи можливість повалення такого режиму з боку Збройних Сил України. Більшість працівників, незважаючи на отримані лікарняні листки та відпустки, залишались у місті, дотримувались своєрідного нейтралітету відносно «ополченців», справжнього опору їх злочинній діяльності не чинили, оскільки працівники міліції були деморалізовані, несли службу без зброї, багато їх родичів і друзів несли службу на блокпостах і перебувала в рядах «ДНР».

Всі вищевказані обставини сприяли переходу значної частини працівників ОСОБА_2 на бік незаконних збройних формувань у складі самопроголошеної «ДНР» (том 2 зворотній бік а.с. 23).

Крім того, під час проведення перевірки була отримана інформація про причетність ряду працівників ОСОБА_2 до протиправної діяльності (том 2 зворотній бік а.с. 25).

Так, слідчий слідчого відділення ОСОБА_2 капітан міліції ОСОБА_1 надавала усіляку допомогу своєму чоловікові, який займався вчиненням злочинів із заволодіння квартирами громадян (том 2 а.с. 26).

При цьому у висновку службового розслідування не відображено в чому конкретно полягала така допомога позивача (не вказано коли та які саме дії вчиняла позивач, на зазначено в чому полягала її бездіяльність, якщо така була допущена) тощо, а також не вказано яким чином був встановлений факт надання ОСОБА_1 подібної допомоги та якими доказами це підтверджується.

Крім того, у висновку службового розслідування відсутнє посилання на конкретні злочини, до яких був причетний чоловік позивача, та на докази, якими це підтверджується (відомості Єдиного реєстру досудового розслідування, матеріали досудового розслідування, судові рішення у кримінальних справах тощо).

Судом встановлено, що з 15 жовтня 2005 року ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить штамп Відділу РАЦС м. Дружківка Донецької області, проставлений у паспорті позивача. Зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 12).

З метою перевірки доводів та заперечень сторін ухвалою від 18 червня 2015 року у ОСОБА_2 витребувана інформація про те, чи вносились до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення, вчинені ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_3, якщо так, то про які саме (том 2 а.с. 89-90).

ОСОБА_2 разом із супровідним листом від 06 липня 2015 року № 6460 надав витяг з бази даних щодо відомостей про внесення до ЄРДР кримінальних правопорушень, до яких причетний громадянин ОСОБА_21 (том 2 а.с. 126, 137).

Як слідує зі змісту зазначеного витягу, стосовно ОСОБА_21, який народився 22 лютого 1982 року у м. Краматорську Донецької області та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, (схожа особа - ОСОБА_21, який народився 22 лютого 1982 року у м. Дружківці Донецької області) в базі даних містяться наступні відомості:

- підозрюваний, ЖРЗПЗ № 3964 від 08 листопада 2012 року, ОСОБА_2 (шахрайство) - 10 листопада 2012 року відмовлено у порушенні кримінальної справи за ст. 6 п.2 Кримінального процесуального кодексу України;

- особа, на яку вказав свідок або інші обставини, ЄО № 1055 від 02 березня 2014 року, ОСОБА_2 (інші тілесні ушкодження) - зареєстровано в ЄРДР № 12014050260000312 від 02 березня 2014 року;

- особа, на яку вказав свідок або інші обставини, ЄО № 744 від 27 лютого 2013 року, ОСОБА_2 (інші тілесні ушкодження) - зареєстровано в ЄРДР № 12013050260000374 від 27 лютого 2013 року;

- заявник-постраждалий, ЄО № 674 від 22 лютого 2013 року, ОСОБА_2 (інші тілесні ушкодження) - зареєстровано в ЄРДР № 12013050260000348 від 22 лютого 2013 року (том 2 а.с. 127, 138).

Отже, як свідчить витяг, в ЄРДР відсутні відомості про причетність ОСОБА_21 до протиправних дій щодо заволодіння майном (квартирами) громадян, проте наявні відомості про причетність цієї особи до інших кримінальних правопорушень.

Посилання на пояснення ОСОБА_1, надані під час службового розслідування (якщо такі надавалися), у висновку службового розслідування відсутнє.

Разом з тим, у висновку службового розслідування зазначено, що ряд працівників органів внутрішніх справ опитати не вдалося з причини відсутності будь-якого зв'язку з ними.

За результатами службового розслідування за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та ОСОБА_5 працівника органів внутрішніх справ України запропоновано звільнити з органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1, слідчого слідчого відділу ОСОБА_2 за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (п.36 висновку службового розслідування (том 2 зворотній бік а.с. 38)).

07 серпня 2014 року МВС України з урахуванням допущених окремими працівниками грубих порушень службової дисципліни в частині невиконання вимог ст. 65 Конституції України, а також ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та порушення ОСОБА_5 працівника органів внутрішніх справ України щодо суворого дотримання вимог Конституції України, законодавства України та захисту державного устрою виданий наказ № 865 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, ОСОБА_2, Краматорського МВ, УБОЗ, УКР, УДАІ ГУМВС України в Донецькій області».

Згідно з п. 34 наказу МВС України від 07 серпня 2014 року № 865 за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та ОСОБА_5 працівника органів внутрішніх справ України, вирішено звільнити капітана міліції ОСОБА_1, слідчого слідчого відділу ОСОБА_2, з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Ці обставини підтверджені витягом з наказу МВС України від 07 серпня 2014 року № 865 (том 2 а.с. 129-135).

27 серпня 2014 року на підставі наказу МВС України від 07 серпня 2014 року № 865 МВС України виданий наказ № 1680о/с «По особовому складу».

Згідно з наказом МВС України від 27 серпня 2014 року № 16806о/с «По особовому складу» відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1, слідчого слідчого відділу ОСОБА_2, звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) (том 2 а.с. 56).

07 жовтня 2014 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 ГУМВС в області виданий наказ № 361о/с «По особовому складу», яким капітану міліції ОСОБА_1 визначена вислуга років станом на 27 серпня 2014 року у календарному обчисленні - 07 років 09 місяців 29 днів (том 1 а.с. 15-18, 70, 102).

З наказом ГУМВС в області від 07 жовтня 2014 року № 361о/с первісно позивач була ознайомлена телефоном, у зв'язку з її перебуванням на лікарняному. Під особистий підпис з цим наказом ОСОБА_1 ознайомлена 27 листопада 2014 року, про що свідчить лист ознайомлення працівників ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області з наказом ГУМВС в області від 07.10.2014 № 361о/с (том 1 а.с. 19, 69, 101).

Докази на підтвердження того, що про існування наказу МВС України від 27 серпня 2014 року № 1680о/с та про своє звільнення, позивач була обізнана до 27 листопада 2014 року суду не надані.

Докази на підтвердження дати ознайомлення позивача з дисциплінарним наказом МВС України від 07 серпня 2014 року № 865 суду не надані, проте як вбачається зі змісту самого адміністративного позову, про існування його наказу ОСОБА_1 було відомо.

Докази на підтвердження дати видачі позивачу трудової книжки суду не надані. Разом із цим у попередньому судовому засіданні 09 лютого 2015 року ОСОБА_1 повідомила, що трудова книжка була їй видана ОСОБА_2 після відкриття провадження у цій справі.

Ухвалою від 15 квітня 2015 року задоволено клопотання представника МВС України про витребування доказів, у прокуратури Донецької області витребувані матеріали службової перевірки, проведеної за фактами неправомірних дій окремих працівників ОСОБА_2, які приєднані до кримінального провадження № 4201422000000039 від 30 липня 2014 року в частині, що стосується ОСОБА_1 (том 1 а.с. 178-179).

Судом встановлено, що кримінальне провадження № 4201422000000039 слідчим управлінням прокуратури Донецької області не розслідувалося, про що свідчить лист прокуратури Донецької області від 13 травня 2015 року № 17/1-72вих-15 (том 1 а.с. 208, том 2 а.с. 62).

Ухвалою від 20 травня 2015 року з прокуратури Запорізької області витребувані матеріали службової перевірки, проведеної за фактами неправомірних дій окремих працівників ОСОБА_2, які приєднані до кримінального провадження № 4201422000000039 від 30 липня 2014 року в частині, що стосується ОСОБА_1 (том 2 а.с. 13-14).

На підставі матеріалів, отриманих судом з прокуратури Запорізької області, встановлено наступне.

28 серпня 2014 року прокурор Запорізької області надав доручення про проведення службового розслідування (вих. № 17-107вих.-14).

Листом від 11 вересня 2014 року № НОМЕР_1 в Донецькій області ДВБ МВС України повідомило прокурора Запорізької області, що проведення службового розслідування потребує великої кількості заходів, провести його у вказаний прокурором строк не видається можливим; копія висновку службової перевірки та її матеріали будуть спрямовані на адресу прокурора Запорізької області (том 2 а.с. 68, 109).

26 вересня 2014 року начальник відділу з оперативного обслуговування апарату Міністерства ОЗУ ДВБ МВС України полковник міліції ОСОБА_22, вивчивши матеріали за фактами неправомірних дій окремих працівників міліції, виявлених у ході відпрацювання ОСОБА_2, склав висновок службової перевірки, затверджений Міністром внутрішніх справ України 30 вересня 2014 року (том 2 а.с. 70-80).

У висновку службової перевірки зазначено, що під час перевірки діяльності ОСОБА_2 в період перебування у місті представників незаконних збройних формувань, працівниками ДВБ МВС України виявлено численні випадки безвідповідального ставлення на той час діючих працівників міськвідділу до своїх службових обов'язків, факти відвертого нехтування інтересами служби на фоні ідеологічного протистояння, сприяння та співпраці з представниками незаконних збройних формувань в умовах збройних конфліктів, порушення вимог діючого законодавства України та інші факти порушень у службовій діяльності, що значною мірою вплинуло на захист національної безпеки та державного устрою України, безпеки людини і громадянина.

Заволодіння табельною вогнепальною зброєю ОСОБА_2 та інші факти злочинної діяльності, в тому числі бездіяльності окремих працівників міськвідділу, стали можливими у зв'язку із неналежним ставленням керівного складу міськвідділу до своїх функціональних обов'язків, зокрема у сфері забезпечення охорони майна ввіреного їм підрозділу.

Ураховуючи, що в діях окремих службових осіб ОСОБА_2 вбачалися ознаки складу кримінальних правопорушень, службова перевірки була закінчена, а копію висновку службової перевірки запропоновано направити до Генеральної прокуратури України для прийняття процесуального рішення відповідно до законодавства України (том 2 а.с. 79-80, 111-121).

Відомості щодо ОСОБА_1 у висновку службової перевірки відображені не були.

Копія висновку службової перевірки на 11 аркушах (разом з матеріалами в 1 томі), проведеної за фактами неправомірних дій окремих працівників ОСОБА_2, виявленими в ході відпрацювання зазначеного підрозділу, разом із супровідним листом від 02 жовтня 2014 року № 21084/ОСОБА_22 МВС України надіслані до Генеральної прокуратури України (том 1 а.с. 158, том 2 а.с. 57, 110).

В подальшому матеріали службової перевірки МВС України щодо неправомірних дій окремих працівників ОСОБА_2 направлені до прокуратури Запорізької області для долучення та врахування у ході розслідування кримінального провадження № 4201422000000039 від 30 липня 2014 року стосовно начальника вказаного відділу міліції ОСОБА_3 та оперуповноваженого СКР ОСОБА_23, про що свідчить лист Генеральної прокуратури України від 10 жовтня 2014 року № 06/1-12564-14 (том 1 а.с. 157, том 2 а.с. 69).

За інформацією, наданою прокуратурою Запорізької області, у кримінальному провадженні № 4201422000000039 ОСОБА_1 жодного процесуального статусу не має, про що свідчить лист від 12 червня 2015 року № 06/1-3652-14 (том 2 а.с. 108).

В документах, отриманих судом з прокуратури Запорізької області, відомості щодо ОСОБА_1, в тому числі про скоєння нею вчинків, які дискредитують звання рядового і начальницького складу, відстуні.

Щодо перебування ОСОБА_1 на робочому місці та виконання нею службових обов'язків після звільнення з органів внутрішніх справ до 27 листопада 2014 року судом встановлено наступне.

Згідно з довідкою, наданою ОСОБА_2, з 22 серпня 2014 року по 05 вересня 2014 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, з 06 вересня 2014 року по 09 вересня 2014 року - знаходилась на робочому місці, з 10 вересня 2014 року по 26 вересня 2014 року - перебувала на лікарняному, з 27 вересня 2014 року по 05 жовтня 2014 року - знаходилась на робочому місці, з 06 жовтня 2014 року по 20 жовтня 2014 року - перебувала на лікарняному, з 21 жовтня 2014 року по 01 листопада 2014 року - знаходилась на робочому місці, з 03 листопада 2014 року по 11 листопада 2014 року - перебувала на лікарняному, з 12 листопада 2014 року по 27 листопада 2014 року - знаходилась на робочому місці (том 1 а.с. 125).

Як свідчить рапорт старшого інспектора СОГП ОСОБА_2 ОСОБА_24 від 04 лютого 2015 року, капітан міліції ОСОБА_1 на виборчих дільницях з виборів народних депутатів України, які проведені 26 жовтня 2014 року, в розрахунку сил та засобів ОСОБА_2 з охорони громадського порядку задіяна не була (том 1 а.с. 124).

Згідно з довідкою старшого інспектора штабу ОСОБА_2 і капітана міліції ОСОБА_25 від 05 лютого 2015 року № 203, складеною на підставі Книги Нарядів ОСОБА_2 інв. № 1640, в період з 28 серпня 2014 року по 27 листопада 2014 року ОСОБА_1 до несення служби у складі слідчо-оперативної групи залучалась один раз, а саме - 27 жовтня 2014 року в якості слідчого додаткової слідчо-оперативної групи, отримувала табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби (том 1 а.с. 126).

Стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення судом встановлено наступне.

Як свідчить складена ОСОБА_2 довідка про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за 2014 рік, за серпень, вересень і жовтень 2014 року нарахування та виплата позивачці грошового забезпечення не проводились.

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 нараховане грошове забезпечення у розмірі 3 615,81 грн., на картковий рахунок, відкритий у «Приват Банку», переховано 3 516,53 грн. Перерахування коштів здійснювалося відповідно до розрахунково-платіжної відомості № 21 від 28 листопада 2014 року (том 1 а.с. 122).

Також встановлено, що згідно з довідкою ОСОБА_2 від 02 лютого 2015 року № 894 та Штатно-посадовим розкладом співробітників слідчого відділення ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області посада слідчого передбачена штатним розкладом та є вакантною (том 1 а.с. 108, 116-117).

Згідно з довідкою про середньоденне грошове забезпечення, виданою ОСОБА_2 04 лютого 2015 року № 976, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці роботи, що передували звільненню (червень-липень 2014 року), складало 110,98 грн. (том 1 а.с. 123).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Конституційним обов'язком громадян України є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що передбачено ст. 65 Конституції України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Основні завдання міліції визначені ст. 2 Закону № 565, до них зокрема належить забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань; сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Ч. 1 ст. 5 Закону № 565 встановлено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Основні обов'язки міліції визначені ст. 10 Закону № 565.

Згідно з п.п. 1, 2, 5, 6 ч. 1 ст. 10 Закону № 565 міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення; виявляти та припиняти адміністративні правопорушення; виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 565 працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вживати заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинити правопорушення, охорони місця події і повідомити про це найближчий підрозділ міліції.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 565 особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальне звання міліції.

Ч. 10 ст. 17 Закону № 565 встановлено, що працівники міліції складають присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Вступаючи на службу, працівники міліції складують ОСОБА_5 працівника органів внутрішніх справ України, наступного змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю ОСОБА_5 і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Якщо ж я порушу цю ОСОБА_5, то хай мене покарають за всією суворістю закону», текст якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 25 Закону № 565 працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністр внутрішніх справ України і в межах своєї компетенції ради, що визначено ч. 1 ст. 26 Закону № 565.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 565 порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

До рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Судом встановлено, на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 займала посаду слідчого слідчого відділення ОСОБА_2 та їй було присвоєне спеціальне звання капітана міліції.

Отже, відповідно до п.2 Положення № 114 позивач належав до середнього начальницького складу органів внутрішніх справ.

Як наслідок, правовий статус позивача визначався Законом № 565, Положенням № 114 та іншими законодавчими і підзаконними актами, які регламентують порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, тому положення трудового законодавства, в тому числі Кодексу законів про працю України, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Звільнення зі служби в органах внутрішніх справ регламентоване розділом VII Положення № 114.

Загальні підстави звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас (з постановкою на військовий обік) визначені п. 64 Положення № 114, до таких підстав крім іншого належить звільнення за порушення дисципліни (пп. «є» п.64 цього Положення).

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут) затверджений законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV і визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового і начальницького складу службової дисципліни, яка полягає у дотриманні особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділі та ОСОБА_5 працівника органів внутрішніх справ України, про що свідчать ч. 1 ст. 1, ст. 2 Дисциплінарного статуту.

Види дисциплінарних стягнень визначені ст. 12 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

П. 66 Положення № 114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог п. 62 цього Положення.

Системний аналіз правових норм, які містяться у пп. «є» п. 63, пп. «є» п. 64, п. 66 Положення № 114, ст.ст. 1, 2, 12 Дисциплінарного статуту, зумовлює висновок, що за вчинення працівниками міліції порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, найбільш суворим з яких є звільнення. Скоєння особою вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, є самостійною підставою для припинення служби в органах внутрішніх справ. Саме ж припинення служби відбувається у формі звільнення.

Отже у разі звільнення особи з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення № 114, правові норми, що містяться у ст.ст. 13-21 Дисциплінарного статуту та визначають права начальників щодо накладення дисциплінарних стягнень, порядок накладення дисциплінарних стягнень, строки накладення дисциплінарних стягнень, виконання та зняття дисциплінарних стягнень, правові наслідки накладення дисциплінарних стягнень та порядок їх оскарження, не підлягають застосуванню.

Аналіз тексту ОСОБА_5 зумовлює висновок, що в основу поведінки працівника органів внутрішніх справ закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення ОСОБА_5. ОСОБА_5, працівник органів внутрішніх справ покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання. У зв'язку з цим як порушення ОСОБА_5 слід розуміти скоєння працівником міліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює виконання ним своїх службових обов'язків.

Дисциплінарним статутом чітко врегульована процедура застосування дисциплінарних стягнень, завдяки чому забезпечується належний захист прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Звільнення за скоєння вчинку, що дискредитує звання особи рядового і начальницького складу, є найсуворішою санкцією відповідальності працівника міліції, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення за вчинення дисциплінарного правопорушення.

Ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами ч.ч. 1-2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок щодо доведення правомірності оспорюваного наказу, а також факту скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, покладається на відповідачів.

Разом із цим, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, що передбачено ч. 2 ст. 11 КАС України.

Оспорюваний позивачем наказ МВС України від 27 серпня 2014 року № 1680о/с «По особовому складу», яким капітана міліції ОСОБА_1, слідчого слідчого відділу ОСОБА_2, звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу), є формою реалізації дисциплінарного наказу МВС України від 07 серпня 2014 року № 865.

Як було зазначено, п. 34 наказу МВС України від 07 серпня 2014 року № 865 за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та ОСОБА_5 працівника органів внутрішніх справ України, вирішено звільнити капітана міліції ОСОБА_1, слідчого слідчого відділу ОСОБА_2, з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Дисциплінарний наказ МВС України від 07 серпня 2014 року № 865, на підставі якого виданий наказ МВС України від 27 серпня 2014 року № 1680о/с, позивачем не оскаржувався, в частині, яка стосується ОСОБА_1, протиправним не визнавався та не був скасований, отже є чинним.

Як наслідок, відсутні правові та фактичні підстави для визнання протиправним та скасування наказу МВС України від 27 серпня 2014 року № 1680о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

З приводу тієї обставини, що в період з 22 серпня 2014 року по 05 вересня 2014 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, суд відзначає наступне.

Скоєння працівником міліціє вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу, несумісне з подальшим перебуванням такої особи на службі в органах внутрішніх справ, а тому така особа підлягає звільненню.

Положення № 114 не містить заборони на звільнення особи з органів внутрішніх справ за п. 66, тобто скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, в період тимчасової непрацездатності працівника міліції.

Звільнення «за дискредитацію» не є результатом притягнення працівника міліції до дисциплінарної відповідальності.

Як наслідок, положення ч.ч. 1- 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту, (згідно з якими дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності; після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується; такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби), не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки регламентують порядок виконання дисциплінарного стягнення.

Таким чином, факт видання наказу МВС України від 27 серпня 2014 року № 1680о/с «По особовому складу» в період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 не є підставою для визнання цього наказу протиправним та його скасування в частині, що стосується позивача.

З приводу позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення її на посаді слідчого слідчого відділення ОСОБА_2 міського відділу ГУМВС в області з 27 серпня 2014 року; про стягнення з ГУМВС в області на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу; а також про стягнення з ГУМВС в області на її користь грошового забезпечення за фактично відпрацьований час з 28 серпня 2014 року по 27 листопада 2014 року в сумі 8 951,70 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (далі - Інструкція № 499).

Згідно з п. 1.6. Інструкції № 499 грошове забезпечення рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Відповідно до пп. 3.5.2. п. 3.5. Інструкції № 499 особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням незаконним звільнення, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.

Позовні вимоги про поновлення на посаді та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу мають похідний характер від вимог про визнання протиправним та скасування наказу МВС України від 27 серпня 2014 року № 1680о/с і за своєю сутністю є обраним позивачем способом захисту її прав та інтересів, порушених незаконним звільненням.

Оскільки вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу МВС України від 27 серпня 2014 року № 1680о/с залишені без задоволення, позовні вимоги про поновлення її на посаді слідчого слідчого відділення ОСОБА_2, а також про стягнення з ГУМВС в області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на службі, включаючи фактично відпрацьований час з 28 серпня 2014 року по 27 листопада 2014 року, також не підлягають задоволенню.

Крім того, позовні вимоги про стягнення саме з ГУМВС в області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а також грошового забезпечення за фактично відпрацьований час є безпідставними, оскільки відповідно до п. 1.6. Інструкції № 499 грошове забезпечення виплачується за місцем служби, а саме ОСОБА_2

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ГУМВС в області 20 000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки звільнення позивача з органів внутрішніх справа незаконним не було визнано, позивач не довела належними та допустими доказами факт спричинення їй моральної шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів та фактом завдання їй такої шкоди.

Вимоги позивача про визнання протиправними дій МВС України та ГУМВС в області, які полягали у не ознайомленні ОСОБА_1 під час її звільнення з органів внутрішніх справ з службовим розслідуванням задоволенню не підлягають з огляду на нижченаведене.

Так, відповідно до пп. 6.3.5. п. 6.3. Інструкції про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073 (далі - Інструкція № 230), особа рядового і начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

Це право особи рядового і начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, забезпечене обов'язком виконавця (голови, членів комісії) після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи рядового і начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, ознайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства. Відповідний обов'язок виконавця (голови, членів комісії) передбачений пп. 6.2.2. п. 6.2. Інструкції № 230.

Отже, чинне законодавство не передбачає обов'язкового ознайомлення особи рядового і начальницького складу з висновком та матеріалами службового розслідування, зокрема перед її звільненням. Таке ознайомлення проводиться за наявності бажання особи рядового і начальницького складу, яке має бути викладено письмово. При цьому обов'язок ознайомити особу рядового і начальницького складу з висновком службового розслідування покладається на виконавця (голову, членів комісії) службового розслідування, а не на МВС України чи ГУМВС в області.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій МВС України та ГУМВС в області стосовно не ознайомлення її з наказом МВС України від 27 серпня 2014 року № 1680 також не підлягають задоволенню.

Так, ч.ч. 6, 8 ст. 14 Дисциплінарного статуту визначено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Проте, положення ст. 14 Дисциплінарного статуту до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, а Закон № 565 та Положення № 114 таких обов'язків на МВС України та ГУМВС в області не покладають, а ознайомлення позивача з наказом МВС України по особовому складу мало здійснюватися безпосередньо за місцем проходження нею служби.

Вимоги позивача про визнання протиправними дій МВС України та ГУМВС в області стосовно не видання позивачу трудової книжки та не проведення нею розрахунку також задоволенню не підлягають, оскільки відповідні обов'язки чинне законодавство поскладає на орган внутрішніх справ, в якому особа рядового і начальницького складу безпосередньо проходить службу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, ОСОБА_2 міського відділу ГУМВС України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу і фактично відпрацьований час та відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті.

3. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Кравченко Т.О.

Судді Крилова М.М.

ОСОБА_26